Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №910/368/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2026 р. Справа№ 910/368/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Сибіги О.М.

Мальченко А.О.

за участю секретаря судового засідання Кузьмінської О.Р.,

за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 09.09.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛАСИКА КОМФОРТУ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2026 (повний текст складено 17.06.2026)

у справі №910/368/26 (суддя Турчин С.О.)

за позовом Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛАСИКА КОМФОРТУ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні на стороні позивача - Державна аудиторська служба України

про стягнення 376 268, 40 грн,

ВСТАНОВИВ:

Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області (надалі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛАСИКА КОМФОРТУ" (надалі - відповідач, ТОВ "КЛАСИКА КОМФОРТУ") про стягнення 376 268,40 грн безпідставно отриманих коштів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2026 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛАСИКА КОМФОРТУ" на користь Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області безпідставно отримані кошти в сумі 376 268, 00 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 4 515, 21 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, 07.07.2026 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") Товариство з обмеженою відповідальністю "КЛАСИКА КОМФОРТУ" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2026 у справі №910/368/26, в якій просить скасувати оскаржуване рішення у частині задоволення позову і ухвалити нове рішення у відповідній частині про відмову в частині задоволення позову. Дослідити та оцінити в повному обсязі договірну ціну до договору підряду, розрахунки відповідача та первинні й інші документи на підтвердження витрат відповідача на сплату ПДВ за товарами/послугами, необоротними активами (в тому числі наданими субпідрядниками та постачальниками).

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що суд не дослідив договірну ціну та структуру витрат підрядника. Суд відмовив у призначенні судової експертизи та обмежився лише текстовою частиною договору, не дослідивши додатки з ціноутворення.

Апелянт вказує, що предмет договору будівельного підряду є змішаним і включає операції з постачання товарів субпідрядниками та постачальниками з ПДВ, які не підпадають під пільгу п. 197.15 ст. 197 ПК України і підлягали оподаткуванню за ставкою 20%.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що суд безпідставно застосував пільгу до всього договору, а не до окремої операції - плати за виконану роботу, та проігнорував ст. 843 ЦК України щодо структури ціни. Крім того, наголошується на порушенні принципу «належного урядування», оскільки держава намагається виправити власну помилку за рахунок добросовісного підрядника, який не міг впливати на зміст договору.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2026, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Мальченко А.О., Сибіга О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛАСИКА КОМФОРТУ" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2026 у справі №910/368/26 залишено без руху. Роз`яснено Товариству з обмеженою відповідальністю "КЛАСИКА КОМФОРТУ", що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у встановленому законодавством розмірі.

21.07.2026 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛАСИКА КОМФОРТУ" до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2026, а саме докази сплати судового збору на суму 6 772, 82 грн, що підтверджується квитанцією про сплату №1927-1521-6771-6775 від 21.07.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛАСИКА КОМФОРТУ" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2026 у справі №910/368/26. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛАСИКА КОМФОРТУ" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2026 у справі №910/368/26. Повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься у судовому засіданні 09.09.2026

23.07.2026 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, який обґрунтовано тим, що суд правильно застосував ст. 1212 ЦК України, встановивши, що після укладення Додаткової угоди № 3 від 15.07.2025 ціна договору визначена без ПДВ, а тому правова підстава для утримання раніше сплаченого податку відпала.

Позивач наголошує, що предметом спору є не податкові правовідносини, а цивільно-правові наслідки безпідставного збереження бюджетних коштів. Щодо експертизи - питання, які ставив відповідач, є питаннями права, а не спеціальних знань, тому суд обґрунтовано відмовив у її призначенні.

Посилання на Узагальнюючу податкову консультацію № 397 та ст. 843 ЦК України є помилковими, оскільки ці акти не встановлюють обов`язку замовника компенсувати підряднику його внутрішні витрати. Також відповідач не є добросовісним набувачем у розумінні ст. 1215 ЦК України, а акт Держаудитслужби використаний судом лише як один із доказів у сукупності з іншими.

24.07.2026 (згідно дати звернення на електрону адресу суду) від Держаудитслужби надійшли пояснення на апеляційну скаргу, які обґрунтовані тим, що ТОВ «Класика Комфорту» зайво включило до актів форми КБ-2в суми ПДВ на загальну суму 376 268,40 грн, які Служба відповідно оплатила. Держаудитслужба зазначає, що роботи з капітального ремонту житлового будинку фінансувалися за рахунок державних коштів, а тому операції з їх постачання підлягали звільненню від ПДВ згідно з п. 197.15 ст. 197 ПК України. Укладення Додаткової угоди № 3, якою ціну договору визначено «без ПДВ», підтверджує відсутність правової підстави для утримання підрядником раніше сплачених сум податку. Третя особа також зазначає, що розрахунки проводилися за алгоритмом, погодженим зі Службою та Підрядниками під час зустрічної звірки, а заперечення Товариства не підтвердилися під час перевірки. Крім того, Держаудитслужба повідомляє, що акт ревізії долучений до матеріалів кримінального провадження, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

28.07.2026 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від ТОВ «Класика Комфорту» надійшло клопотання про призначення експертизи, яке обґрунтовано тим, що нова редакція п. 3.1 Договору № 10К-24 і приходить до висновку, що ціна договору не змінилася - вона однакова як з ПДВ, так і без ПДВ (37 212 028,50 грн), а тому незрозуміло, куди подівся ПДВ у розмірі 6 202 004,75 грн.

Так, на думку скаржника, сторони Додатковою угодою № 3 змінили спосіб визначення ціни роботи, а не зменшили її, тому суд першої інстанції, стягнувши частину суми, фактично самовільно змінив ціну договору, чого сторони не робили. Відповідач також зазначає, що акт ревізії Держаудитслужби не є беззаперечним доказом, оскільки цей орган не є контролюючим у розумінні ст. 41 ПК України, а його висновки щодо ПДВ виходять за межі компетенції. Крім того, ст. 197 ПК України звільняє від оподаткування окремі господарські операції, а не предмет договору чи об`єкт будівництва, тому необхідно ідентифікувати конкретні операції з ПДВ. Відповідач просить призначити судову будівельно-технічну експертизу для встановлення відповідності первинної документації вимогам законодавства в частині нарахування ПДВ.

29.07.2026 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від ТОВ «Класика Комфорту» надійшла відповідь на відзив, яка обґрунтована тим, що суд першої інстанції перевірив розрахунок ПДВ лише арифметично, не перевіривши його юридично та фактично, а розрахунок самого Товариства взагалі залишився поза увагою.

Відповідач зазначає, що ціна договору за редакцією Додаткової угоди № 3 становить 37 212 028,50 грн без ПДВ, тоді як суд зменшив її до 36 835 760,50 грн, що суперечить волі сторін. Скаржник також зазначає, що Додаткова угода № 3 не зменшила ціну, а змінила спосіб її визначення - ПДВ виключено з усіх показників, але загальна сума залишилася незмінною. На думку Відповідача, розрахунки Позивача та Держаудитслужби є односторонніми та не враховують коригування актів згідно з Додатковою угодою № 3 на підставі довідки замовника. Крім того, оскаржуване рішення не містить посилання на ст. 843 ЦК України, яка визначає структуру ціни роботи у договорі підряду.

31.07.2026 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від ТОВ «Класика Комфорту» надійшли заперечення, які обґрунтовані тим, що суд першої інстанції не дослідив Додаток № 1 до Договору (Договірну ціну), який є невід`ємною частиною договору. Після укладення Додаткової угоди № 3 ціна договору залишилася незмінною - 37 212 028,50 грн, але вже без ПДВ, тоді як первинна договірна ціна без ПДВ становила 31 010 023,75 грн. Таким чином, різниця в 6 202 004,75 грн ПДВ була перенесена до інших показників (витрат підрядника), а не виключена.

Скаржник наполягає, що суд самовільно зменшив погоджену сторонами ціну на 376 268,00 грн, чого сторони не робили. Крім того, Держаудитслужба під час ревізії проігнорувала Додаткову угоду № 3 та коригування актів на підставі довідки замовника, а суд першої інстанції не дослідив ці обставини взагалі. На думку скаржника, після укладення Додаткової угоди № 3 правова підстава не відпала, а змінилася.

10.08.2026 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від Служби відновлення надійшли заперечення на клопотання про експертизу, оскільки призначення експертизи є винятковим засобом і допускається лише тоді, коли обставини не можуть бути встановлені судом шляхом дослідження доказів. Предметом доказування у цій справі є правова природа спірних платежів, факт застосування п. 197.15 ст. 197 ПК України, наявність правової підстави для збереження коштів та наслідки укладення Додаткової угоди № 3 - жодна з цих обставин не потребує спеціальних знань у галузі будівництва. Питання, які Відповідач пропонує поставити експерту, стосуються правильності застосування норм податкового законодавства та тлумачення договору, що є виключною компетенцією суду. Позивач також зазначає, що суд першої інстанції вже двічі відмовляв у призначенні експертизи (ухвали від 05.03.2026 та 07.05.2026), а Відповідач не навів жодних нових обставин. Крім того, предметом висновку експерта не можуть бути питання права, а призначення експертизи призведе лише до затягування розгляду справи.

13.08.2026 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від ТОВ «Класика Комфорту» додаткові пояснення щодо заперечень на клопотання про призначення експертизи, яке обґрунтоване тим, що Служба у своїх запереченнях спотворила мотиви клопотання про призначення експертизи. Метою експертизи є ідентифікація фактичної структури витрат підрядника у первинній звітній документації (форми КБ-3 та КБ-2в), оскільки розрахунки Позивача та Третьої особи є неповними - вони лише частково перенесли ПДВ до собівартості. Скаржник зазначає, що первинні документи за грудень 2024 втратили чинність на підставі Додаткової угоди № 3 та нової Договірної ціни (Додаток № 1), а суд першої інстанції не досліджував ані первісну, ані нову Договірну ціну. Наголошується, що сума договору однакова як з ПДВ, так і без ПДВ - 37 212 028,50 грн, а суд самовільно зменшив цю суму на 376 268,00 грн. Крім того, згідно з платіжним дорученням № 86 від 29.12.2024 сума ПДВ становила лише 1 500,00 грн, що суд проігнорував. Саме для ідентифікації фактичної структури витрат після зміни способу визначення ціни роботи і потрібна судова будівельно-технічна експертиза.

07.09.2026 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від Держаудитслужби на клопотання про призначення експертизи, які обґрунтовано тим, що будівельно-технічна експертиза не досліджує питання правильності застосування п. 197.15 ст. 197 ПК України, оскільки вирішення податкових та правових питань виходить за межі компетенції експерта-будівельника. Крім того, Відповідач просить доручити проведення експертизи Сумському відділенню ННЦ «ІСЕ ім. Бокаріуса», не навівши жодних аргументів на користь цього вибору, що може свідчити про упередженість. Третя особа також наголошує, що питання, які ставить Відповідач, є питаннями права, а не спеціальних знань, і не можуть бути предметом експертного дослідження.

У судове засідання, що відбулось 09.09.2026 з`явився представник позивача, надав пояснення щодо суті спору. Інші сторони в судове засідання не з`явились, про час дату та місце судового засідання повідомлені належним чином згідно інформації наявної в системі «Електронний суд».

Вирішуючи питання щодо необхідності призначення у даній справі судової експертизи, судова колегія керувалась наступним.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до ст.ст. 98, 99 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас, експертиза призначається для з`ясування питань, що потребують спеціальних знань. Як видно з зазначених норм права перед судовими експертами не ставляться правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Як вбачається із заявленого скаржником клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи, останнім порушуються питання відповідності виконаних робіт.

В свою чергу, судова будівельно-технічна експертиза не досліджує питання щодо правильності застосування пункту 197.15 статті 197 Податкового кодексу України, позаяк вирішення податкових та правових питань виходить за межі компетенції експерта-будівельника.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що клопотання скаржника про призначення судової будівельно-технічної експертизи по справі №910/368/26 задоволенню не підлягає, з огляду на відсутність дійсної потреби у такому призначенні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 24.12.2024 між Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КЛАСИКА КОМФОРТУ" (далі - виконавець) укладено договір №10К-24 про закупівлю робіт: з капітального ремонту багатоквартирного будинку по вул. Михайла Грушевського, 1 у м. Вишгород Вишгородського району Київської області, зруйнованого внаслідок влучання ракети (коригування) (додаткові роботи) (далі - договір).

Відповідно до п.1.1 договору виконавець зобов`язується відповідно до проектної документації, умов цього Договору та вимог законодавства власними силами та/або залученими силами виконати роботи: "Капітальний ремонт багатоквартирного будинку по вул. Михайла Грушевського, 1 у м. Вишгород Вишгородського району Київської області, зруйнованого внаслідок влучання ракети" (коригування) (додаткові роботи) (згідно коду ДК 021:2015:45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація)" (далі - роботи), а замовник - прийняти та оплатити роботи в порядку та на умовах, передбачених даним договором за об`єктом робіт, зазначеним у пункті 1.2 цього договору.

Згідно із п.3.1 договору ціна договору визначається на підставі договірної ціни (додаток №1 до договору) і становить 37 212 028,50 грн, у тому числі ПДВ 20% - 6 202 004,75 грн.

Договірна ціна є додатком до цього договору та є невід`ємною його частиною (додаток №1 до договору).

Відповідно до п.3.4 договору договірна ціна включає податки, збори та інші обов`язкові платежі до бюджетів, передбачені чинним законодавством України.

Роботи виконуються та фінансуються за рахунок бюджетних коштів передбачених у державному бюджеті та/або інших джерел, не заборонених законодавством (п.11.5 договору).

Відповідно до п.12.1 договору оплата за роботи відбувається шляхом поточних платежів. Проміжні розрахунки за виконані роботи здійснюються замовником на підставі підписаних актів приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в), довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми КБ-3) та/або підписаних актів приймання-передачі обладнання. Акти приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми КБ-3), акти приймання-передачі обладнання підписуються замовником за наявності у нього всіх необхідних виконавчих документів. Виконавець надає разом із формами КБ-2в, КБ-3 (у 2-х примірниках) замовнику в паперовому і електронному вигляді (в машинозчитувальному форматі) документи, що підтверджують виконання робіт, всю необхідну виконавчу документацію (сертифікати на застосовані матеріали, паспорти на конструкції та обладнання, акти на приховані роботи, документи, що підтверджують фактичні витрати на відрядження, та ін.), відомість ресурсів, яка підписана головним бухгалтером або керівником підприємства та завірена печаткою (за наявності). Акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) мають бути також підписані зі сторони підрядника особою, відповідальною за виконання робіт на об`єкті (виконробом).

У пп.12.1.2. п.12.1. сторони погодили, оплата робіт здійснюється у межах одержаних коштів на казначейський рахунок замовника шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця упродовж 20 (двадцяти) робочих днів з дати підписання актів приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в), довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форми КБ-3), та/або підписаних актів приймання-передачі обладнання.

Додатковою угодою №3 від 15.07.2025 сторони внесли зміни до пунктів 3.1., 12.1. договору. Так, відповідно до п.3.1. договору у редакції додаткової угоди №3 від 15.07.2025, ціна договору визначається на підставі договірної ціни (додаток №1 до договору) і становить 37 212 028,50 грн без ПДВ.

У грудні 2024 року сторонами підписані акти приймання виконаних будівельних робіт, а саме: акт приймання виконаних будівельних робіт №1 за грудень 2024 року на суму 4968045,80 грн з ПДВ; акт приймання виконаних будівельних робіт №2 за грудень 2024 року - 48743,88 грн з ПДВ; акт приймання виконаних будівельних робіт №3 за грудень 2024 року - 1141409,99 грн з ПДВ; акт приймання виконаних будівельних робіт №4 за грудень 2024 року - 2527706,32 грн з ПДВ. Загальна вартість робіт, виконаних згідно із вказаних актів, становить 8685905,99 грн.

Згідно із платіжного доручення №86 від 29.12.2024 позивач сплатив на користь відповідача 9000000,00 грн попередньої оплати за договором №10К-24 від 27.12.2024.

Державною аудиторською службою України проведено планову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області за період з 01.01.2024 по 30.06.2025 за результатами якої складено Акт ревізії № 001700-21/60 від 28.10.2025, та на підставі якого висунуто позивачу вимогу щодо усунення виявлених порушень через завищення вартості виконаних робіт на суму податку на додану вартість, зокрема під час розрахунків з ТОВ "КЛАСИКА КОМФОРТУ" за виконані роботи за договором №10К-24 від 24.12.2024, у розмірі 376268,40 грн.

Позивач зазначає, що включення підрядником в актах приймання виконаних будівельних робіт до вартості будівельно-монтажних робіт з капітального ремонту багатоквартирного житлового будинку за державні кошти податку на додану вартість суперечить вимогам пункту 197.15 статті 197 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим сплачені кошти у сумі 376268,40 грн підлягають поверненню замовнику як безпідставно набуті за ст.1212 ЦК України.

24.11.2025 позивач надіслав на адресу відповідача повторну вимогу щодо повернення зайво сплаченого податку на додану вартість (ПДВ) у сумі 376268,40 грн за договором №10К-24 від 24.12.2024.

Оскільки відповідач включив в актах приймання виконаних робіт за формою КБ-2в та КБ-3 до вартості будівельно-монтажних робіт з капітального ремонту багатоквартирного житлового будинку за державні кошти податок на додану вартість, вимогу позивача повернення зайво сплаченого податку на додану вартість не виконав, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 376268,40 грн.

Таким чином, позовні вимоги обґрунтовано тим, що Державною аудиторською службою України за результатами здійснення аудиту було встановлено, що замовником внаслідок недотримання пункту 197.15 статті 197 розділу V Податкового кодексу України, згідно з яким звільняються від оподаткування операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти, безпідставно сплачено відповідачу суму податку на додану вартість, яка підлягає поверненню згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно сплачені кошти.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛАСИКА КОМФОРТУ" колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1,2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір №10К-24 від 24.12.2024 про закупівлю робіт є договором будівельного підряду.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч.2 ст.837 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч.1, 3 ст.875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України визначено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Згідно зі ст.844 Цивільного кодексу України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов`язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч.1 ст.854 ЦК України).

Податок на додану вартість визначено у підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України як непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

Об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (п."а" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України).

Пунктом 197.15 статті 197 Податкового кодексу України визначено, що звільняються від оподаткування операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти.

За умовами договору (розділ 11. "Фінансування робіт") та додатку №3 "План фінансування" роботи виконуються та фінансуються за рахунок коштів державного бюджету.

Аналогічно у звіті про договір про закупівлю, що міститься у відкритому доступі на платформі електронної системи публічних закупівель Prozorro (https://prozorro.gov.ua/uk/tender/UA-2024-12-27-003921-a), вказано, що джерелом фінансування закупівлі є кошти Державного бюджету.

Верховний Суд у постанові від 27.01.2026 у справі № 909/753/24 зазначив, що "пункт 197.15 статті 197 Податкового кодексу України є чітким, зрозумілим та передбачуваним. При цьому, він визначає лише одну умову для застосування податкової пільги, а саме фінансування будівництва житла за рахунок коштів державного та/або місцевого бюджетів. До того ж, з пункту 197.15 статті 197 Податкового кодексу України вбачається, що застосування пільги розповсюджується на два види операцій з постачання будівельно-монтажних робіт - з будівництва доступного житла та житла за державні кошти".

Таким чином, приписи пункту 15 статті 197 Податкового кодексу України поширюються на спірні правовідносини, у яких Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області виступає замовником будівництва житла за державні кошти.

Також відповідно до положень пункту 197.15 статті 197 Податкового кодексу України виконання робіт на об`єкті: "Капітальний ремонт багатоквартирного будинку по вул. Михайла Грушевського, 1 у м. Вишгород Вишгородського району Київської області, зруйнованого внаслідок влучання ракети (коригування)" за рахунок коштів Державного бюджету України, здійснюване на підставі договору підряду, не підлягало оподаткуванню податком на додану вартість, а включення до вартості цього договору відповідної суми ПДВ суперечить вимогам чинного законодавства.

Як зазначено судом вище, Державною аудиторською службою України проведено планову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області за період з 01.01.2024 по 30.06.2025 за результатами якої складно Акт ревізії № 001700-21/60 від 28.10.2025, та на підставі якого висунуто позивачу вимогу щодо усунення виявлених порушень через завищення вартості виконаних робіт на суму податку на додану вартість, зокрема під час розрахунків з ТОВ "КЛАСИКА КОМФОРТУ" за виконані роботи за договором №10К-24 від 24.12.2024, у розмірі 376268,40 грн. В ході ревізії Державною аудиторською службою України встановлено, що на порушення статті 629 Цивільного кодексу України, пунктів 3.2 та 3.4 договорів про закупівлю, пункту 6.1 Настанови з визначення вартості будівництва, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 № 281, пункту 197.15 статті 197 Податкового кодексу України ТОВ "КЛАСИКА КОМФОРТУ" за укладеним договором №10К-24 від 24.12.2024 зайво включив до актів форми КБ-2в, а Служба відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області оплатила суми податку на додану вартість нараховані на вартість виконаних робіт (до оподаткування) з капітального ремонту житлових будинків на суму 376 268,40 грн.

Згідно із наданими позивачем у матеріали справи розрахунками коригування податку на додану вартість по кожному акту форми КБ-2в по об`єкту будівництва (підписані заступником начальника відділу Держаудитслужби Гончаренко Є.Л.) зайво включена до актів сума нарахованого ПДВ становить 376 268,40 грн, а саме: за актом приймання виконаних будівельних робіт №1 за грудень 2024 року - 56265,47 грн; за акт приймання виконаних будівельних робіт №2 за грудень 2024 року - 8116,32 грн; за актом приймання виконаних будівельних робіт №3 за грудень 2024 року - 37022,25 грн за актом приймання виконаних будівельних робіт № 4 за грудень 2024 року - 274864,36 грн.

Суд зазначає, що як Акт ревізії Державної аудиторської служби України від 28.10.2025 № 001700-21/60 щодо окремих питань фінансово-господарської діяльності Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області, документ, який складається посадовими особами контролюючого органу, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати перевірки діяльності суб`єкта господарювання. Акт ревізії має доказове значення у розумінні ст.76 ГПК України. Висновки ревізії підлягають оцінці судом у сукупності з іншими доказами відповідно до ст.86 ГПК України та не мають наперед встановленої сили.

Як зазначено судом вище, відповідно до пункту 197.15 статті 197 Податкового кодексу України операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла, які виконуються генеральним підрядником та оплачуються за рахунок державних коштів, звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з Узагальнюючою податковою консультацією щодо окремих питань застосування режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість, затвердженою наказом Міністерства фінансів України №397 від 09.08.2024, до таких робіт належать роботи з нового будівництва житла, реконструкції житла, реставрації житла та капітального ремонту житла.

Разом з тим в актах приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в вартість виконаних робіт визначена з включенням податку на додану вартість за ставкою 20 відсотків.

Згідно із наявних у матеріалах справи розрахунків та порівняльних таблиць щодо розрахунків зайво включеного ПДВ до актів, розрахунок суми податку на додану вартість, яка, за доводами позивача, була безпідставно включена до вартості виконаних робіт, здійснено, зокрема, на підставі податкових накладних, що містять відомості про нарахування ПДВ у складі вартості робіт.

Водночас відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували правомірність включення відповідних сум податку до актів виконаних робіт, а також не спростовано здійснений позивачем розрахунок суми завищення вартості робіт у частині ПДВ.

Матеріали справи не містять доказів виникнення у підрядника обов`язку щодо нарахування податку на додану вартість за операціями, які відповідно до вимог пункту 197.15 статті 197 Податкового кодексу України підлягали звільненню від оподаткування.

Відповідач не підтвердив належними доказами правомірність такого збільшення вартості робіт та не спростував розрахунків позивача та Державної аудиторської служби України.

Суд першої інстанції вірно відхилив посилання відповідача на те, що замовник зобов`язаний компенсувати витрати на сплату ПДВ за товарами, послугами та роботами субпідрядних організацій, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів фактичного понесення таких витрат саме у заявленому розмірі. Зокрема, матеріали справи не містять первинних документів, які б підтверджували обсяг, склад та суму ПДВ, сплаченого постачальникам або субпідрядникам та включеного до собівартості будівельно-монтажних робіт.

При цьому суд підставно зазначив, що положення п.197.15 ст.197 ПК України не містять виключень щодо будівельно-монтажних робіт з будівництва, які не підлягають оподаткуванню, а тому відповідна пільга застосовується до всіх робіт, вартість яких визначається з урахуванням витрат підрядника на: вартості необхідних для виконання робіт матеріалів, транспортних витрат, тощо, отже, включення до складу вартості всіх робіт за договором податку на додану вартість є таким, що суперечить чинному законодавству, отже, отримання додаткових коштів у складі вартості таких робіт як податку на додану вартість відповідачем є безпідставним.

При цьому аргументи відповідача, що акти форми КБ-2в та довідки форми КБ-3 стосуються виключно договору №5К-23, а зазначення у них реквізитів договору №10К-24 є помилкою, суд вважає безпідставними, оскільки, складені між сторонами первинні документи (акти приймання виконаних будівельних робіт) містять посилання на договір №10К-24 та підписані відповідач без зауважень, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що сторони фактично оформлювали і приймали відповідні роботи в межах іншого договору.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має на меті усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку, що суми податку на додану вартість були безпідставно включені до вартості робіт, відображеної в актах форми КБ-2в, що призвело до завищення вартості виконаних робіт на відповідну суму.

Отже, оцінивши у сукупності наявні у матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов належного висновку, що позивач має право на повернення всієї сплаченої ним на користь відповідача суми ПДВ з відповідних робіт за договором.

Судом вірно враховано, що додатковою угодою №3 від 15.07.2025 пункт 3.1 договору викладено у новій редакції: "3.1. Ціна договору визначається на підставі договірної ціни (додаток №1 до договору) і становить 37 212 028,50 грн без ПДВ."

Норми Податкового кодексу України не передбачають можливості для платників податку здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування звільнення від оподаткування ПДВ, оскільки застосування встановленої діючим законодавством ставки податку або звільнення від його застосування є обов`язком, а не правом платника податку.

Хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку (постанови Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20 та від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20).

Порядок та механізм нарахування і сплати ПДВ чи навпаки (операції, які не є об`єктом оподаткування або звільнені від оподаткування тощо) врегульовано відповідними нормами Податкового кодексу України та, відповідно, не можуть встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку.

За викладених обставин, при укладенні договору №10К-24 від 27.12.2024 сторонами до ціни договору податок на додану вартість на вартість будівельно-монтажних робіт було включено неправомірно. Разом з тим, укладення додаткової угоди №3 від 15.07.2025, якою визначено ціну договору "без ПДВ", свідчить про фактичне усунення сторонами невідповідності умов договору вимогам Податкового кодексу України та підтверджує відсутність правової підстави для утримання/збереження підрядником сум ПДВ, сплачених раніше.

За статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується прямо на законі, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Отже, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 01 квітня 2019 року у справі № 904/2444/18, від 23 квітня 2019 року у справі № 918/47/18, від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19).

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Відповідно до статті 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Правомірне застосування ст.1212 ЦК України до подібних правовідносин підтверджено постановою Верховного Суду від 27.01.2026 у справі № 909/753/24.

Оскільки грошові кошти були перераховані позивачем на користь відповідача, а правова підстава для їх подальшого утримання відповідачем відсутня, у відповідача в силу прямої вимоги закону (ст. 1212 ЦК України) виникло кондикційне зобов`язання повернути позивачу безпідставно збережене майно (кошти).

Водночас, перевіривши розрахунок суми ПДВ судовою колегією встановлено, що арифметично правильною сумою податку на додану вартість за операціями, які відповідно до вимог пункту 197.15 статті 197 Податкового кодексу України підлягали звільненню від оподаткування, є 376 268,00 грн, а не 376 268,40 грн, як заявлено позивачем.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, правильно залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду першої інстанції щодо задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛАСИКА КОМФОРТУ" на користь Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області безпідставно отриманих коштів в сумі 376 268,00 грн.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛАСИКА КОМФОРТУ" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2026 у справі № 910/368/26 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛАСИКА КОМФОРТУ" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2026 у справі № 910/368/26 - залишити без змін.

Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржників.

Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 24.09.2026

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді О.М. Сибіга

А.О. Мальченко