Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №915/1015/24 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 рокум. ОдесаСправа № 915/1015/24

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.,

суддів: Савицького Я.Ф., Принцевської Н.М.,

секретар судового засідання: Курінна К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сорочкіної Тетяни Вікторівни

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 19.06.2026, постановлену суддею Ільєвою Л.М., м. Миколаїв, про скасування забезпечення позову

у справі № 915/1015/24

за позовом: Керівника Вознесенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Південноукраїнської міської ради

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Сорочкіної Тетяни Вікторівни

про: усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації права приватної власності на нежитлову будівлю,

ВСТАНОВИВ

У серпні 2024 року керівник Вознесенської окружної прокуратури (далі Прокурор) в інтересах держави в особі Південноукраїнської міської (далі Рада) звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Сорочкіної Тетяни Вікторівни (далі ФОП Сорочкіна Т.В.) про усунення перешкод Раді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою комунальної власності шляхом:

- зобов`язання ФОП Сорочкіної Т.В. знести (демонтувати) самочинно побудовану нежитлову будівлю - магазин площею 63,6 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку 30.03.2018 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №1523589548108 (далі об`єкт самочинного будівництва);

- скасування державної реєстрації права приватної власності Сорочкіної Т.В. на об`єкт самочинного будівництва з закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи.

Разом з позовною заявою Прокурор звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладання арешту на вищевказаний об`єкт самочинного будівництва.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.08.2024 заяву Прокурора задоволено.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 18.08.2025 у справі №915/1015/24, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції від 06.05.2026, позов Прокурора задоволено частково (лише в частині зобов`язання ФОП Сорочкіної Т.В. знести (демонтувати) самочинно побудовану нежитлову будівлю).

18.05.2026 на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.08.2025 у справі № 915/1015/24 судом видано відповідні накази.

16.06.2026 від Прокурора надійшло клопотання про скасування заходів забезпечення позову, в обґрунтування якого він посилався на те, що для належного виконання рішення суду необхідно скасувати державну реєстрацію права власності відповідачки на спірний об`єкт нерухомого майна, для чого необхідно скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 28.08.2024.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.06.2026 клопотання Прокурора задоволено, заходи забезпечення позову скасовані.

Не погодившись з ухвалою суду, відповідачка подала на неї апеляційну скаргу, в обґрунтування якої посилається на те, що: Прокурором не було наведено жодних нових обставин, які виникли після застосування заходів забезпечення позову; на момент постановлення оскаржуваної ухвали справа перебувала на розгляді суду касаційної інстанції; саме по собі ухвалення рішення місцевим чи апеляційним судом не свідчить про автоматичне припинення потреби у забезпеченні позову; суд фактично переглянув законність ухвали про забезпечення; до завершення касаційного перегляду цієї справи, ризики, встановлені під час постановлення ухвали про забезпечення позову, не припинили існування.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.07.2026 витребувано у Господарського суду Миколаївської області копії матеріалів справи №915/1015/24, необхідних для розгляду апеляційної скарги, вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відкладено до надходження копій матеріалів з суду першої інстанції.

10.07.2026 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

У зв`язку з перебуванням судді-учасника колегії Діброви Г.І. у відпустці, за розпорядженням керівника апарату суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Богацької Н.С., суддів Савицького Я.Ф., Принцевської Н.М.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 прийнято справу № 915/1015/24 до свого провадження колегією суддів у складі головуючого судді Богацької Н.С., суддів Савицького Я.Ф., Принцевської Н.М.; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, встановлено іншим учасникам справи строк до 31.07.2026 для подання відзиву на апеляційну скаргу, роз`яснено учасникам справи про їх право в строк до 31.07.2026 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, призначено справу №915/1015/24 до розгляду на 01.09.2026 о 13:30 год.

У відзиві на апеляційну скаргу Прокурор заперечував проти її задоволення, зазначаючи про її безпідставність та необґрунтованість.

Відзив на апеляційну скаргу від Ради не надходив.

У зв`язку з перебуванням у відпустці головуючого судді Богацької Н.С. з 17.08.2026 по 03.09.2026 відповідно до наказу голови суду від 11.08.2026 № 222-в, судді-учасника колегії Савицького Я.Ф. з 03.08.2026 по 11.09.2026 відповідно до наказу голови суду від 21.07.2026 № 193-в та судді-учасника колегії Принцевської Н.М. з 24.08.2026 по 04.09.2026 відповідно до наказу голови суду від 11.08.2026 № 221-в, розгляд даної справи у судовому засіданні 01.09.2026 о 13:30 год не відбувся.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2026 учасників справи № 915/1015/24 повідомлено про те, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги ФОП Сорочкіної Т.В. на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 19.06.2026 про скасування забезпечення позову у справі № 915/1015/24 відбудеться 22.09.2026 о 13:00 год.

17.09.2026 від Ради надійшла заява (вх.№3727/26) про участь її представника в судовому засіданні, призначеному на 22.09.2026 о 13:00 год, у справі № 915/1015/24 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, яка ухвалою суду від 18.09.2026 задоволена.

22.09.2026, перед початком судового засідання, від представника скаржниці надійшло клопотання (вх.№3796/26) про його участь в судовому засідання в режимі відеоконференції.

Враховуючи те, що це клопотання подане представником поза межами строку, установленого ч. 2 ст. 197 ГПК України, воно залишається без розгляду відповідно до положень ст. 118 ГПК України.

Будь-яких інших заяви чи клопотань від учасників справи не надходило.

Предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції від 19.06.2026, якою за клопотанням Прокурора скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 28.08.2024 про накладення арешту на об`єкт самочинного будівництва.

Правила застосування заходів забезпечення позову регламентовані положеннями глави 10 розділу І ГПК України.

За змістом ч. 1 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Кюблер проти Німеччини»).

Забезпечення позову за своєю суттю є тимчасовим обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи (ч. 1 ст. 145 ГПК України).

При цьому, під час розгляду заяви про скасування заходів забезпечення позову суд не оцінює законність та правомірність вжиття ним заходів забезпечення позову, а лише з`ясовує, чи потреба у забезпеченні позову відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Забезпечувальні заходи скасовуються судом шляхом постановлення процесуального рішення - ухвали. Наслідком скасування заходів забезпечення позову є зняття всіх обмежень, встановлених забезпеченням позову.

Враховуючи, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Такий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 15.08.2019 із справи № 15/155-б, від 28.05.2025 у справі № 916/4912/24 та від 06.08.2025 у справі № 910/15790/23.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали та зазначалося раніше, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 18.08.2025 у справі №915/1015/24, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції від 06.05.2026, позов Прокурора задоволено частково (лише в частині зобов`язання ФОП Сорочкіної Т.В. знести (демонтувати) самочинно побудовану нежитлову будівлю).

При цьому, зі змісту вищевказаних судових рішень вбачається, що відмовляючи у задоволенні позову в частині скасування відповідної державної реєстрації права приватної власності відповідачки на спірну нежитлову будівлю, суди виходили з неефективності обраного способу захисту, адже такі вимоги не забезпечують відновлення порушених прав територіальної громади міста м. Південноукраїнськ.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22 виснувала, що можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені ст. 376 ЦК України, яка регулює правовий режим самочинно побудованого майна. Тобто, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно. У випадку задоволення однієї із зазначених вище вимог юридична доля самочинно побудованого майна (спірного об`єкта нерухомості) буде вирішена у встановленому законом порядку. Разом із цим буде відновлено стан єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна. При цьому, якщо право власності на об`єкт самочинного будівництва зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у разі задоволення позовної вимоги про знесення об`єкта самочинного будівництва суд у мотивувальній частині рішення повинен надати належну оцінку законності такої державної реєстрації. Якщо суд дійде висновку про незаконність державної реєстрації права власності на об`єкт самочинного будівництва, таке судове рішення є підставою для закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи з огляду на положення п. 5 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ). Звідси коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного ст. 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Разом з тим, колегією суддів встановлено, що державна реєстрація права приватної власності відповідачки на спірну нежитлову будівлю не може бути скасована у зв`язку з наявністю не скасованих заходів забезпечення позову у даній справі, які вжиті відповідно до ухвали суду від 28.08.2024 (про накладення арешту на цей об`єкт самочинного будівництва).

Отже, заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 28.08.2024, фактично перешкоджають належному виконанню судового рішення, яке набрало законної сили, а тому місцевий господарський суд дійшов цілком обґрунтованого висновку про необхідність задоволення заяви Прокурора шляхом скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 28.08.2024.

Колегія суддів зауважує, що скасування таких заходів взагалі не матиме наслідком порушення будь-яких прав відповідачки.

При цьому, судова колегія відхиляє доводи скаржниці про те, що на момент постановлення оскаржуваної ухвали справа перебувала на розгляді суду касаційної інстанції, оскільки постанова суду апеляційної інстанції (якою залишено без змін рішенням Господарського суду Миколаївської області від 18.08.2025 у даній справі про зобов`язання відповідачку знести самочинно побудовану нежитлову будівлю) набрала законної сили 06.05.2026, тобто в день її ухвалення (ч. 1 ст. 284 ГПК України), в той час як зі змісту ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2026, якою відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідачки, не вбачається, що суд касаційної інстанції зупиняв виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення перегляду справи в касаційному порядку.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, а також те, що доводи апелянта стосовно порушення місцевим господарським судом норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали про скасування заходів забезпечення позову свого підтвердження не знайшли, підстав для скасування зазначеного судового акта колегія суддів не вбачає.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сорочкіної Тетяни Вікторівни залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 19.06.2026 у справі № 915/1015/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Повна постанова складена 28.09.2026.

Головуючий суддя Н.С. Богацька

судді Я.Ф. Савицький

Н.М. Принцевська