Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №914/4115/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/4115/25

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді О.С. Скрипчук

суддів П.Т. Манюк

О.І. Матущак,

розглянувши у письмовому провадженні матеріали апеляційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» б/н від 18.05.2026 (вх. № 01-05/1548/26 від 18.05.2026)

на рішення Господарського суду Львівської області від 23.04.2026 (повний текст рішення складено 28.04.2026, суддя Стороженко О.Ф.)

у справі № 914/4115/25

за позовом: першого заступника керівника Золочівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави, в особі Бродівської міської ради Золочівського району Львівської області

до відповідача: Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»

про: стягнення шкоди в сумі 80 187, 26 грн, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища

ВСТАНОВИВ:

Золочівською окружною прокуратурою Львівської області подано позовну заяву з вимогою про стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», від імені якого діє Філія «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», шкоди в сумі 80 187,26 грн, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з Актом огляду від 22.10.2020 у кварталі 109, виділі 2 Берлинського лісництва Державного підприємства «Бродівське лісове господарство» виявлено незаконну рубку чотирьох дерев породи дуб, при цьому особу порушника не встановлено. Внаслідок незаконної рубки дерев державі завдано збитків у сумі 80 187,26 грн, що підтверджується Висновком експерта від 19.06.2024.

Прокурор зазначає, що оскільки особу порушника не встановлено, завдані збитки підлягають відшкодуванню постійним лісокористувачем Філією «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», яка є правонаступником Філії «Бродівське лісове господарство», що, у свою чергу, була правонаступником Державного підприємства «Бродівське лісове господарство», у зв`язку з незабезпеченням належної охорони лісу від незаконної рубки дерев. При цьому Філія «Карпатський лісовий офіс», яка діє на підставі Положення, є відокремленим структурним підрозділом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та діє в його інтересах.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.04.2026 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», від імені якого діє Філія «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на користь Бродівської міської ради Золочівського району Львівської області шкоду в сумі 80 187,22 грн, завдану порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. У задоволенні позову в частині вимоги про стягнення шкоди в сумі 0,04 грн відмовлено.

Задовольняючи позов частково, місцевий господарський суд виходив з того, що факт незаконної рубки чотирьох дерев породи дуб у кварталі 109, виділі 2 Берлинського лісництва підтверджується Актом огляду від 22.10.2020 та іншими матеріалами справи. При цьому особу, яка здійснила незаконну рубку, не встановлено, а тому, з огляду на покладені законом на постійного лісокористувача обов`язки щодо охорони лісових насаджень, суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування завданої державі шкоди.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не надано доказів вжиття належних заходів для охорони лісових насаджень від незаконних рубок, а сам факт виявлення незаконної рубки невідомими особами не свідчить про виконання такого обов`язку. Відтак суд встановив наявність протиправної бездіяльності відповідача, шкоди та причинного зв`язку між неналежним виконанням обов`язку з охорони лісу і заподіяною шкодою, що свідчить про наявність складу цивільного правопорушення.

Водночас суд звернув увагу на розбіжність у визначенні розміру шкоди,а саме, в Акті огляду її визначено у сумі 80 187,22 грн, тоді як у Висновку судової інженерно-екологічної експертизи 80 187,26 грн. З огляду на незначність різниці у 0,04 грн, а також беручи до уваги сумніви щодо визначення розміру шкоди саме в межах інженерно-екологічної експертизи, суд визнав належним розмір шкоди, зазначений відповідачем в Акті огляду, а саме 80 187, 22 грн. У зв`язку з цим позов задоволено в цій частині, а у стягненні 0,04 грн відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Львівської області від 23.04.2026, Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» подано апеляційну скаргу б/н від 18.05.2026 (вх. № 01-05/1548/26 від 18.05.2026) в якій апелянт просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення, необхідного для покладення на нього обов`язку з відшкодування шкоди, завданої незаконною рубкою дерев невстановленими особами.

Скаржник зазначає, що сама по собі наявність незаконної рубки на території лісового фонду, яка перебуває у постійному користуванні відповідача, не свідчить про протиправну бездіяльність останнього. Прокуратурою не конкретизовано, які саме обов`язки щодо охорони лісу відповідач порушив, які конкретні заходи він повинен був вжити для запобігання незаконній рубці та яких саме дій не вчинив. При цьому відповідач вважає, що його працівниками належним чином було виявлено та зафіксовано факт незаконної рубки чотирьох дерев, про що повідомлено правоохоронні органи. Отже, на думку скаржника, відсутні докази протиправної поведінки (бездіяльності) та причинного зв`язку між такою поведінкою відповідача і заподіяною шкодою.

Крім того, відповідач заперечує належність та допустимість Висновку інженерно-екологічної експертизи від 19.06.2024 як доказу розміру шкоди, оскільки визначення розміру шкоди, завданої довкіллю кримінальним правопорушенням, на думку скаржника, не належить до основних завдань інженерно-екологічної експертизи.

Скаржник також зазначає про відсутність у матеріалах справи акта перевірки, складеного уповноваженим органом державного нагляду у сфері охорони навколишнього природного середовища, та вказує на недоведеність точного розміру завданої шкоди належними і достовірними доказами.

Львівська обласна прокуратура подала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області без змін.

Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.

За вимогами частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п.10 ч.3 ст.2 ГПК України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте, розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, №4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №№32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07 від 15.03.2012).

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Золочівською окружною прокуратурою Львівської області здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12020140160000382 від 23.11.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 246 Кримінального кодексу України, за фактом незаконної рубки чотирьох дерев породи «дуб червоний» у кварталі 109, виділі 2 Берлинського лісництва Державного підприємства «Бродівське лісове господарство».

Відповідно до акта огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 22.11.2020, складеного представником Державного підприємства «Бродівське лісове господарство» за участю інших працівників цього підприємства, внаслідок незаконної рубки чотирьох дерев породи «дуб червоний» у кварталі 109, виділі 2 Берлинського лісництва Державного підприємства «Бродівське лісове господарство» заподіяно шкоду в розмірі 80 187,22 грн.

Постановою старшого слідчого слідчого відділу відділення поліції № 1 Золочівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області від 12.10.2023 призначено судову інженерно-екологічну експертизу у кримінальному провадженні № 12020140160000382 від 23.11.2020, проведення якої доручено експертам Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України. На вирішення експерта, зокрема, поставлено питання щодо суми шкоди, заподіяної державі внаслідок незаконної рубки чотирьох дерев породи «дуб червоний» у кварталі 109, виділі 2 Берлинського лісництва Державного підприємства «Бродівське лісове господарство».

На виконання зазначеної постанови під час проведення судової інженерно-екологічної експертизи судовим експертом Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України при проведенні розрахунку розміру шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконної порубки, в якості вихідних даних щодо кількості, якісного стану, природного складу та діаметра зрубаних дерев використано акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 22.11.2020, складений представником Державного підприємства «Бродівське лісове господарство» за участю інших працівників цього підприємства.

За результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні № 12020140160000382 від 23.11.2020 експертом Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України складено висновок експерта № СЕ-19/114-23/20468-ФХЕД від 19.06.2024.

Відповідно до зазначеного висновку проведення рубки чотирьох дерев породи «дуб червоний» у кварталі 109, виділі 2 Берлинського лісництва Державного підприємства «Бродівське лісове господарство» з недотриманням вимог природоохоронного законодавства підтверджується, а розмір шкоди, заподіяної рубкою, проведеною всупереч чинним вимогам у галузі лісоохоронного законодавства, становить 80 187,26 грн.

Разом з тим, під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12020140160000382 від 23.11.2020 осіб, які здійснили незаконну рубку чотирьох дерев породи «дуб червоний», не встановлено.

Водночас відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Державне підприємство «Бродівське лісове господарство» припинено.

Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання реформування управління лісової галузі» від 07.09.2022 № 1003 утворено Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» та приєднано до нього спеціалізовані державні лісогосподарські підприємства, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів.

Згідно з пунктом 1 наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 04.11.2022 № 966 «Про припинення Державного підприємства «Бродівське лісове господарство» та затвердження складу Комісії з припинення» припинено Державне підприємство «Бродівське лісове господарство» шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

На базі Державного підприємства «Бродівське лісове господарство» було створено філію «Бродівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Відповідно до пункту 8 наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 04.11.2022 № 966 Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником прав та обов`язків Державного підприємства «Бродівське лісове господарство».

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 17.01.2023 № 154 «Про затвердження передавального акту Державного підприємства «Бродівське лісове господарство» затверджено передавальний акт Державного підприємства «Бродівське лісове господарство».

У подальшому, згідно з наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 17.01.2023 № 320 «Про закріплення майна за філією «Бродівське лісове господарство» за філією «Бродівське лісове господарство» закріплено майно, права та обов`язки, які передані за передавальним актом, затвердженим наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 17.01.2023 № 154.

Разом з цим, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань філію «Бродівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» закрито.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань у складі Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» діє філія «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Відповідно до пункту 1 наказу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 18.10.2024 № 1855 «Про припинення філії «Бродівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» припинено філію «Бродівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» шляхом її закриття.

Згідно з пунктом 3 наказу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 18.10.2024 № 1855 директору філії «Бродівське лісове господарство» доручено здійснити відповідні дії щодо її припинення, зокрема забезпечити оформлення передавального балансу майна та передавального акта до філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» та подати для затвердження оформлені передавальний баланс і передавальний акт до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 31.12.2024 № 2340 «Про затвердження передавальних актів філій, що координуються Карпатським лісовим офісом» затверджено передавальні акти активів та пасивів на балансових та позабалансових рахунках, матеріалів лісовпорядкування та документів, які підтверджують речові права на земельні ділянки, нерухоме майно та інше, по філіях, що координуються Карпатським лісовим офісом, зокрема філії «Бродівське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Таким чином, на цей час правонаступником майна, прав та обов`язків Державного підприємства «Бродівське лісове господарство» є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», а відповідні майно, права та обов`язки передані до філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України, на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Виходячи з вимог статті 1 Закону України «Про прокуратуру», прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави, у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до господарського суду з позовною заявою. В позовній заяві прокурор обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (частина друга статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

У відповідності до вимог частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, виключним випадком, за якого прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтереси держави».

Згідно з частиною четвертою статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до частини п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Конституційний Суд України у рішенні від 09.07.2002 № 15-рп/2002 визначив, що положення частини другої статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

При цьому суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, які є підставами для звернення прокурора до суду.

Основним завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, згідно зі статтями 1, 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», є збереження природних ресурсів, у тому числі лісів.

Статтею 15 цього Закону визначено, що місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів, відповідно до статті 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та пункту 4 частини першої статті 69-1 Бюджетного кодексу України підлягають зарахуванню до відповідних місцевих бюджетів за місцем заподіяння екологічної шкоди.

Таким чином, оскільки шкода, заподіяна порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає зарахуванню до відповідного місцевого бюджету та в подальшому спрямовується на фінансування заходів з охорони і відновлення навколишнього природного середовища, її невідшкодування порушує майнові інтереси держави та територіальної громади.

У даному випадку незаконною рубкою чотирьох дерев породи дуб червоний у кварталі 109, виділі 2 Берлинського лісництва заподіяно шкоду державі, розмір якої згідно з Актом огляду місця вчинення правопорушення лісового господарства від 22.11.2020 становить 80 187,22 грн. Вказана сума підлягає зарахуванню до відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння шкоди, у зв`язку з чим її невідшкодування безпосередньо зачіпає відповідні майнові інтереси держави.

При цьому Бродівська міська рада Золочівського району Львівської області є органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції щодо захисту порушених інтересів у спірних правовідносинах.

Разом з цим, згідно з інформацією Бродівської міської ради Золочівського району Львівської області № 2025/2120/03-01 від 19.11.2025, міською радою заходи щодо стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, у судовому порядку не вживалися та найближчим часом не планувалися у зв`язку з браком коштів на сплату судового збору та відсутністю матеріалів, необхідних для звернення до суду.

Також Бродівська міська рада Золочівського району Львівської області у вказаній інформації повідомила окружну прокуратуру про те, що у випадку подання Золочівською окружною прокуратурою Львівської області відповідного позову в інтересах держави в особі міської ради останній буде підтримано. Крім того, міською радою надано реквізити рахунку, на який необхідно зараховувати грошові стягнення за шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу.

Моніторингом Єдиного державного реєстру судових рішень, а також відомостей порталу судової влади України встановлено, що Бродівською міською радою Золочівського району Львівської області позовна заява про стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, до суду не подавалась.

Отже, Бродівською міською радою Золочівського району Львівської області не вжито належних заходів щодо захисту інтересів держави, зокрема не подано до суду відповідну позовну заяву, що свідчить про неналежне здійснення органом місцевого самоврядування захисту порушених інтересів держави. За таких обставин у прокурора виникли обґрунтовані підстави для звернення до суду із позовною заявою в інтересах держави в особі Бродівської міської ради Золочівського району Львівської області.

Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень.

На виконання вимог частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» Золочівською окружною прокуратурою Львівської області на адресу Бродівської міської ради Золочівського району Львівської області надіслано повідомлення № 14.54/05-39-5451ВИХ-25 від 03.12.2025 про звернення прокурора до суду із даною позовною заявою.

Таким чином, колегія суддів зазначає про наявність передбачених статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Бродівської міської ради Золочівського району Львівської області, оскільки уповноважений орган, будучи обізнаним про факт заподіяння шкоди та необхідність її відшкодування, самостійно належних заходів щодо судового захисту порушених інтересів не вжив.

Щодо предмета спору.

У п.1 ч.2 ст.19 та ч.1, ч.5 ст.86, ст.90 Лісового кодексу України передбачено, що постійні лісокористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього кодексу. Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

Положеннями ст.63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з п.5 ст.64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Таким чином, при вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства факту правопорушення, слід виходити з того, що обов`язки із забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які й повинні нести відповідальність за невиконання та неналежне виконання згаданих обов`язків, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок та пошкодження дерев.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев).

Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення норм лісового та природоохоронного законодавства.

Статтею 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у ст.1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2 ст.1166 Цивільного кодексу України).

Для відшкодування шкоди за правилами ст.1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі елементи:

1. Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо).

3. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

4. Вина особи, що завдала шкоду.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Частиною 2 ст.19 Лісового кодексу України визначено, що обов`язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.

Положеннями ст.63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

За приписами п.5 ч.1 ст.64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.

Відповідно до п. 3.2.2 Статуту ДСГП «Ліси України», основними напрямами діяльності ДСГП «Ліси України є, зокрема, забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

Основними видами статутної діяльності підприємства є, зокрема охорона і захист лісів від самовільних рубок, лісових пожеж та засмічення, боротьба зі шкідниками та хворобами лісу. Здійснення протипожежних заходів, охорона навколишнього природного середовища, збереження природно-заповідного фонду, спеціальне використання лісових ресурсів та інше.

Відповідно до ст.86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

За змістом п.5 ч.2 ст.105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України (ст.107 Лісового кодексу України).

Відповідно до ст. 17 Лісового кодексу України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини, що виникають при використанні лісів, регулюються також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать Земельному кодексу України.

У той же час, статтею 5 Лісового кодексу України передбачено, що правовий режим земель лісогосподарського призначення визначається нормами земельного законодавства. Відтак, застосування норм земельного та лісового законодавства при визначенні правового режиму земель лісогосподарського призначення має базуватися на пріоритетності норм земельного законодавства перед нормами лісового законодавства, а не навпаки.

Оскільки земельна ділянка й права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин мають визначатись згідно з нормами земельного законодавства в поєднанні з нормами лісового законодавства в частині використання та охорони лісового фонду.

Основним елементом правового статусу земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства, що за змістом ст. 63 Лісового кодексу України полягає в здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (п. «б» ч.1 ст.164 ЗК України).

З огляду на це, однією з основних особливостей правового режиму земель лісогосподарського призначення є нерозривний зв`язок їх використання з лісокористуванням (правова позиція ВСУ з постанови від 27.01.2015, справа№21-570а14).

Статтею 45 Лісового кодексу України передбачено, що лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Відповідно до ст. 48 Лісового кодексу України у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування.

Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

З огляду на це, а також раніше викладене, дерева породи «дуб червоний» у кварталі 109 виділ 2 Берлинського лісництва Державного підприємства «Бродівське лісове господарство» належали Державному підприємству «Бродівське лісове господарство» на праві постійного користування, які в порушення вимог ст.ст. 19, 63, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України, Статуту Державного підприємства «Ліси України», Положення про філію не забезпечили охорону і збереження лісових насаджень, тобто допустили протиправну бездіяльність, наслідком якої відбулась незаконна рубка невстановленими особами дерев породи «дуб червоний».

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Державне підприємство «Бродівське лісове господарство» припинено. Згідно із даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у складі Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» діє філія «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Таким чином, на цей час правонаступником майна, прав та обов`язків Державного підприємства «Бродівське лісове господарство» є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», відповідні майно, права та обов`язки якого передані до філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Отже, відповідач є постійним лісокористувачем ділянки лісу як правонаступник Державного підприємства «Бродівське лісове господарство», а тому відповідальність за зобов`язання щодо вжиття заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, у тому числі від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладаються на нього.

Враховуючи норми зазначеного законодавства та положення ст.ст. 105, 107 Лісового кодексу України, ст.ст. 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», філія «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконної рубки на підвідомчій їй території земель лісового фонду, діяла неправомірно, що призвело до незаконної рубки невстановленими особами чотирьох дерев породи «дуб червоний» у кварталі 109 виділ 2 Берлинського лісництва Державного підприємства «Бродівське лісове господарство», тому відповідач притягується до відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, тобто до відшкодування шкоди (правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.02.2018 у справі № 927/1096/16, від 24.04.2018 у справі № 910/6277/16, від 20.08.2018 у справі № 920/1293/16, від 20.12.2018 у справі № 924/12/18, від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17 та постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17).

Отже, з огляду на наведені вимоги законодавства, судову практику, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків.

Тобто, проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) третіми (невстановленими) особами.

Аналогічні висновки КГС/ВС при розгляді цієї категорії справ містяться й у постановах від 23.08.2018 справа №917/1261/17, від 20.09.2018 справа №909/495/17, від 07.06.2019 справа №914/1960/17 та у постанові ОП КГС/ВС від 09.08.2018 у справі № 909/976/17).

Забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 19, 63, 64, 105, 107 Лісового кодексу України , ст. 1166 Цивільного кодексу України, Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду в постановах від 15.02.2018 (справа №927/1096/16), від 20.02.2020 (справа № 920/1106/17) та інших вказав, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.

При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

Вказана позиція у справах даної категорії, ще раз підтверджена у постанові КГС/ВС від 24.02.2021 у справі №906/366/20, в якій Верховний Суд вчергове зазначив, що визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев, при цьому не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування.

Як встановлено судом, Золочівською окружною прокуратурою Львівської області здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12020140160000382 від 23.11.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, за фактом незаконної рубки чотирьох дерев породи «дуб червоний» у кварталі 109 виділ 2 Берлинського лісництва Державного підприємства «Бродівське лісове господарство».

Відповідно до акту огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 22.11.2020, складеного представником Державного підприємства «Бродівське лісове господарство», за участі інших працівників указаного підприємства, незаконною рубкою чотирьох дерев породи «дуб червоний» у кварталі 109 виділ 2 Берлинського лісництва Державного підприємства «Бродівське лісове господарство», заподіяно шкоду у розмірі 80 187,22 грн.

Згідно з висновком судової інженерно-екологічної експертизи № СЕ-19/114-23/20468-ФХЕД від 19.06.2024, проведеної у кримінальному провадженні № 12020140160000382 від 23.11.2020, розмір шкоди, заподіяної лісу незаконною рубкою чотирьох дерев породи «дуб червоний» у кварталі 109 виділ 2 Берлинського лісництва Державного підприємства «Бродівське лісове господарство», становить 80 187,26 грн.

Колегія суддів зазначає, що необґрунтованими є доводи апеляційної скарги щодо неналежності та недопустимості Висновку інженерно-екологічної експертизи від 19.06.2024. Зазначений висновок складено за результатами проведення судової експертизи у межах кримінального провадження, він містить результати дослідження наданих експерту матеріалів та встановлений розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконної рубки чотирьох дерев. При цьому сам факт проведення експертизи у межах кримінального провадження не позбавляє її висновок доказового значення у цій справі, а наведені скаржником обставини не свідчать про порушення порядку проведення експертизи чи недопустимість отриманого за її результатами доказу.

Безпідставними є також доводи скаржника про відсутність акта перевірки, складеного уповноваженим органом державного нагляду у сфері охорони навколишнього природного середовища. Наявність такого акта не є єдиним можливим доказом факту заподіяння шкоди та її розміру, а відсутність відповідного акта не звільняє постійного лісокористувача від встановленого законом обов`язку щодо охорони лісових насаджень. У цій справі факт незаконної рубки, кількість та порода зрубаних дерев, а також розмір заподіяної шкоди підтверджуються сукупністю наявних у матеріалах справи доказів, зокрема Актом огляду від 22.11.2020 та Висновком експерта від 19.06.2024. Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин та не свідчать про неправильність його висновків щодо наявності підстав для відшкодування Відповідачем заподіяної державі шкоди.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час (контролю) визначені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Так, за приписами ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», державний нагляд (контроль) це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних контрольних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

За приписами ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», до компетенції Інспекції належить здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис. Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Особу, яка здійснила незаконну порубку дерев у ході досудового розслідування кримінального правопорушення не встановлено, тому збитки завдані інтересам держави мають бути відшкодовані постійним лісокористувачем правонаступником Державного підприємства «Бродівське лісове господарство», Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Отже, на підставі наявних у справі доказів, місцевий суд правомірно встановив, що відповідач не виконав покладених на нього законодавством обов`язків, адже не забезпечив охорону лісу від незаконної рубки дерев. Тому наявний такий елемент складу цивільного правопорушення як протиправна поведінка (бездіяльність) відповідачів.

Враховуючи зазначені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що належним розміром шкоди, який підлягає відшкодуванню, є 80 187,22 грн, визначений Відповідачем в Акті огляду місця вчинення правопорушення лісового господарства від 22.11.2020. При цьому різниця між розміром шкоди, визначеним відповідачем, та розміром, визначеним експертом у висновку від 19.06.2024, становить лише 0,04 грн, що не спростовує правильності висновку суду першої інстанції про стягнення з Відповідача шкоди саме у розмірі 80 187,22 грн.

Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Львівської області від 23.04.2026 у справі № 914/4115/25.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд –

УХВАЛИВ :

1.Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Карпатський лісовий офіс» б/н від 18.05.2026 (вх. № 01-05/1548/26 від 18.05.2026) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 23.04.2026 у справі № 914/4115/25 залишити без змін.

3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Головуючий суддя О.С. Скрипчук

Суддя П.Т. Манюк

Суддя О.І. Матущак