Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №629/8157/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року

м. Харків

справа № 629/8157/25

провадження № 22-ц/818/2985/26

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді – Тичкової О.Ю.,

суддів – Маміної О.В., Шабельнікова С.К.,

сторони справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Комунальне підприємство «Лозоваводосервіс» Лозівської міської ради Харківської області,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 20 січня 2026 року в складі судді Попова О.Г.,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року адвокат Авер`янов О.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Лозоваводосервіс» Лозівської міської ради Харківської області про захист прав споживачів. Просив: - визнати складання КП «Лозоваводосервіс» акту № 022 від 09.05.2025 про порушення користування мережами водопостачання та/або водовідведення неправомірним та скасувати його; - визнати неправомірним рішення комісії відповідача з розгляду питань щодо нарахувань за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення КП «Лозоваводосервіс», викладене в протоколі №15 від 23.05.2025, в частині, що стосується позивача, де вирішено, керуючись абз.1, 7, підпункт 3, пункт 4, розділу І «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово комунального господарства України 22 листопада 2018 року №315 здійснити (позивачу) нарахування за послуги з дати останньої контрольної перевірки виконавцем розподілу комунальної послуги, але не більше ніж 12 місяців по дату прийняття вузла обліку на абонентський облік, на підставі якого позивачу було проведено перерахунок за послуги з централізоване водопостачання та водовідведення за період травень 2024 року – квітень 2025 року та здійснено нарахування у сумі 37 033, 80 грн; - зобов`язати КП «Лозоваводосервіс» скасувати вищезазначене нарахування у сумі 37 033,80 грн. та вжити дій для виключення з особового рахунку № НОМЕР_1 , який відкрито на ім`я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , суми у розмірі 37 033,80 грн, що нарахована на підставі акта №022 від 09.05.2025 та протоколу № 15 від 23.05.2025. Судові витрати просив покласти на відповідача.

На обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що ОСОБА_1 є наймачем квартири за адресою: АДРЕСА_1 ( надалі Квартира) та є споживачем є споживачем послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.

09.05.2025 за адресою позивач в ході перевірки контролерами водопровідного господарства відповідача було складено акт № 022 про порушення користування мережами водопостачання та/або водовідведення ( надалі Акт), за змістом якого лічильник, що знаходиться в приміщенні сан. вуз не рахує спожиту воду. При цьому позивач не втручався в роботу лічильника та фактично проживає з дітьми у своєї матері за адресою: АДРЕСА_2 , а тому ним були зазначені зауваженя: «Тривалий час відсутні у квартирі, уваги на лічильник не звернули, показники передавали по середньому». В отриманому рахунку №1020644/05/2025 за комунальні послуги за травень 2025 року були зазначені до сплати відповідно суми 18330,84 грн та 18702,96 грн, а разом 37033,80 грн. Зазначає, що Актом не було встановлено та зафіксовано факт несанкціонованого втручання (самовільний демонтаж, умисне знищення, пошкодження, розкомплектування, зокрема порушення цілісності пломб) в роботу вузла розподільного обліку води та не відображено, що були умисні дії позивача щодо цього, на будь-які інші докази щодо несанкціонованого втручання в роботу лічильника відповідач не посилається у своїх листах, а тому на підставі вказаного Акту відповідачем неправомірно було прийнято протокольне рішення № 15 від 23.05.2025, згідно якого позивачу були зроблені нарахування відповідно до абз. 1, 7 пп.3 п.4 р.І Методики, як при несанкціонованому втручанні в роботу вузла розподільного обліку води. Крім того, Національним науковим центром «Інститут метрології» було здійснено висновок, що зафіксована в Акті №022 від 09.05.2025 інформація (лічильник не рахує спожиту воду), не свідчить про факт несанкціонованого втручання.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 20 січня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення обґрунтовано тим, що позивачем не було доведено обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його незаконність і необґрунтованість просить про скасування рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 20.01.2026 року та про ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд неповно встановив обставини у справі та зробив висновок, що не відповідає обставинам справи та вимогам закону. Оскільки в оскаржуваному рішенні не було встановлено факт несанкціонованого втручання позивача в роботу вузла розподільного обліку води, судом безпідставно застосовано вимоги абз. 7 пп. 3 п.4 р. І Методики розподілу, яка не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, так регулює наслідки виявлення факту несанкціонованого впливу на вузол/прилад. Актом не було встановлено та зафіксовано факт несанкціонованого втручання (самовільний демонтаж, умисне знищення, пошкодження, розкомплектування, зокрема порушення цілісності пломб) в роботу вузла розподільного обліку води та не відображено, що були умисні дії позивача щодо цього. На будь-які інші докази щодо несанкціонованого втручання в роботу лічильника відповідач не посилається у своїх листах, у зв`язку з чим апелянт вважає, що на підставі вказаного Акту відповідачем було неправомірно прийнято протокольне рішення № 15 від 23.05.2025, згідно якого позивачці було зроблено нарахування, як при несанкціонованому втручанні у роботу вузла розподільного обліку води. Відносно складеного відповідачем Акту №022 від 09.05.2025 року позивач звертався до Національного наукового центру «Інститут метрології», і у відповідь листом від 06.10.2025 № 131/33-1622 останній повідомив, що вказівка у наданому Акті №022 про те, що лічильник не рахує спожиту воду не свідчить про факт несанкціонованого втручання (самовільний демонтаж, умисне знищення, пошкодження, розкомплектування, зокрема порушення цілісності пломб).

У відзиві на апеляційну скаргу, поданому до Харківського апеляційного суду 08 квітня 2026 року представником відповідача, міститься прохання про залишення оскаржуваного рішення без змін, а апеляційної скарги без задоволення, з посиланням на те, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і не відповідають обставинам справи.

Відповідно до частин 1-3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачка ОСОБА_1 є наймачем квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачем послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, які надає Комунальне підприємство «Лозоваводосервіс» Лозівської міської ради Харківської області. Особовий рахунок за вказані комунальні послуги відкрито на позивачку за №1020644.

Крім позивачки, за вказаною адресою зареєстровані також чоловік позивачки ОСОБА_2 , який з 06.06.2023 по теперішній час не проживає за місцем реєстрації, так як знаходиться за кордоном, та їх неповнолітні діти ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

КП «Лозоваводосервіс» Лозівської міської ради Харківської області є суб`єктом господарювання та надає послуги у том числі з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.

У ході контрольної перевірки за місцем реєстрації позивачки за адресою: АДРЕСА_1 , 09.05.2025, контролерами відповідача було виявлено порушення, а саме встановлено, що лічильник, який знаходиться в приміщенні сан.вузлу, не рахує спожиту воду, про що складено відповідний Акт №022 про порушення користування мережами водопостачання та/або водовідведення.

У акті зазначено, що лічильник розпломбовано на заміну, номер демонтованої пломби С60159069ЛОЗВОД, лічильник типу ЛК-15Г, заводський номер - 1076471, показники на шкалі - 1019 м3. Також вказано про необхідність у 3-денний термін встановити лічильник, який придатний до експлуатації, та викликати контролера.

Позивачкою у акті зазначено наступні зауваження: «Тривалий час відсутні у квартирі, уваги на лічильник не звернули, показники передавали по середньому».

Позивачка у позові зазначає, що не втручалась у роботу лічильника та фактично проживає з дітьми у своєї матері за адресою: АДРЕСА_2 .

Спірні правовідносини виникли у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг і регулюються, зокрема, Законом України від 09.11.2017 року №2189-VІІІ «Про житлово-комунальні послуги» ( надалі Закон №2189-VІІІ).

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону №2189-VІІІ учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є споживачі (індивідуальні та колективні), управитель, виконавці комунальних послуг.

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2189-VІІІ, виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.

Індивідуальнм же споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (п. 6 ч. 1 ст.1 Цього Закону).

Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону №2189-VІІІ за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме:

1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку;

2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою;

3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.

Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії).

За п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону №2189-VІІІ індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово- комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами;

Постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 року № 690 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2022 року № 85) затверджено типовий індивідуальний договір про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.

19 квітня 2024 КП «Лозоваводосервіс» був розміщений Індивідуальний договір про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення зі змінами (далі-договір) на офіційному веб-сайті Лозівської міської ради (https://lozovarada.gov.ua/) та на офіційному веб-сайті «Лозівський комунальний портал» (https://lkp.kh.ua/). Договір вважається укладеним після закінчення 30 днів з дня опублікування тексту договору.

За змістом абз.1 п.22. договору, зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) розподільного обліку послуги з централізованого водопостачання щомісяця здійснюється споживачем.

Згідно з абз.4 п.22 договору, споживач повідомляє виконавцю про недоліки в роботі вузла розподільного обліку протягом п`яти робочих днів з дня їх виявлення засобами зв`язку, зазначеними в розділі “Реквізити виконавця” цього договору.

Відповідно до пп.1, 2 п.40. договору, споживач зобов`язаний: своєчасно вживати заходів до усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням послуг, що виникли з його вини; забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку послуги відповідно до умов цього договору та не втручатися в їх роботу.

У відповідності до п. 9 розділу ІІ «Правил користування системами централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення в населених пунктах України №190», споживач забезпечує, зокрема, виконання умов зберігання та забезпечення цілісності вузлів/засобів обліку, пломб та індикаторів впливу магнітного поля; невтручання у роботу вузлів/засобів обліку.

Відповідно до абз.2 п.27 «Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення № 690», несанкціоноване втручання у роботу вузлів розподільного обліку забороняється. Якщо встановлено факт несанкціонованого втручання (самовільний демонтаж, умисне знищення, пошкодження, розкомплектування, зокрема порушення цілісності пломб) в роботу вузла розподільного обліку води, зазначений вузол вважається таким, що вийшов з ладу.

Як визначено абз.3-7 п.27. Правил № 690, датою початку несанкціонованого втручання в роботу вузла розподільного обліку може бути: дата виходу з ладу, зафіксована автоматично таким вузлом обліку; дата повідомлення про несанкціонований вплив на вузол обліку; перший день після дати припинення дистанційної передачі результатів вимірювання (за наявності); дата останньої контрольної перевірки виконавцем комунальної послуги, але не більше ніж 12 місяців до дати виявлення факту несанкціонованого впливу на вузол обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, Актом встановлено, що у ході контрольної перевірки за місцем реєстрації позивачки за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено порушення, а саме встановлено, що лічильник, який знаходиться в приміщенні сан.вузлу, не рахує спожиту воду.

Крім того, у акті зазначено, що лічильник розпломбовано на заміну, номер демонтованої пломби С60159069ЛОЗВОД, лічильник типу ЛК-15Г, заводський номер - 1076471, показники на шкалі - 1019 м3. Також вказано про необхідність у 3-денний термін встановити лічильник, який придатний до експлуатації, та викликати контролера.

Позивачкою у акті зазначено наступні зауваження: «Тривалий час відсутні у квартирі, уваги на лічильник не звернули, показники передавали по середньому».

В той же час, як передбачено пунктом 11-1 статті 47 «Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення № 690» споживач зобов`язаний інформувати виконавця про тимчасову відсутність в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів (за відсутності приладів обліку).

Крім того, вказаними Правилами, зокрема пунктом 12 статті 47 передбачено обов`язок індивідуального споживача надавати виконавцю або іншій особі, що здійснює розподіл обсягів спожитих послуг, показання вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання послуги з централізованого водопостачання та з постачання гарячої води в квартирі (приміщенні) багатоквартирного будинку, в порядку та строки, визначені договором.

Тобто, констатації підлягає факт, що саме у зв`язку з відсутністю з боку споживача відповідної інформації щодо показників вузлів обліку та встановлення факту недоліків роботи вузла обліку води позивачці і було проведено перерахунок за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за нормами споживання (7, 62 м3 на 1 особу/місяць) за період травень 2024 року по квітень 2025 року.

Матеріали справи містять наданий директором КП «Лозоваводосервіс» ОСОБА_6 перерахунок за послуги централізованого водопостачання і водовідведення за адресою Квартири, який проведений у відповідності до положень «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» та на основі належних доказів (а.с. 18).

При цьому, вказаний розрахунок позивачка належними та допустимими доказами не спростувала.

Оскільки, нарахування за послуги з централізованого водопостачання і водовідведення КП «Лозоваводосервіс» відповідає законодавчим вимогам та обґрунтоване відповідними доказами, суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 7681, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи апелянта про те, що Актом не було встановлено та зафіксовано факт несанкціонованого втручання у роботу вузла та не було відображено у чому полягали умисні дії позивачки, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Так, констатації підлягає факт того, що головне завдання вищевказаного Акту це фіксація самого факту порушення користування мережами водопостачання та водовідведення. Вимоги чинного законодавства та Правила не вимагають від посадової особи, уповноваженої на складання Акту доводити суб`єктивну сторону вчиненого діяння безпосередньо в Акті. Тобто, достатнім є наявність об`єктивної фіксації порушення, підтвердженого підписами членів комісії.

Факт же тимчасової відсутності позивачки у квартирі, як про це зазначає остання, не звільняє її від обов`язку контролювати стан майна та приладів обліку у ньому.

Закон не ставить відповідальність за порушення обліку в залежність від того чи перебувала людина фізично у квартирі щодня. Відповідальність виникає внаслідок самого факту порушення, оскільки саме споживач є суб`єктом, який контролює доступ до свого житла.

Доводи позивачки про її непроживання у квартирі та на невтручання у роботу лічильників, колегія суддів кваліфікує, як спосіб захисту, спрямований на перекладання ризиків на постачальника послуг, в той час, як контроль над квартирою залишається виключно за позивачкою.

Крім того, посилання апелянта на висновок Національного наукового центру «Інститут метрології», як на абсолютний доказ неправомірності дій відповідача є позбавленим правових підстав.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вказаний вище висновок не є висновком судової експертизи, призначеної у порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством. Експерти попередньо не попереджалися про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку, тобто вказане дослідження проведене за межами судового процесу на замовлення однієї зі сторін. Фактично він є лише договірною науково-консультативною думкою, яка має виключно рекомендаційний характер.

Так, Інститут надає лише загальні технічні судження властивостей приладів, але він не досліджував безпосередньо матеріали цивільної справи, стан опломбування, умови експлуатації та специфіку вузла обліку саме у спірній квартирі.

Згідно ж основоположних принципів цивільного процесуального законодавства, зокрема принципу змагальності, жоден науковий висновок чи роз`яснення сторонньої установи не є обов`язковим для суду. Оцінка доказів, встановлення наявності чи відсутності порушень та вирішення спору по суті належать виключно до дискреційних повноважень суду, який оцінює усі докази у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи ж апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив в судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , – залишити без задоволення.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 20 січня 2026 року, – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О. Ю. Тичкова

Судді О.В. Маміна

С.К. Шабельніков