Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №643/22972/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року

м. Харків

справа № 643/22972/25

провадження №22-ц/818/4775/26

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Тичкової О.Ю.,

суддів колегії – Маміної О.В., Мальованого Ю.М.,

сторони справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс»

відповідач – ОСОБА_1

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» на заочне рішення Валківського районного суду Харківської області від 12 травня 2026 року у складі судді Логвінова А.О.,-

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2025 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 у якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 1538-9135 від 11.04.2025 року у розмірі 67 750,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 11 квітня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1538-9135, за умовами якого їй було надано кредит у розмірі 12 000,00 грн, зі сплатою відсотків у розмірі 1 % на день, строком на 365 днів до 10 квітня 2026 року.

03 травня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору про відкриття кредитної лінії № 1538-9135, за умовами якої остання отримала додаткові грошові кошти у розмірі 2 800,00 грн та між сторонами було узгоджено продовжити строк кредитування до 365 днів з дати укладення цієї угоди.

28 травня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору про відкриття кредитної лінії № 1538-9135, за умовами якої остання отримала додаткові грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн та між сторонами було узгоджено, о позичальник зобов`язується повернути суму кредиту у строк, що становить 365 днів з моменту укладення цієї додаткової угоди.

02 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору про відкриття кредитної лінії № 1538-9135, за умовами якої остання отримала додаткові грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн та між сторонами було узгоджено, о позичальник зобов`язується повернути суму кредиту у строк, що становить 365 днів з моменту укладення цієї додаткової угоди.

03 червня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору про відкриття кредитної лінії № 1538-9135, за умовами якої остання отримала додаткові грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн та між сторонами було узгоджено, о позичальник зобов`язується повернути суму кредиту у строк, що становить 365 днів з моменту укладення цієї додаткової угоди.

У порушення умов кредитного договору, про належне, повне і своєчасне виконання зобов`язань, ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, в результаті чого має заборгованість в розмірі 67 750,00 грн, а саме: 20 000,00 грн – сума заборгованості за кредитом; 28 850,00 грн - заборгованість за відсотками; 17 400,00 грн заборгованість за відсотками на підставі ст. 625 ЦК України; 1 500,00 грн заборгованість по комісії.

Заочним рішення Валківського районного суду Харківської області від 12 травня 2026 року позовні вимоги ТОВ «Укр кредит фінанс» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1538-9135 від 11 квітня 2025 року у розмірі 26 630,00 грн яка складається із заборгованості по простроченим відсоткам, що виникла станом на 22 жовтня 2025 року, та судовий збір у розмірі 952,15 грн.

Рішення обґрунтовано тим, що позивачем надані належні докази на підтвердження того, що відповідач уклав електронний договір та підписав такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Крім того позивачем доведено факт отримання відповідачем кредитних коштів. Проте враховуючи що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що ним було здійснено досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, а тому у позивача відсутні підстави для дострокового повернення тіла кредиту. Разом з тим задоволенню не підлягають вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за комісією та 3% річних оскільки зазначене суперечить діючому законодавству, зокрема п.18 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦПК України та Закону України «Про споживче кредитування».

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ТОВ «Укр кредит фінанс» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд неналежним чином дослідив докази що містяться в матеріалах справи що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення. Зазначає що договір на споживчий кредит № 1538-9135 від 11.04.2025 року є укладеним в електронній формі. Укладення кредитного договору здійснювалось сторонами за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи позивача доступ до якої забезпечувався відповідачу через веб-сайт. Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення договору позики шляхом заповнення заявки на сайті з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електродного договору, та з зазначенням власних реквізитів. Апелянт зазначає що під час заповнення Позичальником Заявки на отримання кредиту він особисто (самостійно) вказує свої персональні дані, у тому числі і свою адресу місця проживання та зареєстроване місце проживання, контактний номер телефону та адресу електронної пошти. І саме на зазначений Позичальником в Заявці номер телефону, Кредитодавець надсилає СМС повідомлення про схвалення ним Заявки на отримання кредиту та відповідний одноразовий ідентифікатор, необхідний для підписання Кредитного договору. Також на підтвердження вищевикладеного в матеріалах справи міститься Анкета клієнта-фізичної особи, що сформована за допомогою програмного забезпечення. Відповідно до Анкети клієнта-фізичної особи, що сформована за допомогою програмного забезпечення зазначено, що адреса реєстрації Відповідача: АДРЕСА_1 . Таким чином вимога про усунення порушень умов договору № 1538 9135 від 11.04.2025 року була надіслана Відповідачу на вказану в анкеті адресу реєстрації Відповідача. Отже суд першої інстанції дійшов помилкового висновку матеріали справи не місять доказів, що додаткова адреса відповідача є: АДРЕСА_1 та що позивачем не надано належних доказів що було здійснено досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

Крім того апелянт не погоджується із висновками суду в частині відмови у стягненні заборгованості за комісією. Вказує що умови щодо нарахування комісії передбачені кредитним договором що підписаний відповідачем та не суперечать вимогам закону України «Про споживче кредитування».

Разом з тим апелянт також заперечує щодо відмови у стягненні 3% річних, зазначає що відповідно до с.625 ЦПК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Зазначені нарахування не є неустойкою у розумінні штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права кредитора.

Зазначає що чинна норма Закону Про споживче кредитування, яка також діяла на дату укладання Договору з Відповідачем, і яка передбачає звільнення від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язань, не застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені за межами періоду, що встановлений п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення», тобто з 23.01.2024 року, тому Позивач має всі підстави для нарахування та витребування з Відповідача сплати неустойки та інших платежів за прострочення виконання зобов`язання, в тому числі процентів, передбачених статтею 625 ЦК України якщо умовами договору передбачена сплата таких платежів.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що в апеляційній скарзі апелянт погоджується з рішенням суду в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 1538-9135 від 11.04.2025 року у розмірі 26630,00 грн що становить прострочені відсотки.

Керуючись статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглядає справу у межах вимог апеляційної скарги, а саме вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості яка складається з тіла кредиту, комісії та відсотків річних нарахованих відповідно до ст.625 ЦПК України у розмірі 41120,00 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що 11.04.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1538-9135. За умовами даного кредитного договору, відповідач отримала кредит у розмірі 12 000,00 грн.

Згідно п.п. 4.10.,4.11.,4.12. кредитного договору, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дати видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною Стандартною процентною ставкою: -1.00% (одна ціла, нуль сотих процентів) за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 (ста вісімдесяти) календарних днів з дати укладення цього Договору. В цей період можливе використання Позичальником права користування Кредитом за Промо-ставкою та/або Зниженою та/або Пільговою процентною ставкою. - 0.74% (нуль цілих, сімдесят чотири сотих процентів) за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 (ста вісімдесят першого) календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше).

Комісія за видачу кредиту становить 15.00 % від суми виданого Кредиту (якщо в цьому пункті Договору значення розміру комісії за видачу Кредиту вказано 0% (нуль відсотків), вказане означає, що комісія за видачу Кредиту є відсутньою). Нарахування комісії за видачу кредиту здійснюється на суму виданого за цим Договором Кредиту у день видачі Кредиту.

Відповідно до п. 4.14. кредитного договору, строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит Позичальнику: 365 (триста шістдесят п`ять) календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику (далі – Строк кредитування).

Дата повернення (виплати) Кредиту 10 квітня 2026 року.

Пунктом 5.1. кредитного договору передбачено, що Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю отриманий Кредит в останній календарний день Строку кредитування шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок Кредитодавця у порядку, визначеному у Правилах. Кредит вважається повернутим Кредитодавцю з моменту зарахування необхідної суми грошових коштів на банківський рахунок Кредитодавця.

Згідно п . 8.3. кредитного договору, у разі прострочення Позичальником сплати процентів за користування Кредитом або Комісії за видачу Кредиту (якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту) на строк понад один календарний місяць, Кредитодавець має право вимагати від Позичальника повернення Кредиту в повному обсязі та сплати процентів за весь строк фактичного користування Кредитом до настання дати повернення кредиту, що встановлена п. 4.14 цього Договору.

У пункті 13 кредитного договору зазначені в тому числі реквізити позивальника ОСОБА_1 , а саме: реєстраційний номер облікової кратки платника податків; номер картки: НОМЕР_1 та її адреса: АДРЕСА_2 .

Договір підсипаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно таблиці обчислення загальної вартості кредиту, що є додатком № 2 до договору про відкриття кредитної лінії № 1538-9135 від 11 квітня 2025 року, у таблиці узгоджені щомісячна сплата відсотків, разова комісія за надання кредиту у розмірі 1 800,00 грн, щомісячні платежі за додаткові та/або супутні послуги третіх осіб, а також сума кредиту у розмірі 12 000,00 грн, яка повинна бути повернута 10 квітня 2026 року без зазначення щомісячних частин повернення кредиту (38-39).

03.05.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору про відкриття кредитної лінії № 1538-9135 (надалі – додаткова угода 1)

За умовами додаткової угоди, Кредитодавець та Позичальник підтверджують, що станом на момент укладення цієї Додаткової угоди: - сума Кредиту, яка була надана Позичальнику за Договором та неповернута на момент укладення цієї Додаткової угоди становить: 12000.00 грн. (далі - Заборгованість за отриманим кредитом); - сума нарахованих та несплачених процентів за користування Кредитом становить: 2070.00 грн. (далі – Несплачені проценти); - сума нарахованої та несплаченої комісії за видачу Кредиту становить: 1800.00 грн. (далі – Несплачена комісія).

Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових грошових коштів у Кредит за Договором та продовження строку кредитування/строку дії Договору на умовах, наведених нижче.

Кредитодавець зобов`язується надати Позичальнику у Кредит додаткові грошові кошти в розмірі 2 800,00 грн.

Дата надання/видачі додаткових грошових коштів у Кредит: 03 травня 2025 року.

Після надання Кредитодавцем Позичальнику у Кредит додаткових грошових коштів Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю суму грошових коштів в розмірі 14 800.00 грн, яка складається з суми Заборгованості за отриманим кредитом та суми додаткових грошових коштів, наданих Позичальнику у Кредит на підставі цієї Додаткової угоди (далі – Сума Кредиту).

Позичальник зобов`язується повернути Суму Кредиту у строк, що становить 365 (триста шістдесят п`ять) календарних днів з моменту укладення цієї Додаткової угоди, та на умовах, викладених у Договорі, з урахуванням положень цієї Додаткової угоди, сплатити проценти за користування вказаними грошовими коштами у розмірі та на умовах, передбачених Додатковою угодою, а також сплатити комісію за видачу додаткових грошових коштів у Кредит. Крім того, Позичальник підтверджує наявність власного зобов`язання перед Кредитодавцем сплатити Несплачені проценти та Несплачену комісію (у випадку їх наявності) у строки та на умовах, викладених у Договорі.

Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит становить 15.00 % (п`ятнадцять цілих, нуль сотих відсотки(-ів)) від суми додаткових грошових коштів, наданих відповідно до Додаткової угоди у Кредит (якщо в цьому пункті Додаткової угоди зазначено, що Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит становить 0% (нуль відсотків), вказане означає, що Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит на підставі цієї Додаткової угоди є відсутньою).

У пункті 11 додаткової угоди зазначені в тому числі реквізити позивальника ОСОБА_1 , а саме: реєстраційний номер облікової кратки платника податків; номер картки: НОМЕР_1 та її адреса: АДРЕСА_2 .

28.05.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору про відкриття кредитної лінії № 1538-9135 (надалі – додаткова угода 2 (а.с. 56-60).

За умовами додаткової угоди, кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових грошових коштів у Кредит за Договором та продовження строку кредитування/строку дії Договору на умовах, наведених нижче. Кредитодавець зобов`язується надати Позичальнику у Кредит додаткові грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн.Дата надання/видачі додаткових грошових коштів у Кредит: 28 травня 2025 року. Позичальник зобов`язується повернути Суму Кредиту у строк, що становить 365 (триста шістдесят п`ять) календарних днів з моменту укладення цієї Додаткової угоди, та на умовах, викладених у Договорі, з урахуванням положень цієї Додаткової угоди, сплатити проценти за користування вказаними грошовими коштами у розмірі та на умовах, передбачених Додатковою угодою, а також сплатити комісію за видачу додаткових грошових коштів у Кредит. Крім того, Позичальник підтверджує наявність власного зобов`язання перед Кредитодавцем сплатити Несплачені проценти та Несплачену комісію (у випадку їх наявності) у строки та на умовах, викладених у Договорі.

Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит становить 0.00 % (п`ятнадцять цілих, нуль сотих відсотки(-ів)) від суми додаткових грошових коштів, наданих відповідно до Додаткової угоди у Кредит (якщо в цьому пункті Додаткової угоди зазначено, що Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит становить 0% (нуль відсотків), вказане означає, що Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит на підставі цієї Додаткової угоди є відсутньою).

Згідно п. 2.11. додаткової угоди, сторони домовились продовжити строк кредитування до 365 (триста шісдесяти п`яти) днів з дати укладення цієї Додаткової угоди. З урахуванням цього строк кредитування за Договором становить: 412 днів, а строк дії Договору визначається у порядку, передбаченому Договором.

У пункті 11 додаткової угоди зазначені в тому числі реквізити позивальника ОСОБА_1 , а саме: реєстраційний номер облікової кратки платника податків; номер картки: НОМЕР_1 та її адреса: АДРЕСА_2 .

02.06.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору про відкриття кредитної лінії № 1538-9135 (надалі – додаткова угода 3) (а.с. 50-53).

За умовами додаткової угоди, Кредитодавець та Позичальник підтверджують, що станом на момент укладення цієї Додаткової угоди: - сума Кредиту, яка була надана Позичальнику за Договором та неповернута на момент укладення цієї Додаткової угоди становить: 10 000,00 грн. (далі - Заборгованість за отриманим кредитом); - сума нарахованих та несплачених процентів за користування Кредитом становить: 600,00 грн. (далі – Несплачені проценти).

Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових грошових коштів у Кредит за Договором та продовження строку кредитування/строку дії Договору на умовах, наведених нижче. Кредитодавець зобов`язується надати Позичальнику у Кредит додаткові грошові кошти в розмірі 5 000,00 грн. Дата надання/видачі додаткових грошових коштів у Кредит: 02 червня 2025 року.

Позичальник зобов`язується повернути Суму Кредиту у строк, що становить 365 (триста шістдесят п`ять) календарних днів з моменту укладення цієї Додаткової угоди, та на умовах, викладених у Договорі, з урахуванням положень цієї Додаткової угоди, сплатити проценти за користування вказаними грошовими коштами у розмірі та на умовах, передбачених Додатковою угодою, а також сплатити комісію за видачу додаткових грошових коштів у Кредит. Крім того, Позичальник підтверджує наявність власного зобов`язання перед Кредитодавцем сплатити Несплачені проценти та Несплачену комісію (у випадку їх наявності) у строки та на умовах, викладених у Договорі.

Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит становить 15.00 % (п`ятнадцять цілих, нуль сотих відсотки(-ів)) від суми додаткових грошових коштів, наданих відповідно до Додаткової угоди у Кредит (якщо в цьому пункті Додаткової угоди зазначено, що Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит становить 0% (нуль відсотків), вказане означає, що Комісія за видачу додаткових грошових коштів у Кредит на підставі цієї Додаткової угоди є відсутньою).

У пункті 11 додаткової угоди зазначені в тому числі реквізити позивальника ОСОБА_1 , а саме: реєстраційний номер облікової кратки платника податків; номер картки: НОМЕР_1 та її адреса: АДРЕСА_2 .

03.06.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору про відкриття кредитної лінії № 1538-9135 (надалі – додаткова угода 4) (а.с. 64-67).

За умовами додаткової угоди, Кредитодавець та Позичальник підтверджують, що станом на момент укладення цієї Додаткової угоди: - сума Кредиту, яка була надана Позичальнику за Договором та неповернута на момент укладення цієї Додаткової угоди становить: 15 000.00 грн. (далі - Заборгованість за отриманим кредитом); - сума нарахованих та несплачених процентів за користування Кредитом становить: 800.00 грн (далі – Несплачені проценти); - сума нарахованої та несплаченої комісії за видачу Кредиту становить: 750.00 грн (далі – Несплачена комісія).

Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових грошових коштів у Кредит за Договором та продовження строку кредитування/строку дії Договору на умовах, наведених нижче. Кредитодавець зобов`язується надати Позичальнику у Кредит додаткові грошові кошти в розмірі 5 000,00 грн. Дата надання/видачі додаткових грошових коштів у Кредит: 03 червня 2025 року.

Позичальник зобов`язується повернути Суму Кредиту у строк, що становить 365 (триста шістдесят п`ять) календарних днів з моменту укладення цієї Додаткової угоди, та на умовах, викладених у Договорі, з урахуванням положень цієї Додаткової угоди, сплатити проценти за користування вказаними грошовими коштами у розмірі та на умовах, передбачених Додатковою угодою, а також сплатити комісію за видачу додаткових грошових коштів у Кредит. Крім того, Позичальник підтверджує наявність власного зобов`язання перед Кредитодавцем сплатити Несплачені проценти та Несплачену комісію (у випадку їх наявності) у строки та на умовах, викладених у Договорі.

Згідно п. 2.11. додаткової угоди, сторони домовились продовжити строк кредитування до 365 (триста шісдесяти п`яти) днів з дати укладення цієї Додаткової угоди. З урахуванням цього строк кредитування за Договором становить: 418 днів, а строк дії Договору визначається у порядку, передбаченому Договором.

У пункті 11 додаткової угоди зазначені в тому числі реквізити позивальника ОСОБА_1 , а саме: реєстраційний номер облікової кратки платника податків; номер картки: НОМЕР_1 та її адреса: АДРЕСА_2 .

Згідно таблиці обчислення загальної вартості кредиту, що є додатком до додаткової угоди від 03 червня 2025 року, у таблиці узгоджені щомісячна сплата відсотків, разова комісія за надання кредиту у розмірі 1 500,00 грн, щомісячні платежі за додаткові та/або супутні послуги третіх осіб, а також сума кредиту у розмірі 20 000,00 грн, яка повинна бути повернута 02 червня 2026 року без зазначення щомісячних частин повернення кредиту (68-69).

З листа Акціонерного товариства «ОТП Банк» від 05 травня 2026 року вбачається, що банківська карта № НОМЕР_1 відкрита на ім`я ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_2 ) до карткового рахунку № НОМЕР_3 , на який 11 квітня 2025 року здійснено зарахування переказу у розмірі 12 000,00 грн. Крім того з вказаного листа також вбачаються підтвердження зарахування кредитних коштів за наступними додатковими угодами зокрема: 03.05.2025 року на суму 2800,00 грн, 28.05.2025 року на суму 10000,00 грн, 02.06.2025 року на суму 5000,00 грн, 03.06.2026 року на суму 5000,00 грн.

Згідно розрахунку заборгованості за договором № 1538-9135 від 11 квітня 2025 року, станом на 22 жовтня 2025 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість за кредитним договором у розмірі 67 750,00 грн, з яких: 20 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 28 850,00 грн заборгованість за відсотками; 17 400,00 грн відсотки нараховані на підставі ст. 625 ЦК України; 1 500,00 грн заборгованість за комісією (а.с. 75-80).

28 жовтня 2025 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» направлено ОСОБА_1 , на адресу: АДРЕСА_1 , вимогу про усунення порушень умов договору № 1538-9135 від 11 квітня 2025 року, у якій зазначено, що станови на 22 жовтня 2025 року наявна заборгованість за кредитним договором у розмірі 67 750,00 грн та запропоновано протягом 30 днів з дати отримання вимоги сплатити заборгованість (а.с. 82).

Відповідно до частин 1 і 2ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про електронну комерцію».

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений порядок укладення електронного договору. Зокрема, відповідно до частини 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частинами 4 та 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

За правилами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно доч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, банк як позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики та сплати відсотків у разі прострочення позичальником повернення чергової частини позики (якщо договором передбачено обов`язок позичальника повертати позику частинами ).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування»(стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній з 10 червня 2017 року). Отже, регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України «Про захист прав споживачів». З 10 червня 2017 року на ці відносини поширюється Закон України «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить, - також Закон України «Про захист прав споживачів». Наведені приписи дають підстави виснувати, що частина десята статті 11 зазначеного Закону у редакції, що була чинною до 10 червня 2017 року, встановила обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» ( надалі Закон № 1734-VIII у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15 сформулювала правовий висновок щодо направлення повідомлення (вимоги) позичальнику.

Так, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що позивач переконував суд, що направив відповідне повідомлення (вимогу) як позичальнику, так і його поручителю. Проте суди вказали, що всупереч умовам кредитних договорів позивач відправив ці повідомлення (вимоги) рекомендованими листами, а не цінними листами з описом вкладення та повідомленням про вручення. Тому суди не змогли встановити, як те, чи справді позивач відправив відповідачам відповідні повідомлення (вимоги), так і те, чи були останні вручені адресатам. Враховуючи наведене, порушення позивачем визначеного кредитними договорами порядку направлення юридично значимих повідомлень, факт отримання яких адресатами суди не встановили, не може мати наслідком покладення на відповідачів тягаря дострокового погашення заборгованості за кредитними договорами.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно із ч. 3 ст.12, ч.ч. 1, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

В супереч вимог ст.12,81 ЦПК України позивач не надав суду належних та допустимих доказів дотримання встановленого Законом 1734-VIII порядку направлення відповідачу вимоги про дострокове повернення кредиту.

28 жовтня 2025 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» направлено ОСОБА_1 , на адресу: АДРЕСА_1 , вимогу про усунення порушень умов договору № 1538-9135 від 11 квітня 2025 року, у якій зазначено, що станови на 22 жовтня 2025 року наявна заборгованість за кредитним договором у розмірі 67 750,00 грн та запропоновано протягом 30 днів з дати отримання вимоги сплатити заборгованість.

Разом з тим у кредитному договорі та додаткових угодах до нього, ОСОБА_1 зазначала свою адресу: АДРЕСА_3 .

Матеріали справи не місять доказів, що додаткова адреса відповідача є: АДРЕСА_1 , або між сторонами було узгоджено направлення досудової вимоги за вказаною адресою.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недотримання Товариством встановленої законом процедури дострокового стягнення заборгованості та відсутності підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо доводів позивача, про зазначення відповідної адреси в анкеті заяві на оформлення кредиту, колегія суддів зазначає що анкета заява передує укладенню кредитного договору та за своїм призначенням є документом, за допомогою якого особа звертається до банку з метою отримання банківської послуги та виражає волевиявлення щодо укладення договору. Натомість саме укладений між сторонами кредитний договір визначає погоджені сторонами права, обов`язки та реквізити сторін.

Отже, за наявності розбіжностей між відомостями, зазначеними в анкеті-заяві, та умовами укладеного сторонами кредитного договору, для визначення погоджених сторонами умов договору необхідно виходити саме з положень договору, якщо інше прямо не встановлено самим договором.

Щодо заборгованості за комісією, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У постанові Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі за № 343/557/15-ц зроблено висновок: «Так, за змістом частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній станом на 08 травня 2007 року) до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Згідно зі ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Частиною третьою вищезазначеної статті (в редакції на час укладення кредитного договору) передбачено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Згідно із ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16 послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.»

Колегія суддів звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Відтак, колегія судді повністю погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за комісією та зарахування вже спечених коштів до основного боргу.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Щодо стягнення відсотків на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.

Згідно розрахунку заборгованості, відсотки на підставі ст. 625 ЦК України нараховувались з 26 червня 2025 року по 07 серпня 2025 року.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача відсотків, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України у розмірі 17 400,00 грн задоволенню не підлягають, оскільки позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею.

Разом з тим, колегія суддів відхиляє доводи позивача про те, що норми ЦК України в питанні нарахування процентів річних є загальними та поступаються в пріоритеті застосування нормам спеціального законодавства ЗУ «Про споживче кредитування», оскільки за змістом ч.2 ст.4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Так основним регулятором договірних відносин є ЦК України, а не окремі закони, що вбачається з аналізу висновків постанови ВС від 10.10.2018 у справі № 362/2159/15-ц.

Водночас, як зазначає скаржник у даній справі, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

З системного аналізу як приписів п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування», про які вказує скаржник, так і п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які застосував суд першої інстанції, відхиляючи відповідні позовні вимоги, вбачається, що відповідні положення ЗУ «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені/штрафів та відсотків річних під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, а саме прийняття ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг".

Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків річних нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burgandothers v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду – залишити без змін.

Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» - залишити без задоволення.

Заочне рішення Валківського районного суду Харківської області від 12 травня 2026 року – в оскаржуваній частині залишити без змін.

В іншій частині судове рішення не оскаржувалось та не переглядалось.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.Ю. Тичкова

Судді: О.В. Маміна

Ю.М. Мальований