Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №638/7599/24 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року

м. Харків

справа № 638/7599/24

провадження № 22-ц/818/4546/26

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Тичкової О.Ю.,

суддів колегії – Маміної О.В., Савенка М.Є.,

сторони справи:

позивач – Приватне акціонерне товариство «Харківенергозбут»

відповідач – ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Акціонерне товариства “Харківобленерго”

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2026 року ухвалене у складі судді Штих Т.В.-

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2024 року ПАТ «Харківенергозбут» звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за електричну енергію, що утворилась за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 31.01.2022 по 31.03.2024 в сумі 97 918,70 грн, а також сплачений за подання позовної заяви судовий збір в сумі 3028,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що за адресою: АДРЕСА_1 , згідно типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, ОСОБА_1 є побутовим споживачем електричної енергії, яку постачає ПрАТ «Харківенергозбут». За період з 31.01.2022 по 31.03.2024 за вказаною адресою згідно переданих у відповідності до вимог п. 11 Постанови № 312, п. 4.3 ПРРЕЕ, п. 1.1 Розділу IX Кодексу комерційного обліку від оператора системи розподілу АТ «Харківобленерго» показань приладу обліку проведено нарахування за електричну енергію у розмірі 97 918,70 грн. Проте вказану суму боргу за виставленими рахунками споживач не сплатив, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за електричну енергію у сумі 97 918,70 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача, а також судові витрати.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2026 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Харківенергозбут» заборгованість за електричну енергію, яка постачається за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 31.01.2022 по 31.03.2024 в загальному розмірі 19 883,24 грн та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач надав суду докази на підтвердження того, що відповідач не виконував належним чином свого обов`язку з оплати наданих їй послуг, тому наявні підстави для стягнення з неї заборгованості та враховуючи новий розрахунок заборгованості який підписано Керівником центру північного РРСЦ ХМРСЦ відповідно до якого заборгованість за період 01.02.2022 – 01.04.2024 становить 19 883,24 грн та в якому враховані оплати відповідачки, які відсутні в первісному розрахунку, суд приходить до висновку що позовні вимоги є законними і обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню а саме стягненню заборгованості у спірний період саме у розмірі 19883,24 грн.

Не погодившись з рішенням суду Загурська А.В. яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не дав належну оцінку письмовим доказам у справі, проігнорував доводи та заперечення проти позову і фактично став на бік позивача який не надав до суду жодного доказу на підтвердження позовних вимог. Зазначає що судом першої інстанції не було встановлено механізм формування заявленої до стягнення заборгованості. Так зі змісту наданої позивачем довідки фактично неможливо встановити причино-наслідковий зв`язок між показниками лічильника та сумою, яка заявлена до стягнення. Таким чином суд першої інстанції фактично переклав обов`язок доказування на відповідача та визнав достатнім саме існування розрахунку позивача, не перевіривши його механізм та вихідні дані.

25 червня 2026 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ПАТ «Харківенергозбут» в якому останній заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Зазначає що в матеріалах справи наявні пояснення та докази що містять чітке роз`яснення щодо встановленого у домоволодінні відповідача засобів комерційного обліку та порядку обчислення обсягів спожитої електричної енергії. Зазначає що на відміну від позивача та третьої особи, відповідач не надав до суду жодних належних та допустимих доказів які б підтверджували неправомірність здійснених нарахувань за фактично спожиту відповідачем електричну енергію.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 370349663101 від 22.01.2024 року, власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , розмір частки 1/1 на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: НОМЕР_1 , виданий 27.05.2014, видавник: Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції Харківської області.

ПрАТ “Харківенергозбут”, як постачальник універсальних послуг, здійснює постачання електричної енергії з 01.01.2019 у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Відповідно до ст. 4 Закону України “Про ринок електричної енергії” учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.

Відповідно до довідки абонента і розрахунку заборгованості за адресою: АДРЕСА_1 , відкрито особовий рахунок № НОМЕР_2 на ім`я відповідача ОСОБА_1 , за якою за період з 31.01.2022 по 31.03.2024 наявна заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 97918,70 грн.

Відносини між побутовими споживачами та енергопостачальниками регулюються «Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312, а також Законом України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 № 2019-VІІІ.

Частиною 1 ст. 633 ЦК України передбачено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Як визначено у ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Абзацом п`ятим пункту 13 розділу XVII Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

Згідно з пунктом 1.1.2. Правил, договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є домовленість між постачальником універсальних послуг та побутовим або малим непобутовим споживачем, або іншим споживачем, який відповідно до законодавства має право на отримання універсальних послуг, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу постачальником універсальних послуг за цінами постачальника універсальних послуг.

Побутовий споживач - індивідуальний побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність) або колективний побутовий споживач (юридична особа, створена шляхом об`єднання фізичних осіб - побутових споживачів, яка розраховується за електричну енергію за показами загального розрахункового засобу обліку в обсязі електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, що не включають професійну та/або господарську діяльність).

Відповідно до пункту 1.2.8. Правил, постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який розробляється постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток 6 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку. Постачальник універсальної послуги не може відмовити побутовому та малому непобутовому споживачу, електроустановки якого розташовані на території діяльності постачальника універсальної послуги, в укладенні такого договору.

Згідно з п. 7 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Пунктом 4.12. Правил передбачено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Пунктом 2.1.8 Правил передбачено, що у разі смерті побутового споживача, особа (спадкоємець), яка у встановленому законом порядку скористалася правом на подання заяви про прийняття спадщини, до складу якої входить об`єкт побутового споживача, до моменту набуття права власності на нього, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, має право укласти договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії з оператором системи за умови надання відповідних документів, передбачених цим пунктом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Пунктом 1 частини 1 статті 7 вказаного Закону передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

При цьому, такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та є усталеним у практиці Верховного Суду, зокрема, підтриманий у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 761/48615/18-ц, провадження № 61-14819 св 20, від 09 червня 2021 року у справі № 303/7554/16-ц, провадження № 61-20523св19, від 28 липня 2021 року у справі № 554/7740/17, провадження № 61-13603св19.

Як встановлено судом, ПрАТ «Харківенергозбут» у період з 31.01.2022 року по 31.03.2024 року надавались відповідачу послуги з постачання електричної енергії, які вона повинна оплатити.

За адресою АДРЕСА_1 згідно показань приладу комерційного обліку проведено нарахування за електричну енергію на суму 97918,70 грн.

Разом з тим після скасування заочного рішення представником відповідачки були надані докази часткового погашення заборгованості та надано розрахунок заборгованості, який підписано Керівником центру північного РРСЦ ХМРСЦ Вікторією Гладух. Відповідно до зазначеного розрахунку заборгованість за період 01.02.2022 – 01.04.2024 становить 19 883,24 грн. В розрахунку заборгованості враховані оплати відповідачки, які відсутні в первісному розрахунку.

В матеріалах справи наявна копія договору про користування електричною енергією укладеного з ОСОБА_1 відповідно до якого вбачається що за адресою АДРЕСА_1 здійснюється постачання електричної енергії потужністю 330 кВт. Категорія надійності струмоприймачів споживача третя.

Додатком 2 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є паспорт точки розподілу електричної енергії зі змісту якого також вбачається що за адресою АДРЕСА_1 дозволена потужність за площадкою комерційного обліку становить 330 кВт.

Відповідно до акту №1107 введення в промислову експлуатацію АСКОЕ вбачається що за адресою АДРЕСА_1 був встановлений електролічильник NIK 2307 ART T.1600.М.21, дата параметризації 07.09.2022 року. Коефіцієнт трансформації по струму – 1, коефіцієнт трансформації по напрузі – 1.

Крім того з наданих документів вбачається що точку комерційного обліку ЕІС-код 62Z2764488601877 за адресою АДРЕСА_1 облаштовано у трансформаторній підстанції КТП-3542 та підключено через вимірювальні трансформатори струму.

Відповідно до Акту технічної перевірки розрахункових засобів обліку до 1 кВ №003937 від 17.09.2009 року вбачається що номінальний струм вимірювальних трансформаторів струму дорівнює 600/5 а розрахунковий коефіцієнт обліку спожитої електроенергії становить 120 що також підтверджується Актом технічної перевірки та заміни розрахункових засобів обліку до 1 кВ від 07.09.2022 року.

Відповідно до пункту 2.4.2 глави 2.4 розділу ІІ ПРРЕЕ встановлено що у договорі споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії зазначаються величини дозволеної (договірної) потужності, які визначаються виходячи з проєктної документації електрозабезпечення об`єкта. Потужність об`єкта споживача обмежується на рівні потужності, передбаченої проєктною документацією указаного об`єкта споживача та/або технічними характеристиками мереж зовнішнього електрозабезпечення указаного об`єкта споживача. Дозволена (договірна) потужність об`єктів споживачів зазначається в паспорті точки розподілу на рівні, встановленому проєктною документацією електрозабезпечення об`єкта споживача, та з урахуванням потужності об`єктів субспоживачів (у разі їх наявності).

Відповідно до пункту 2.3.3 глави 2.3 розділу ІІ ПРРЕЕ встановлено що Електроустановки споживачів мають бути забезпечені необхідними розрахунковими засобами вимірювальної техніки для розрахунків за спожиту електричну енергію, технічними засобами контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності, а також (за бажанням споживача) суміщеними з лічильником електричної енергії або окремими засобами вимірювальної техніки для контролю якості електричної енергії.

Розрахункові засоби вимірювальної техніки електричної енергії, технічні засоби контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності, засоби вимірювальної техніки для контролю якості електричної енергії встановлюються відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку, цих Правил та проєктних рішень.

Перелік точок комерційного обліку на об`єкті споживача (площадці комерційного обліку), крім випадків простої схеми обліку із застосуванням одного лічильника прямого включення, зазначається з наведенням ЕІС-кодів, у додатку до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії «Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії (місце та дата встановлення, тип, покази, дані щодо повірки, відповідальний за збереження тощо)». У цьому додатку до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії мають також міститися такі дані/інформацію (за наявності): зокрема характеристики трансформатора струму; характеристики трансформатора напруги; розрахунковий коефіцієнт вузла обліку електричної енергії (результуючий).

Отже встановивши, що за адресою АДРЕСА_1 здійснюється постачання електричної енергії потужністю 330 кВт, що точку комерційного обліку облаштовано у трансформаторній підстанції КТП-3542 та підключено через вимірювальні трансформатори струму, та відповідно до технічної перевірки розрахункових засобів обліку до 1 кВ №003937 від 17.09.2009 року вбачається що номінальний струм вимірювальних трансформаторів струму дорівнює 600/5 а розрахунковий коефіцієнт обліку спожитої електроенергії становить 120, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо належності розрахунку заборгованості відповідача який підписано Керівником центру північного РРСЦ ХМРСЦ відповідно до якого заборгованість за період 01.02.2022 – 01.04.2024 становить 19 883,24 грн.

Доказів сплати вказаної заборгованості матеріали справи не містять, крім того відповідачем не надано доказів неправильності нарахування вказаної заборгованості, не надано власного контрозрахунку сум заборгованості за спожиту електричну енергію.

Оскільки ОСОБА_1 фактично отримувала житлово-комунальні послуги, проте належним чином не виконувала своїх обов`язків щодо оплати наданих ПрАТ «Харківенергозбут» послуг, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення вимог позивача.

Відповідно до п.9.1.1 Кодексу комерційного обліку електричної енергії визначено що дані обсягу розподіленої електричної енергії передаються постачальнику згідно Договору про інформаційний обмін, за якими АКО надає Постачальнику вихідні дані про обсяг розподіленої електричної енергії по площадкам комерційного обліку що необхідні для проведення розрахунку, у тому числі щодо коефіцієнту трансформації.

У відповідності до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.10.2018 №1268 ПрАТ “Харківенергозбут” є постачальником універсальних послуг на території Харківської області.

АТ “Харківобленерго” виконує функції з розподілу електричної енергії на території Харківської області та є оператором системи розподілу яким встановлюються обсяги спожитої електричної енергії з яким у позивача укладено договір про надання послуг з розподілу електричної енергії.

Відповідно до до п.2.3.5. ПРРЕЕ визначено що у разі виникнення у споживача сумніву у правильності показів засобів вимірювальної техніки та/або обсягів споживання електричної енергії, на підставі яких здійснювались нарахування у пред`явленому до оплати документі, споживач подає про це заяву оператору системи/постачальнику послуг комерційного обліку, а у разі виникнення сумніву у правильності суми у пред`явленому до оплати документі щодо оплати за постачання або розподіл (передачу) електричної енергії - учаснику роздрібного ринку, який надав розрахунковий документ.

Даних про оскарження Відповідачем показань комерційного обліку, які передані оператором системи розподілу - Акціонерним товариством «Харківобленерго», не наведено та не надано таких доказів і до матеріалів справи.

Таким чином ПрАТ “Харківенергозбут” проводить лише розрахунок вартості заборгованості за спожиту електричну енергію відповідно до обсягів спожитої електричної енергії отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку які не оскаржувались відповідачкою.

Згідно з пунктом 6 ч.1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24 червня 2004 року споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII (введено в дію з 01 травня 2019 року), встановлено, що індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до частин 1, 6 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Разом з цим, частиною 1 статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання. Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором.

За положенням п. 6 частини 1 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Відповідно до п. 5 частини 2 статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII виконавець комунальної послуги зобов`язаний розглядати у визначений законодавством строк претензії та скарги споживачів, у визначених законом випадках - управителів, і проводити відповідні перерахунки розміру плати за комунальні послуги в разі їх ненадання, надання не в повному обсязі, несвоєчасно або неналежної якості, а також в інших випадках, визначених договором про надання комунальних послуг.

Матеріали справи не містять відомостей, що відповідач звертався до ПАТ «Харківенергозбут» з заявами про зміну фактичного місця проживання, відповідні докази відсутності за адресою реєстрації не надавались так і відсутні докази саме не споживання електричної енергії.

Також, за змістом Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зареєстровані у квартирі споживачі комунальних послуг зобов`язані вносити плату за їх використання.

Відповідач належним чином свої зобов`язання щодо оплати послуг з постачання електричної енергії за період з 31.01.2022 по 31.03.2024 не виконувала належним чином, плату за спожиту електроенергію в повному обсягу не вносила, внаслідок чого перед ПрАТ «Харківенергозбут» утворилась заборгованість за електричну енергію за адресою: АДРЕСА_1 , в розмірі 19 883,24 грн, адже саме на власника покладено обов`язок утримувати належне йому майно, в тому числі сплачувати надані комунальні послуги.

Отже, на підставі належним чином оцінених доказів суд першої інстанції, враховуючи вищевказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правових висновків суду та не дають підстав для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що привело або могло привести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burgandothers v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду – залишити без змін.

Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 яка діє в інтересах ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 23 квітня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий О. Ю. Тичкова

Судді О.В. Маміна

М.Є. Савенко