Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №643/10760/24 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року

м. Харків

справа № 643/10760/24

провадження № 22-ц/818/5201/26

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді – Тичкової О.Ю.,

суддів колегії – Маміної О.В., Мальованого Ю.М.

учасники справи:

заявник – ОСОБА_1

заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут»

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Харченка Валерія Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Салтівського районного суду м. Харкова від 03 червня 2026 року у складі судді Сугачової О.О., -

в с т а н о в и в:

У липні 2025 року представник ОСОБА_2 , який діяв в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд рішення по цивільній справі № 643/10760/24 за нововиявленими обставинами.

Заява обґрунтована тим, що 15.04.2026 заявницею (відповідачкою по справі) було виявлено повідомлення віл ТОВ «Харківгаз збут» про заборгованість від 09.02.2022 на суму 9 502,32 грн. Зазначене повідомлення було виявлено заявницею вже після ухвалення остаточного рішення по справі. Тому, на думку заявниці та її представника, справа підлягає перегляду за вказаними нововиявленими обставинами, а у задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 06.05.2026 залишено без руху заяву ОСОБА_1 в особі представника – ОСОБА_2 , заінтересована особа ТОВ «Харківгаз збут», про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та надано строк на усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали суду від 06.05.2026 ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 до суду подано заяву про усунення недоліків, а також клопотання про звільнення заявниці від сплати судового збору та клопотання про поновлення строків на подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Салтівського районного суду м. Харкова від 03 червня 2026 року відмовлено у поновлені строку на подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Не погоджуючись з ухвалою судді Харченко В.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу судді скасувати та повернути справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що 15 квітня 2025 року судом задоволено позов ТОВ «Харківгаз збут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, а постановою Харківського апеляційного суду від 27 лютого 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. 15.04.2026 відповідачем було виявлено повідомлення від ТОВ «Харківгаз збут» про заборгованість від 09.02.2022, яке як доказ судами не оцінювався. Зазначив, що повідомлення від 09 лютого 2022 року було отримано ним до початку воєнних дій, однак судовий розгляд справи відбувається через значний проміжок часу вже в умовах воєнного стану, що, на його думку, є обставиною, яка має бути врахована на користь відповідача. Зазначила, що з 24 лютого 2022 року у зв`язку з початком повномасштабних воєнних дій у її будинку було розміщено осіб, які потребували прихистку, а в умовах воєнного стану повідомлення від 09 лютого 2022 року було втрачено.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи у вересні 2024 року ТОВ «Харківгаз Збут» в особі представника - Хом`яка Р.В. звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з газопостачання у розмірі 27 630,28 грн, а також судових витрат у розмірі 3 028,00 грн.

Рішенням Салтівського районного суду м. Харкова від 11 червня 2025 року задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з газопостачання. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз Збут» заборгованість за послуги з газопостачання у розмірі 27 630,28 грн та судовий збір в сумі 3 028 грн.

Постановою Харківського апеляційного суду від 02.03.2026 апеляційну скаргу Харченка Валерія Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 – залишити без задоволення. Рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 11 червня 2025 року – залишити без змін.

06.05.2026 ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 до суду подано заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Заява обгрунтована тим, що повідомлення від 09 лютого 2022 року було отримано ним до початку воєнних дій, однак судовий розгляд справи відбувається через значний проміжок часу вже в умовах воєнного стану, що, на його думку, є обставиною, яка має бути врахована на користь відповідача. Оскільки на час розгляду справи ОСОБА_1 будучи ВПО через військові дії, не проживала за адресою прописки (т.2 а.с. 61).

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

Частиною 1 ст.423 ЦПК України передбачено, що рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі №919/11027/18, провадження №12-7звг22, пункт 5.3).

Нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов`язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі №127/10129/17, провадження № 14-549зц18, пункт 26).

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених п.1 ч.2 ст.423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 424 ЦПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 990/115/22 «запровадження на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам собою факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку».

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на звернення із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, представник заявниці зазначає, що повідомлення від 09 лютого 2022 року було виявлено ОСОБА_1 лише 15 квітня 2026 року. До цього часу заявниці не було відомо про його місцезнаходження, оскільки у період розгляду справи, з 20 вересня 2024 року по 27 лютого 2026 року, вона, перебуваючи у статусі внутрішньо переміщеної особи у зв`язку з воєнними діями, не проживала за адресою своєї реєстрації.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість посилань заявниці на виявлення повідомлення від 09 лютого 2022 року лише 15 квітня 2026 року як на поважну причину пропуску строку, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження зазначеної обставини заявницею не надано.

Водночас заявницею не обґрунтовано, з яких причин зазначений доказ не міг бути відомий або наданий суду під час розгляду справи та чому його було виявлено лише через тривалий час після його складення.

Отже колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що саме лише посилання на введення в України воєнного стану не є підставою для поновлення процесуального строку.

Тому колегія суддів робить висновок, що ОСОБА_1 мала можливість звернутися з заявою про перегляд рішення суду від 06.05.2026 за нововиявленими обставинами в строки передбачені ЦПК України, тому суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволені заяви про поновлення процесуального строку на подачу зазначеної заяви та залишив її без розгляду.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, питання щодо перерозподілу судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» не вирішувалося.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційній суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Харченка Валерія Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 –залишити без задоволення.

Ухвалу Салтівського районного суду м. Харкова від 03 червня 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О. Ю. Тичкова

Судді О.В.Маміна

О.Ю. Мальований