Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №635/664/23 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

22 вересня 2026 року

м.Харків

справа № 635/664/23

провадження № 22-ц/818/151/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Гєрцика Р.В.,Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря: Шнайдер Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за заявою Мереф`янської міської ради про забезпечення позову у справі за позовом Мереф`янської міської ради до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Мерефа» в особі Леонова Романа Миколайовича, третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області про примусове припинення права постійного користування земельною ділянкою та визнання недійсним і скасування державного акту на право постійного користування землею, за апеляційною скаргою Мереф`янської міської ради на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 14 квітня 2025 року, постановлену під головуванням судді Карасави І.О.,-

в с т а н о в и в :

У лютому2023 року Мереф`янська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Мерефа» в особі ОСОБА_2 , третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області про примусове припинення права постійного користування земельною ділянкою та визнання недійсним і скасування державного акту на право постійного користування землею.

У квітні 2025 року Мереф`янська міська рада звернулась до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просила заборонити вчиняти певні дії, а саме проводити на земельних ділянках з кадастровими номерами 5325110700:03:011:0038; 6325110700:03:011:0037 загальною площею 17, 37 га сільськогосподарські роботи та реєструвати право постійного користування земельних ділянок на інших осіб.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 14 квітня 2025 року,у задоволенні заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі Мереф`янська міська радапросить частково скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії відповідачам, а саме реєструвати право постійного користування земельними ділянками на інших осіб.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; зазначає, що заявлені заходи забезпечення позову є співмірними із позовними вимогами та невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.

Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст.367ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що забезпечення позову у спосіб заборони вчиняти певні дії, а саме проводити на земельних ділянках з кадастровими номерами 5325110700:03:011:0038; 6325110700:03:011:0037 загальною площею 17, 37 га сільськогосподарські роботи фактично підмінить собою судове рішення у справі та вирішить позовні вимоги до розгляду справи по суті. Також відмовляючи у задоволенні вимог в частині заборони реєструвати право постійного користування земельних ділянок на інших осіб суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано доказів щодо необхідності його забезпечення та існування реальної загрози не виконання рішення суду в майбутньому.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України).

За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; належність майна відповідачу на праві власності.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Судом встановлено, що предметом спірних правовідносин єпримусове припинення права постійного користування відповідачем земельними ділянками площею 21,86 га. та визнати недійсним і скасувати Державний акт на парво постійного користування землею ХР-25-00-7641 від 10 листопада 1994 року, виданого рішенням виконавчого комітету Харківської районної ради народних депутатів Харківського району Харківської області;

Примусове припинення права постійного користування відповідачем земельними ділянками з кадастровими номерами 6325110700:03:011:0038; 6325110700:03:011:0037 загальною площею 17,37 га та визнати недійсним і скасувати Дежравний акт на парво постійного користування землею серії ХР-25-19-000550 від 12 грудня 1997 року, виданого рішенням виконавчого комітету Харківської районної ради народних депутатів Харківського району Харківської області;

Скасування державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 6325110700:03:011:0038; 6325110700:03:011:0037 загальною площею 17,37 га та фермерським господарством «Мерефа», здійсненої на підставі Державного акту на право постійного користування землую серії ХР 25-19-000550 від 12.12.1997 р. виданого рішенням виконавчого комітету Харківської районної ради народних депутатів Харківського району Харківської області.

Як на підставу вимог вжиття заходів забезпечення позову, заявникпосилається на те, що в добровільному порядку врегулювати спір між ОСОБА_1 та ФГ «Мерефа» в особі Леонова Р.М. Мереф`янській міській раді не вдалося, позивач вимушений звернутися до суду з вище вказаною позовною заявою, а тому існують підстави вважати, що відповідачі будуть надалі уникати повернення земельних ділянок до власника та незаконно проводити сільськогосподарські роботи не сплачуючи земельного податку або зможе зареєструвати передачу вказаних земельних ділянок в постійне користування іншим особам, що зробить неможливим в подальшому виконання рішення суду у випадку задоволення позову. Зазначає, що під час спору між Мереф`янською міською радою та ОСОБА_1 , останній переоформив право користування спірними земельними ділянками на ФГ «Мерефа». З метою недопущення подальшого переоформлення спірних земельних ділянок на інших осіб та незаконного користування земельними ділянками необхідно вирішити питання про забезпечення позову.Тому вважає, що для ефективного захисту його прав, співмірним та обгрунтованим заходом забезпечення позову є заборона вчиняти певні дії, а саме проводити на земельних ділянках з кадастровими номерами 5325110700:03:011:0038; 6325110700:03:011:0037 загальною площею 17, 37 га сільськогосподарські роботи та реєструвати право постійного користування земельних ділянок на інших осіб.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 , згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ХР 25-00-7641, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №58 від 10.11.1994 р. набув право користування земельною ділянкою площею 21,86 га, яка розташована на території Мереф`янської міської ради.

Крім того, за ОСОБА_1 обліковується право постійного користування землею, відповідно Державного акту серії ХР 25-19-000550, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №236 від 12.12.1997 р. площею 17,37 га, яка розташована на території Мереф`янської міської ради.

31.01.2023 в Державному реєстрі речових прав зареєстровано право постійного користування Фермерське господарство «Мерефа» на земельну ділянку кадастровий номер №6325110700:03:011:0037 та №6325110700:03:011:0038, цільове призначення - ведення фермерського господарства.

Згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що Фермерське господарство «Мерефа» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб 02.02.2023 за №45013067.

Предметом позову є примусове припинення право постійного користування земельними ділянками та визнання недійсними та скасування державного акту на парво постійного користування, щодо якої позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом, зокрема, забороною вчиняти певні дії, а саме реєструвати відповідачам право постійного користування земельних ділянок з кадастровими номерами 5325110700:03:011:0038; 6325110700:03:011:0037 загальною площею 17,37 га на інших осіб.

Посилання заявникана те, що після виникнення спірних правовідносин, відповідачем вчинялися дії щодо переоформлення земельної ділянки на інших осіб є безпідставним, оскільки позивач до суду звернувся 06.02.2023, а реєстрація фермерського господарства «Мерефа», згідно витягу відбулася 31.01.2023 року, тобто до звернення до суду з відповідним позовом.

Одного лише припущення позивача про потенційну можливість невиконання судового рішення, не дає достатніх підстав вважати, що виконання можливого рішення про задоволення позову в межах заявлених позовних вимог або ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, буде утрудненим або неможливим та не порушить його законні права.

Забезпечення позову шляхом заборони проводити на спірних земельних ділянках сільгоспроботи суперечить вимогам закону.

Даних щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову у спосіб, про який просив позивач, суду першої інстанції ані апеляційної інстанції не надано.

Враховуючи зміст позовних вимог та обґрунтування позивачем необхідності забезпечення позову, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення заяви про забезпечення позову у зазначений спосіб відсутні.

Крім того колегія суддів зауважує, що ухвалою Харківського районного суду Харкіської області від 14 травня 2026 року провадження у справі закрито на підставі п.1. ч.1 ст.255 ЦПК України.

Висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, - відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Мереф`янської міської ради - залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 14 квітня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Р.В. Гєрцик

О.Ю. Тичкова