Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №635/664/23 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

22 вересня 2026 року

м.Харків

справа № 635/664/23

провадження № 22-ц/818/4633/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Гєрцика Р.В.,Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря: Шнайдер Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Мереф`янської міської ради до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Мерефа» в особі Леонова Романа Миколайовича, третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області про примусове припинення права постійного користування земельною ділянкою та визнання недійсним і скасування державного акту на право постійного користування землею,за апеляційною скаргою Мереф`янської міської ради на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 14 травня 2026 року, постановлену під головуванням судді Карасави І.О.,-., -

в с т а н о в и в:

У лютому2023 року Мереф`янська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Мерефа» в особі ОСОБА_2 , третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області про примусове припинення права постійного користування земельною ділянкою та визнання недійсним і скасування державного акту на право постійного користування землею.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 14 травня 2026 року закрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Мерефа» в особі ОСОБА_2 , третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області про примусове припинення права постійного користування земельною ділянкою та визнання недійсним і скасування державного акту на право постійного користування землею на підставі п.1.ч.1 ст.255 ЦПК України.

В апеляційній скарзі Мереф`янська міська рада просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; вказує, що при постановленні оскаржуваної ухвали, суд неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи. Судом першої інстанції не при винесенні ухвали про закриття провадження у справі, не були вирішені дві позовні вимоги Позивача, а саме щодо: 1.Примусового припинення права постійного користування ОСОБА_1 земельними ділянками площею 21,86 га та визнання недійсним і скасування Державного акту на право постійного користування землею ХР-25-00-7641 від 10.11.1994 р., виданого рішенням виконавчого комітету Харківської районної ради народних депутатів Харківського району Харківської області, 2.Примусового припинення права постійного користування Відповідачем 1 ОСОБА_1 земельними ділянками з кадастровими номерами 6325110700:03:011:0038; 6325110700:03:011:0037 загальною площею 17, 37 га. та визнати недійсним і скасувати Державний акт на право постійного користування землею серії ХР 25-19-000550 від 12.12.1997р, виданого рішенням виконавчого комітету Харківської районної ради народних депутатів Харківського району Харківської області. Судом першої інстанції не було з`ясовано факт отримання ОСОБА_1 . Державних актів на право постійного користування землею ХР-25-00- 7641 від 10.11.1994р. та ХР 25-19-000550 від 12.12.1997р. для ведення селянського (фермерського) господарства з порушенням діючого, на час видачі вказаних державних актів, Закону України «Про селянське (фермерське) господарство», так як Відповідач 1 ОСОБА_1 , після отримання вказаних вище державних актів на право постійного користування землею не набув статус юридичної особи абофізичної особи-підприємця і систематично не сплачував земельний податок, що є підставою для примусового припинення прав на земельну ділянку за ознаками використання земельної ділянки не за цільовим призначенням. Також, судом не було з`ясований факт щодо заяви ОСОБА_1 від 02.11.1999 року про відмову від земельної ділянки площею 17,37 га, на підставі якої Харківською районною державною адміністрацією Харківської області було прийняте розпорядження від 06.12.1999 р. за № 499 «Про припинення права користування земельною ділянкою фермера ОСОБА_1 ». Відповідно вказаного розпорядження право користування земельною ділянкою загальною площею 17, 37га ріллі фермером ОСОБА_1 припинено, а дана земельна ділянка зарахована до земель держземзапасу Мереф`янської міської ради. А отже, судом першої інстанції не було з`ясовано, яким чином після припинення права користування вказаними земельними ділянками ОСОБА_1 31.01.2023 р., було зареєстроване право постійного користування на земельні ділянки за Фермерським господарством «Мерефа», адже Державний акт на право постійного користування ХР 25-19-000550 від 12.12.1997р. був вже недійсним з 06.12.1999 року, що є третьою позовною вимогою Позивача про скасування державної реєстрації земельних ділянок за Фермерським господарством «Мерефа». Зі змісту позовної заяви, вимоги щодо припинення права постійного користування земельними ділянками, визнання недійсними та скасування Державного акту визнання недійсними та скасування Державного акту на право постійного користування землею ХР-25-00- 7641 від 10.11.1994 року та Державного акту на право постійного користування землею ХР-25-19-000550 від 12.12.1997 року безпосередньо стосуються фізичної особи ОСОБА_1 . Вважає, що дані позовні вимоги є основними та підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Постановляючи ухвалу суду про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги про припинення право постійного користування до відповідача ОСОБА_1 щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 6325110700:03:011:0038; 6325110700:03:011:0037 загальною площею 17,37 га та визнання недійсним та скасування Державного акту на право постійного користування землею серії ХР 25-19-000550 від 12.12.1997 та вимога скасування державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 6325110700:03:011:0038; 6325110700:03:011:0037 загальною площею 17,37 га за фермерським господарством «Мерефа», здійсненої на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ХР 25-19-000550 від 12.12.1997 нерозривно пов`язані між собою, а спір який виник має розглядатися за правилами господарського судочинства, тому провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимогі заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи судом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відповідач це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`явлена до нього.

Відповідно до статті 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Судом встановлено, що зі змісту позовної заяви вбачається, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності Мереф`янська міська рада є власником земельних ділянок з кадастровими номерами: 6325110700:03:011:0038 площею 8,9 га; 6325110700:03:011:0037 площею 8, 47 га ; 6325110700:03:001:0001 площею 19,7555 га.

На виконання розпоряджень міського голови від 30.09.2022 №29-АГП 2 «Про створення комісії щодо користування земельними ділянками» та від 10.10.2022 № 30-АГП 1 «Про створення комісії щодо моніторингу порушень в сфері користування земельних ділянок», 06.10.2022 та 17.10.2022 провела обстеження земельних ділянок, які розташовані на території міської ради, з кадастровими номерами : 6325110700:03:011:0038; 6325110700:03:011:0037; 6325110700:03:001:0001.

06.10.2022 комісією Мереф`янської міської ради було встановлено, що вище вказані земельні ділянки не обробляються, захаращені бур`яном, а земельна ділянка з кадастровим номером 6325110700:03:001:0001 частково покрита чагарниками, про що комісією було складений відповідний акт.

17.10.2022 під час роботи комісії Мереф`янської міської ради було встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами: 6325110700:03:001:0001 та 6325110700:03:011:0038 почав обробляти Векленко Ю.О., який надав довіреність на проведення сільськогосподарських робіт від ОСОБА_1 від 07.09.2022, завірену приватним нотаріусом Беловою О.С.

27.09.2022 до Мереф`янської міської ради надійшла заява від ОСОБА_1 за підписом по довіреності ОСОБА_3 щодо підтвердження факту користування земельними ділянками з кадастровими номерами 6325110700:03:011:0038; 6325110700:03:011:0037; 6325110700:03:001:0001 загальною площею 21,86 га. До заяви було надано копія Державного акту на право постійного користування землею ХР-25-00-7641 від 10.11.1994, виданого рішенням виконавчого комітету Харківської районної ради народних депутатів Харківського району Харківської області від 26.09.1990 №891 з відміткою в графі «Зміни в користуванні» згідно рішення Харківської районної ради народних депутатів Харківського району Харківської області «Про обмін земельними ділянками» від 13.09.1994 №31.

Відповідно вказаного рішення, «дозволено рівновеликий обмін земельними ділянками площею 15 га ріллі між фермером ОСОБА_4 та Учгоспом 1 Травня(на той час був землекористувачем (власником) земельної ділянки)» та ОСОБА_1 замовити новий державний акт на право постійного користування землею.

Позивач зазначає, що після обміну земельними ділянками, Державний акт на право постійного користування землею ХР-25-00-7641 від 10.11.1994 повинен був бути скасований і замість нього був отриманий Державний акт на право постійного користування землею серії ХР 25-19-000550 від 12.12.1997 площею 17,37 га.

Даний факт підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, відповідно якого, під час реєстрації речового права, державному реєстратору Висоцьким Ф.Й. були подані для реєстрації Державний акт на право постійного користування землею серії ХР 25-19-000550 від 12.12.1997 площею 17,37 га, який був вже недійсним з 06.12.1999.

Разом з тим, згідно матеріалів цивільної справи вбачається, наявність зареєстрованого права постійного користування на земельні ділянки з кадастровим номером 6325110700:03:011:0038 та 6325110700:03:011:0037 загальною площею 17,37 га за юридичною особою Фермерським господарством (ФГ) «Мерефа» із датою державної реєстрації речового права на нерухоме майно – права постійного користування від 31.01.2023, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав №321662822 від 01.02.2023, та витягом з Державного реєстру речових прав №321661443 від 01.02.2023.

Фермерське господарство «Мерефа» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб 31.01.2023.

Позивач до суду звернувся 06.02.2023 , тобто станом на дату подання позовної заяви відбувся перехід права постійного користування від фізичної особи ОСОБА_1 до юридичної особи - Фермерське господарство «Мерефа».

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 02 лютого 2024 року прийняти до розгляду уточнену позовну заяву відповідно до якої позивачем, зокрема, було залучено в якості співвідповідача - Фермерське господарство «Мерефа».

Відповідно до правової позиції викладеної в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року Справа №922/989/18, Провадження №12205гс19, зазначено, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки.

Судом встановлено, що позивачем було об`єднанні позовні вимоги щодо різних земельних ділянок: земельної ділянки площею 21,86 га, Державний акт на право постійного користування землею ХР-25-00-7641 від 10 листопада 1994 року(користувач ОСОБА_1 ) із земельними ділянками з кадастровими номерами 6325110700:03:011:0038; 6325110700:03:011:0037 загальною площею 17,37 га, Державний акт на право постійного користування землею серії ХР-25-19-000550 від 12 грудня 1997 (користувач ФГ «Мерефа» ), що призвело до порушення правил предметної юрисдикції.

Як зазначала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 серпня 2018 року у справі №606/2032/16-ц, що за змістом статей Закону України «Про фермерське господарство» після укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цієї земельної ділянки виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Оскільки фермерські господарства є юридичними особами, на їхні спори з іншими юридичними особами, зокрема з органом державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, поширюється юрисдикція господарських судів. Якщо під час розгляду за правилами цивільного судочинства справи щодо спору між органом державної влади чи місцевого самоврядування та, зокрема, фізичною особою, якій із земель державної або комунальної власності надана земельна ділянка для ведення фермерського господарства, суд встановить, що на момент відкриття провадження у цій справі фермерське господарство вже було зареєстрованим, суд постановляє ухвалу про закриття провадження, оскільки така справа має розглядатися за правилами господарського судочинства.

Як вбачається з правової позиції Великої Палати Верховного Суду зазначеної у пунктах 34-36 постанови від 11 лютого 2020 року у справі №922/614/19, що спори фермерських господарств, які є юридичними особами, з іншими юридичними особами, зокрема з органом державної влади, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам. Тобто якщо на час звернення до суду з таким позовом фермерське господарство, з метою створення якого надавалась земельна ділянка, вже зареєстровано, то справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, навіть якщо відповідачем у справі зазначено фізичну особу, якій ця земельна ділянка надавалась з метою створення фермерського господарства. Така позиція викладена, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі №348/992/16-ц (провадження №14-5цс18), від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц(провадження №14-262цс18), від 12 грудня 2018 року у справах №704/29/17-ц (провадження №14-495цс18) і № 388/1103/16-ц (провадження №14-419цс18).

Суд зазначає, що спори юридичних осіб, зокрема органів державної влади та місцевого самоврядування, із зареєстрованими в установленому порядку фермерськими господарствами мають розглядатися за правилами господарського судочинства.

Оскільки позовні вимоги щодо припинення право постійного користування до відповідача Висоцького.Ф.Й. щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 6325110700:03:011:0038; 6325110700:03:011:0037 загальною площею 17,37 га та визнання недійсним та скасування Державного акту на право постійного користування землею серії ХР 25-19-000550 від 12.12.1997 та вимога скасування державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 6325110700:03:011:0038; 6325110700:03:011:0037 загальною площею 17,37 га за фермерським господарством «Мерефа», здійсненої на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ХР 25-19-000550 від 12.12.1997 нерозривно пов`язані між собою, а спір який виник має розглядатися за правилами господарського судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суддя закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Розгляду у суді підлягає лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, або в їх задоволенні може бути відмовлено. Положення «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186, пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосується як позовів, які не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц).

За таких обставин, суд першої інстанції, закриваючи провадження у цивільній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, правильно виходив з того, що припинення право постійного користування до відповідача Висоцького.Ф.Й. щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 6325110700:03:011:0038; 6325110700:03:011:0037 загальною площею 17,37 га та визнання недійсним та скасування Державного акту на право постійного користування землею серії ХР 25-19-000550 від 12.12.1997 та вимога скасування державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 6325110700:03:011:0038; 6325110700:03:011:0037 загальною площею 17,37 га за фермерським господарством «Мерефа», здійсненої на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ХР 25-19-000550 від 12.12.1997 нерозривно пов`язані між собою та підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Вказане узгоджується із висновком Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 серпня 2018 року у справі №606/2032/16-ц, правовою позицією Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 лютого 2020 року у справі 922/614/19.

Висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для закриття провадження у справі, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, - відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Посилання апелянта на те, що суд при постановленні оскаржуваної ухвали, неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, - спростовуються матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Суд вважає за необхідне роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Мереф`янської міської ради - залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 14 травня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Р.В. Гєрцик

О.Ю. Тичкова