Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №629/1149/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 629/1149/26 Суддя суду 1 інстанції: Солодовник І.С.

Провадження № 33/818/1067/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року м. Харків

Суддя Харківського апеляційного суду Савенко М.Є., розглянувши в судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 26.02.2026, -

ВСТАНОВИВ :

Цією постановою закрито провадження по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАПу відношенні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Як зазначено в постанові суду першої інстанції, ОСОБА_2 31.12.2025 не виконувала належним чином батьківській обов`язки по вихованню свого малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого малолітній ОСОБА_3 , знаходячись поблизу будинку 4, м-н. 4 в м. Лозова, під час конфлікту з ОСОБА_4 , вдарив його кулаком в обличчя, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Не погодившись з постановою районного суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову районного суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що постанова підлягає скасуванню з тих підстав, що судом не з`ясовано всіх обставин по справі та не надано їм належної оцінки.

Учасники справи належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги до апеляційного суду не з`явилися, що в силу вимог ст. 294 КУпАП не є перепоною для апеляційного розгляду.

Вивчивши матеріали справи вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Ухвалюючи постанову суд першої інстанції дотримався вищенаведених норм.

Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 184 КУпАП настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків, щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Неналежне виконання обов`язків щодо виховання дітей полягає у бездіяльності, внаслідок якої обов`язки по вихованню виконуються неякісно і у неповному обсязі. Таке ухилення може бути у формі бездіяльності, пов`язаної із незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей.

Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Відповідно до ст. 150 СК України: батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов`язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

У ч. 2 п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 визначено, що означає «не піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя»: незабезпечення необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складник виховання; не спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; ненадання дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяння засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявлення інтересу до її внутрішнього світу; не створення умов для здобуття нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Отже ухиленням від виконання батьківських обов`язків не вважається будь-яка дія, а лише невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством, і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Складений щодо ОСОБА_2 протокол не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки не містить суті адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 с. 184 КУпАП, а викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу цього адміністративного правопорушення, а саме у протоколі не зазначено, які саме батьківські обов`язки, що встановлені чч. 1-7 ст. 150 СК України, не виконала ОСОБА_2 .

Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою для притягнення суб`єкта правопорушення до юридичної відповідальності.

Об`єктивна сторона правопорушення - це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об`єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об`єктивних умов його здійснення.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.

Разом з тим, під час складання протоколу щодо ОСОБА_2 не конкретизовано, у який спосіб остання, як особа, що притягається до адміністративної відповідальності, ухилилася від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання своєї неповнолітньої дитини, та яких саме обов`язків вона не виконала.

Наведене прямо суперечить принципу правової визначеності, закріпленому у рішеннях ЄСПЛ (п. 31 по справі «Ракевич проти Росії» та п. 109 по справі «Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови»), згідно яких «закон має бути доступним та передбачуваним, що стосується його наслідків, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку».

У випадку, коли викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшуковувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Всі обставини правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП та елементи складу даного правопорушення повинні встановлюватися та перевірятися доказами, наданими сторонами в даній справі, саме під час її судового розгляду.

У свою чергу, апеляційний суд наголошує, що райнний суд вірно установив відсутність у діях ОСОБА_2 ухилення від виконання обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітнього сина ОСОБА_3 , оскільки доказів, які доводили факт неналежного виконання батьківських обов`язків ОСОБА_2 та скоєння адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП, матеріали справи не містять.

Таким чином, наявними в справі доказами не доведено поза розумним сумнівом факту ухилення ОСОБА_2 від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання сина, що в свою чергу не надає можливості зробити висновок про наявність в його діях складу правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Таким чином, суд першої інстанції не порушив вимог ст. 279, 280, 213, 221 КУпАП і розглянув справу в межах наданих матеріалів справи.

З даним висновком погоджується й апеляційний суд.

За таких обставин суд першої інстанції розглядав справу в межах зібраних матеріалів справи.

Враховуючи викладене, підстав для скасування постанови суду першої інстанції за доводами апеляційної скарги не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 26.02.2026 щодо закриття провадження по справі про притягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Харківського

апеляційного суду М.Є. Савенко