Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №203/9227/25 — Дніпровський апеляційний суд

Суд: Дніпровський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 21 вересня 2026 р.

Справа: №203/9227/25

Суддя: Городнича В. С.

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7638/26 Справа № 203/9227/25 Суддя у 1-й інстанції - Єдаменко С.В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Городничої В.С.,

суддів: Петешенкової М.Ю., Макарова М.О.,

за участю секретаря судового засідання — Глущенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на заочне рішення Центрального районного суду м.Дніпра від 02 квітня 2026 року у складі судді Єдаменка С.В. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,–

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2025 року ТОВ «Укр кредит фінанс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (а.с. 1-8), в обґрунтування якого посилалось на те, що 25.04.2025 року між ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 , за допомогою Веб-сайту (https://creditkasa.ua) було укладено Договір про відкриття кредитної лінії №1545-2832. Згідно умов кредитного договору, позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб в сумі 8 000 грн 00 коп зі строком кредитування на 300 днів; базовий період –14 днів; комісія за видачу кредиту 20,00% від суми кредиту; знижена % ставка – 0,90% в день; стандартна % ставка – 1,00% в день. Також Додатковими угодами №1 від 26.04.2025 року та №2 від 27.04.2025 року до договору про відкриття кредитної лінії №1545-2832 від 25.04.2025 року кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 4 000,00 грн та 1 200,00 грн. Позивачем було виконало взяті на себе договірні зобов`язання в повному обсязі, шляхом надання відповідачу кредит згідно умов укладеного договору. Однак, відповідач порушила взяті на себе зобов`язання, а тому станом на 21.10.2025 року виникла заборгованість за кредитним договором, яка становить 44 759 грн 20 коп, з яких: 13 200 грн 00 коп - прострочена заборгованість за кредитом, 23 359 грн 20 коп - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, 6 600 грн 00 коп — заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України; 1 600 грн 00 коп — заборгованість по комісії.

У зв`язку із вищевикладеним позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії №1545-2832 від 25.04.2025 року у загальному розмірі 44 759 грн 20 коп та судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп.

Заочним рішенням Центрального районного суду м.Дніпра від 02 квітня 2026 року у задоволенні позову ТОВ «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовлено (а.с. 84-86).

В апеляційній скарзі ТОВ «Укр кредит фінанс» посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскарженого рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову (а.с. 98-110).

ОСОБА_1 не скористалась своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «Укр кредит фінанс» суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факт видачі кредитних коштів за Договором про відкриття кредитної лінії №1545-2832.

З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може враховуючи наступне.

Встановлено, що 25.04.2025 року о 12 год. 10 хв. між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1545-2832 шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) А6555.

За умовами п. 2.1., 2.2. цього договору кредитодавець відкриває для позичальника кредитну лінію на умовах, визначених цим договором. Кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику кредиту на умовах строковості зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язався повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом в порядку, передбаченому договором.

Мета отримання кредиту, тобто мета відкриття кредитної лінії: для задоволення особистих потреб позичальника (п 2.4. договору).

Розмір кредитного ліміту, тобто загальний розмір наданого кредиту: 8 000 грн. Дата надання/видачі кредиту: 25.04.2025 року (п. 4.1. Договору).

Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього Договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу. Ініціювання безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1. цього Договору, здійснюється кредитодавцем безпосередньо після укладення сторонами цього Договору та надіслання позичальнику примірнику Договору та додатків до нього у вигляді електронного документа. Кредит вважається наданим позичальнику з моменту списання грошових коштів з банківського рахунку кредитодавця за належними реквізитами для їх наступного зарахування на електронний платіжний засіб, зазначений позичальником при оформленні Кредиту (п. 4.2. Договору).

Плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом. Тип процентної ставки за користування кредитом фіксована. Процентна ставка за користування кредитом не змінюється протягом усього строку користування кредитом, однак позичальнику на умовах, вказаних у цьому Договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися кредитом за зниженою процентною ставкою. Надана клієнту в межах програми лояльності знижена ставка діє і залишається незмінною протягом усього періоду дії пропозиції в межах програми лояльності за умови дотримання клієнтом умов, за яких позичальнику надається можливість сплати процентів за зниженою процентною ставкою, передбачених п. 10.2. цього Договору. Тип комісії — одноразова комісія (нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту, якщо п. 4.7. цього Договору передбачає сплату комісії за видачу кредиту) (п. 4.3. Договору).

Базовий період складає 14 календарних днів. Перебіг першого базового періоду починається з дати надання/видачі кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого базового періоду. Перебіг кожного наступного базового періоду починається з наступної дати за датою закінчення попереднього базового періоду. Перебіг останнього базового періоду закінчується в останній день строку дії цього Договору (п. 4.4. Договору).

Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: Стандартна процентна ставка становить 1,00% за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання позичальником права користування кредитом за зниженою ставкою) (п. 4.6. Договору).

Комісія за видачу кредиту становить 20,00% від суми виданого кредиту (п. 4.7 Договору).

Строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 18.02.2026 року. Продовження строку кредитування або строку виплати кредиту в односторонньому порядку кредитодавцем або позичальником не допускається (п. 4.10. Договору).

Позичальник зобов`язується повертати кредитодавцю отриманий кредит у останні дні останніх 8 базових періодів строку кредитування згідно Графіку платежів за договором за зниженою ставкою (Додаток №2 до цього договору), шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок кредитодавця у порядку, визначеному у Правилах. Кредит вважається повернутим кредитодавцю з моменту зарахування суми грошових коштів у повному розмірі виданого кредиту на банківський рахунок кредитодавця (п. 5.1 Договору).

У розділі 12 договору «Реквізити сторін» вказано ідентифікуючі відомості ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а також ідентифікуючі відомості позичальника, зокрема: прізвище, ім`я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, дані паспорта, адреса проживання, контактний номер телефону та електронна пошта та номер особистого електронного платіжного засобу – НОМЕР_1 .

Окрім того, 25.04.2025 року ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) А6555 підписала: Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), затверджені наказом ТОВ «Укр Кредит Фінанс» №41-П від 05.03.2025 року, Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором №1545-2832 (графік платежів за договором) відповідно до Методики Національного банку України та Паспорт споживчого кредиту.

Додатковими угодами №1 від 26.04.2025 року та №2 від 27.04.2025 року до договору про відкриття кредитної лінії №1545-2832 від 25.04.2025 року кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 4 000,00 грн та 1 200,00 грн.

Станом на 21.10.2025 року виникла заборгованість за кредитним договором, яка становить 44 759 грн 20 коп, з яких: 13 200 грн 00 коп - прострочена заборгованість за кредитом, 23 359 грн 20 коп - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, 6 600 грн 00 коп — заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України; 1 600 грн 00 коп — заборгованість по комісії.

Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України “Про електронну комерцію”, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону України “Про електронну комерцію”).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (частина 12 статті 11 Закону України “Про електронну комерцію”).

Стаття 12 Закону України “Про електронну комерцію” визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України “Про електронні документи та електронний документообіг” та “Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги”, за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 14 червня 2022 року в справі №757/40395/20 (провадження №61-16059св21), від 20 червня 2022 року в справі №757/40396/20 (провадження №61-850св22), від 4 грудня 2023 року в справі №212/10457/21 (провадження 61-6066св23).

Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження №61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження №61-7203св20), від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 (провадження №61-16243св20) від 22 листопада 2021 року у справі №234/7719/20 (провадження №61-154св21). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Зважаючи на встановлену статтею 204 ЦК України і не спростовану при вирішенні цієї справи в порядку статті 215 ЦК України презумпцію правомірності укладеного договору, такий договір у розумінні статей 11, 509 ЦК України є належною підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов`язків сторін.

З матеріалів справи убачається, що договір про відкриття кредитної лінії №1545-2832 від 25 квітня 2025 року, Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) та Паспорт споживчого кредиту підписано ОСОБА_1 електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора (одноразового пароля) «А6555», відповідно до статей 11 та 12 Закону України “Про електронну комерцію”.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов договору про надання кредитних коштів, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

Таким чином, підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодилась на визначені у ньому умови кредитування, взяла на себе відповідні зобов`язання.

Факт укладання та підписання спірного правочину відповідачем не заперечується.

Згідно листа ТОВ «ФК «Контрактовий дім» №7/16985 від 24.10.2025 року та довідки ТОВ «Укр кредит фінанс» видача коштів за кредитним договором №1545-2832 від 25 квітня 2025 року відповідачу здійснювалося за допомогою системи EasyPay. Вказана довідка також містить номер платіжної карти, на яку здійснювалося зарахування кредитних коштів, НОМЕР_1 , та відповідає номеру картки, зазначеному у договорі.

Колегія суддів апеляційного суду вважає зазначений доказ належним, яким підтверджується факт перерахування позичальниці кредитних коштів на визначений нею рахунок.

При цьому, колегія суддів зауважує, що відповідно до пункту 10 Постанови Правління Національного банку України “Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)” від 3 листопада 2021 року №113, договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі ХХХХ НОМЕР_2 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).

З наведеного слідує, що з боку позивача порушень не відбулося та з урахуванням вимог закону здійснено захист інформації щодо клієнта від третіх осіб.

ТОВ «Укр кредит фінанс» як фінансова установа, не є банком, та не може мати доступу до карткового рахунку відповідача і формувати відповідні виписки по рахунку, що є первинними документами бухгалтерського обліку, оскільки не є його власником та вказана інформація є банківською таємницею, доступ до якої має лише відповідач, як клієнт банку.

Велика Палата Верховного Суду, наголошуючи на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування, зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

У такій категорії справ встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що відповідач не отримував кредитних коштів. І якщо такі кошти кредитодавцями мали бути перераховані на визначений у договорі картковий рахунок, то єдиним безспірним доказом може бути виписка по картковому рахунку, з якої можливо встановити відсутність або наявність певної банківської операції. І якщо сторона заперечує отримання коштів і має можливість подати такі докази, то тягар доказування таких обставин покладається саме на цю сторону.

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанови Верховного Суду від 08 листопада 2023 року в справі №761/42030/21, від 11 грудня 2023 року в справі №607/20787/19).

Доказів того, що на картку НОМЕР_1 не було перераховано суму у розмірі 13 200,00 грн відповідачем не надано, як і не надано доказів того, що даний електронний платіжний засіб їй не належить.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо не надання позивачем належних доказів видачі відповідачці коштів в розмірі 13 400 грн на підставі договору про відкриття кредитної лінії №1545-2832 від 25 квітня 2025 року.

Пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, ТОВ «Укр кредит фінанс», крім заборгованості за основним боргом в сумі 13 200,00 грн, просило також стягнути заборгованість за процентами у розмірі 23 359,20 грн.

Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, згідно приписів абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України, щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 28 березня 2018 року в справі №444/95/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та інші платежі за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частини 2 статті 1050 ЦК України.

Пунктом 4.10. кредитного договору визначено, що строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 18 лютого 2026 року. Строк дії договору є рівним строку кредитування.

Пунктом 4.6. кредитного договору визначено, що стандартна процентна ставка становить 1,00% за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання позичальником права користування кредитом за зниженою ставкою).

Отже, сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідач у межах строку кредитування за користування кредитними коштами. Відтак, сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору. Таким чином, позовні вимоги в частині нарахованих процентів також підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення комісії колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частин першої-третьої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі №524/5152/15-ц (провадження №61-8862сво18).

Особливості регулювання правовідносин за договорами споживчого кредиту передбачені також Законом України «Про захист прав споживачів».

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом – витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, – щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

На підставі частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року у справі №524/5152/15 (провадження №61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту – це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі №640/14229/15 (провадження №61-16739св20), від 21 квітня 2021 року у справі №677/1535/15 (провадження №61-19356св19), від 15 грудня 2021 року у справі №209/789/15 (провадження №61-16561св20), від 21 липня 2021 року у справі №751/4015/15 (провадження №61-8543св20).

Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4.7 кредитного договору комісія за надання кредиту становить 20,00% від суми виданого кредиту.

Отже, пункт 4.7 укладеного між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 кредитного договору №1545-2832 від 25 квітня 2025 року не містить зазначення переліку банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з наданням кредиту.

Оскільки надання кредиту – це обов`язок кредитодавця за кредитним договором, то така дія як надання кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь кредитодавця.

Однак, позивачем не надано доказів наявності переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору №1545-2832 від 25 квітня 2025 року.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин положення кредитного договору №1545-2832 від 25 квітня 2025 року про сплату позичальником на користь кредитора комісії за надання кредиту в розмірі 1 600,00 грн є нікчемними, а позовна вимога необґрунтованою.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та Перехідних положень» ЦК України в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем нараховано відповідачу заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК (за період з 25.04.2025 по 04.06.2025) в розмірі 6 600,00 грн.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі неодноразово строк дії воєнного часу продовжувався і не скасовано до теперішнього часу.

З огляду на зазначене вище, проценти річних на підставі ст. 625 ЦК (за період з 25.04.2025 по 04.06.2025) в розмірі 6 600,00 грн нараховані позивачем відповідачу в період дії воєнного стану в Україні, тобто з порушенням пункту 18 «Прикінцевих та Перехідних положень» ЦК України, а тому у задоволенні вказаних вимог позивача також слід відмовити.

Отже, загальний розмір заборгованості за кредитним договором №1545-2832 від 25 квітня 2025 року який підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» становить 36 559,20 грн, яка складається з: 13 200,00 грн — прострочена заборгованість за кредитом; 23 359,20 грн — прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини не встановив, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи (пункти 1, 3 частини першої статті 376 ЦПК України).

Крім того, пропорційно розміру задоволених вимог позову і апеляційної скарги підлягає розподіл судового збору сплаченого за подання позову та подання апеляційної скарги.

Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При подачі позовної заяви ТОВ «Укр Кредит Фінанс» сплатило судовий збір у сумі 2 422,40 грн, а при подачі апеляційної скарги сплачено судовий збір у сумі 3 633,60 грн.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача на його користь з урахуванням пропорційності до задоволених вимог у розмірі 4 946 грн 54 коп.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 382-383 ЦПК України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» — задовольнити.

Заочне рішення Центрального районного суду м.Дніпра від 02 квітня 2026 року — скасувати з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1545-2832 від 25.04.2025 року у розмірі 36 559 (тридцять шість тисяч п`ятсот п`ятдесят дев`ять) грн 00 коп, яка складається із: заборгованість за кредитом — 13 200 грн 00 коп; заборгованість за нарахованими процентами — 23 359 грн 20 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судові витрати по справі, а саме: судовий збір за подання позову та апеляційної скарги у сумі 4 946 грн 54 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені «22» вересня 2026 року.

Повний текст постанови складено «28» вересня 2026 року.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: М.Ю. Петешенкова

М.О. Макаров

Оригінал: reyestr.court.gov.ua