Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №185/1976/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7662/26 Справа № 185/1976/26 Суддя у 1-й інстанції - Головін В. О. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Гапонова А.В., Красвітної Т.П.,

за участю секретаря судового засідання Кирилішиної В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу №185/1976/26 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронний холдінг - Славутич» про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Приходька Миколи Миколайовича на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2026 року, ухвалене у складі судді Головіна В.О., -

ВСТАНОВИВ:

У січня 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ «Охоронний холдінг - Славутич» про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що він працював на ТОВ «Охоронний холдінг - Славутич», внаслідок роботи на підприємстві він втратив професійну працездатність.

Зазначає, що 18 листопада 2024 року був звільнений з роботи на підставі пункту 2 статті 40 Кодексу законів про працю України у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я.

Вказує, що за час роботи у відповідача 03 грудня 2022 року та 26 грудня 2023 року з ним сталися нещасні випадки, пов`язані з виробництвом, що підтверджується актами розслідування нещасного випадку, форми Н-1/П від 27 грудня 2022 року та 27 лютого 2024 року.

У зв`язку з чим просив суд стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди спричиненої ушкодженням здоров`я внаслідок виконання трудових обов`язків 250 000 грн.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Охоронний холдінг - Славутич» на користь ОСОБА_1 , в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я 70 000 грн. В задоволені решти вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Приходько М.М. подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині визначеного судом розміру відшкодування моральної шкоди. Вважає висновки суду в цій частині такими, що не відповідають обставинам справи та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права.

Вважає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не в повному обсязі оцінив моральні страждання позивача. Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, судом не надано належної уваги тяжкості завданої позивачеві шкоди.

Зазначає, що судом першої інстанції при розгляді справи не було ретельно досліджено аби визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди відповідав критеріям ст. 23 ЦК України та був співмірним завданій позивачу шкоді, з урахуванням принципів розумності, виваженості і справедливості, внаслідок чого визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди є недостатнім для справедливого відшкодування моральних страждань позивача. При ухваленні рішення судом першої інстанції не було наведено мотивів безпідставності заявленого позивачем розміру моральної шкоди, також у оскаржуваному рішенні суду не йшла мова про те, що зазначений позивачем розмір, а саме 250 000,00 грн. моральної компенсації є завищеним.

Вищевказану обставину суд першої інстанції не взяв до уваги.

Вважає, що виваженим та справедливим розмір відшкодування йому моральної шкоди у розмірі 250 000,00 грн.

У зв`язку з чим просив рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2026 року змінити, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі стягнувши з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 250 000,00 грн.

Представник відповідача ТОВ «Охоронний холдінг - Славутич» - Сердюк М.І. скориставшись своїм правом, подала відзив на апеляційну скаргу, в якому з заявленими позивачем вимогами не згодна, не визнає та просить відмовити в задоволені апеляційної скарги.

Зазначає, що 03 грудня 2022 року охоронник відділу охорони ТОВ «ДТЕК КУРАХІВСЬКА ЦЗФ» ТОВ «ОХ - СЛАВУТИЧ» ОСОБА_1 прибув на роботу до КПП №2 «Західні ворота» ТОВ «ДТЕК КУРАХІВСЬКА ЦЗФ», а о 08 год-50 хв почався обстріл поблизу території фабрики у результаті чого ОСОБА_1 отримав осколкове поранення в ліву ногу.

Вказує, що Актом Н-І/П не встановлено порушень з боку ТОВ «ОХ СЛАВУТИЧ» приписів статей 153, 160 КЗпП України, статей 13, 23 Закону України «Про охорону праці». Комісією встановлено, що причиною шкоди стали події суспільного життя, страйк, оголошена та неоголошена війна, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, протиправні дії третіх осіб, тощо). Причини основна: події суспільного життя (страйк, оголошена та неоголошена війна, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, протиправні дії третіх осіб, тощо). Супутні причини: відсутні. Причинно-наслідковий зв`язок між діями чи бездіяльністю роботодавця та заподіяною шкодою, що виключає його відповідальність. В тому числі виключає можливість покладення на нього обов`язку щодо відшкодування моральної шкоди.

Також вказує, що відповідно до Акту Н-1/П від 24 лютого 2024 року, розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), що стався (сталося/стався) 26 грудня 2023 р. о 17 год. 25 хв. - Вид події та причини настання нещасного випадку, шкідливі або небезпечні фактори: Падіння потерпілого під час пересування 02.1 Причини: основна Організаційні - Невиконання вимог інструкцій з охорони праці п.п. 1.14.9 Інструкції з охорони праці № 32/12-23, затвердженої наказом ТОВ «ОХ - СЛАВУТИЧ» від 20.12.2023р. № 140.

Зазначає, що відповідно до п.8 Акту Н-1/НП від 24.02.2024 року, розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), що стався (сталося/стався) 26 грудня 2023 року о 17 год. 25 хв. «8. Особи, які допустили порушення вимог законодавства з охорони та гігієни праці або органу, який проводить досудове розслідування (у разі складення тимчасового акта за формою Н-1) ОСОБА_1 охоронник ТОВ «ОХ - СЛАВУТИЧ», який допустив особисту необережність при пересуванні на робочому місці, чим допустив порушення ст. 14 Закону України «Про охорону праці» та п.п. 1.14.9 Інструкції з охорони праці № 32/12-23, затвердженої наказом ТОВ «ОХ СЛАВУТИЧ» від 20.12.2023р. № 140.»

Звертає увагу, що комісією при розслідуванні не встановлено порушень з боку ТОВ «ОХ СЛАВУТИЧ» приписів статей 153, 160 КЗпП України, статей 13, 23 Закону України «Про охорону праці». У Виписці із медичної карти амбулаторного хворого від 20 березня 2025 року лікарем вказано діагноз – неправильно зрощений перелом обох кісток лівої гомілки на рівні середньої третини. Тобто встановлення позивачу інвалідності пов`язується з діагнозом щодо неправильного зрощення кістки, що є наслідком перебігу лікування та індивідуальних особливостей організму, а не дій чи бездіяльності роботодавця.

Вважає, що втрата працездатності настала не з вини відповідача, оскільки відсутній причинно-наслідковий зв`язок між діяльністю роботодавця та такими наслідками.

Наголошує, що на виконання вимог статті 16 Конвенції відповідачем забезпечено безпечність робочого місця (з механізмами та обладнаннями позивач не працював), забезпечено відсутність загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, позивача забезпечено каскою, бронежилетом, про що він також повідомляє в особистих поясненнях, в рамках розслідування нещасного випадку Комісією.

Вважає що, розрахунок суми моральної шкоди ґрунтується лише на внутрішньому баченні позивачем її розміру без детального та обґрунтованого розрахунку. А з огляду на відсутність правових підстав для її відшкодування роботодавцем - такий розмір є необґрунтований.

У зв`язку з чим просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Павлоградського міськрайонного суду від 28 квітня 2026 року без змін.

Позивач та його представник - адвокат Приходько М.М. в судовому засіданні апеляційного суду підтримали доводи апеляційної скарги, просили їх задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «Охоронний холдінг - Славутич» - Сердюк М.І. в судовому засіданні апеляційного суду заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила відмовити у їх задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону.

Так, судом першої інстанції встановлено, що з 01 липня 2022 року по 18 листопада 2024 року позивач працював охоронником в ТОВ «Охоронний холдінг - Славутич». Був звільнений з роботи на підставі пункту 2 статті 40 Кодексу законів про працю України у зв`язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я. Під час роботи у відповідача 03 грудня 2022 року та 26 грудня 2023 року з ним сталися нещасні випадки, пов`язані з виробництвом, що підтверджується актами розслідування нещасного випадку, форми Н-1/П від 27 грудня 2022 року та 27 лютого 2024 року.

Згідно п.4 акту форми Н-1/П від 27 грудня 2022 року зазначено обставини, за яких стався нещасний випадок, асаме: 03 грудня 2022 року о 09 год. 10 хв. позивач перебуваючи на посту КПП №2 «Західні ворота» ТОВ «ДТЕК КУРАХІВСЬКА ЦЗФ» (відповідно до розстановки), внаслідок обстрілу території фабрики, отримав осколкове поранення в ліву ногу. З місця події його було доставлено до КНП «Курахівська міська лікарня», де була надана кваліфікована медична допомога та направлено до Дніпровської обласної клінічної лікарні ім. І.І. Мечникова. Діагноз, який встановлено закладом охорони здоров`я: Вогнепальний багатоуламковий перелом обох кісток лівої гомілки з обширним дефектом кісткової тканини.

Згідно з п.7 акту форми Н-1/П від 27 грудня 2022 року, комісія прийшла до висновку, що даний нещасний випадок визнано таким, що пов`язаний з виробництвом.

Згідно п.4 акту форми Н-1/П від 27 лютого 2024 року зазначено обставини, за яких стався другий нещасний випадок, а саме: 26 грудня 2023 року о 17 год. 25 хв. позивач перебуваючи на посту КПП №2 «Західні ворота» ТОВ «ДТЕК КУРАХІВСЬКА ЦЗФ», йшов до шлагбауму щоб його відкрити і в цей момент, автомобіль, що стояв на переїзді, включив світло фар і засліпив позивача, після чого він спіткнувся о залізобетонну дорожню плиту і впав на шлагбаум. Який під його вагою відкрився, після чого він опинився на землі та відчув сильну біль в лівій нозі нижче коліна. З місця події позивача було доставлено спочатку до медпункту ТОВ «ДТЕК КУРАХІВСЬКА ЦЗФ», а потім до КНП «Селидівська центральна міська лікарня». Діагноз, який встановлено закладом охорони здоров`я: Відкритий перелом середньої третини лівої великогомілкової кістки.

Згідно з п.7 акту форми Н-1/П від 27 лютого 2024 року, комісія прийшла до висновку, що даний нещасний випадок визнано таким, що пов`язаний з виробництвом.

Згідно з довідками Медико-соціальної експертної комісії від 27 листопада 2023 року серії 12ААА №119976 та серії 12ААВ №548977 по першому нещасному випадку, первинно визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 50% та встановлено третю групу інвалідності у зв`язку з трудовим каліцтвом.

Згідно з довідками Медико-соціальної експертної комісії від 22 квітня 2024 року серії 12ААА №144020 та серії 12ААЕ №566818 по першому та другому нещасному випадку, первинно-повторно визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 70% та встановлено другу групу інвалідності у зв`язку з трудовим каліцтвом.

Відповідно до п.16 Витягу №135/25/1828/В від 10 червня 2025 року з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, за результатами оцінювання встановлено третю групу інвалідності та 60% втрати професійної працездатності терміном на 2 роки. (Акт Н-1 від 27 грудня 2022 року - 10% та Акт Н-1 від 27 лютого 2024 року - 50%).

Отже, 03 грудня 2022 року та 26 грудня 2023 року сталися нещасні випадки, пов`язані з виробництвом і на даний час позивачу встановлено третю групу інвалідності та 70% втрати професійної працездатності терміном на 2 роки.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що втрата працездатності пов`язана з виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, тому відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди покладається на роботодавця (підприємство).

Колегія суддів погоджується з висновком суду, щодо обов`язку відповідача відшкодувати позивачу моральну шкоду, спричинену втратою позивачем здоров`я на виробництві.

Відповідно до ст.43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з ч.ч.1, 5 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Частинами 1, 2 ст.153 КЗпП України визначено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ст.173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством (ст. 237-1 КЗпП України).

У п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Судом встановлено, що під час роботи на підприємстві відповідача, позивач отримав ушкодження здоров`я, у зв`язку з чим, згодом, був звільнений за станом здоров`я.

Зазначені обставини ТОВ «Охоронний холдінг - Славутич» не заперечуються.

Суд першої інстанції правильно виходив із того, що надані позивачем письмові докази є належними, оскільки містять інформацію щодо предмета доказування.

Висновок суду підтверджується актом про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом форми Н-1/П від 27 грудня 2022 року та акту форми Н-1/П від 27 лютого 2024 року.

Згідно з п.7 акту форми Н-1/П від 27 грудня 2022 року, комісія прийшла до висновку, що даний нещасний випадок визнано таким, що пов`язаний з виробництвом.

Згідно з п.7 акту форми Н-1/П від 27 лютого 2024 року, комісія прийшла до висновку, що даний нещасний випадок також визнано таким, що пов`язаний з виробництвом.

Згідно з довідками Медико-соціальної експертної комісії від 27 листопада 2023 року серії 12ААА №119976 та серії 12ААВ №548977 по першому нещасному випадку, первинно визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 50% та встановлено третю групу інвалідності у зв`язку з трудовим каліцтвом.

Згідно з довідками Медико-соціальної експертної комісії від 22 квітня 2024 року серії 12ААА №144020 та серії 12ААЕ №566818 по першому та другому нещасному випадку, первинно-повторно визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 70% та встановлено другу групу інвалідності у зв`язку з трудовим каліцтвом.

Відповідно до п.16 Витягу №135/25/1828/В від 10 червня 2025 року з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, за результатами оцінювання встановлено третю групу інвалідності та 60% втрати професійної працездатності терміном на 2 роки. (Акт Н-1 від 27 грудня 2022 року - 10% та Акт Н-1 від 27 лютого 2024 року - 50%).

Право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло з дня первинного встановлення йому висновком МСЕК стійкої втрати працездатності.

Таким чином, колегія суддів виходить з доведеності факту завдання позивачу, зокрема, втрат немайнового характеру та обов`язку ТОВ «Охоронний холдінг - Славутич» відшкодувати ці втрати.

Надані позивачем докази повною мірою вказують, що ушкодження здоров`я відбулося при виконанні ним трудових обов`язків, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань.

Втрата працездатності призвела до обмеження його можливості вести активний спосіб життя, він вимушений систематично отримувати медичну допомогу, постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.

Враховуючи наведене, а також те, що нещасний випадок з ОСОБА_1 трапився під час перебування у трудових відносинах з відповідачем, на якого законодавством покладено обов`язок забезпечення безпечних умов праці, що потягнуло за собою втрату позивачем працездатності та завдало йому моральних страждань, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення в цій частині ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення апеляційної скарги в частині зменшення розміру відшкодування моральної шкоди відсутні.

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19).

Розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.

Статтею 4 Закону України «Про охорону праці» визначено, що державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, об`єктивно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, врахувавши обставини отримання ОСОБА_1 виробничої травми під час виконання ним робіт, а також наслідки, спричинені нещасним випадком на виробництві, які полягають у втраті позивачем 60% працездатності та необхідності тривалого лікування, дійшов мотивованого висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності з відшкодування моральної шкоди, завданої відповідачу, у розмірі 70 000,00 грн.

Положеннями ст.23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п.4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачу заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування.

Визначаючи розмір моральної шкоди, судом першої інстанції було враховано роз`яснення наведені в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, та взято до уваги конкретні обставини по справі, глибину і ступінь його моральних страждань, пов`язаних з фізичним станом здоров`я, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що настали та вірно визначив розмір моральної шкоди у розмірі 70 000 грн.

Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача.

Правова позиція з приводу застосування принципів розумності, виваженості та справедливості при визначені розміру моральної шкоди викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі 197/42/20.

Доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції при розгляді справи не було ретельно досліджено аби визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди відповідав критеріям ст.23 ЦК України та був співмірним завданій позивачу шкоді, з урахуванням принципів розумності, виваженості і справедливості, внаслідок чого визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди є недостатнім для справедливого відшкодування моральних страждань позивача, відхиляються колегією суддів, оскільки на законодавчому рівні не закріплено ні формулу, ні методику щодо обчислення сум моральної шкоди, а також не встановлено мінімальних та максимальних значень.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки висновків суду, не згоди позивача із судовим рішенням в частині розміру матеріальної компенсації моральних страждань позивача та на правильність висновків суду першої інстанції не впливають.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2026 року немає.

Відповідно до ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на висновок про залишення апеляційних скарг без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Приходька Миколи Миколайовича - залишити без задоволення.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2026 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повний текст постанови складено 28.09.2026 року

Головуючий суддя О.В.Агєєв