Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №178/2349/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5228/26 Справа № 178/2349/25 Суддя у 1-й інстанції - Берелет В. В. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Гапонова А.В., Красвітної Т.П.,

за участю секретаря судового засідання Кирилішиної В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу №178/2349/25 за заявою ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Південний відділ державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про встановлення факту, що має юридичне значення, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2026 року про залишення заяви без розгляду, постановлену у складі судді Берелета В.В., -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року заявник ОСОБА_1 звернулась до Криничанського районного суду Дніпропетровської області із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема батьківства.

У заяві заявниця вказує, що її мати ОСОБА_3 перебувала у позошлюбних відносинах з ОСОБА_6 з листопада 1996 року по липень 1997 року. Від позашлюбних відносин у них народилась донька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначає, що при реєстрації народження запис про батька був зроблений зі слів матері відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.

Вказує, що у язку з повномасштабним вторгненням на територію України, її батько ОСОБА_6 був призваний на військову службу, який ІНФОРМАЦІЯ_2 при виконанні бойового завдання загинув.

Зауважує, що відповідно до висновку експерта № 248-МГ від 23 червня 2025 року вірогідність того, що ОСОБА_6 є біологічним батьком заявника ОСОБА_1 складає не менше 99,999999% і це не є наслідком збігу генетичних ознак у осіб, що не мають родинних зв`язків.

У зв`язку з чим, просила суд встановити юридичний факт батьківства ОСОБА_6 стосовно ОСОБА_1 .

Ухвалою Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2026 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення - залишено без розгляду, на підставі п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій вважає оскаржувану ухвалу незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки вона перешкоджає подальшому провадженню у справі та порушує право заявниці на судовий захист.

Зазначає, що при винесенні ухвали суд першої інстанції не врахував, що 14 січня 2026 року в підготовче судове засідання з`явилась заявниця ОСОБА_1 та заінтересована особа ОСОБА_3 , про що в журані судової охорони є відмітка про прибуття в підготовче судове засідання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Зауважує, що 14 січня 2026 року секретар суду повідомила, що підготовче судове засідання не відбудеться, оскільки було подана заява про відкладення розгляду справи.

Вважає, що секретар судового засідання повинен обов`язково відмітити явку заявника (позивача) про прибуття в судове засідання (явку), навіть якщо засідання не відбулось, або відкладено. Однак з невідомих причин секретарем цього зроблено не було.

Вказує, що наступна дата підготовчого судового засідання Криничанським районним судом Дніпропетровської області по справі № 178/2349/25 призначене на 14 лютого 2026 року на 10 год. 20 хв. Однак, 06 лютого 2026 року через систему електронний суд від адвоката Андірєнко І.С., яка діє в інтересах ОСОБА_4 було подане клопотання про відкладення розгляду справи призначене 14 лютого 2026 року на 10 год. 20 хв. на іншу дату, оскільки вона у зазначену дату знаходиться у відрядженні.

Звертає увагу, що судом першої інстанції не враховано одну явку заявника ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 , в підготовче судове засідання 14 січня 2026 року. Суд першої інстанції безпідставно врахував неявку 13 лютого 2026 року в підготовче судове засідання оскільки 06 лютого 2026 року було подане клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Наголошує, що у заявниці ОСОБА_1 тільки одна неявка в підготовче судове засідання 14 лютого 2026 року і тільки тому, що 06 лютого 2026 року адвокат Андрієнко І.С., яка діє в інетересах ОСОБА_4 , подала клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, тому суд першої інстанції не правильно застосував норму п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України.

Вважає, що причина неявки 14 лютого 2026 року була поважна.

У зв`язку з чим просить ухвалу Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2026 року по справі №178/2349/25 про залишення заяви без розгляду скасувати. Справу направити до Криничанського районного суду Дніпропетровської області для продовження розгляду.

Заінтересовані сторони своїм правом на подачу відзиву не скористались.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник ОСОБА_5 – ОСОБА_7 в судовому засіданні апеляційного суду заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила відмовити у її задоволенні.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону.

Судом встановлено, що заявниця звернулась до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема батьківства.

Ухвалою Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2025 року відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати за правилами окремого провадження.

У справі призначено підготовче судове засідання з повідомленням учасників справи на 14 січня 2026 року о 09 год. 40 хв. в приміщенні Криничанського районного суду Дніпропетровської області.

Підготовче судове засідання не відбулося, оскільки представником заявника було подана заява про відкладення розгляду справи.

Наступна дата підготовчого судового засідання Криничанським районним судом Дніпропетровської області по справі № 178/2349/25 призначене на 14 лютого 2026 року на 10 год 20 хв.

06 лютого 2026 року через систему електронний суд від адвоката Андірєнко І.С., яка діє в інтересах ОСОБА_4 було подане клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, оскільки вона у зазначену дату знаходиться у відрядженні.

Постановляючи оскаржену ухвалу про залишення без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що будучи в установленому законом порядку сповіщеним про дату та час розгляду справи, заявниця 14 січня 2026 року та 13 лютого 2026 року в судові засідання не з`явилась, про причину своєї неявки до суду не повідомила.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 196 ЦПК України передбачено, що для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.

Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Положеннями статті 189 ЦПК України визначено, що завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Таким чином, підготовче судове провадження - це стадiя судового прoцесу, в якoму рoзглядається предмет спoру, позoвні вимoги, заперечення на позoвні вимoги, склад учасників судовoго процесу, вирішення відводів, xарактер спірних правовідносин та інших дій, які будуть слугувати для правильного і безперешкoдного розгляду справи пo суті, іншими словами, це - важлива складова судочинства, що спрямована на створення умов для правильного, безперешкодного та своєчасного розгляду справи по суті.

Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Підготовче засідання є формою підготовчого провадження, яка полягає у вчиненні судом та учасниками судового процесу відповідних процесуальних дій.

Підготовче засідання проводиться судом із повідомленням учасників справи (частина перша статті 197 ЦПК України).

Частиною другою статті 198 ЦПК України передбачено, що суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках: 1) визначених частиною другою статті 223 цього Кодексу; 2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача; 3) в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 197 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у підготовчому засіданні.

За змістом частин першої-другої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Виходячи зі змісту вказаних процесуальних норм, підготовче провадження має бути проведено протягом встановлених строків, а неявка належним чином повідомленого про дату та час підготовчого засідання позивача за загальним правилом не перешкоджає проведенню підготовчого засідання.

Відповідно до частини першої статті 200 ЦПК України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті.

Згідно з частинами першою та другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні.

Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

За змістом пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів наголошує, що при застосуванні тієї чи іншої норми процесуального права, суд повинен виходити із комплексного та ґрунтовного аналізу норм права загалом.

Цивільним процесуальним законом чітко розмежовано підготовче провадження із проведенням підготовчого засідання, його особливості, строки проведення (Глава 3 Розділу III «Позовне провадження») та розгляд справи по суті із проведенням судового засідання (Глава 3 вказаного розділу).

Стаття 223 ЦПК України, яка зокрема передбачає, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору, стосується розгляду справи по суті, у зв`язку з чим регулятивний вплив цієї статті не поширюється на випадок неявки позивача у підготовче засідання.

У постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі №759/15271/17 (провадження №61-14373св19) зроблено правовий висновок стосовно застосування положень пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України та зазначено, що аналіз змісту пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України свідчить про те, що залишення позовної заяви без розгляду з цієї підстави може мати місце лише в тому випадку, якщо позивач, який був належним чином повідомлений про час слухання справи, повторно не з`явився саме в судове засідання, а не в підготовче засідання.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі №761/8849/19 (провадження №61-21428св19), від 18 січня 2021 року у справі №760/22245/18 (провадження №61-15715св19), від 20 січня 2021 року у справі №569/5089/17 (провадження №61-19799св19), від 10 лютого 2021 року у справі №598/2250/19 (провадження №61-19688св20).

У вказаних справах Верховний Суд зробив висновок про застосування положень пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, виходячи із комплексного аналізу норм процесуального права та з урахуванням положень статті 200 ЦПК України.

Як зазначалося вище, вказаний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі №759/15271/17, є сталим у практиці Верховного Суду.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

У справі, яка переглядається, встановлено, що ухвалою Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2025 року відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати за правилами окремого провадження та у справі призначено підготовче судове засідання з повідомленням учасників справи на 14 січня 2026 року о 09 год. 40 хв. в приміщенні Криничанського районного суду Дніпропетровської області.

Підготовче судове засідання не відбулося, оскільки представником заявника було подана заява про відкладення розгляду справи.

Наступна дата підготовчого судового засідання Криничанським районним судом Дніпропетровської області по справі №178/2349/25 призначене на 14 лютого 2026 року на 10 год 20 хв.

06 лютого 2026 року через систему електронний суд від адвоката Андірєнко І.С., яка діє в інтересах ОСОБА_4 , було подане клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, оскільки вона у зазначену дату знаходиться у відрядженні.

З урахуванням зазначених норм права та з дотриманням релевантної судової практики Верховного Суду, колегія суддів зауважує, що у цій справі закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті не відбулося, тобто розгляд справи перебував на стадії підготовчого процесу, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для застосування пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України у спірних правовідносинах.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів робить висновок про те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції суду прийнята з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції допустив істотні порушення норм процесуального права, які відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення з направленням справи для продовження розгляду знайшли своє підтвердження матеріалами справи та приймаються колегією суддів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскаржене судове рішення не відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з статтею 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена ухвала постановлена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити, оскаржену ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до ч.ч.1,13 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки справа підлягає направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2026 року про залишення заяви без розгляду - скасувати.

Справу №178/2349/25 за заявою ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Південний відділ державної виконавчої служби у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про встановлення факту, що має юридичне значення - направити до суд першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повний текст постанови складено 28.09.2026 року

Головуючий суддя О.В.Агєєв