Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №199/14674/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7465/26 Справа № 199/14674/25 Суддя у 1-й інстанції - Якименко Л.Г. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Гапонова А.В., Красвітної Т.П.,

за участю секретаря судового засідання Кирилішиної В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу №199/14674/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 20 квітня 2026 року, ухвалене у складі судді Якименко Л.Г., -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року представник позивача ТОВ «Бізнес Позика» звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову зазначив, що 22 липня 2023 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір №465602-КС-002 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному ст.12 Законом України «Про електронну комерцію».

Вказує, що відповідно до п.1 договору кредиту ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 23 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами договору кредиту сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1,14893479 процентів за кожен день користування кредитом.

Пунктом 2 кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом, нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.

Пунктом 3 кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору.

Зауважує, що ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме надав позичальнику грошові кошти у розмірі 23 000,00 грн., шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 (який позичальником вказано при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті). Боржник свої зобов`язання за кредитним договором №465602-КС-002 належним чином не виконала.

Зазначає, що станом на 09 жовтня 2025 року за відповідачем по укладеному договору наявна заборгованість на загальну суму 147 047,28 грн., яка складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту – 22 873,18 грн.; суми прострочених платежів по процентах – 124 174,10 грн..

Наголошує, що відповідач заборгованість не погасив та від виконання своїх зобов`язань ухиляється.

У зв`язку з чим позивач просив суд стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором №465602-КС-002 від 22 липня 2023 року у сумі 147 047,28 грн., разом із судовими витратами у сумі розміром 2 422,40 гривень.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 20 квітня 2026 року позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором №465602-КС-002 від 22 липня 2023 року у сумі 147 047,28 грн., яка складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 22 873,18 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 124 174,10 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат (стягнуто на користь позивача 2422,40 грн. судового збору).

Не погодившись із зазначеним рішення, представник ОСОБА_1 - адвокат Карлаш І.А. подав апеляційну скаргу, в якій вважає оскаржуване рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

В обґрунтування скарги зазначає, що відсутні докази надання кредиту (переказу кредитних коштів на рахунок відповідача). Позивач надає довідку відповідно до якої, ніби то, було перераховано відповідачу грошові кошти в розмірі 23 000 грн. в якості кредиту. Разом з тим, зазначена Довідка: не містить відомостей щодо одержувача коштів; не містить призначення платежу; не містить повного рахунку одержувача коштів, що позбавляє можливості встановити власника рахунку. Таким чином, зазначена Довідка не є доказом надання кредиту.

Вказує, що є всі правові підстави для зменшення розміру відсотків до тіла кредиту, оскільки заявлена до стягнення сума процентів (124 174,10 грн.) в 5,5 разів перевищує суму тіла кредиту.

Зауважує, що відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Зазначає, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами в розмірі не є співмірною сумі кредиту, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, а тому є всі правові підстави для зменшення розміру процентів за договором до розміру тіла кредиту.

У зв`язку з чим просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Справу розглядати без участі відповідача та представника відповідача.

Позивач своїм правом на подачу відзиву не скористався.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Представник позивача ТОВ «Бізнес Позика» - Покрищук А.В. подав до суду додаткові пояснення, в яких вважає доводи апеляційної скарги неприйнятними, а саму апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Зауважує, що кредитором в позовній заяві, до якої долучено достатню кількість належних доказів, доведено суду факт укладання кредитного договору між сторонами та факт видачі кредитних коштів боржнику. Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпра дав належну оцінку всім доводам позивача і відповідач у своїй апеляційній скарзі не надав контр-аргументів таким доводам.

Наголошує, що суд першої інстанції належним чином дослідив всі надані позивачем докази на підтвердження факту укладання кредитного договору між сторонами та факту отримання кредитних коштів боржником і як наслідок, ухвалив законне й обґрунтоване рішення.

Звертає увагу, що надана позивачем інформаційна довідка від ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів, як доказ перерахування кредитних коштів боржнику, є належним, допустимим та достатнім доказом перерахування кредитних коштів; а в сукупності з інформацією, яку позивач просить витребувати в АТ «А-банк», буде беззаперечним свідченням того, що кредитор належним чином виконав свій обов`язок та надав позичальнику кошти в користування.

Зазначає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором, разом з іншими доказами по справі, є належним, допустимим та достатнім доказом існування у відповідача заборгованості за кредитним договором. Вищезазначені документи є документами первинної бухгалтерської документації, які повністю відповідають ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Звертає увагу, що відповідач на виконання умов кредитного договору здійснив часткову оплату за ним в рахунок погашення своєї заборгованості на загальну суму 17 827,84 грн. Таким чином, зробивши з часткову оплату метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.

Вказує, що відповідач через свій особистий кабінет оформив заявку на реструктуризацію кредитної заборгованості для отримання більш лояльних умов по погашенню кредиту по розтермінуванню. Даний факт підтверджує дійсність укладання угоди між сторонами і реальність існування заборгованості відповідача.

Зазначає, що відповідачу були нараховані відсотки виключно за користування кредитними коштами, згідно ст.1048 ЦК України, виключно в межах строку дії кредитного договору за відсотковою ставкою, яка відповідала чинному законодавству і жодного нарахування якоїсь компенсації, неустойки (пені чи штрафу) або ж відсотків згідно ч.2 ст.625 ЦК України позивач не нараховував боржнику.

Звертає увагу, що кредитним договором встановлюється орієнтовний графік платежів позичальника. При цьому, порушення позичальником графіку платежів закономірно призвело до збільшення вартості кредиту, тому що тіло кредиту не зменшувалося згідно погодженого графіку платежів, а відтак, відсотки нараховувалися на залишок (збільшеного ніж очікувалося) неповернутого тіла кредиту; процентна ставка, яка застосовується для нарахування процентів в такому випадку зі зниженої переходить уже на стандартну та нарахування процентів здійснюється в подальшому уже саме за стандартною ставкою за кожен день користування кредитом на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за фактичне число календарних днів користування кредитом, із урахуванням дня перерахування кредитних коштів та дня повернення кредиту.

Наголошує, що з урахуванням наданого позивачем розрахунку заборгованості, позивач належним чином пояснив природу походження суми боргу відповідача по відсотках і останній жодним чином не нівелював аргументацію кредитора.

Зауважує, що відповідач зі своєї власної волі відвідав офіційну інтернет-сторінку (веб-сайт) ТОВ «Бізнес позика», залишив заявку на оформлення кредиту, відповідно зареєструвався й авторизувався на порталі кредитодавця із наданням усієї необхідної інформації (паспорт, адреса реєстрації, РНОКПП, реквізити банківської карти і т.д.), попередньо заповнивши усі необхідні анкетні дані. Внаслідок цього, позивач, після погодження кредитного ліміту для відповідача і врегулювання безпекових заходів, надав останньому оферту, тобто пропозицію укласти договір. Відповідач у свою чергу прийняв таку пропозицію, в послідуючому, відповідач з власної волі здійснив пролонгацію кредитних правовідносин та уклав з кредитором Додаткову угоду №1 від 14 жовтня 2023 року до основного договору, згідно якої сторони погодили, що термін дії угоди припиняється 07 грудня 2024 року, замість узгодженої в основному договорі дати 06 січня 2024 року. Також боржник протягом певного часу належно виконував свої зобов`язання та вносив платежі в рахунок погашення кредиту, не висловлював заперечень чи претензій щодо умов договору та додаткової угоди, не оспорював положення діючого кредитного договору, а перед його укладанням був повністю ознайомлений з умовами договору, процентною ставкою, розрахунками майбутньої вартості кредиту, графіком платежів та призначенням таких платежів й іншими умовами кредитного договору, що свідчить про недоцільність аргументації того, що відповідач є слабкою стороною договору, не розумів його суть і не мав спеціальних знань та фахової підготовки для розуміння правил кредитування, оскільки позивач надавав максимально лояльне ставлення до відповідача, сприяв його повному розумінню умов договору та всебічно сприяв позичальнику, надаючи усі необхідні роз`яснення на усні запитання клієнта щодо кредитування.

Вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не може бути задоволена, а рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпра від 20 квітня 2026 року є законним та обґрунтованим.

У зв`язку з чим, просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 20 квітня 2026 року залишити без змін.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Карлаш І.А. в судове засідання апеляційного суду не з`явились про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку. Надали суду заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Представник позивача ТОВ «Бізнес Позика» - Покрищук А.В. в судове засідання апеляційного суду не з`явилвся про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Судом встановлено, що 22 липня 2023 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір №465602-КС-002 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному ст.12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.1 договору кредиту ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 23 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.

Згідно з умовами договору кредиту сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1,14893479 процентів за кожен день користування кредитом.

Пунктом 2 кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом, нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.

Пунктом 3 кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору.

Строк, на який надається кредит: 24 тижні (п. п. 2.3 п. 2 Договору).

Відповідно до п.п.2.5-2.11 п.2 Договору комісія за надання кредиту: 3 450,00 грн.; загальний розмір наданого кредиту: 23 000,00 грн.; строк дії договору: до 06 січня 2024 року; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 59 760,00 грн.; орієнтовна реальна річна процентна ставка: 9 132,83 процентів.

Пункт п.п.3.2.3 Договору містить графік платежів. Так, даний графік платежів містить: дати платежів, суми залишків по основній сумі кредиту, суми процентів за користування кредитом, частковий платіж основних суми, комісію за надання кредиту та розмір загального платежу.

Відповідно до пропозиції (оферти) укласти договір №465602-КС-002 про надання кредиту від 22 липня 2023 року ТОВ «Бізнес Позика» пропонує ОСОБА_1 укласти договір про надання кредиту з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Оферта містить всі істотні умови кредитування, що містяться у договорі №465602-КС-002 про надання кредиту від 22 липня 2023 року та підписана позичальником із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти договір №465602-КС-002 про надання кредиту від 22 липня 2023 року, ОСОБА_1 із умовами пропозиції (оферти) ТОВ «Бізнес Позика» укласти договір про надання кредиту з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», ознайомлений. Повністю і безумовно їх приймає та акцептує. Акцепт містить всі істотні умови кредитування, що містяться у договорі №465602-КС-002 про надання кредиту від 22 липня 2023 року та підписаний позичальником з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно із розрахунком заборгованості за договором №465602-КС-002 від 22 липня 2023 року, укладеним між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 , за відповідачем по укладеному договору наявна заборгованість на загальну суму 147 047,28 грн., яка складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту – 22 873,18 грн.; суми прострочених платежів по процентах – 124 174,10 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що доказами, які містяться в матеріалах справи, доведено, що відповідач свої зобов`язання перед ТОВ «Бізнес Позика» належним чином не виконував, в результаті станом на 09.10.2015 виникла заборгованість в сумі 147047,28 грн., яка складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту – 22 873,18 грн.; суми прострочених платежів по процентах – 124174,10 грн., яка підлягає стягненню з відповідача. Доказів на спростування доводів позивача та розміру заборгованості відповідач суду не надав.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Згідно зі ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 07 вересня 2026 року у справі №552/672/23 (провадження №61-4595сво25) зауважує, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

У статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

У статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», яка має назву «Визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача, передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими (частина перша статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним (абзац 1 частини четвертої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним (частина п`ята статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: 1) такі положення також підлягають зміні; або 2) договір може бути визнаним недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення (частина сьома статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Об`єднана палата зауважує, що норма про максимальний розмір денної процентної ставки, яка передбачена Законом України № 3498-IX, є імперативною, оскільки в акті цивільного законодавства міститься пряма вказівка про неможливість сторін відступати від цього імперативного положення. Така вказівка виражається у словосполученні «не може перевищувати». Захист прав споживача реалізується через можливість заперечення проти умови, яка перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, за допомогою заперечення. Водночас нікчемність умови про перевищення максимального розміру денної процентної ставки суд зобов`язаний враховувати за власною ініціативою незалежно від того, чи було заявлене заперечення.

За загальним правилом, максимальний розмір денної процентної ставки застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені з 24 грудня 2023 року.

Законом України № 3498-IX було впроваджено перехідний період тривалістю 240 днів і передбачено поетапне зниження максимальної денної процентної ставки. Перший етап (з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року): протягом перших 120 днів після набрання чинності законом максимальна денна процентна ставка для договорів, які укладені в цей період, не могла перевищувати 2,5 %. Другий етап (з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року): наступні 120 днів характеризувалися подальшим обмеженням ставки — максимальна денна процентна ставка для договорів, які були укладені в цей період, була знижена до рівня 1,5 %. Третій етап (з 20 серпня 2024 року): після завершення 240-денного перехідного періоду максимальна денна процентна ставка для договорів про споживчий кредит не може перевищувати 1,0 %.:

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

У справі, що переглядається, встановлено, що 22 липня 2023 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір №465602-КС-002 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному ст. 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з умовами договору кредиту сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1,14893479 процентів за кожен день користування кредитом.

Строк, на який надається кредит: 24 тижні (п.п.2.3 п.2 Договору), що відповідає строку дії договору: до 06 січня 2024 року, який за додатковою угодою було продовжено до 07 грудня 2024 року.

Згідно із розрахунком заборгованості за договором №465602-КС-002 від 22 липня 2023 року, укладеним між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 , за відповідачем по укладеному договору наявна заборгованість на загальну суму 147 047,28 грн., яка складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту – 22 873,18 грн.; суми прострочених платежів по процентах – 124 174,10 грн.

Колегія суддів зауважує, що станом на 22 липня 2023 року (дату укладення договору) була відсутня імперативна норма, яка б обмежувала розмір процентів за користування кредитом у договорі про споживчий кредит та дозволяла б застосувати конструкцію нікчемності умови договору про споживчий кредит (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

За відсутності підстав для застосування конструкції нікчемності умови до правових способів коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит, який укладено 22 липня 2023 року, з урахуванням змісту статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», потрібно віднести: оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит; зміну договору про споживчий кредит; тлумачення умов договору про споживчий кредит.

Як зазначає Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 07 вересня 2026 року у справі №552/672/23 (провадження №61-4595сво25) суд, без позовної вимоги споживача, може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит, як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень, оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору.

Натомість оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит суд, без відповідної позовної вимоги споживача, застосувати не може.

Тобто у разі, якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

Матеріали справи не містять доказів пред`явлення споживачем ОСОБА_1 відповідних позовних вимог про оспорення умов чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит і суду таких доказів не надано.

Отже, у суду відсутні правові підстави для зменшення розміру процентів за користування кредитом.

Таким чином, суд першої інстанції в цілому правильно застосував норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустив порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскарженого судового рішення, з чим і погоджується колегія суддів. Доводи апеляційної скарги з цього приводу є безпідставними.

Доводи відповідача про те, що ухваливши рішення про задоволення позову, суд першої інстанції не надав оцінку всім доводам та запереченням сторін, та не врахував, що є всі правові підстави для зменшення розміру відсотків до тіла кредиту, відхиляються колегією суддів, оскільки спростовуються матеріалами справи та останньою практикою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 07 вересня 2026 року у справі №552/672/23 (провадження №61-4595сво25).

Будь-яких належних та допустимих доказів, які спростовують позовні вимоги позивача, апелянтом не надано.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводиться до незгоди з правовими висновками суду першої інстанції, що відповідно до статті 376 ЦПК України не є підставою для скасування судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 20 квітня 2026 року немає.

Відповідно до ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 20 квітня 2026 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повний текст постанови складено 28.09.2026 року

Головуючий суддя О.В.Агєєв