Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №705/5943/26 — Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/5943/26

2-а/705/99/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року м. Умань

Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Гудзенко В.Л. розглянувши в порядку спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , що поданий представником позивача-адвокатом Ульченко І.Б., до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 через свого представника-адвоката Ульченко І.Б. звернулася до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі. В позові представник позивача посилається на те, що позивач ОСОБА_1 є власником транспортих засобів, а саме: спеціалізований вантажний сідловий тягач MAN TGX 26.400, державний номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , даний сідловий тягач є тривісним. Крім того, позивачу належать спеціалізований напівпричіп-контейнеровоз KOEGEL SN 24, державний номерний знак НОМЕР_3 , що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 . Зазначені транспортні засоби позивача є не окремими вантажними автомобілями, а конструктивно призначені для експлуатації у складі автопоїздів, до яких входять сідловий тягач та спеціалізований напівпричіп-контейнеровоз. ОСОБА_1 з 01.02.2017 зареєстрована як ФОП та серед видів діяльності має зареєстрований вид діяльності 77.12 -надання в оренду вантажних автомобілів. Зазначені сідловий тягач та спеціалізований напівпричеп-контейнеровоз на момент виникнення спірних правовідносин утворювали діючі транспортний состав (автопоїзд), які на підставі договору оренди були передані позивачем у строкове платне користування ТОВ «Агрофірма «Джулинка». ТОВ «Агрофірма «Джулинка», як орендар здійснювало господарську діяльність із використанням зазначених транспортних составів, виконувало перевезення сільськогосподарської продукції та оформлювало відповідні товарнотранспортні накладні, у яких зазначалися як державні номерні знаки сідлових тягачів, так і державні номерні знаки напівпричепів-контейнеровозів. Відповідно до товарно-транспортної накладної, під час перевезення зазначені транспортні засоби використовувалися виключно у складі автопоїздів разом із спеціалізованим напівпричепом-контейнеровозом. Постановою серії АВ №00011643 від 21.07.2026 року Головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду за безпекою на наземному транспорті позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 132-1 КУпАП. У даній постанові зазначено, що 05.06.2026 о 10 год. 16 хв. за допомогою технічного засобу автоматичної фіксації WIM 55 №055-003 за адресою автомобільна дорога М-30 км 440+527, Вінницька область зафіксовано рух транспортного засобу MAN TGX 26.400, державний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_2 , із перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм. Фактична маса транспортного засобу становила 43,920 т, при цьому нормативно допустиму масу визначено як 40 тонн, у зв`язку з чим зроблено висновок про перевищення допустимої загальної маси на 3,920 т (9,800 %) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500 грн. Проте викладені у постанові висновки не відповідають фактичним обставинам справи та зроблені без повного з`ясування всіх істотних обставин. На момент фіксації правопорушення транспортний засіб MAN TGX 26.400, державний номерний знак НОМЕР_1 , використовувався не як окремий вантажний автомобіль, а у складі автопоїзда разом із спеціалізованим напівпричепом-контейнеровозом KOEGEL SN 24, державний номерний знак НОМЕР_3 . Автомобіль MAN TGX 26.400 є спеціалізованим вантажним сідловим тягачем, тобто конструктивно призначений для роботи у складі автопоїзда. Водночас напівпричеп KOEGEL SN 24, д.н.з. НОМЕР_3 , є спеціалізованим напівпричепом-контейнеровозом. Для тривісного сідлового тягача у складі з тривісним напівпричепом-контейнеровозом п.22.5 ПДР передбачено норматив максимально допустимої фактичної маси 44 тонни. Крім того, товарно-транспортна накладна № 283602 від 05.06.2026 року підтверджує, що саме зазначений тягач здійснював перевезення у складі автопоїзда із вказаним контейнеровозом, тобто відповідач мав можливість встановити повний склад транспортного засобу та правильно визначити нормативні вагові параметри. Відповідно до товарно-транспортної накладної під час здійснення перевезення транспортним засобом перевозився вантаж «соняшник», який є подільним вантажем. Незважаючи на це, відповідач у постанові взагалі не зазначив відомостей про напівпричіп, а саме його марку, модель, державний номерний знак та тип, хоча саме ці відомості є визначальними для встановлення нормативної максимально допустимої маси транспортного засобу відповідно до пункту 22.5 ПДР України. Фактично відповідач здійснив розрахунок перевищення вагових параметрів виходячи з нормативу 40 тонн, який застосовується до звичайних вантажних транспортних засобів, тоді як до тривісного сідлового тягача у складі автопоїзда зі спеціалізованим тривісним напівпричепом-контейнеровозом підлягає застосуванню норматив 44 тонни, а тому відсутня подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 132-1 КУпАП. Позивач вважає, що постанова серії АВ №00011643 від 21.07.2026 Державної служби України з безпеки на транспорті є незаконною, протиправною, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, позивач вказує, що копію постанови серії АВ №00011643 від 21.07.2026 відповідач направив позивачу рекомендованим поштовим відправленням за адресою її зареєстрованого місця проживання, повідомлення було вручено позивачу 27.07.2026, що підтверджується даними трекінгу поштового відправлення. В межах установленого законом десятиденного строку оскарження, позивач звернулася до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому, серед іншого, було заявлено вимогу про визнання протиправною та скасування постанови серії АВ №00011643 від 21.07.2026. Разом із тим ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25.08.2026 первісну позовну заяву було повернуто на підставі п.6 ч.4 ст.169 КАС України у зв`язку з порушенням, правил об`єднання позовних вимог. Тому просив визнати поважними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови серії АВ №00011643 від 21.07.2026 та поновити строк звернення до суду з зазначеним позовом.

17 вересня 2026 року від представика відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті Чернової В.В. надійшов відзив на позов, в якому вказано, що зі змісту оскаржуваної постанови серії АВ №00011643 від 21.07.2026 вбачається, що розглянувши відомості з матеріалів інформаційного файлу, створених системою за допомогою технічних засобів WIM 55, 055*003, головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті, Павленко А.М., встановлено, що 05.06.2026 о 10 год 16 хв., за адресою М-30, км 440+527, Вінницька область, автоматичним пунктом фіксації адміністративних порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб MAN TGX 26.400, д.н.з. НОМЕР_5 . Відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 9.800% (3.92 тонн), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тонн, відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 132-1 КУпАП. За вказаних обставин постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн. В позовній заяві позивач стверджує, що здійснено перевезення у напівпричепі-контейнеровоз, у з`єднанні з автопоїздом, а тому, вважає, що транспортний засіб рухався без порушення п. 22.5 ПДР. Якщо перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів не здійснюється - беруться показники 40 тонн, оскільки максимальне значення фактичної маси автомобіля 44 тонни передбачене саме для перевезення контейнерів та змінних кузовів. Позивач у своїх доводах фактично змішує різні технічні категорії, безпідставно об`єднуючи їх в одну підставу для застосування підвищеної габаритно-вагової норми 44 тонни. Відповідно до п. 1.10 ПДР, автопоїзд - це механічний транспортний засіб, що з`єднаний з одним або кількома причепами за допомогою зчіпного пристрою. Для автопоїздів встановлена загальна допустима фактична маса -40 тон, яка застосовується під час здійснення габаритно-вагового контролю. Контейнер- це транспортна тара, призначена для перевезення вантажів різними видами транспорту, яка має уніфіковану конструкцію та спеціальні елементи кріплення (фітинги). Відповідно, перевезення контейнера є окремим видом перевезення вантажу, який має специфічний правовий режим та може передбачати застосування спеціальних габаритно-вагових параметрів. Напівпричіп-контейнеровоз-це лише різновид напівпричепа, конструктивно призначений для перевезення контейнерів, однак сам по собі не свідчить про те, що у конкретному випадку фактично здійснюється перевезення контейнера. Отже, автопоїзд (як вид транспортного засобу) та контейнер є різними за своєю правовою природою категоріями та не можуть ототожнюватися. Сам по собі факт використання автопоїзда у складі тягача та напівпричепа-контейнеровоза не є достатньою правовою підставою для застосування норми у 44 тонни. Застосування підвищеної габаритно-вагової норми 44 тонни можливе виключно у разі, якщо має місце саме перевезення контейнера, що підтверджується належними та допустимими доказами. У даному випадку позивачем не доведено факту здійснення саме контейнерного перевезення у розумінні законодавства. Напівпричіп-контейнеровоз не є тотожним контейнера, а є засобом перевезення контейнера, а також інших тар (кузовів), що можуть містити вантаж. Будь-яких доказів, щодо здійснення позивачем вантажного перевезення саме контейнером, ідентифікації такого контейнера, доказів щодо придбання або використання контейнера, товарно-супровідних документів на перевезення вантажу контейнером, або сертифікатів на такий контейнер, які б могли свідчити про контейнерні перевезення транспортним засобом позивача, матеріали справи не містять. Оскільки в реєстраційних документах транспортний засіб серія СТР №804315 напівпричепа марки KOEGEL, реєстраційний номер НОМЕР_6 вказано як "контейнеровоз", тобто як колісний транспортний засіб спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій - контейнерів, то і його експлуатація повинна відповідати як його конструкції, так і його призначенню. З аналізу свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, що вказаний напівпричіп призначений для перевезення контейнерів, однак, з матеріалів фотофіксації спостерігається, що перевізник не використовував свій спеціалізований напівпричіп як контейнеровоз і не перевозив вантаж у контейнері. Відповідно до вимог чинного законодавства, гранична допустима маса транспортного засобу у 44 тонни може бути застосована виключно у випадках, коли на напівпричепі перевозиться контейнер, встановлений згідно з установленими стандартами. Відсутність такого контейнера унеможливлює правомірне застосування нормативу 44 тонни. Усі контейнери мають спиратись на свої нижні кутові та проміжні фітинги, на фотознімках зроблених під час вчинення правопорушення, видно, що транспортний засіб, який проходить рамку вагового контролю відсутні фітинги, а також маркування, які передбачені Міжнародними договорами та п.17.2-17.5 Правил № 363. Номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера. Позивачем не надано доказів перевезення контейнеру із відповідним маркуванням. Разом із тим, відповідно до п.17.9 Правил № 363, приймання вантажів для перевезення в контейнерах здійснюється: при наявності Договору – на підставі заявки, а при відсутності Договору – разового договору. Саме договір про перевезення вантажів контейнером є належним доказом надання послуг з перевезення вантажу контейнеровозом, а не товарно-транспортна накладна. Отже, позивач здійснював перевезення транспортним засобом, який не є контейнеровозом в розумінні вищезазначених норм, тому фактична маса для такого транспортного засобу має бути не більше 40 тонн. З посиланням на інші обставини, просила у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

17.09.2026 від представника позивача –адвоката Ульченко І.Б. надійшла відповідь на відзив, в якій вказано, що відповідач не встановив належним чином, чи здійснювалося перевезення із використанням знімного кузова, хоча чинна на дату події редакція Правил дорожнього руху прямо відносить таке перевезення до контейнерного перевезення. Відзив не містить доказів того, що кузов, зафіксований WIM, є незнімним. У відзиві відсутні технічні документи, висновок спеціаліста, дані виробника або будь-який інший доказ, який дозволяв би встановити, що вантажний кузов, зафіксований на напівпричепі KOEGEL, є стаціонарним та конструктивно не може бути відокремлений від шасі. Натомість Відповідач обмежується твердженням про відсутність на фотографіях стандартного контейнера та відповідного контейнерного маркування. Це не є доказом того, що фактично встановлений вантажний модуль не є знімним кузовом. Посилання відповідача на маркування, пломбування та документи стандартного контейнера не стосується вирішального питання щодо знімного кузова. Відповідач визначив фактичну масу до врахування похибки як 48 800 кг, а після врахування 10-відсоткової похибки фактично використав значення 43,920 тонни. Перевищення 3,920 тонни (9,800 %) виникає виключно за умови, що норматив становить 40 тонн. Якщо ж зафіксований тривісний тягач із тривісним напівпричепом-контейнеровозом здійснював контейнерне перевезення із використанням знімного кузова, норматив становить 44 тонни, і після врахування допустимої похибки перевищення загальної маси відсутнє. Отже, норматив 40 тонн є не другорядною технічною деталлю, а необхідним елементом висновку про сам факт правопорушення. Саме відповідач повинен довести, чому до конкретного автопоїзда підлягав застосуванню норматив 40 т, а не 44 тонни. Однак подія у цій справі відбулася 05.06.2026 - після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №427 від 01.04.2026, якою до п.1.10 ПДР спеціально введено визначення «контейнерне перевезення» та «контейнеровоз», а п. 22.5 викладено в новій редакції. Таким чином, обставни відповідача, що викладені у відзив, на думку сторонни позивача, не спростовують позовних вимог.

Суд, перевіривши матеріали справи, вивчивши заяву про поновлення строку на звернення до суду, дійшов наступних висновків.

Відповідно до положень ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Відповідно до ст. 289 КАС України, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-1 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Згідно ч. 3 ст. 291 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Згідно ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.07.2026 головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, серії АВ №00011643, згідно якої ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП.

Оскаржувану постанову було направлено позивачу рекомендованим повідомленням та фактично вручено 27.07.2026, що підтверджується інформацією з офіційного сервісу відстеження поштових відправлень АТ «Укрпошта».

05.08.2026, тобто в межах установленого законом десятиденного строку оскарження, позивач звернулася до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому, серед іншого, було заявлено вимогу про визнання протиправною та скасування постанови серії АВ №00011643 від 21.07.2026.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 25.08.2026 повернуто позовну заяву на підставі п. 6 ч.4 ст.169 КАС України у зв`язку порушенням правил об`єднання позовних вимог.

Тому позивач враховуючи ухвалу суду від 25.08.2026 повторно 28.08.2026 звернулася до суду з позовом скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі.

За таких обставин, заява позивача про поновлення строку на звернення до суду з адміністративним позовом є обгрунтованою, а тому з метою дотримання права на захист позивача, суд вважає за можливе поновити строк звернення до суду з адміністративним позовом щодо оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних пістав.

Відповідно до статті 19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно із вимогами частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Судом встановлено, що 21.07.2026 головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, серії АВ №00011643, згідно якої ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.132-1 КУпАП.

Так, згідно оскаржуваної постанови, 05.06.2026 о 10 год. 16 хв., за адресою: М-30, км 440+527 Вінницька область автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб MAN TGX 26.400, державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_2 , а саме зафіксовано рух транспортного засбу із перевищенням нормативних парамертів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 9,800% (3,92 тонн), при дозволеній максимальній фактичній вазі 40 тонн.

У постанові також вказано, що правопорушення зафіксоване в автоматичному режимі за допомогою технічного засобу марки WIM 55 та зафіксовані фактичні параметри транспортного засобу: кількість вісей - 6 шт.; спарені колеса – 3 вісь; відстань між вісями 1-2: 2810мм, 2-3: 1060 мм, 3-4: 5630 мм; 4-5: 1310 мм; 5-6: 1300 мм; навантаження на вісь 1 - 8100 кг, 2 – 9600 кг, 3 - 6450 кг, 4 – 8000 кг; 5 – 7650 кг; 6-7650 кг, загальна маса - 48800 кг.

Як вбачається з Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрована, як фізична особа-підприємець.

Вказаний автомобіль транспортний засіб сідловий тягач MAN TGX 26.400, державний номерний знак НОМЕР_1 та напівпричіп н/пр контейнеровоз марки KOEGEL, д.н.з. НОМЕР_7 на умовах договорів оренди транспортних засобів №08/04/4 від 08.04.2025 та №01/06 від 01.06.2026 орендує ТОВ «Агрофірма «Джулинка».

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , є власником транспортного засобу MAN TGX 26.400, державний номерний знак НОМЕР_1 , маса якого без навантаження 8072 кг, повна маса 23500 кг, колір білий, особливі відмітки: спеціалізований вантажний сідловий тягач.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , ОСОБА_1 є власником спеціалізованого загального напівпричіпа н/пр – контейнеровоз, переобл. 20232.для перевезення контейнерів типу А1, доопрац.як кузов вл.Виготовл. для перевезення насипного вантажу ( у тому числі зернових культур),борт 2000 мм, д.н.з. НОМЕР_7 , маса без навантаження 4020, повна маса 42000, колір чорний.

Зазначений технічний опис свідчить про те, що транспортний засіб зазнав конструктивних змін шляхом переобладнання з чистого контейнеровозного майданчика у спеціалізований кузов-зерновоз (самоскидного типу) із постійно встановленими бортами висотою 2000 мм.

У відповідності до товарно-транспортної накладної №283602 від 05.06.2026, автомобільним перевізником є ТОВ «Агрофірма «ДЖУЛИНКА», замовником та вантажовідправником є ТОВ «БАЙС-АГРО», вантаж: соняшник високоолеїновий, врожаю 2025 року, масою брутто 23820 кг, за результатами зважування вантажу, його маса брутто 44020 кг, тара – 15580 кг, нетто 228440 кг.

Суд наголошує, що технічна можливість транспортного засобу (конструктивна повна маса 42 000 кг, зазначена сертифікаційним органом у свідоцтві про реєстрацію) визначає виключно межу безпечної експлуатації ТЗ з точки зору його міцності, проте не звільняє власника та водія від обов`язку дотримуватися імперативних норм публічного права, а саме встановлених державою вагових обмежень для автомобільних доріг.

Спеціальна норма ПДР щодо збільшеної маси (42/44 тонни) для контейнеровозів є цільовою і прив`язаною не лише до типу ТЗ за документами, а й до фактичного характеру перевезення. Вона застосовується виключно тоді, коли транспортний засіб транспортує стандартний закритий ISO-контейнер чи знімний кузов (swap body).

У випадку, коли напівпричіп переобладнаний, доопрацьований стаціонарними бортами висотою 2000 мм і використовується як звичайний кузов для перевезення сипучих вантажів навалом (без використання сертифікованого знімного контейнера), такий транспортний засіб втрачає правовий статус «контейнеровоза» в розумінні пільгових положень п. 22.5 ПДР. У цих правовідносинах він класифікується як звичайний вантажний автомобіль (состав ТЗ), для якого гранична межа фактичної маси становить 40 тонн.

Оскільки факт перевезення насипного вантажу (соняшника) підтверджено документально, а пільговий режим для контейнеровозів на такі перевезення не поширюється, перевищення загальної маси понад 40 тонн є правопорушенням, відповідальність за яке чітко передбачена ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами абз. 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 10 вересня 2014 року № 442, утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.

Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (далі - Положення № 103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Приписами пп. 15, 27, 29 п. 5 Положення № 103 передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює стягнення, у тому числі в судовому порядку, плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення.

Отже, відповідач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.

У відповідності до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

В силу вимог частини 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух», з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху (ПДР), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

В пункті 1.3 Правил дорожнього руху України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху, рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують фактичної маси вантажних автомобілів, зокрема:

- двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом - 40 тонн;

- трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом - 40 тонн;

- двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра - 42 тонни;

- трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра - 44 тонни;

- автопоїзди: двовісний або трьохвісний автомобіль з двовісним або трьохвісним причепом – 40 тонн.

Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами».

Таким чином, участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративна відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення. Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена в адміністративно правових нормах відповідною статтею Особливої частини КУпАП сукупність ознак, які визначають громадську небезпечність, винність, протиправність вчинку, що призводить до застосування адміністративно правових санкцій. До складу правопорушення входять: об`єкт правопорушення; об`єктивна сторона правопорушення; суб`єкт правопорушення; суб`єктивна сторона правопорушення. Відсутність хоча б одного з елементів складу виключає правову відповідальність.

Частиною 2 статті 132-1 КУпАП передбачено, що перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.

Положеннями п. 1 ст. 247 КУпАП визначено, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Так, наявність події адміністративного правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

У відповідності до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Нормами статті 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справ про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Враховуючи вищезазначене, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення повинні ґрунтуватися на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи та наданих доказів.

Відповідно до приписів статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з положеннями ст. 14-3 КУпАП суб`єктами відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП є: 1) фізична особа, за якою зареєстровано транспортний засіб; 2) керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, або особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи; 3) належний користувач транспортного засобу в разі, якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу.

Таким чином, з аналізу зазначених вище положень законодавства вбачається, що фізична особа, за якою зареєстровано транспортний засіб, вважається власник даного транспортного засобу та саме на таку особу відповідно до статті 14-3 КУпАП покладається адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною 2 статті 132-1 цього Кодексу.

На переконання позивача, після реєстрації транспортного засобу та відображення у реєстраційному свідоцтві відомостей про належність такого напівпричепу до категорії спеціалізованих напівпричепів - контейнеровозів з можливістю встановлення змінних кузовів, власник цього транспортного засобу має законне право розраховувати, що при визначенні його вагових параметрів уповноважені особи органів державної влади будуть враховувати положення п.22.5 Правил дорожнього руху в частині, що стосується контейнеровозів, відповідно до яких максимально допустима фактична маса такого транспортного засобу не повинна перевищувати 44 тонни.

В свою чергу, представник відповідача звертає увагу на те, що при визначенні максимально допустимої ваги перевезення для контейнеровозів, як умову встановлено не просто здійснення такого перевезення контейнеровозом, а здійснення перевезення контейнеровозом саме контейнерів.

Представник відповідача звертає увагу на те, що позивачем не надано доказів перевезення контейнеру із відповідним маркуванням, а також, наявності фітингів. Крім того, позивач здійснював перевезення транспортним засобом, який не є контейнеровозом в розумінні вищезазначених норм, а тому, фактична маса для такого транспортного засобу має бути не більше 40 тонн.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», причіп - транспортний засіб без власного джерела енергії, пристосований для буксирування автомобілем; напівпричіп - причіп, вісь (осі) якого розміщено позаду центра мас транспортного засобу (за умови рівномірного завантаження) і який обладнано зчіпним пристроєм, що забезпечує передачу горизонтальних і вертикальних зусиль на інший транспортний засіб, що виконує функції тягача.

За змістом ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженням з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 18.01.2001 №30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у п. 22.5 Правил дорожнього руху.

З метою збереження автомобільних доріг від руйнування через значні навантаження на дорожнє покриття законодавцем установлено заборону перевезення вантажів транспортними засобами та їх составами, що перевищують установлені параметри фактичної маси та навантаження на вісь (осі).

У контексті п. 22.5 ПДР перевізник, зважаючи на особливості та характер вантажу, зобов`язаний обрати вагу, яка не перевищуватиме як повну масу транспортного засобу, так і навантаження на осі.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі №803/1540/16.

Положеннями п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, визначено, що сідельний тягач - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа.

Отже, напівпричеп - це транспортний засіб без джерела енергії та самостійно пересуватись і перевозити вантажі по дорогах не може, отже рушійною силою для нього є саме тягач, який є основним транспортним засобом, котрий здійснює перевезення вантажів.

Відповідно до наказу Міністерства транспорту України від 14.01.1997 року №363 «Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» (далі – Наказ №363), надано визначення спеціалізованого автомобіля - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій.

Згідно з п.п. 17.2-17.5 Наказу №363, забороняється перевозити в універсальних контейнерах вантажі, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механізмів.

Спеціальні контейнери належать вантажовідправникам і вантажоодержувачам та призначаються для перевезення автомобільним транспортом певних видів вантажів, які потребують додержання особливих умов під час транспортування.

Універсальні автомобільні контейнери, що належать перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування: розпізнавальний знак; номер контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об`єм контейнера, куб.м, місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера.

Номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера.

Універсальні автомобільні та спеціальні контейнери, які належать власникам вантажу, повинні мати маркування, яке запроваджене власником майна. При цьому обов`язково наноситься вантажність і маса тари контейнера, а також внутрішній об`єм контейнера (куб.м).

Після завантаження вантажу вантажовідправник повинен зачинити контейнер, закріпити ручку замка контейнера дротом діаметром не менше 2 мм, опломбувати контейнер у порядку, передбаченому розділом 9 цих Правил, навісити бирку довжиною 120-150 мм і шириною 80-100 мм, на якій зазначаються пункти відправлення та призначення вантажу і найменування вантажоодержувача (пункт 17.15. Правил № 363).

Відповідно до пункту 17.9 Правил № 363, приймання вантажів для перевезення в контейнерах здійснюється при наявності Договору на підставі заявки, а при відсутності Договору - разового договору.

Суд наголошує, що самого напівпричепу контейнеровоза недостатньо для того, щоб застосовувати норму пункту 22.5 ПДР України - максимально допустимої ваги перевезення для контейнеровозів як 44 000 кг, позаяк норма передбачає, що перевезення повинно здійснюватися контейнером.

Напівпричіп контейнеровоз є транспортним засобом, що відноситься до класу колісної техніки суворого функціонального призначення, який необхідний для організації транспортування стандартних морських, залізничних та спеціалізованих контейнерів.

Якщо перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів не здійснюється - беруться показники 40 т, оскільки, максимальне значення фактичної маси автомобіля 44 т передбачене саме для перевезення контейнерів та змінних кузовів.

Згідно матеріалів справи, позивачем суду не надано будь-яких доказів, що в даному випадку здійснювалось перевезення вантажів саме контейнером, актів про пломбування, договорів про перевезення вантажів контейнером.

Як вбачається з фотофіксації транспортного засобу вантаж, що перевозився в напівпричепі, не мав відповідних маркувань та позначень для ідентифікації його як контейнера, тобто не використовувався в момент зафіксованого порушення як контейнеровоз, тому фактична маса транспортного засобу повинна бути не більше 40 т.

З огляду на викладене, суд зазначає, що сам факт реєстрації за позивачем автомобільного транспорту – контейнеровоза ( з можливістю встановлення змінних кузовів), не поширює вагові обмеження, передбачені п.22.5 Правил дорожнього руху, у 44 т для відповідного транспорту з урахуванням вантажу.

Таким чином, позивач здійснював вантажні перевезення транспортним засобом, який не є контейнеровозом в розумінні вищезазначених норм (оскільки вантаж, що перевозився на платформі не має відповідних маркувань та позначень для визначення його як контейнер), тобто не використовувався в момент зафіксованого порушення як контейнеровоз, тому фактична маса транспортного засобу повинна бути не більше 40 т.

Виходячи із вказаних обставин справи та положень законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що відповідачем правильно встановлено максимальну допустиму вагу транспортного засобу позивача, враховані під час накладення стягнення показники вагового обладнання підтверджені належними доказами, тобто сам по собі факт перевищення позивачем нормативних параметрів транспортних засобів, визначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху доведений належними, допустимими та достовірними доказами, оскаржуване рішення відповідає вимогам КУпАП, а наведені у позові доводи не спростовують факт наявності події адміністративного правопорушення за ч.2 ст.132-1 КУпАП.

Тому суд приходить до висновку, що постанова відповідача про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі серії АВ №00011643 від 21.07.2026 прийнята на підставі та в межах повноважень, а тому, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись, ст. ст. 7, 9, 247, 251, 268, 280, 283 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 268, 286 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Поновити ОСОБА_1 строк звернення з адміністративним позовом для оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Відмовити у задовленні адміністративного позову ОСОБА_1 , що поданий представником позивача-адвокатом Ульченко І.Б., до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.Л. Гудзенко