Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №635/4430/26 — Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/4430/26

Провадження № 2/635/5776/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Якішиної О.М.

за участю секретаря Клімової Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

05.05.2026 р. позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати за нею у порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог посилається на наступне. В період з 06.12.1985р. до 20.01.2012р. вона та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі. 19.11.2009р. під час перебування у шлюбі відповідачем було придбано за спільні кошти подружжя житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до Договору купівлі-продажу житлового будинку від 19.11.2009р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гаража Наталією Петрівною. Оскільки майно набуте у період шлюбу за спільні кошти, просить визнати за нею право власності на частину домоволодіння.

Ухвалою від 07.05.2026 р. провадження по справі відкрито, справа призначена до розгляду в судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження.

В судове засідання сторони не з`явились, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач причини неявки суду не повідомив.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 06.12.1985 р. сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 06.12.1985 р., виданим Київським відділом РАЦС м. Харкова.

Згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого 20.01.2012 р. Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції Харківської області, 20.01.2012 р. шлюб між сторонами розірвано.

На підставі договору купівлі-продажу від 19.11.1999 р., засвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гаражою Н.П., реєстраційний номер 1385, ОСОБА_2 придбав у власність житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 .

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, відповідач ОСОБА_2 є власником житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, р.№1385, від 19.11.1999, посвідченого приватним нотаріусом Харівського районного нотаріального округу Харківської області Гаражею Н.П.

Враховуючи викладене, спірне домоволодіння придбано сторонами в період шлюбу.

Згідно ст. 368 ЦК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право спільної сумісної власності подружжя врегульовано главою 8 СК України.

Так, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст.60 СК України).

Відповідно до ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до норм сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти які належали їй, йому особисто, якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів, кошти що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Виходячи зі змісту пунктів 22, 23, 29 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року за № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз`яснено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК.

Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства,з`ясовувати джерело і час його придбання.

Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Також до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (ч. 4 ст. 65 СК).

Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

В силу ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Відповідно до ст. 89 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Зважаючи на обставини справи та зазначені норми закону, суд приходить до висновку, що житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який був придбаний сторонами в період шлюбу і зареєстрований за відповідачем, є об`єктом спільної сумісної власності сторін, та підлягає поділу між ними. Доказів іншого суду не надано.

Відповідно до п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, в разі якщо неподільні речі не можуть бути реально поділені між подружжям відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Враховуючи зазначені норми закону, суд вважає можливим визнати за позивачем в порядку поділу майна подружжя право власності на частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд також стягує з відповідача на користь позивача понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 2276,56 грн.

Керуючись ст.ст. 12,13,81, 141, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 у порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 2276,56 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Якішина