Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №635/6861/26 — Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/6861/26

Провадження № 2/635/6914/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року сел. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Бобко Т.В.,

секретар судового засідання - Загайко Г.Я.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс»,

представник позивача - Паладич Аліна Олександрівна,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Позивач ТОВ «Свеа Фінанс» звернувся до суду з позовом шляхом пред`явлення позовної заяви до відповідача ОСОБА_1 , яким просить стягнути на його користь з відповідача заборгованість за кредитним договором № 7642652 від 15 лютого 2025 року в розмірі 16098,00 гривень та судові витрати.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що після реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МІЛОАН» (ІТС) та заповнення електронної заявки на отримання споживчого кредиту на сайті https://miloan.ua, ТОВ «МІЛОАН» 15 лютого 2025 року направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 7642652 у вигляді розміщення в особистому кабінеті позичальника на сайті повного тексту кредитного договору (за обраними позичальником в процесі оформлення параметрами терміну і суми кредиту).

15 лютого 2025 року ОСОБА_1 після ознайомлення з пропозицією укласти електронний договір (офертою) у формі договору, який містить усі істотні умови, і маючи технічну можливість відмовитися від підписання договору, погодилася з умовами договору шляхом натискання відповідної кнопки в ІТС ТОВ «МІЛОАН». Після чого ТОВ «МІЛОАН» направило ОСОБА_1 на номер телефону НОМЕР_1 , який був зазначений позичальником в анкеті в особистому кабінеті, одноразовий ідентифікатор 416663, котрий ОСОБА_1 в свою чергу 15 лютого 2025 року о 15:44 ввела у відповідному розділі ІТС, чим прийняла (акцептувала) пропозицію (оферту) щодо укладання договору № 7642652, на умовах визначених офертою.

Отже, 15 лютого 2025 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 7642652 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до розділу 1 кредитного договору № 7642652, ТОВ «МІЛОАН» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 5100,00 гривень строком на 360 днів, а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит, сплатити комісії (15,30 гривень за видачу кредиту та 15708,00 гривень за обслуговування кредиту за весь строк кредитування, яка нараховується за ставкою 14,00% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період, крім останнього періоду) та проценти за користування кредитом (нараховуються за стандартною процентною ставкою 0,0010 % річних від фактичного залишку кредиту таза весь строк кредитування становлять 0,00 гривень) відповідно до графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Додатково умовами договору передбачено, що позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 1000,00 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у дати, визначені графіком платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більше 2 днів.

ТОВ «МІЛОАН» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом перерахування на картку позичальника № НОМЕР_2 , вказану позичальником при оформленні кредиту.

Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов договору, не здійснивши передбачені договором платежі вчасно, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість.

27 червня 2026 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено договір факторингу № 01.02-16/25, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило (передало) ТОВ «Свеа Фінанс» права вимоги, зокрема до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 7642652 у розмірі 16098,00 гривень.

Відповідно до додатку 1 (реєстру боржників) до договору факторингу № 01.02-16/25 від 27 червня 2026 року, заборгованість відповідача за договором № 7642652 становить 16098,00 гривень, з яких:

- 5100,00 гривень - заборгованість за сумою кредиту;

- 4998,00 гривень - заборгованість за комісією за обслуговування кредиту;

- 6000,00 гривень - заборгованість за штрафом.

Аргументи учасників справи

Відповідач відзиву на позов не надав, з будь-якими клопотаннями та заявами до суду не звертався.

Рух справи

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 08 липня 2026 року провадження по справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Участь у справі сторін та інших учасників справи

Представник позивача Паладич А.О. у судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно і належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились усі учасники справи, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У зв`язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України, суд за згодою представника позивача вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що 15 лютого 2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ «МІЛОАН» був укладений договір про споживчий кредит № 7642652 (кредитний договір).

Кредитний договір № 7642652 підписаний відповідачем електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора (пароля) - 416663.

Відповідно до пункту 1.1. кредитного договору, кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений пунктом 1.3. договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у пункті 1.2. договору у кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом відповідно до графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

Пунктами 1.2.,1.3.,1.4. кредитного договору передбачено, що сума (загальний розмір) кредиту становить 5100,00 гривень. Кредит надається строком на 360 днів з 15 лютого 2025 року. Остаточний термін повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом 10 лютого 2026 року.

Згідно з пунктом 1.5. кредитного договору, загальні витрати позичальника за кредитом складають 15723,30 гривень. Денна процентна ставка складає: (15723,30 гривень / 5100,00 гривень) / 360 днів х 100% = 0,86%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 1205,23 відсотків річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 20823,30 гривень.

Відповідно до пункту 1.5.2. кредитного договору, комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 15708,00 гривень, що нараховується за ставкою 14,00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів, який є додатком №1 до цього договору.

Пунктом 1.5.3. кредитного договору встановлено, що проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів, нараховуються за ставкою 0,0010 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом.

Відповідно до пункту 1.5.4. кредитного договору, проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 0,0010 відсотків річних від фактичного залишку кредиту, починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Нараховані згідно п.1.5.3 та 1.5.4 договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 0,00 гривень.

Пунктом 1.6. договору передбачено, що тип процентної ставки за цим договором: фіксована.

Згідно з пунктом 2.1. кредитного договору, кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_2 .

Відповідно до пункту 7.1. кредитного договору, цей договір (з додатками № 1, № 2, № 3 та правилами), набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно правил та відповідно до способу надання кредиту.

Як слідує з додатків № 1 та № 2 до Договору про споживчий кредит № 7642652 від 15 лютого 2025 року, між сторонами погоджено графік платежів; в заяві на отримання кредиту № 7642652 міститься докладна інформація щодо особи ОСОБА_1 , зокрема дата її народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер мобільного телефону НОМЕР_1 та номер платіжної картки позичальника, на яку має бути перерахована сума кредиту: № НОМЕР_2 .

В матеріалах справи також наявний Паспорт споживчого кредиту, підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 227231, в якому визначені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача: тип кредиту - кредит, сума/ліміт кредиту - 5100,00 гривень, строк кредитування - 360 днів, мета отримання кредиту - задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника, спосіб та строк надання кредиту - безготівково на рахунок з використанням карти; інформація щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача: процентна ставка - протягом першого розрахункового періоду: 0,0010% річних, протягом решти строку кредитування: 0,0010% річних, база для нарахування процентів: фактична кількість днів у місяці, 365 днів у році, тип процентної ставки - фіксована; порядок повернення кредиту - визначається графіком платежів, що додається до цього паспорту споживчого кредиту; додаткова інформація; інші важливі правові аспекти.

Зі змісту анкети-заяви № 7642652 від 15 лютого 2025 року слідує, що відповідачем було здійснено процедуру реєстрації та подання заявки на отримання кредиту, а також пройдено передбачені кредитодавцем етапи ідентифікації та верифікації особи. Зокрема, у документі відображено послідовність дій під час оформлення кредиту, включаючи заповнення заяви, автоматичну перевірку, додавання картки, перевірку у БКІ, скоринг, підписання паспорта кредиту та підписання договору, що свідчить про успішне проходження відповідачем процедур ідентифікації та верифікації, необхідних для укладення кредитного договору в електронній формі.

ТОВ «МІЛОАН» повністю виконало свої зобов`язання за договором про споживчий кредит № 7642652 від 15 лютого 2025 року та надало відповідачу кредит на умовах та розмірі, передбачених цим договором.

Відповідач кредит отримав, про що свідчать дані платіжного доручення № 148016606 від 15 лютого 2025 року про перерахування кредитних коштів в розмірі 5100,00 гривень ОСОБА_1 на кредитний рахунок № НОМЕР_2 , який був вказаний відповідачем в заяві на отримання кредиту та узгоджений сторонами в пункті 2.1. кредитного договору № 7642652 від 15 лютого 2025 року.

27 червня 2025 року між ТОВ «МІЛОАН» (клієнт) та ТОВ «Свеа Фінанс» (фактор) укладено договір факторингу № 01.02-16/25, відповідно до умов якого клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимоги фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором. Загальний розмір заборгованостей згідно Реєстру боржників складає 52 275 393,90 гривень. Реєстр боржників в електронному вигляді (за формою, наведеною в додатку 1 до договору) підписується уповноваженими представниками сторін з накладенням кваліфікованого електронного підпису в день укладення договору і є невід`ємною частиною цього договору. Реєстр боржників (розширений) на електронному носії (за формою згідно додатку 1.1 до договору) в день укладення цього договору передається клієнтом фактору шляхом надсилання на електронну пошту фактора, зазначену в розділі 14 цього договору. Реєстр боржників (розширений) на електронному носії за змістом основних даних щодо боржників не повинен містити розбіжностей зі змістом даних у реєстрі боржників в електронному вигляді, підписаному сторонами з накладенням кваліфікованого електронного підпису. У випадку розбіжностей між інформацією, що наведена у реєстрі боржників в електронному вигляді та реєстру боржників (розширений) на електронному носії, перевагу має інформація реєстру боржників в електронному вигляді (за формою, наведеною в додатку 1 до договору).

Відповідно до п. 3.1 договору факторингу № 01.02-16/25, оформлення відступлення права вимоги відбувається в такому порядку: права вимоги відступаються (передаються) клієнтом фактору в розмірі заборгованостей на дату відступлення, що зазначений у пункті 2.2 цього договору, з правом подальшого нарахування (отримання) боржникам майбутніх процентів, неустойки (штраф, пеня), комісій та інших платежів, що передбачені кредитними договорами. Для підтвердження наявності та дійсності прав вимоги, клієнт зобов`язується передати фактору документацію в порядку та строки, що передбачені цим договором. Право вимоги переходить до фактора з моменту підписання цього договору та реєстру боржників в електронному вигляді (за формою, наведеною в додатку 1 до договору), після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей за кредитними договорами. Разом з правами вимоги фактору переходять всі інші пов`язані з ними права як нового кредитора за кредитними договорами в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав та передбачені цим договором. У випадку, якщо з моменту переходу до фактора прав вимог, клієнт отримає від боржників та (або) державної виконавчої служби, та (або) приватного виконавця, та (або) будь-якого іншого органу, та (або) фізичної чи юридичної особи, будь-яку суму грошових коштів в погашення заборгованості, клієнт зобов`язаний перерахувати дану суму фактору протягом 5 (п`яти) робочих днів, з моменту її отримання. разом з цим клієнт відправляє фактору електронною поштою, на вказану фактором адресу, реєстр даних перерахувань, що повинен містити інформацію щодо кожного платежу отриманого клієнтом та відносно якого фактор має право вимоги, а саме: платник, сума платежу, дата отримання платежу, реквізити кредитного договору.

Згідно платіжної інструкції № 10108 від 30 червня 2025 року ТОВ «Свеа Фінанс» здійснено оплату ТОВ «Свеа Фінанс» згідно договору факторингу № 01.02-16/25.

Відповідно до реєстру боржників в електронному вигляді до договору факторингу № 01.02-16/25 від 27 червня 2025 року, до ТОВ «Свеа Фінанс» перейшли права вимоги до боржників, включених до переданого реєстру, зокрема право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 7642652 від 15 лютого 2025 року.

За відомостями з розрахунку заборгованості за договором споживчого кредиту № 7642652 та реєстру боржників в електронному вигляді до договору факторингу № 01.02-16/25 від 27 червня 2025 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 7642652 від 15 лютого 2025 року становить 16098,00 гривень, з яких:

- 5100,00 гривень - заборгованість за сумою кредиту;

- 4998,00 гривень - заборгованість за комісією за обслуговування кредиту;

- 6000,00 гривень - заборгованість за штрафом.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу положень статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина 1 статті 1055 ЦК України).

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Кредитний договір № 7642652 підписаний електронним підписом ОСОБА_1 , відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора - 416663.

Відповідачем було здійснено процедуру реєстрації та подання заявки на отримання кредиту, а також пройдено передбачені кредитодавцем етапи ідентифікації та верифікації особи. Зокрема під час оформлення кредиту відповідач пройшов заповнення заяви, автоматичну перевірку, додавання картки, перевірку у БКІ, скоринг, підписання паспорта кредиту та підписання договору, що свідчить про успішне проходження відповідачем процедур ідентифікації та верифікації, необхідних для укладення кредитного договору в електронній формі, що підтверджується змістом анкети-заяви № 7642652 від 15 лютого 2025 року.

Судом встановлено, що між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем ОСОБА_1 15 лютого 2025 року укладено кредитний договір № 7642652 у формі електронного документу з електронними підписами сторін та із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився з ними.

Отже, кредитний договір був укладений в електронній формі.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Будь-яких доказів на спростування того, що договір був укладений в електронному вигляді, відповідачем не надано.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 7.1. договору про споживчий кредит № 7642652 цей договір (з додатками № 1, № 2, № 3 та правилами), набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно правил та відповідно до способу надання кредиту.

Відповідно до заяви на отримання кредиту № 7642652 (додаток № 2), яка є невід`ємною частиною договору про споживчий кредит № 7642652 від 15 лютого 2025 року, відповідачем зазначена платіжна картка позичальника, на яку має бути перерахована сума кредиту: № НОМЕР_2 .

Факт переказу кредитних коштів від ТОВ «МІЛОАН» на обумовлений кредитним договором картковий рахунок відповідача у розмірі 5100,00 гривень підтверджується платіжним дорученням № 148016606 від 15 лютого 2025 року про перерахування кредитних коштів в розмірі 5100,00 гривень ОСОБА_1 на кредитний рахунок № НОМЕР_2 , який був вказаний відповідачем в заяві на отримання кредиту та узгоджений сторонами в пункті 2.1. кредитного договору № 7642652 від 15 лютого 2025 року.

Крім того, відповідач жодним чином не спростував факт надходження коштів на його банківський кредитний рахунок.

Отже, ТОВ «МІЛОАН» виконало свої зобов`язання за кредитним договором № 7642652 від 15 лютого 2025 року.

У відповідності до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За змістом статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 2 статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

За умовами укладеного між сторонами кредитного договору № 7642652 від 15 лютого 2025 року встановлені сума кредиту - 5100,00 гривень; строк кредитування 360 днів; проценти за користування кредитом - 0,0010% річних протягом першого розрахункового періоду, 0,0010% річних починаючи з другого розрахункового періоду; графік платежів. Тобто умовами договору сторонами погоджено істотні умови договору.

Як слідує зі змісту розрахунку заборгованості за кредитним договором № 7642652 від 15 лютого 2025 року за період з 15 лютого 2025 року по 24 квітня 2026 року, відповідач належним чином не виконав свої зобов`язання за договором та не здійснював повну оплату на погашення заборгованості, чим порушив умови кредитного договору.

Можливість заміни кредитора в зобов`язанні передбачена положеннями статті 512 ЦК України, відповідно до якої кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України заміна кредитодавця у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором.

За змістом статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тлумачення статті 516, частини 2 статті 517 ЦК свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.

З аналізу долучених до матеріалів справи доказів підтверджений факт відступлення права вимоги грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 7642652 від 15 лютого 2025 року від ТОВ «МІЛОАН» на користь ТОВ «Свеа Фінанс».

На час розгляду справи судом відповідач не надав даних, що свідчать про добровільне погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

Належним чином дослідивши та давши оцінку поданим доказам, врахувавши наведені вище норми права, суд висновує про те, щовідповідач ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань належним чином не виконала, чим порушила умови кредитного договору щодо погашення заборгованості, підстав для звільнення відповідача від обов`язку з повернення використаних ним кредитних коштів та процентів матеріали справи не містять, тому позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 7642652 від 15 лютого 2025 року за сумою кредиту у розмірі 5100,00 гривень.

Щодо стягнення заборгованості за комісією за обслуговування кредиту

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частини 1, 2 та 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

За пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Пунктом 5 Правил про споживчий кредит передбачено, що банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Частиною 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частиною 1 та частиною 2 статті 11, частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 461/2857/20.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не вказано переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частиною 1 та частиною 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.5.2. кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частини 1 та частини 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 81 ЦПК України).

З матеріалів даної справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов`язані з комісією, ТОВ «МІЛОАН» в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються ОСОБА_1 та за які банком встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Ураховуючи, що Товариство не зазначило та не надало доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх банком зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення договору та вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частини 1 та частини 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.

У зв`язку з чим суд висновує про відмову у задоволення позову в частині стягнення заборгованості за комісією за обслуговування кредиту у сумі 4998,00 гривень.

Щодо стягнення заборгованості за штрафом

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина 1 статті 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан з 05 години 00 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває на теперішній час.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі №183/7850/22.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 7642652 від 15 лютого 2025 року, яким крім іншого, просить стягнути з відповідача заборгованість за штрафом, нарахованим у період дії воєнного стану, відповідно ОСОБА_1 звільняється від обов`язку сплати штрафу у період дії в Україні воєнного стану, а тому суд висновує про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «Свеа Фінанс» в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за штрафом в розмірі 6000,00 гривень.

Щодо розподілу витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору

Згідно з платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 1261 від 29 червня 2026 року при пред`явленні позову до суду позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 гривень.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Свеа Фінанс» пред`явило вимогу майнового характеру (стягнення заборгованості за кредитним договором) на суму (ціну позову) 16098,00 гривень, тоді як суд виснував про часткове задоволення заявлених вимог на суму 5100,00 гривень, що становить 31,68% від ціни позову.

За наведених обставин та відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 843,45 гривень (2662,40 х 31,68%).

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 133, 141, 259, 279, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» суму заборгованості за кредитним договором № 7642652 від 15 лютого 2025 року за сумою кредиту у розмірі 5100 (п`ять тисяч сто) гривень 00 копійок.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 843 (вісімсот сорок три) гривні 45 (сорок п`ять) копійок.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог статей 284-285 ЦПК України.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», код ЄДРПОУ: 37616221, місцезнаходження: місто Київ, вулиця Іллінська, будинок № 8.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Т.В. Бобко