Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №643/15665/26 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/15665/26

Провадження № 2/643/8615/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

23.09.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Замікули Б.С.,

секретаря судового засідання – Юшиної К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання,

УСТАНОВИВ:

21.07.2026 до Салтівського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , у якій позивачка просить стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання повнолітнього сина – ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини всіх видів грошового забезпечення, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатної особи, щомісячно, починаючи з 20.07.2026 і до закінчення навчання.

В обґрунтування позову зазначила, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Московського районного суду м. Харкова від 27.10.2015. Від шлюбу сторони мають сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який після досягнення повноліття продовжує навчання за денною формою у Харківському національному економічному університеті імені Семена Кузнеця. Через навчальне навантаження син не може працювати та самостійно себе забезпечувати, а всі витрати на його утримання та навчання несе позивачка, оскільки відповідач матеріальної допомоги не надає. Відповідач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, тому стягнення аліментів у частці від доходу є найбільш справедливим з огляду на змінний характер виплат, з яких складається грошове забезпечення військовослужбовця.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2026 справу передано на розгляд судді Замікулі Б.С.

За запитом суду 23.07.2026 отримано інформацію з Реєстру територіальної громади міста Харкова, відповідно до якої місце проживання відповідача з 26.01.2005 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 23.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання 31.08.2026 з`явилась позивачка, відповідач не з`явився. Розгляд справи відкладено на 23.09.2026 у зв`язку з неявкою відповідача та для надання позивачкою доказів щодо її матеріального становища.

21.09.2026 позивачка подала до суду заяву про долучення довідки про її доходи, а також письмове обґрунтування своєї позиції. У ньому зазначила, що потреба повнолітньої дитини в матеріальній допомозі визначається власним доходом самої дитини, а не доходом одного з батьків. Син навчається за денною формою, не працює та власного доходу не має. Наявність у неї заробітку свідчить лише про виконання нею власного батьківського обов`язку і не звільняє відповідача від виконання його обов`язку, оскільки батьки мають рівні обов`язки щодо дитини. Підстав для зменшення розміру аліментів немає. Просила задовольнити позов у розмірі 1/4 частини всіх видів грошового забезпечення відповідача.

У судове засідання 23.09.2026 позивачка не з`явилась, подала заяву про розгляд справи за її відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином – судовою повісткою, надісланою рекомендованим листом з повідомленням про вручення за зареєстрованим місцем його проживання. Поштове відправлення повернулося до суду з відміткою працівника поштового зв`язку від 07.09.2026 «адресат відсутній».

Відповідно до п. 2 ч. 7, п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасником справи інформації щодо його адреси судова повістка фізичній особі надсилається за адресою її місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Отже, відповідач вважається належним чином повідомленим про судове засідання.

Про причини неявки відповідач суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав, заяв чи клопотань, у тому числі про зупинення провадження у справі, до суду не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки всі зазначені умови існують одночасно, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів (ст. 281 ЦПК України).

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (постанова Верховного Суду від 05.09.2022 у справі №1519/2-5034/11).

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи по суті з огляду на перебування відповідача на військовій службі, суд зазначає про таке.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан. Провадження у такому разі зупиняється до припинення перебування сторони у складі відповідного військового формування (п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.11.2025 у справі №754/947/22 (провадження №14-74цс25) виснувала, що обов`язок суду зупинити провадження виникає за наявності належних доказів перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших військових формувань (військовий квиток, накази командира військової частини тощо). Під час вирішення цього питання суд повинен враховувати волевиявлення самого військовослужбовця: зупинення провадження з цієї підстави є гарантією захисту його прав, а не перешкодою для розгляду справи.

У матеріалах справи наявна лише засвідчена позивачкою копія повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 05.06.2026 №3210, адресованого сину сторін. Згідно з ним відповідача 05.03.2026 призвано на військову службу під час мобілізації та направлено до військової частини НОМЕР_1 . Інших доказів, зокрема щодо проходження відповідачем військової служби на час розгляду справи, матеріали справи не містять. Сам відповідач про перебування на військовій службі суду не повідомив, клопотання про зупинення провадження у справі не заявляв, позиції щодо розгляду справи не висловив.

Крім того, суд враховує характер спору. Аліменти є засобом існування особи, яка потребує утримання, а вимога про їх стягнення за своєю природою невідкладна. Зупинення провадження до припинення відповідачем військової служби, тобто на невизначений строк, з огляду на тривалість навчання сина (до 30.06.2027) фактично позбавило б його права на утримання на весь період, упродовж якого таке право існує. Таким чином, право на утримання, гарантоване ст. 199 СК України, стало б ілюзорним, що несумісне з правом на судовий захист (ст. 55 Конституції України) та з вимогою розумного строку розгляду справи (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Водночас процесуальні права відповідача не порушуються. Рішення у справі ухвалюється заочно, тож відповідач зберігає право подати заяву про його перегляд у порядку ст. 284–288 ЦПК України, заявити в ній клопотання про зупинення провадження та навести доводи щодо суті спору. Поважні причини пропуску строку на подання такої заяви, пов`язані з проходженням військової служби, можуть бути підставою для його поновлення (ч. 3, 4 ст. 284 ЦПК України).

З огляду на викладене підстав для зупинення провадження у справі суд не вбачає.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Згідно з рішенням Московського районного суду м. Харкова від 27.10.2015 у справі №643/15415/15-ц шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 05.05.2006, розірвано.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Його батьками записані ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Згідно зі свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_3 від 09.09.2014 позивачка змінила прізвище « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ».

Згідно з довідкою Харківського національного економічного університету імені Семена Кузнеця від 08.07.2026 №116/07-2026/16 ОСОБА_3 навчається на 4 курсі першого (бакалаврського) рівня вищої освіти Навчально-наукового інституту міжнародних відносин за денною формою здобуття освіти, за державним замовленням. Наказ про зарахування від 09.08.2023 №569/22-С. Строк закінчення навчання – 30.06.2027.

Позивачка та відповідач зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (витяг з Реєстру територіальної громади від 12.07.2026 №2026/011638105 та інформаційна довідка з Реєстру територіальної громади міста Харкова від 23.07.2026). Із позовної заяви вбачається, що син проживає разом із позивачкою, яка несе витрати на його утримання.

Згідно з довідкою АТ «Укрпошта» про доходи позивачка працює на посаді заступника начальника відділення поштового зв`язку. За період з 01.03.2026 по 31.08.2026 її заробіток становив 123817,89 грн, а до виплати після утримання податків і зборів – 94101,60 грн, тобто в середньому близько 15684 грн на місяць.

Відповідно до ч. 1 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання (ч. 2 ст. 199 СК України).

Згідно з ч. 3 ст. 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

За змістом ч. 1 ст. 199 СК України обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина виникає за сукупності таких умов: досягнення дочкою, сином повноліття, але не більше двадцяти трьох років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Таких висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постанові від 06.10.2021 у справі №310/1881/20 (провадження №61-11448св21).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Оцінюючи наявність зазначених умов, суд виходить з такого.

По-перше, син сторін народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , досяг повноліття ІНФОРМАЦІЯ_3 , а двадцяти трьох років досягне ІНФОРМАЦІЯ_4 .

По-друге, син продовжує навчання за денною формою у закладі вищої освіти, що підтверджується довідкою університету.

По-третє, щодо потреби в матеріальній допомозі, то навчання за денною формою значною мірою унеможливлює отримання ним самостійного заробітку, достатнього для власного утримання. Доказів наявності у сина власного доходу матеріали справи не містять. Те, що навчання здійснюється за державним замовленням, звільняє від оплати самого навчання, однак не усуває витрат на харчування, одяг, проїзд, навчальну літературу та інші потреби, пов`язані з навчанням.

Наявність у позивачки власного заробітку не спростовує потреби сина в матеріальній допомозі. Потреба повнолітньої дитини оцінюється з огляду на її власне матеріальне становище, тоді як обов`язок утримувати її покладено законом на обох батьків незалежно від того, з ким із них вона проживає. Водночас можливість надання утримання другим із батьків враховується судом при визначенні розміру аліментів (ч. 2 ст. 200 СК України).

По-четверте, щодо можливості відповідача надавати матеріальну допомогу. Відповідач є особою працездатного віку, згідно з наявними у справі доказами проходить військову службу за призовом під час мобілізації і як військовослужбовець отримує грошове забезпечення (ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»). Доказів того, що стан здоров`я чи матеріальне становище відповідача, наявність у нього інших осіб, яких він зобов`язаний утримувати, або інші обставини унеможливлюють надання ним матеріальної допомоги сину, суду не подано. Відзиву, у якому відповідач міг би навести такі обставини, він не подав. У такому разі суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України).

Отже, суд доходить висновку, що всі умови, з якими ч. 1 ст. 199 СК України пов`язує виникнення обов`язку відповідача утримувати повнолітнього сина, який продовжує навчання, існують одночасно.

Позивачка, з якою проживає син, є належною особою, що має право звернутися до суду з цим позовом (ч. 3 ст. 199 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків (ч. 2 ст. 200 СК України).

Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Визначаючи розмір аліментів, суд враховує, що син сторін навчається за денною формою і власного доходу не має, а навчання здійснюється за державним замовленням. Позивачка має стабільний заробіток і бере участь в утриманні сина. Відповідач є працездатним, отримує грошове забезпечення військовослужбовця, а відомостей про наявність у нього інших утриманців чи обставин, що погіршують його матеріальне становище, немає.

Грошове забезпечення військовослужбовця складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавок, доплат, премії та додаткових винагород, розмір яких може істотно змінюватися залежно від умов проходження служби. За таких обставин стягнення аліментів у частці від доходу забезпечує пропорційність розміру аліментів фактичному доходу платника, а розмір 1/4 частини доходу відповідає як потребам сина, так і матеріальним можливостям обох батьків.

Разом з тим суд не вбачає підстав для встановлення визначеної позивачкою нижньої межі аліментів – не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатної особи. Мінімальний гарантований розмір аліментів, передбачений абз. 2 ч. 2 ст. 182 СК України, встановлено для аліментів на дитину та обчислюється від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Стаття 200 СК України, яка визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина, відсилає до ст. 182 цього Кодексу лише в частині обставин, що враховуються судом, і не встановлює мінімального розміру таких аліментів. Застосування як нижньої межі прожиткового мінімуму для працездатної особи закон не передбачає. Тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Позовна заява надійшла до суду 21.07.2026, тому аліменти підлягають стягненню з цієї дати, а не з 20.07.2026, як просить позивачка.

Аліменти підлягають стягненню до закінчення сином навчання, але не довше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років (ч. 1, 2 ст. 199 СК України). Період канікул входить до періоду навчання і не припиняє права на утримання (постанови Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №346/103/17 та від 10.04.2023 у справі №752/20152/16-ц).

Щодо прохання позивачки направити рішення суду та виконавчий лист для виконання до військової частини суд зазначає, що виконавчий документ формується та вноситься до Єдиного державного реєстру виконавчих документів у порядку, визначеному ст. 431 ЦПК України. Стягувач має право пред`явити його до виконання в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», у тому числі безпосередньо за місцем отримання боржником доходу. Окремого вирішення цього питання в резолютивній частині рішення не потрібно.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Наявні у справі докази є належними, допустимими та достовірними, а в сукупності – достатніми для встановлення обставин, що мають значення для вирішення спору.

З урахуванням викладеного позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Щодо судових витрат суд зазначає таке. Позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної частини вимог. Отже, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331,20 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2026).

Керуючись ст. 141, 182, 191, 199, 200 СК України, ст. 12, 13, 76–81, 89, 141, 247, 258, 259, 263–265, 268, 273, 280–284, 354, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , аліменти на утримання повнолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), у тому числі грошового забезпечення, щомісячно, починаючи з 21.07.2026 і до закінчення сином навчання, але не довше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Заочне рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо заяву подано протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подано заяву про його перегляд або апеляційну скаргу, або якщо заочне рішення за результатами апеляційного перегляду залишено без змін.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 );

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП невідомий, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Повне судове рішення складено та підписано 28.09.2026.

Суддя Борис ЗАМІКУЛА