Вирок від 27 вересня 2026 р. у справі №643/20541/26 — Салтівський районний суд міста Харкова

Провадження № 1-кп/643/1046/26

Справа № 643/20541/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026226200000344 від 11.07.2026, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Жуковський Московської області РФ, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, військовослужбовеця на посаді номера обслуги протитанкового взводу 5 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», який реєстрації місця проживання не має, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимий

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України

ВСТАНОВИВ

Обвинувачення, визнане судом доведеним

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 29.01.2025 № 31 солдата ОСОБА_3 (обвинувачений)_призначено на посаду номера обслуги протитанкового взводу 5 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Проходячи військову службу на посаді номера обслуги протитанкового взводу 5 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, солдат ОСОБА_3 зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно, бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.

Згідно з ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця поводитися з гідністю і честю, поважати честь і гідність кожної людини; не допускати самому і стримувати інших від негідних дій, виражених вербально або невербально (слова, жести, рухи тіла тощо), у тому числі пов`язаних із дискримінацією за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками.

Порушуючи вимоги вищевказаних нормативно-правових актів, ОСОБА_3 , маючи умисел на вчинення дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, всупереч охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, вчинив кримінальне правопорушення – кримінальний проступок за наступних обставин.

05.07.2026 приблизно о 21 год. 55 хв. солдат ОСОБА_3 перебував поза місцем проходження військової служби разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 . На ґрунті раптово виниклих неприязних відносин ОСОБА_3 розв`язав словесний конфлікт із ОСОБА_4 , в ході якого розлютився і, маючи раптово виниклий протиправний умисел, спрямований на спричинення їй тілесних ушкоджень, проявляючи надмірну агресію, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки у вигляді спричинення шкоди здоров`ю потерпілої та тілесних ушкоджень, бажаючи їх настання, умисно вдарив ОСОБА_4 долонею правої руки в область обличчя, внаслідок чого потерпіла впала на підлогу на живіт, а ОСОБА_3 сів на неї поверх спини і, продовжуючи реалізацію свого протиправного умислу, наніс своїй співмешканці не менше 10 ударів (точну кількість ударів не встановлено) кулаками своїх обох рук в область обличчя, спричинивши потерпілій суттєвий фізичний біль, після чого, вважаючи свій протиправний умисел доведеним до кінця, самостійно припинив свої протиправні дії, зібрав особисті речі та вийшов з квартири, залишивши місце вчинення кримінального правопорушення.

В результаті умисно нанесених ОСОБА_3 ударів руками, потерпілій ОСОБА_4 були спричинені: забійна рана на слизовій оболонці верхньої губи праворуч, розмірами 1,7*0,2 см (яка загоюється з формуванням рубця), яка спричинила за собою короткочасний розлад здоров`я, тривалістю понад 6-ти днів, але не більше 3-х тижнів (21 дня) і належить до легких тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров`я, а також синці в правій навколоочної ділянці і на нижньому віці лівого ока, розмірами відповідно 6*5 см і 3*2,5 см, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Стаття Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнаний обвинувачений

Розглядаючи кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дії ОСОБА_3 суд кваліфікує як кримінальний проступок, передбачений ч. 2 ст. 125 КК, а саме умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Підстави розгляду обвинувального акту в спрощеному провадженні

Кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим, відноситься до кримінальних проступків (ч. 2 ст. 12 КК).

Згідно з ч. 2 ст. 381 КПК, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту.

Як зазначено Європейським судом з прав людини, ані текст, ані дух статті 6 Конвенції не перешкоджають особі за вільним власним його або її бажанням відмовлятися, прямо або автоматично, від права на гарантії справедливого судового розгляду. Проте така відмова повинна, якщо вона є, бути ефективною для цілей Конвенції, бути встановлена однозначно і повинні бути застосовані мінімальні гарантії, які відповідають її важливості (Pfeifer та Plankl проти Австрії, § 37). Крім того, вона не повинна суперечити жодному важливому інтересу суспільства (Ермі проти Італії [ВП], § 73; Сейдович проти Італії [ВП], § 86; Дворскі проти Хорватії [ВП], § 100). «Право на судовий розгляд» не є абсолютним ані у кримінальному, ані у цивільному процесі. Воно має встановлені обмеження (Девеєр проти Бельгії, § 49; Карт проти Туреччини [ВП], § 67).

Разом з обвинувальним актом до суду надійшла заява обвинуваченого щодо визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомленням з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Оскільки вказана заява підписана також захисником обвинуваченого, у суду відсутні підстави ставити під сумнів добровільність та щирість зазначеної вище позиції обвинуваченого.

Ураховуючи обставини даної кримінальної справи, позицію обвинуваченого та участь у кримінальному провадженні його захисника, суд приходить до висновку, що у цій справі дотримані необхідні мінімальні гарантії справедливого судового розгляду та відмова обвинуваченого від права на розгляд справи в загальному порядку, передбаченому главою 28 КПК, не суперечить завданням кримінального провадження та жодним важливим інтересам суспільства.

Потерпіла також надала заяву, згідно якої згодна із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлена з обмеженням права на апеляційне оскарження та згодна на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Ураховуючи наведене, наявні передбачені законодавством України підстави для розгляду обвинувального акту без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Згідно ч. 2 ст. 382 КПК, у вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Учасники судового провадження не оспорювали вказані вище обставини вчинення кримінального правопорушення, які були встановлені органом досудового розслідування.

Ураховуючи наведене, у суду відсутні підстави надавати у даному вироку оцінку доказам, які зібрані органом досудового розслідування на підтвердження події кримінального правопорушення та винуватості обвинуваченого у його вчиненні.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст.107 КПК не здійснювалось.

Призначення покарання

Дані про особу обвинуваченого

Обвинувачений не одружений, на утриманні будь-яких осіб не має, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, є військовослужбовцем на посаді номера обслуги протитанкового взводу 5 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат».

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, суд відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

У постанові Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 556/588/18 зазначено на неможливості визнання судом в якості обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, таких, які не зазначені в обвинувальному акті (у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення або в переліку обставин, що обтяжують покарання).

Оскільки у обвинувальному акті зазначено на відсутності обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, суд, розглядаючи кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, констатує відсутність обставин, які згідно із ст. 67 КК обтяжують покарання обвинуваченого.

Застосовне законодавство та релевантна судова практика

Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Заходи примусу повинні ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства (постанови Верховного Суду від 31.01.2023 у справі № 759/6139/22, від 27.10.2022 у справі № 546/526/18, від 30.11.2022 у справі № 379/1657/18).

Мотиви призначення покарання

При призначенні обвинуваченому покарання суд, у відповідності до вимог ст. 65 КК, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до кримінальних проступків, наявність двох обставин, що пом`якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, особу винного та приходить до висновку, що покарання у виді штрафу буде необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження нових кримінальних правопорушень.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом під час ухвалення вироку

Запобіжний захід щодо обвинуваченого під час досудового розслідування не обирався.

Прокурором клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу під час судового провадження не заявлялось.

Ураховуючи наведене, а також засади змагальності та диспозитивності кримінального провадження (ст. 22, 26 КПК), суд не вбачає підстав за власною ініціативою вирішувати питання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`явлений.

Керуючись ст. 2, 91, 337, 369-371, 373, 374, 381, 382, 392, 395 КПК України

УХВАЛИВ

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850,00 грн. (вісімсот п`ятдесят гривень).

Речові докази, а саме CD-R диски, які приєднані до матеріалів кримінального провадження – зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Документи, приєднані до матеріалів кримінального провадження – зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд міста Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня отримання його копії. Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1