Вирок від 27 вересня 2026 р. у справі №641/10727/19 — Слобідський районний суд міста Харкова

Номер провадження 1-кп/641/230/2026 Справа № 641/10727/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні суду в м. Харкові кримінальне провадження № 12019220540002393 від 22.10.2019 року, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Іванівка Іванівського району Херсонської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, пенсіонера, працюючого двірником в КП "Благоустрій", раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_7 ,

потерпілого ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИВ:

15.10.2019 року приблизно о 10.00 год. ОСОБА_6 , працюючи на посаді двірника в ТОВ «Системи прогресивної очистки», виконуючи свої трудові обов`язки, знаходився за адресою: м. Харків, пров. Зерновий, 1-А, де, діючи необережно із кримінально протиправною самовпевненістю, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, під час конфлікту з ОСОБА_8 з приводу розташування на проїзній частині вулиці тачки для прибирання листя, наніс один удар-поштовх держаком лопати в область лівого вуха потерпілого ОСОБА_8 , внаслідок чого останній, втративши рівновагу, впав на землю, вдарившись головою об асфальт. В результаті падіння та удару головою ОСОБА_8 отримав наступні тілесні ушкодження: гостра черепно-мозкова травма у вигляді саднення в потиличній ділянці, перелом лівої скроневої кістки, пластинчатий субдуральний крововилив на рівні лівої півкулі головного мозку, забій головного мозку із утворенням вогнища контузії латеро-базальних відділів лівої скроневої частки, яка супроводжувалась кровотечею з лівого слухового ходу, що належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав. Пояснив, що 15.10.2019 року зранку він прибирав територію за адресою: АДРЕСА_2 . На Т-подібному перехресті з АДРЕСА_3 , працювала інша двірник ОСОБА_10 . Вони з нею спілкувалися. У цей час хтось почав сигналити з автомобіля, у зв`язку з чим вони стали з`ясовувати, що сталося. У руках у нього знаходилися пластикова лопата з дерев`яним держаком та віяло. Він підійшов до тачки, поклав віяло до неї, а лопату залишив у правій руці. Став біля тачки, при цьому лопата знаходилася ковшем на тачці, а лівою рукою він показував водію, як проїхати. З автомобіля вийшов водій ОСОБА_8 , який підійшов до тачки, штовхнув її та замахнувся на обвинуваченого. Ухиляючись від удару, ОСОБА_6 , тримаючи лопату у правій руці, за інерцією здійснив рух рукою з лопатою, унаслідок чого лопата потрапила в ОСОБА_8 . Після цього ОСОБА_8 впав. З автомобіля вийшла його дружина, яка стала його підіймати, після чого посадила на лавку та викликала швидку медичну допомогу. Поліцію на місце події не викликали. Дружина потерпілого повідомила, що ОСОБА_8 є особою з інвалідністю I групи та не бачить правою стороною. Спочатку претензій до обвинуваченого не висловлювали. У подальшому було викликано працівників поліції, а потерпілого доставлено до лікарні. За словами обвинуваченого, після прибуття до лікарні потерпілий вимагав відшкодування у розмірі 100 000 грн. На той час ОСОБА_6 працював у ТОВ «СПО», яке погодилося відшкодувати потерпілому шкоду в розмірі 50 000 грн., однак ОСОБА_8 на такий розмір компенсації не погодився. Обвинувачений також пояснив, що, на його думку, потерпілий впав унаслідок того, що наступив на тачку, через що втратив рівновагу та впав на спину на асфальт. При падінні потерпілий отримав ушкодження голови в потиличній ділянці. Проти задоволення цивільного позову заперечує.

Приписами ст. 49 КК України (в редакції станом на момент вчинення кримінального правопорушення) визначено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Датою вчинення кримінального правопорушення за ст. 128 КК України є 15.10.2019 року, тобто строк давності притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення на час розгляду справи сплив. Судом роз`яснено обвинуваченому його право на звернення до суду з клопотанням про закриття кримінального провадження в зв`язку зі сплином строків давності.

Незважаючи на сплив передбачених ст. 49 КК України строків притягнення особи до кримінальної відповідальності, обвинувачений заперечував щодо закриття кримінального провадження та наполягав на його розгляді для доведення своєї невинуватості, з огляду на що розгляд кримінального провадження здійснювався в загальному порядку, передбаченому КПК України.

Суд зазначає, що вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні наступних доказів.

Показаннями потерпілого ОСОБА_8 , який у судовому засіданні пояснив, що 15.10.2019 року приблизно о 10:00 годині він їхав по проїжджій частині прибудинкової території за адресою: пров. Зерновий, 1-А, м. Харків. на проїзній частині стояла тачка двірника, яка заважала проїзду. Він подав звуковий сигнал, однак ніхто тачку не прибрав. Тоді він вийшов з машини, щоб відсунути тачку. В цей час до тачки підійшов двірник, між ними виник конфлікт, в ході якого він отримав удар у ліву частину голови. Після отриманого удару втратив свідомість та подальших обставин події не пам`ятає. Після цієї події він частково втратив слух. Потерпілий зазначив, що до вказаної події проблем зі слухом у нього не було. Він був музикантом та мав абсолютний слух, однак після події втратив слух, у зв`язку з чим дотепер має відповідні проблеми зі здоров`ям. Також потерпілий пояснив, що після події не може нормально спати та засинає лише під дією сильнодіючих лікарських препаратів. Потерпілий також пояснив, що протягом двох тижнів після події витратив 15521,20 грн на придбання лікарських засобів. Внаслідок вчинення кримінального правопорушення, погіршення стану здоров`я, необхідності проходження кожного року лікування та реабілітації йому заподіяну душевні страждання, заподіяну моральну шкоду ним оцінено у розмірі 441122,62 грн. Потерпілий просить суворо покарати обвинуваченого. Заявлений цивільний позов підтримав в повному обсязі.

Фактичними даними, що містяться у протоколі прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 22.10.2019 року, згідно якого ст. о/у ВКП Слобідського ВП ГУНП в Х/о капітан поліції ОСОБА_11 прийняв усну заяву від ОСОБА_8 про спричинення йому тілесних ушкоджень.

Фактичними даними, що містяться у витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню № 12019220540002393 від 22.10.2019 року, відповідно до якого до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.10.2019 року за заявою ОСОБА_8 внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України за фактом повідомлення про те, що за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_6 наніс один удар-поштовх лопатою по голові ОСОБА_8 .

Фактичними даними, що містяться у протоколі проведення слідчого експерименту від 07.11.2019 року за участю свідка ОСОБА_12 , відповідно до якого остання повідомила, що 15.10.2019 року вона разом зі своїм чоловіком ОСОБА_8 їхала в автомобілі за адресою: АДРЕСА_2 , та зупинилася, оскільки на проїжджій частині знаходилася тачка, в якій був розташований корпус від холодильника, заповнений листям, а зверху лежала лопата з довгим держаком. Свідок пояснила, що її чоловік декілька разів подав звуковий сигнал, звертаючись до двірника з проханням прибрати тачку, щоб забезпечити можливість проїзду. Однак двірник жестами показував, що прибирати тачку не буде. Після цього ОСОБА_8 вийшов з автомобіля та попросив двірника прибрати тачку, на що останній відповів, що для проїзду автомобіля достатньо місця. Після цього ОСОБА_8 підійшов до тачки та дещо розвернув її, щоб забезпечити можливість проїзду, після чого почав повертатися до автомобіля. У цей момент до тачки підійшов ОСОБА_6 , взяв лопату та замахнувся нею через голову, після чого зробив декілька кроків у напрямку ОСОБА_8 та завдав йому одного удару лопатою в область голови. Внаслідок удару ОСОБА_8 впав на спину, з його вуха почала йти кров, після чого він втратив свідомість.

Висновком експерта № 12-14/772-А/19 від 16.11.2019 року, відповідно до якого, у гр ОСОБА_8 , 47 років, має місце гостра черепно-мозкова травма у вигляді саднення в потиличній ділянці, перелому лівої скроневої кістки, пластинчатого субдурального крововиливу на рівні лівої півкулі головного мозку, забою головного мозку із утворенням вогнища контузії латеро-базальних відділів лівої скроневої частки, яка супроводжувалась кровотечою з лівого слухового ходу.

За механізмом:

Травма голови у гр. ОСОБА_8 , найвірогідніше, утворилася внаслідок наданому тілу прискоренню, з попереднім падінню удару чи поштовху предметом, індивідуальні особливості якого не відобразилися, з подальшим падінням його і ударом потиличною частиною голови об тупий твердий предмет з переважаючою площею травмуючої поверхні (площина), індивідуальні особливості якого в ушкодженнях не відобразилися; за механізмом удар, удар-тертя та удар-струс та за своїм характером і виглядом не виключає можливості утворення її в строк 15.10.2019 року.

З урахуванням протоколу проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_12 від 07.11.2019 року, а також характеру черепно-мозкової травми можна припустити, що травма голови у гр ОСОБА_8 , найімовірніше, могла утворитися в результаті одноразового удару (поштовху) в голову потерпілого, з подальшим падінням потерпілого з прискоренням та ударом потиличною частиною голови об тупий твердий предмет з переважаючою площею травмуючої поверхні (площину), про що свідчить наявність в цій області садна, з утворенням перелому кісток основи черепа та пластинчатого субдурального крововиливу, а також забою головного мозку із утворенням вогнища контузії латеро-базальних відділів лівої скроневої частки, за принципом противоудару (контрудару).

За ступенем тяжкості:

Гостра черепно-мозкова травма у вигляді саднення в потиличній ділянці, перелому лівої скроневої кістки, пластинчатого субдурального крововиливу на рівні лівої півкулі головного мозку, забою головного мозку із утворенням вогнища контузії латеро-базальних відділів лівої скроневої частки, яка супроводжувалась кровотечою з лівого слухового ходу у сукупності відповідно до п. 2.1.1. «а», п. 2.1.3. «б, в» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р., належить до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпеки для життя.

Механізм утворення тілесних ушкоджень, які мали місце у гр. ОСОБА_8 , в цілому не суперечать способу їх спричинення (об?єктивним судово-медичним даним), на який вказує свідок ОСОБА_12 в протоколі проведення слідчого експерименту від 07.11.2019 року.

Показаннями свідка ОСОБА_12 , яка у судовому засіданні пояснила, що 15.10.2019 року вона їхала разом зі своїм чоловіком ОСОБА_8 в автомобілі за адресою: пров. Зерновий, 1-А, м. Харків. На проїзній частині поперек дороги стояла тачка, в якій знаходилися розібраний холодильник, сміття, листя та лопата. Поряд із тачкою нікого не було. Свідок пояснила, що її чоловік подав звуковий сигнал автомобілем, щоб покликати власника тачки, однак ніхто не підійшов. У зв`язку з цим ОСОБА_8 став виходити з автомобіля, щоб усунути перешкоду. При цьому він побачив іншого чоловіка, який знаходився на відстані та жестом показав, що прибирати тачку не буде. Після цього ОСОБА_8 підійшов до тачки та пересунув її з дороги. Коли ОСОБА_8 повертався до автомобіля, до нього підбіг ОСОБА_6 та лопатою, яка знаходилася на тачці, вдарив його по голові. Внаслідок удару ОСОБА_8 впав на спину, на голові у нього утворилася гематома, з вуха пішла кров, після чого він втратив свідомість. Свідок також пояснила, що після цього ОСОБА_6 сказав, що він винен та все відшкодує. Між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 до нанесення удару конфлікту не було. Крім того, свідок зазначила, що ОСОБА_8 перебував у лікарні близько двох тижнів, де йому було діагностовано крововилив у мозок.

Фактичними даними, що містяться у протоколі проведення слідчого експерименту від 07.11.2019 року за участі свідка ОСОБА_13 , відповідно до яких остання пояснила, що 15.10.2019 вона разом з електриком знаходилась за адресою: АДРЕСА_2 , де у підвалі знімали показання з лічильників електроенергії. Вийшли з під`їзду та йшли до іншого будинку. На проїжджій частині вона побачила автомобіль зеленого кольору, попереду якого стояв двірник з лопатою в руках, а поряд з ним на узбіччі стояла тачка, в яку він скидав листя. Тачка та двірник знаходились праворуч від автомобіля. Водій декілька разів посигналив, після чого вийшов з автомобілю, підійшов до тачки та штовхнув її декілька разів ногою. Після цього двірник, утримуючи лопату в руках ковшем донизу, завдав водієві одного удару держаком лопати.

Фактичними даними, що містяться у протоколі проведення слідчого експерименту від 11.11.2019 року за участю свідка ОСОБА_10 , відповідно до якого остання повідомила, що 15.10.2019 року перебувала разом із двірником ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 . Повз них проїхав автомобіль, який приблизно за 10–15 метрів зупинився та почав подавати звукові сигнали. Попереду автомобіля, праворуч, знаходилася робоча тачка ОСОБА_6 . На звукові сигнали ОСОБА_6 пояснив, що, ймовірно, водій когось чекає, оскільки, на їхню думку, для проїзду автомобіля було достатньо місця. Після повторного сигналу водій вийшов з автомобіля та почав вимагати прибрати тачку. ОСОБА_6 підійшов до неї та зазначив, що місця для проїзду достатньо. ОСОБА_14 відійшла праворуч, позаду автомобіля. Водій обійшов автомобіль спереду, підійшов до тачки та штовхнув її ногою. У цей момент ОСОБА_6 стояв поруч із тачкою та тримав лопату. Свідок відволіклась, а коли знову подивилася, побачила, що ОСОБА_6 чи то штовхнув, чи то вдарив водія, після чого останній упав на землю. Надалі до водія вибігла його дружина, після чого вони підняли його та відвели на лавку біля будинку.

Висновком експерта № 12-14/807-А/19 від 19.11.2019 року, відповідно до якого, механізм утворення тілесних ушкоджень, які мали місце у гр. ОСОБА_8 , в цілому не суперечать способу їх спричинення (об`єктивним судово-медичним даним), на який вказує свідок ОСОБА_15 в протоколі проведення слідчого експерименту від 07.11.2019 року. Покази свідка ОСОБА_10 , які викладені в протоколі проведення слідчого експерименту від 11.11.2019 року не інформативні.

Показаннями свідка ОСОБА_10 , яка у судовому засіданні пояснила, що восени, приблизно сім років тому, перебувала за адресою: пров. Зерновий, 1-А, м. Харків, біля четвертого під`їзду, де разом із ОСОБА_6 прибирала територію. Свідок пояснила, що на проїжджій частині біля бордюру стояла тачка, у зв`язку з чим автомобілі об`їжджали її. У цей час проїхав легковий автомобіль, який зупинився перед тачкою за півтора метри та почав подавати звукові сигнали. Вона та ОСОБА_6 не зрозуміли, з якої причини водій подає звукові сигнали. Після цього водій вийшов з автомобіля, обійшов його спереду та попрямував у напрямку тачки, при цьому висловлювався нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_6 , який також прямував до тачки. Свідок зазначила, що лопата на той момент знаходилася в тачці. Оскільки свідок знаходилася позаду автомобіля, вона не бачила, що саме відбувалося біля тачки. Після цього вона побачила ОСОБА_8 , який лежав на землі на спині, а ОСОБА_6 знаходився біля тачки з лопатою в руках. Свідок пояснила, що не знає, у зв`язку з чим ОСОБА_8 опинився на землі, та не бачила, чи він послизнувся і впав, чи падіння сталося внаслідок удару.

Фактичними даними, що містяться у протоколі проведення слідчого експерименту від 06.12.2019 року за участю підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника, відповідно до якого ОСОБА_6 повідомив, що 15.10.2019 року перебував за адресою: пров. Зерновий, 1-А, м. Харків, де виконував свої службові обов`язки з прибирання території. ОСОБА_6 пояснив, що напроти четвертого під`їзду знаходилася службова тачка, розташована біля бордюру, а сам він разом із колегою перебував напроти третього під`їзду. У цей час по дорозі рухався автомобіль «Ланос» зеленого кольору, який зупинився перед тачкою та почав подавати звукові сигнали. Спочатку ОСОБА_6 не звертав на це уваги. Через деякий час водій автомобіля попросив ОСОБА_6 прибрати тачку. Після цього ОСОБА_6 підійшов до тачки та почав показувати водієві, що для проїзду автомобіля достатньо місця. За словами ОСОБА_6 , після цього водій вийшов з автомобіля, підбіг до тачки, біля якої знаходився ОСОБА_6 , та вдарив її ногою, після чого кинувся на нього з кулаками. У відповідь ОСОБА_6 , не маючи наміру заподіяти тілесних ушкоджень, відмахнувся лопатою, яку тримав у руках ковшем донизу. Внаслідок цього водій упав на землю на спину. Після падіння ОСОБА_6 допоміг водієві підвестися та пройти до лавки, яка знаходилася неподалік. Після цього дружина водія викликала працівників поліції.

Висновком експерта № 12-14/888-А/19 від 11.12.2019 року, відповідно до якого, механізм утворення травми голови, яка мала місце у гр. ОСОБА_8 в цілому не суперечать способу їх спричинення (об`єктивним судово-медичним даним), на який вказує підозрюваний ОСОБА_6 в ході проведення слідчого експерименту від 06.12.2019.

Фактичними даними, що містяться у протоколі проведення слідчого експерименту від 17.11.2019 року за участю свідка ОСОБА_16 , відповідно до якого останній повідомив, що 15.10.2019 року він перебував удома та приблизно о 10:00 годині почув, що на вулиці відбувається конфлікт, у зв`язку з чим вирішив подивитися, що відбувається, та покликав свого батька. Виглянувши у вікно, свідок побачив, що на проїжджій частині біля будинку АДРЕСА_2 стояла тачка двірника, яка перегороджувала проїзд, а поруч із нею знаходився автомобіль зеленого кольору, водій якого не міг проїхати. Водій автомобіля декілька разів подав звуковий сигнал двірнику з проханням прибрати тачку, однак двірник показував, що робити цього не буде. Після цього водій вийшов з автомобіля та усно попросив прибрати тачку, однак двірник почав кричати, що не буде її прибирати. Після відмови двірника водій, не вчиняючи агресивних дій, спокійно підійшов до тачки та обережно посунув її, щоб звільнити місце для проїзду, після чого почав повертатися до автомобіля. У цей момент двірник, який увесь час знаходився біля тачки, підійшов ззаду до водія та невстановленим предметом завдав йому удару по голові, внаслідок чого водій упав.

Фактичними даними, що містяться у протоколі проведення слідчого експерименту від 17.11.2019 року за участю свідка ОСОБА_17 , відповідно до якого останній повідомив, що 15.10.2019 року він перебував удома та приблизно о 10:00 годині його покликав син і попросив подивитися, що відбувається у дворі. Виглянувши у вікно, свідок побачив, що на проїжджій частині біля будинку № 1-А по пров. Зерновому у м. Харкові стояла тачка двірника, яка перегороджувала проїзд, а поруч із нею знаходився автомобіль «Део Ланос» зеленого кольору, водій якого не міг проїхати. Водій декілька разів подав звуковий сигнал двірнику з проханням прибрати тачку, однак двірник у грубій формі відмовився це зробити. Після цього водій автомобіля вийшов та усно попросив прибрати тачку, однак двірник знову відмовив. Після цього свідок вирішив вийти на вулицю та подивитися, що відбувається. Коли він підійшов до місця події, то побачив, що водій сидів на лавці поруч із будинком, при цьому з його вуха йшла кров.

Фактичними даними, що містяться у протоколі огляду предмету від 17.12.2019 року, згідно якого слідчим СВ Слобідського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_18 проведено огляд лопати, що призначена для прибирання як снігу, так і зібраного в купу опалого листя. Лопата складається з трьох частин, а саме: ковша, що виготовлений з пластику, дерев`яного тримача (держак), на кінці якого прикріплений ковш, а на другій частині прикріплена ручка, що також виготовлена з пластмаси.

Допитаний у судовому засіданні за клопотанням обвинуваченого свідок ОСОБА_19 пояснив, що з ОСОБА_6 познайомився після вказаних подій. Свідок зазначив, що 15.10.2019 року перебував за адресою: АДРЕСА_2 , де разом з колегою знімав показання ліфтів. Після того, як вони вийшли з підвалу, почули шум. Подивившись у напрямку події, побачили, як чоловік вибіг, підбіг до тачки та штовхнув її ногою. При цьому свідок пояснив, що безпосереднього удару він не бачив та не може пояснити, з якої причини водій упав.

При цьому, суд критично оцінює показання свідка сторони захисту ОСОБА_20 , який у судовому засіданні пояснив, що проживає на третьому поверсі будинку АДРЕСА_2 . Почувши шум, він звернув увагу на подію, у вікно побачив, що водій вийшов з автомобіля, лаявся та намагався фізично впливати на ОСОБА_6 . Водій оступився та впав. Оскільки ОСОБА_6 знаходився поруч, саме він першим почав надавати потерпілому допомогу. Свідок пояснив, що в руках у ОСОБА_6 знаходився предмет, який він спочатку сприйняв як мітлу або пластикову лопату. При цьому ОСОБА_6 поводився обережно. Також свідок зазначив, що ОСОБА_6 був об`єктом нападу з боку водія. Крові на асфальті він не бачив.

Зокрема, показання свідка ОСОБА_20 про те, що потерпілий ОСОБА_8 сам оступився і впав суперечать показанням інших допитаних у судовому засіданні свідків та сукупності досліджених письмових доказів.

Посилання сторони захисту на неповноту досудового розслідування, а саме нездійснення слідчим допиту свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , суд вважає безпідставним, оскільки вказані свідки за клопотанням сторони захисту були допитані у судовому засіданні і їх показання сприйняті безпосередньо судом.

Доводи обвинуваченого, що на досудовому розслідуванні не встановлено проміжок часу, який пройшов між викликом бригади швидкої допомоги та викликом поліції, щоб підтвердило б його версію про те, що потерпілий спочатку не пред`являв до нього претензій, суд вважає неспроможними, оскільки кримінальне правопорушення за ст. 128 КК України не відноситься до числа правопорушень, досудове розслідування за якими розпочинається виключно за заявою потерпілого. Висновком експерта підтверджено заподіяння ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень. Відповідно до показань потерпілого ОСОБА_8 після отриманого удару та падіння на асфальт він взагалі втратив свідомість, і протягом певного часу не міг зрозуміти обставини події, що трапилась з ним.

Відносно доводів захисту про те, що тілесне ушкодження ОСОБА_8 отримав не внаслідок дій обвинуваченого, а в зв`язку з падінням на асфальт, суд зазначає, що тяжке тілесне ушкодження було не безпосереднім наслідком заподіяного обвинуваченим удару-поштовху в ділянку голови (вухо) потерпілого, а є результатом падіння останнього й удару головою об тверду поверхню, чого обвинувачений хоч і не передбачав, але повинен був і міг передбачити, що і є підставою для кваліфікації дій обвинуваченого за ст. 128 КК України.

Щодо доводів обвинуваченого про те, що свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 не могли з вікна своєї квартири бачити обставини події, оскільки їх квартира знаходиться на значній відстані, суд зазначає, що у відповідності до ч. 1 ст. 240 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

У протоколі проведення слідчого експерименту від 17.11.2019 року за участю свідка ОСОБА_16 останнім на місці відтворено обставини події, що сталась 15.10.2019 року і свідком якої він був.

При цьому, вказаний доказ оцінюється судом як письмовий доказ у сукупності з іншими дослідженими у судовому засіданні доказами, оскільки безпосередній допит свідка ОСОБА_16 у судовому засіданні здійснити не виявилось за можливе.

Щодо оцінки протоколу проведення слідчого експерименту від 17.11.2019 року за участю свідка ОСОБА_17 то, як вбачається, вказана особа безпосередньо не бачила удару-поштовху з боку обвинуваченого та падіння потерпілого ОСОБА_8 на асфальт, про що ним і було повідомлено під час проведення слідчого експерименту.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_6 за ч. ст. 128 Кримінального кодексу України (в редакції станом на 15.10.2019 року), тобто необережне тяжке тілесне ушкодження.

Вину обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, суд вважає доведеною.

Обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , судом не встановлено.

Дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_6 встановлено, що він одружений, раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, є пенсіонером, офіційно працевлаштований, за місцем проживання характеризується посередньо, має зареєстроване місце проживання.

Суд також враховує досудову доповідь від 17.09.2024 року, складену Слобідським районним відділом філії ДУ "Центр пробації" в Харківській області, згідно якої центр пробації вважає, що беручи до уваги інформацію, що характеризує ОСОБА_6 за місцем його проживання, умов його життєдіяльності, відносин у суспільстві, результати оцінки ризику вчинення ним повторного кримінального правопорушення, а також його ймовірної небезпеки для суспільства, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_6 можливе без ізоляції від суспільства.

Суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_6 , серед іншого, встановлено, що станом на дату постановлення вироку йому виповнилось 65 років, тобто відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" він є особою, яка досягла пенсійного віку.

Санкція ст. 128 КК України (в редакції станом на момент вчинення кримінального правопорушення) передбачала кримінальну відповідальність у виді громадських робіт на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин або виправних робіт на строк до двох років, або обмеження волі на строк до двох років.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 КК України громадські роботи не призначаються особам, визнаним особами з інвалідністю першої або другої групи, вагітним жінкам, особам, які досягли пенсійного віку, а також військовослужбовцям строкової служби.

Приписами ч. 2 ст. 57 КК України визначено, що виправні роботи не застосовуються до вагітних жінок та жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, до непрацездатних, до осіб, що не досягли шістнадцяти років, та тих, що досягли пенсійного віку, а також до військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, працівників правоохоронних органів, нотаріусів, приватних виконавців, суддів, прокурорів, адвокатів, державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування.

Обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до осіб з інвалідністю першої і другої групи (частина 3 статті 61 КК України).

З огляду на викладене, обвинуваченому не може бути призначене жодне з покарань, передбачених санкцією ст. 128 КК України (в редакції станом на момент вчинення кримінального правопорушення).

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в абзаці 7 пункту 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами покарання», суд не вправі перейти до більш м`якого виду покарання у випадках, коли санкцією закону, за яким засуджується особа, передбачено лише такі покарання, які з огляду на її вік чи стан не можуть бути до неї застосовані. В таких випадках суд, за наявності до того підстав, відповідно до ст. 7 КПК повинен закрити справу і звільнити особу від кримінальної відповідальності або постановити обвинувальний вирок і звільнити засудженого від покарання.

Оскільки передбачені санкцією статті 128 КК України види покарання не можуть бути застосовані до обвинуваченого ОСОБА_6 як до особи, яка досягла пенсійного віку, суд дійшов висновку, що ОСОБА_6 підлягає звільненню від покарання, передбаченого санкцією ст. 128 КК України, у зв`язку з відсутністю процесуальної можливості призначення покарання.

Запобіжний захід під час досудового слідства обвинуваченому не обирався.

Витрати на залучення експертів відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до приписів ст. 100 КПК України.

Відносно цивільного позову ОСОБА_8 суд зазначає наступне.

Так, потерпілим ОСОБА_8 у кримінальному провадження пред`явлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_6 , в якому він просить стягнути з обвинуваченого на його користь 15521,20 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 441122,62 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування цивільного позову посилається на те, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_6 йому було заподіяно тілесні ушкодження у вигляді: гостро черепно-мозкова травма у вигляді саднення в потиличній ділянці, перелом лівої скроневої кістки, пластинчатий субдуральний крововилив на рівні лівої півкулі головного мозку, забій лівої скроневої частки, яка супроводжувалась кровотечою з лівого слухового ходу, в зв`язку з чим ОСОБА_8 вимушений був проходити лікування за свій рахунок, в зв`язку з чим йому було спричинено матеріальну шкоду в розмірі 15521,20 грн. Крім того, своїми діями ОСОБА_6 заподіяв йому значну моральну шкоду, яка полягає у пережитій стресовій ситуації, а також з сильним погіршенням здоров`я, втратою працездатності та проходження подальшого лікування, які ОСОБА_8 оцінює в розмірі 441122,62 грн.

Обвинувачений ОСОБА_6 відносно цивільного позову заперечує, зазначив, що одразу після обставин, що є предметом розгляду у цьому кримінальному провадження, його роботодавець ТОВ «Системи прогресивної очистки» запропонувало потерпілому у якості відшкодування заподіяної шкоди компенсацію у розмірі 50000грн., однак потерпілий відмовився.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Вирішуючи цивільний позов, суд зобов`язаний об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати учасників та характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, а також визначити порядок її відшкодування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частинами 1-4 ст. 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Тлумачення норми ч. 1 ст. 1172 ЦК України свідчить, що у випадках, коли заподіювач шкоди перебуває з юридичною або фізичною особою в трудових відносинах і спричинив відповідну шкоду під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків, відповідальність покладається на юридичну або фізичну особу, з якою він перебував у таких відносинах.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Така конструкція цивільно-правової відповідальності надає потерпілому можливість більш ефективно та оперативно захистити свої права та інтереси.

Згідно з узвичаєною практикою застосування зазначених положень цивільного законодавства, за майнову та моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов`язків, відповідальність несе організація, з якою працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу.

Судом встановлено, що відповідно до долучених до цивільного позову квитанцій про купівлю лікарських препаратів у жовтні-грудні 2019 року ОСОБА_8 витрачено грошові кошти на загальну суму 15521,20 грн.

Заподіяну кримінальним правопорушенням моральну шкоду потерпілим оцінено у 441122,62 грн.

При цьому, судовим розглядом кримінального провадження встановлено, що на момент вчинення кримінального правопорушення (15.10.2019 року) ОСОБА_6 , працюючи двірником, перебував у трудових відносинах з ТОВ «Системи прогресивної очистки», що підтверджується копією наказу № 144-К від 14.09.2018 року про прийняття на роботу ОСОБА_6 та копією трудової книжки ОСОБА_6 .

Таким чином, обвинуваченим ОСОБА_6 завдано майнову та моральну шкоду потерпілому ОСОБА_8 як працівником під час виконання трудових обов`язків двірника ТОВ «Системи прогресивної очистки», а тому відповідальність несе організація, з якою працівник перебуває у трудових відносинах.

У разі, якщо суд встановив для відшкодування шкоди наявність підстав, передбачених приписами ч. 1 ст. 1172 ЦК, належним відповідачем є юридична або фізична особа - роботодавець працівника (службовця), який заподіяв шкоду.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи. Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача, суд відмовляє в позові до такого відповідача (зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 12 вересня 2018 року у справі № 569/96/17, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справах № 570/3439/16-ц та № 372/51/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17, від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 486/1459/17, від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц, від 15 травня 2019 року у справах № 750/5785/18, № 570/2739/16-ц та № 554/9144/17, від 29 травня 2019 року у справі № 554/10303/17-ц, від 20 листопада 2019 року № 201/12877/16, від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17, від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16-ц, від 19 травня 2020 року у справі № 263/17218/18).

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, що до цього причетні.

З огляду на викладене, суд зазначає, що належним цивільним відповідачем у цивільному позові є юридична особа, з якою обвинувачений ОСОБА_6 перебував у трудових відносинах, а саме ТОВ «Системи прогресивної очистки», однак цивільним позивачем ОСОБА_8 ця особа до участі у справі у якості цивільного відповідача не залучена.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні цивільного позову, оскільки позов пред`явлено до неналежного цивільного відповідача.

При цьому, цивільний позивач ОСОБА_8 не позбавлений права на судовий захист шляхом подання позову до належного відповідача в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 128, 368-371, 373, 374, 376, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України.

На підставі ч. 1 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_6 від покарання, передбаченого ст. 128 КК України, у зв`язку з відсутністю процесуальної можливості призначення йому покарання, передбаченого санкцією цієї статті.

В задоволенні цивільного позову ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Речові докази: лопату, яку згідно квитанції № 000044751 передано на зберігання до камери зберігання речових доказів Слобідського ВП ГУНП в Харківській області, після набрання вироком законної сили повернути власнику ТОВ "Системи прогресивної очистки".

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Слобідський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1