Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №701/1212/26 — Маньківський районний суд Черкаської області

Справа №701/1212/26

Провадження №2/701/865/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року Маньківський районний суд, Черкаської області

в складі: головуючого – судді - І. Д. Калієвського

за участю секретаря - Г.І. Байдужої

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Маньківка справу за позовом ОСОБА_1 , представника позивача: ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся в суд з позовом до відповідача про усунення від права на спадкування та визнання права власності в порядку спадкування за законом.

На підставу своїх вимог спирається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер брат позивачки ОСОБА_4 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 виданим Маньківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 29 грудня 2025 року, актовий запис №359. Відповідно до Свідоцтва про народження ОСОБА_4 серія НОМЕР_2 від 27 серпня 1955 року, батьками є: Батько, ОСОБА_5 . Мати, ОСОБА_6 . Після смерті ОСОБА_4 залишилося спадкове майно, а саме: земельна ділянка площею 2,38 га., що знаходиться на території с. Нестерівка Уманського району Черкаської області. Відповідно до Довідки №5 від 27.08.2026 року виданої виконкомом Маньківської селищної ради Уманського району Черкаської області с. Нестерівка, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті був зареєстрований і постійно проживав за адресою АДРЕСА_1 . Зі спадкодавцем на день смерті ніхто не проживав і не був зареєстрований в тому числі малолітні, неповнолітні, недієздатні та обмежено дієздатні. Спадкоємцями згідно закону є сестри: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась ОСОБА_8 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 виданим завідуючим бюро записів актів громадянського стану від 8 грудня 1958 року, актовий запис №27. Відповідно до даного свідоцтва про народження батьками позивача є: мати, ОСОБА_6 ; Батько, ОСОБА_5 , 06.10.1989 року ОСОБА_8 уклала шлюб із ОСОБА_9 , Свідоцтво про укладення шлюбу серія НОМЕР_4 від 06.10.1989 року. Після укладення шлюбу позивач змінила прізвище на « ОСОБА_10 ». Відповідно до Свідоцтва про народження серія НОМЕР_5 виданого 20 серпня 1955 року Завідуючим бюро записів громадянського стану ІНФОРМАЦІЯ_5 народилася сестра позивачки ОСОБА_7 . У вищевказаному свідоцтві батьками ОСОБА_7 зазначені: Батько ОСОБА_5 Мати ОСОБА_6 . Після реєстрації шлюбу, 23 листопада 1975 року ОСОБА_7 змінила прізвище на « ОСОБА_11 », що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів Цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00060326423 від 12.08.2026 року. Отже, вищезазначені документи підтверджують родинні відносини спадкодавця з позивачем та відповідачем, що дає позивачу право на спадкування. Земельна ділянка належала ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР №125745 від 30 грудня 2003 року, відповідно до якого ОСОБА_4 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 7123186000:02:001:0226, площею 2,38 га., з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в с. Нестерівка Уманського (Маньківського) району Черкаської області. Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка з кадастровим номером 7123186000:02:001:0226, площею 2,3774 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належить ОСОБА_4 . Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки складає 79418,17 грн. 04.08.2026 року ОСОБА_1 звернулась до державного нотаріуса Маньківської державної нотаріальної контори Шевченко Н.Г., із заявою щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, яка належала братові – ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . З матеріалів спадкової справи вбачається, що ОСОБА_1 не проживала зі спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини та не звернулася до нотаріуса протягом встановленого законом строку для прийняття спадщини, вона вважається такою, що спадщину не прийняла. Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії №708/02-31 від 04.08.2026 року державний нотаріус Маньківської державної нотаріальної контори Шевченко Н.Г., відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, що залишилась після смерті брата ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на час смерті проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Постанова про відмову вмотивована тим, що, на підставі заяви ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.08.2026 року заведена спадкова справа. Згідно п. 4.12 п. 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. П. 3.13 та п. 3.14 розділу ІІ Порядку встановлено, що якщо спадкоємець протягом шести місяців не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв спадщину. Суд може визначити спадкоємцю, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причини, додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. У цьому разі спадкоємець, якому за рішенням суду встановлено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, повинен у межах установленого судом строку прийняти спадщину шляхом подання нотаріусу за місцем відкриття спадщини відповідної заяви (п. 3.15 п. 3 розділу ІІ Порядку). Згідно пункту 4.16 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно. Враховуючи наведене спадкоємцем, ОСОБА_1 , нотаріусу для оформлення права на спадщину за законом не подано документів, які б свідчили про прийняття нею спадщини ОСОБА_4 та не було пред`явлено правовстановлюючий документ на земельну ділянку, як це вимагає пункт 4.16 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку. А саме: видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. Позивач змушений звернутися до суду, так як тільки суд може встановити належне йому право власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, що і змусило його звернутися з відповідним позовом до суду.

Позивач та представник позивача до суду не з`явилися, але згідно письмової заяви просили справу слухати в їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Відповідачка: ОСОБА_3 , до суду не з`явилася, але надала суду заяву згідно якої позовні вимоги позивачки визнала, не заперечувала проти їх задоволення та просить розгляд справи проводити у її відсутність

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи вищевикладене та приписи ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі осіб, які в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

У зв`язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обстаини та відповідні правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер брат позивачки ОСОБА_4 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 виданим Маньківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 29 грудня 2025 року, актовий запис №359. (а.с.5).

Відповідно до Свідоцтва про народження ОСОБА_4 серія НОМЕР_2 від 27 серпня 1955 року, батьками є: Батько, ОСОБА_5 . Мати, ОСОБА_6 . (а.с.34).

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що після смерті ОСОБА_4 залишилося спадкове майно, а саме: земельна ділянка площею 2,38 га., що знаходиться на території с. Нестерівка Уманського району Черкаської області.

Відповідно до Довідки №5 від 27.08.2026 року виданої виконкомом Маньківської селищної ради Уманського району Черкаської області с. Нестерівка, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті був зареєстрований і постійно проживав за адресою АДРЕСА_1 .

Зі спадкодавцем на день смерті ніхто не проживав і не був зареєстрований в тому числі малолітні, неповнолітні, недієздатні та обмежено дієздатні. (а.с.35).

Спадкоємцями згідно закону є сестри: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась ОСОБА_8 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 виданим завідуючим бюро записів актів громадянського стану від 8 грудня 1958 року, актовий запис №27.

Відповідно до даного свідоцтва про народження батьками позивача є: мати, ОСОБА_6 ; Батько, ОСОБА_5 , 06.10.1989 року ОСОБА_8 уклала шлюб із ОСОБА_9 , Свідоцтво про укладення шлюбу серія НОМЕР_4 від 06.10.1989 року. (а.с.6).

Після укладення шлюбу позивач змінила прізвище на « ОСОБА_10 ». (а.с.7).

Відповідно до Свідоцтва про народження серія НОМЕР_5 виданого 20 серпня 1955 року Завідуючим бюро записів громадянського стану ІНФОРМАЦІЯ_5 народилася сестра позивачки ОСОБА_7 . (а.с.12).

У вищевказаному свідоцтві батьками ОСОБА_7 зазначені: Батько ОСОБА_5 Мати ОСОБА_6 .

Після реєстрації шлюбу, 23 листопада 1975 року ОСОБА_7 змінила прізвище на « ОСОБА_11 », що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів Цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00060326423 від 12.08.2026 року. (а.с.13-14).

Земельна ділянка належала ОСОБА_4 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР №125745 від 30 грудня 2003 року, відповідно до якого ОСОБА_4 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 7123186000:02:001:0226, площею 2,38 га., з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в с. Нестерівка Уманського (Маньківського) району Черкаської області (а.с.20).

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка з кадастровим номером 7123186000:02:001:0226, площею 2,3774 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належить ОСОБА_4 . Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки складає 79418,17 грн. (а.с.22).

04.08.2026 року ОСОБА_1 звернулась до державного нотаріуса Маньківської державної нотаріальної контори Шевченко Н.Г., із заявою щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, яка належала братові – ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с.18-19).

З матеріалів спадкової справи вбачається, що ОСОБА_1 не проживала зі спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини та не звернулася до нотаріуса протягом встановленого законом строку для прийняття спадщини, вона вважається такою, що спадщину не прийняла.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії №708/02-31 від 04.08.2026 року державний нотаріус Маньківської державної нотаріальної контори Шевченко Н.Г., відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, що залишилась після смерті брата ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на час смерті проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Постанова про відмову вмотивована тим, що, на підставі заяви ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.08.2026 року заведена спадкова справа. Згідно п. 4.12 п. 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. П. 3.13 та п. 3.14 розділу ІІ Порядку встановлено, що якщо спадкоємець протягом шести місяців не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв спадщину. Суд може визначити спадкоємцю, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причини, додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. У цьому разі спадкоємець, якому за рішенням суду встановлено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, повинен у межах установленого судом строку прийняти спадщину шляхом подання нотаріусу за місцем відкриття спадщини відповідної заяви (п. 3.15 п. 3 розділу ІІ Порядку). Згідно пункту 4.16 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно. Враховуючи наведене спадкоємцем, ОСОБА_1 , нотаріусу для оформлення права на спадщину за законом не подано документів, які б свідчили про прийняття нею спадщини брата, ОСОБА_4 та не було пред`явлено правовстановлюючий документ на земельну ділянку, як це вимагає пункт 4.16 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку, а саме: видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві (а.с.18-19).

Суд вирішуючи даний спір керується наступним.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Ч. 4 ст. 319 ЦК України визначає, що власність зобов`язує.

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить.

За ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства – ст.14 ЦК України.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України надано право кожній особі звертатися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав може бути визнання права.

За ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 325 ЦК України, суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими.

Захист права власності може бути здійснений, зокрема, шляхом визнання права особи відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст. 182 ЦК України право власності на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, яка є публічною, здійснюється відповідним органом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

В ст. 182 ЦК України зазначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення підлягають державній реєстрації.

Відповідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7, свідоцтво про право на спадщину видається за цивільним законодавством.. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), а відповідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Стаття 1218 ЦК України визначає, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті, а за ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Відповідно ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

Стаття 1223 ЦК України визначає, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті а у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261- 1265 ЦК України.

Відповідно п. 1 ст. 1245 ЦК України, частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.

Частина 5 ст. 1268 ЦК України встановлює, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. а) ч.3 ст.152 ЗК України.

Частиною 2 ст.373 ЦК України передбачено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Відповідно до ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Дослідивши обставини справи, та враховуючи, що заявлений позов відповідає визначеним законом способам захисту і законність підстав такого набуття не заперечено, матеріали справи не свідчать про порушення позивачем прав інших осіб, з метою усунення невизначеності відносин власності з приводу майна, що є предметом позову, суд визнає за можливе позовні вимоги задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 77, 78, 81, 174, 178, 200, 263, 265 ЦПК України, ст. ст. 6, 11, 14-16, 181, 182, 317, 319, 321, 322, 325, 328, 373, 391, 392, 509, 1218, 1220, 1222, 1223, 1225, 1245, 1268 ЦК України, ст.ст. 81,125 ЗК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстрована та жителька АДРЕСА_2 ) право власності у порядку спадкування за законом на земельну ділянку з кадастровим номером 7123186000:02:001:0226, площею 2,3774 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду через Маньківський районний суд Черкаської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження.

Суддя І.Д.Калієвський