Рішення від 17 вересня 2026 р. у справі №530/1784/25 — Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 530/1784/25

2-п/530/14/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

18.09.2026 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі головуючого -судді Ситник О.В., секретаря Тараненко Т.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Зіньків цивільну справу за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки ( пені) за прострочку сплати аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 ст.3 Цивільного процесуального кодексу України, - кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

В Зіньківський районний суд Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочку сплати аліментів.

Заочним рішенням Зіньківського районного суду Полтавської області від 11.02.2026 року позовні вимогиОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки ( пені) за прострочку сплати аліментів - задоволено.

Стягнуто зОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації АДРЕСА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 за судовим наказом № 554/6080/18 , виданим 06.09.2018 року Октябрським районним судом м. Полтава , у розмірі 115 766 грн (сто п`ятнадцять тисяч сімсот шістдесят шість гривень ) 25 коп.

Стягнуто зОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,РНОКПП НОМЕР_2 ,місце реєстрації АДРЕСА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.

Стягто зОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 на користь держави судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 211,20 грн.

25.05.2026 року представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Зязюн Юлія Анатоліївна звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення Зіньківського районного суду Полтавської області від 11.02.2026 року у справі № 530/1784/25.

Заява мотивована тим що, відповідачем не було отримано повне заочне рішення у день його проголошення ,а 18.05.2026 року представник відповідача ознайомився з текстом повного заочного рішення суду через кабінет електронний суд. Відповідач ОСОБА_2 не отримував жодної повістки про виклик до суду оскільки в період розгляду даної справи перебував на військовій службі ,в/ч розміщені за межами міста Зіньків. ОСОБА_2 не був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді ,не отримував документів про відкриття провадження у справі ,копії позовної заяви та судових повісток ,а тому не подав до суду відзив. Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів. ОСОБА_2 не міг тривалий час здійснювати грошові перекази для погашення заборгованості щодо аліментів через скрутне матеріальне становище ,відсутність коштів , оскільки був звільнений з військової служби за станом здоров`я ,тривалий час перебував на лікуванні. В період виникнення забогованості відповідач не мав змоги працювати за станом здоров`я та перераховував кошти за можливості ,повернувшись на військову службу відразу відновив сплату аліментів та погасив заборгованість ,а відтак у діях ОСОБА_2 що призвели до виникнення заборгованості відсутня. Крім цього представник зазначила, що судом при ухваленні рішення не враховано що відповідач є військовослужбовцем з 25.06.2025 року. Враховуючи вищевикладене просила переглянути заочне рішення суду від 11.02.2026 року .

Ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від 09.06.2026 року було призначено справу до розгляду ( а.с.114).

22.06.2026 року від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Калафута Д.В. надійшло заперечення на заяву яке мотивоване тим, що твердження відповідача про те що він не був обізнаний про розгляд справи та не мав можливості реалізувати свої процесуальні права спростовуються матеріалами справи. Так, у заочному рішенні Зіньківського районного суду Полтавської області від 11 лютого 2026 року у справі №530/1784/25 судом встановлено, що ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Судові повістки направлялися відповідачу за адресою його зареєстрованого місця проживання, однак повернулися до суду з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою. Крім того, Відповідач додатково повідомлявся про розгляд справи шляхом направлення SMS-повідомлення на номер його мобільного телефону. Відповідно до довідки відділу ЦНАП Зіньківської міської ради Полтавської області від 01 жовтня 2025 року ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Саме за цією адресою суд здійснював направлення процесуальних документів. При цьому жодних доказів того, що на момент розгляду справи Відповідач повідомляв суд про іншу адресу для листування чи зміну місця проживання, матеріали справи не містять, як не містить таких доводів і подана заява. Обґрунтовуючи заяву про перегляд заочного рішення, Відповідач посилається на стан здоров`я та долучає медичні документи, намагаючись довести наявність поважних причин своєї неявки у судові засідання та неподання відзиву на позовну заяву. Водночас зміст наданих документів свідчить про протилежне та не підтверджує існування обставин, які об`єктивно позбавляли Відповідача можливості реалізувати свої процесуальні права під час розгляду справи. Так, до заяви додано виписку із медичної карти стаціонарного хворого №3065 форми №027/о, видану КП «2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради», згідно з якою ОСОБА_2 перебував на лікуванні у терапевтичному відділенні з 10.03.2025 року по 20.03.2025 року. Також долучено виписку із медичної карти стаціонарного хворого №4203 форми №027/о КП «2-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» щодо перебування на лікуванні в ендокринологічному відділенні з 07.04.2025 року по 16.04.2025 року, виписку із медичної карти стаціонарного хворого №15968 КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського Полтавської обласної ради» щодо лікування з 05.05.2025 року по 13.05.2025 року, а також виписку із медичної карти стаціонарного хворого №1122 форми №027/о КП «Полтавська обласна клінічна інфекційна лікарня Полтавської обласної ради» щодо перебування на лікуванні у період з 13.05.2025 року по 06.06.2025 року. Однак усі зазначені медичні документи стосуються виключно березня, квітня, травня та червня 2025 року, тобто подій, які відбулися за декілька місяців до відкриття провадження у даній справі ухвалою Зіньківського районного суду Полтавської області від 02.10.2025 року та майже за рік до ухвалення заочного рішення від 11.02.2026 року. Відповідно, зазначені документи фізично не можуть підтверджувати наявність поважних причин неявки Відповідача у судові засідання під час розгляду справи №530/1784/25, оскільки стосуються зовсім іншого періоду часу. Отже, долучені Відповідачем медичні документи підтверджують лише факт його лікування у окремі періоди 2025 року, однак жодним чином не доводять існування поважних причин неявки до суду, неподання відзиву або неможливості реалізації процесуальних прав під час розгляду справи №530/1784/25. Відтак посилання Відповідача на зазначені медичні документи є безпідставним, а наведені ним обставини не можуть бути визнані поважними причинами у розумінні статті 288 ЦПК України. Просила заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення від 11.02.2026 року залишити без задоволення.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Калафута Д.В. не з`явилися, в матеріалах справи мається заява про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву в якій просив відмовити у позові про стягнення з нього неустойки за несплату аліментів ,оскільки заборгованість зі сплати аліментів відсутня про що надав суду довідку Зіньківського ВДВС у Полтавському районі Полтавської області та зазначив, що про судове засідання 11.02.2026 року не був повідомлений оскільки проходив службу в ЗСУ ,не перебував на зв`язку та отримав порання внаслідок чого перебував на лікуванні.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача та відповідача і ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення її по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Згідно ч. 1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України визначено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 і його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ,що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 ( а.с. 8). Рішенням Октябрського районного суду м. Полтава від 26.09.2018 року № 554/6083/18 шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 розірвано (а.с.13-14) .Рішенням Київського районного суду м. Полтава від 27.12.2018 року визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з матір`ю ОСОБА_1 ( а.с.12). Відповідно до судового наказу Октябрського районного суду м. Полтава від 06.09.2018 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 02 серпня 2018 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Постановою державного виконавця від 11.09.2018 р. відкрито виконавче провадження № 57177951 з виконання судового наказу № 554/6080/18, виданого Октябрським районним судом м. Полтава про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 (а.с.6). З копії розрахунку заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 слідує, що станом на 01.08.2025 р. заборгованість відповідача становить 115766,25 грн. (а.с.15). Згідно Довідки № 2492/2056 від 13.05.2026 відповідач перебуває на військовій службі за контрактом ( а.с.79). Відповідно до довідки тво командира в/ч НОМЕР_4 від 15.05.2026 року вбачається, що ОСОБА_2 дійсно 04.12.2025 ,з 14.12.2025 по 17.12.2025 ,з 19.12.2025 по 27.12.2025 ,03.01.2026,з 21.03.2026 по 30.04.2026 брав участь у заходах ,необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України перебуваючи в Донецькій області ,Краматорський район ( а.с.80). Відповідно до виписок із медичної карти амбулаторного хворого №№ 3065 ,4203, 15968, 1122 вбачається, що ОСОБА_2 дійсно проходив лікування ( а.с. 90-97). Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_5 ОСОБА_2 є учасником бойових дій (а.с. 78).

З моменту відкриття виконавчого провадження, державним виконавцем зроблений розрахунок розміру аліментів і перераховано заборгованість, і вся заборгованість була самостійно сплачена відповідачем. Станом на 01.03.2026 року заборгованість відсутня ( а.с.148).

Відповідно до положень ст. 3 Конвенції ООН «Про права дитини», яку ратифіковано Постановою ВР № 789-XII від 27.02.91р., в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

Відповідно до ст.ст. 8, 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно дост.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно вимог ст.ст. 76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу (частина перша статті 15 СК України).

Якщо в результаті психічного розладу, тяжкої хвороби або іншої поважної причини особа не може виконувати сімейного обов`язку, вона не вважається такою, що ухиляється від його виконання (частина третя статті 15 СК України).

Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (частина четверта статті 15 СК України).

Статтею 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Частиною 3 статті 195 СК України визначено, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору судом.

Згідно з ч. 4 ст.194 СК України заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття.

Згідно зі ст.196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки ( пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Відповідно до зазначеного, неустойка нараховується на щомісячну заборгованість від суми несплачених аліментів за кожен день за весь час прострочення по день добровільного погашення боргу або на момент стягнення.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосуванням судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачена ст.196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилась з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин. Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).

У разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості (абзац 1 частини першої статті 196 СК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року в справі № 569/14819/19 (провадження № 61-1586св20) зазначено, що: «правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18) та від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18)».

Тлумачення вказаних норм свідчить, що: загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства; учасники сімейних правовідносин можуть мати особисті та майнові суб`єктивні сімейні обов`язки. Свої обов`язки учасники сімейних відносин здійснюють різними способами: здійснення активних дій; утримання від здійснення активних дій. Якщо невиконання особистих обов`язків учасників сімейних відносин у випадках, передбачених в законі, може припинятися або не зумовлювати відповідних наслідків, то невиконання сімейного обов`язку майнового характеру не допускається. Оскільки на відміну від особистих, майнові обов`язки можуть виконуватися незалежно від самого носія такого обов`язку за допомогою інших суб`єктів; невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування відповідних правових наслідків, що можуть визначатися в: нормах СК України; домовленості (договорі) сторін. Наслідки невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку можуть мати: особистий характер, коли негативний вплив відбувається на особисту сферу зобов`язаної особи; майновий характер, якщо такий вплив здійснюється на майнову сферу зобов`язаної особи; стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Згідно матеріалів справи вбачається, щовідповідно до судового наказу Октябрського районного суду м. Полтава від 06.09.2018 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 02 серпня 2018 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

У Зіньківському відділі державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області знаходиться виконавче провадження № 5717751 щодо стягнення з відповідача аліментів.

Статтею 28 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 31 липня 2019 року № 554/13475/15-ц (провадження № 61-25124св18) міститься висновок про те, що державний виконавець повинен не лише направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, а й встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення суду. У разі з`ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не вправі накладати штраф на боржника за невиконання рішення у визначений у постанові про відкриття виконавчого провадження строк.

У постанові Верховного Суду від 07 травня 2018 року у справі № 916/1605/15-г міститься висновок про те, що перед тим, як застосовувати засоби і способи примусу, державний виконавець повинен пересвідчитися, чи отримав боржник копію постанови про відкриття виконавчого провадження, яка має бути направлена на зазначену у виконавчому документі адресу боржника та встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення. Отже, у разі з`ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не вправі вчиняти виконавчі дії. Із фабули частини першої статті 13 Закону України "Про виконавче провадження", вбачається, що проведення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів відноситься до їх числа.

Згідно довідки від 18.09.2026 року наданої ОСОБА_2 в судове засідання, яка видана Зіньківським ВДВС у Полтавському рані Полтавської області Сумського Міжрегіонального управління міністерства юстиції України станом на 01.03.2026 заборгованість зі сплати аліментів у ОСОБА_2 відсутня.

На підставі досліджених доказів суд встановив, що вина ОСОБА_2 у простроченні сплати аліментів відсутня, оскільки заборгованість по аліментах виникла в наслідок того, що ОСОБА_2 перебуває на військовій службі за контрактом (а.с. 79), не міг сплачувати аліменти оскільки мав проблеми зі здоров`ям ,проходив лікування ,внаслідок чого був звільнений з військової служби , після повернення на яку відновив виплати, з моменту відкриття виконавчого провадження, державним виконавцем було розраховано правильний розрахунок заборгованості, яку було погашено відповідачем добровільно та на даний час він стабільно повноцінно здійснює виплати.

Виходячи з наведених обставин та у відповідності до вище наведених норм права, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 180, 181, 182, 194, 195, 196 СК України, ст.ст.2, 4, 12, 13, 76, 81, 141, 258-259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки ( пені) за прострочку сплати аліментів - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Повний текст рішення виготовлено 25 вересня 2026 року.

СуддяО. В. Ситник