Вирок від 27 вересня 2026 р. у справі №372/2088/26 — Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/2088/26

Провадження № 1-кп-262/26

В И Р О К

іменем України

28 вересня 2026 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , потерпілої ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Обухові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.01.2026 року за № 12026111230000021, за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Підгірці Обухівського району Київської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1, ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В:

24 листопада 2025 року ОСОБА_5 , перебуваючи у приміщенні будинку АДРЕСА_1 , де він проживає спільно зі своєю матір`ю ОСОБА_4 , помітив на столі в кімнаті банківську картку, емітентом якої є АТ «ПУМБ», що належала потерпілій ОСОБА_4 , та в цей час у нього виник умисел на незаконне заволодіння вказаною банківською карткою.

Реалізуючи свій умисел, в цей же день, час та в тому ж місці ОСОБА_5 , керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, користуючись відсутністю ОСОБА_4 , у вітальній кімнаті будинку шляхом вільного доступу умисно таємно викрав банківську картку АТ «ПУМБ» № НОМЕР_1 , відкриту на ім`я потерпілої ОСОБА_4 , яка згідно з приміткою до ст. 358 КК України, ст. 1 Закону України «Про інформацію», п.п. 1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ч. 4 ст. 51 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» є електронним платіжним та офіційним документом, засобом доступу до кредитних коштів, наданих банком потерпілій у межах встановленого кредитного ліміту, з метою подальшого заволодіння за допомогою вказаної картки такими грошовими коштами.

Після чого ОСОБА_5 з викраденим офіційним документом на ім`я потерпілої ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення зник та в подальшому розпорядився ним на власний розсуд.

Крім того, 25 листопада 2025 року, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 , перебуваючи біля платіжного терміналу, розташованого у приміщенні продуктового магазину за адресою: Київська область, Обухівський район, село Підгірці, вулиця Васильківська, 40, достовірно знаючи, що пін-код до вищевказаної банківської картки потерпілої ОСОБА_4 вводиться лише під час оплати на суму понад 500 гривень, діючи умисно, в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із подальшим продовженням строку його дії, керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, використовуючи раніше викрадену банківську картку АТ «ПУМБ» № НОМЕР_1 та платіжний термінал, почергово здійснював оплату товарів у вказаному магазині на загальну суму 5474 гривні, чим таємно викрав грошові кошти в межах кредитного ліміту, встановленого АТ «ПУМБ» за кредитною карткою, відкритою на ім`я потерпілої ОСОБА_4 , обов`язок з повернення яких банку покладається на потерпілу, спричинивши потерпілій майнову шкоду на загальну суму 5474 (п`ять тисяч чотириста сімдесят чотири) гривні.

Крім того, ОСОБА_5 проживає в одному будинку разом зі своєю матір`ю ОСОБА_4 , тобто вони спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки і перебувають у родинних стосунках.

ОСОБА_5 , в порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно з якою кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», умисно та безпричинно, у період з 10 серпня 2025 року по 09 грудня 2025 року систематично вчиняв щодо своєї матері ОСОБА_4 домашнє насильство, яке виразилося у словесних образах, погрозах, висловлюваннях нецензурною лайкою в її бік, приниженні її честі і гідності, за таких обставин.

10 серпня 2025 року близько 20 години 00 хвилин ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , умисно погрожував фізичною розправою своїй матері ОСОБА_4 та висловлювався в її бік нецензурною лайкою, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру, за що в подальшому був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (справа № 372/5208/25).

Надалі, 23 серпня 2025 року близько 12 години 00 хвилин ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем свого проживання за вказаною адресою, повторно вчинив щодо своєї матері ОСОБА_4 домашнє насильство психологічного характеру, за що в подальшому був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

25 листопада 2025 року близько 21 години 00 хвилин ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем свого проживання за вказаною адресою, повторно вчинив конфлікт зі своєю матір`ю ОСОБА_4 , в ході якого погрожував нанесенням їй тілесних ушкоджень та висловлювався нецензурною лайкою, чим вчинив домашнє насильство та завдав їй шкоди психологічного характеру, за що в подальшому був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Надалі ОСОБА_5 , будучи неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства щодо своєї матері ОСОБА_4 , діючи систематично та умисно, продовжив вчиняти щодо неї психологічне насильство.

Після цього, 09 грудня 2025 року приблизно о 20 годині 00 хвилин ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем свого проживання за вказаною адресою, у стані алкогольного сп`яніння, продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на систематичне вчинення домашнього насильства, вчинив словесний конфлікт зі своєю матір`ю ОСОБА_4 , в ході якого висловлювався щодо неї грубою нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою та виганяв з будинку, чим принизив її честь та гідність, що полягало в принизливих словах, залякуванні та нездатності потерпілої захистити себе від психологічного насильства.

Внаслідок психотравмуючих сімейних обставин, спричинених діями ОСОБА_5 , у ОСОБА_4 зафіксовано комплекс негативних психоемоційних змін у вигляді сталої психоемоційної напруги з підвищеною тривожністю, погіршенням настрою, страхом за здоров`я та безпеку, що супроводжується істотним погіршенням її соціального функціонування та зниженням якості її життя. Дії ОСОБА_5 призвели до психологічних страждань потерпілої ОСОБА_4 та погіршення якості її життя.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1, ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України, визнав повністю, щиро покаявся у вчиненому, підтвердив фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, та не оспорював розміру завданої потерпілій майнової шкоди.

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 підтвердила фактичні обставини кримінальних правопорушень, викладені в обвинувальному акті, пояснила, що єдиним джерелом її доходу є пенсія. Просила суд не призначати обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, врахувати, що на даний час він не вживає алкоголь та його поведінка щодо неї змінилася.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким з учасників судового провадження не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності їх позиції немає; їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Разом з тим, суд визнав за необхідне дослідити письмові докази, якими підтверджуються обставини, що впливають на правову кваліфікацію дій обвинуваченого та не можуть встановлюватися лише на підставі його показань, а саме розмір завданої майнової шкоди, предмет викрадення та систематичність вчинення домашнього насильства, а також документи, що характеризують особу обвинуваченого.

Так, згідно з випискою АТ «ПУМБ» по кредитній карті, відкритій на ім`я ОСОБА_4 , з кредитним лімітом 20 000,00 грн, за період з 31.10.2025 по 30.11.2025, засвідченою печаткою відділення № 1 АТ «ПУМБ» у м. Обухів від 15.12.2025, з використанням картки № НОМЕР_2 25.11.2025 здійснено 18 операцій «Покупка» на загальну суму 5474,00 грн, які були списані за рахунок кредитного ліміту та увійшли до заборгованості потерпілої перед банком.

Відповідно до копії банківської картки АТ «ПУМБ» № НОМЕР_1 , засвідченої слідчим, вказана картка є платіжною карткою, яка надає доступ до кредитних коштів, наданих АТ «ПУМБ» потерпілій ОСОБА_4 .

Постановою Обухівського районного суду Київсьокї області від 26.08.2025 у справі № 372/4869/25 ОСОБА_5 визнаний винуватим за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП за вчинення психологічного насильства щодо матері ОСОБА_4 23.08.2025 із призначенням відповідного покарання.

Постановою Обухівського районного суду Київської області від 05.09.2025 у справі № 372/5208/25 ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за вчинення 10.08.2025 домашнього насильства психологічного характеру щодо своєї матері ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою Обухівського районного суду Київської області від 02.12.2025 у справі № 372/6879/25 (провадження № 3-1616/25), ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, за те, що він 25.11.2025 близько 21 години 00 хвилин за адресою: АДРЕСА_1 , повторно вчинив конфлікт зі своєю матір`ю ОСОБА_4 , в ході якого умисно погрожував нанесенням тілесних ушкоджень та виражався нецензурною лайкою, чим вчинив домашнє насильство та завдав шкоди психологічного характеру, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1020 грн. Цією ж постановою встановлено, що повторність вчинення адміністративного правопорушення підтверджується постановою Обухівського районного суду Київської області від 05 вересня 2025 року про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Відповідно до вимоги ДІ МВС України (довідка № 16-05012026/32016 від 06.01.2026) ОСОБА_5 був засуджений вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 16.05.2016 за ч. 2 ст. 309 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнений 07.12.2016 у зв`язку з відбуттям строку покарання, а також вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 12.08.2020 за ч. 2 ст. 205-1 КК України до 3 років обмеження волі зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 1 рік; 18.10.2021 знятий з обліку уповноваженого органу з питань пробації у зв`язку із закінченням іспитового строку. Отже, в силу ст. 89 КК України ОСОБА_5 вважається таким, що не має судимості.

Згідно з характеристикою Підгірцівського старостинського округу Козинської селищної ради Обухівського району Київської області ОСОБА_5 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом зі своєю матір`ю ОСОБА_4 , має нахил до шкідливих звичок, зловживає алкоголем, що призводить до конфліктів з його матір`ю та місцевими жителями, офіційно не працевлаштований.

Відповідно до довідки наркологічного кабінету КНП ОМР «Обухівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» № 6 від 05.01.2026 ОСОБА_5 з 01.2018 року звертався за допомогою та отримував медичну допомогу з діагнозом: «Психічні та поведінкові розлади внаслідок комбінованого вживання ПАР (опіати, алкоголь)». Згідно з довідкою цієї ж лікарні № 732 від 13.01.2026 за допомогою до лікаря-психіатра не звертався.

Вартість викраденого майна (5474 грн) перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, визначеного відповідно до ч. 1 ст. 51 КУпАП та п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України на 2025 рік (302,80 грн), а тому викрадення є кримінально караним.

Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, суд вважає винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень доведеною поза розумним сумнівом.

Дії ОСОБА_5 , які виразилися у викраденні офіційного документа, вчиненому з корисливих мотивів, суд кваліфікує за ч. 1 ст. 357 КК України.

Дії ОСОБА_5 , які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому в умовах воєнного стану, суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України. При цьому суд враховує правовий висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 01.03.2024 у справі № 722/594/22, відповідно до якого вчинення крадіжки в умовах воєнного стану є кваліфікуючою ознакою, передбаченою ч. 4 ст. 185 КК України.

Дії ОСОБА_5 , які виразилися в умисному систематичному вчиненні психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи, суд кваліфікує за ст. 126-1 КК України.

При призначенні ОСОБА_5 покарання відповідно до вимог статей 50, 65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, одне з яких відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком (ч. 1 ст. 357 КК України), одне – нетяжким злочином (ст. 126-1 КК України), одне – тяжким злочином (ч. 4 ст. 185 КК України), конкретні обставини їх вчинення, а також дані про особу обвинуваченого, який в судимості не має, не працює, не одружений, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, з 2018 року звертався за наркологічною допомогою, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується негативно.

Згідно зі ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_5 , суд визнає щире каяття.

Згідно зі ст. 67 КК України обставинами, які обтяжують покарання ОСОБА_5 , суд визнає вчинення кримінальних правопорушень щодо особи похилого віку (п. 6 ч. 1 ст. 67 КК України), а щодо кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, також вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння (п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України).

Визнаючи обтяжуючою обставиною вчинення кримінальних правопорушень щодо особи похилого віку, суд виходить з того, що потерпіла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час їх вчинення досягла 64-річного віку, тобто пенсійного віку, з досягненням якого відповідно до ст. 1 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» особа вважається громадянином похилого віку. Обвинувачений, будучи сином потерпілої2 та проживаючи з нею однією сім`єю, достовірно знав про її вік. При цьому похилий вік потерпілої мав значення не лише для кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, а й для кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357 та ч. 4 ст. 185 КК України, оскільки обумовлював її підвищену фінансову вразливість: як пояснила потерпіла, єдиним джерелом її доходу є пенсія, про що обвинуваченому було відомо, а викрадені кошти були списані за рахунок кредитного ліміту, у зв`язку з чим на потерпілу покладено обов`язок з їх повернення банку, що є для неї істотним фінансовим тягарем.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання за ч. 1 ст. 357 КК України у виді обмеження волі, за ст. 126-1 КК України у виді позбавлення волі, за ч. 4 ст. 185 КК України – у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією статті, а остаточне покарання визначити відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Разом з тим, враховуючи щире каяття обвинуваченого, відсутність судимостей, а також позицію потерпілої ОСОБА_4 , яка просила не призначати обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі та зазначила, що на даний час він не вживає алкоголь і його поведінка щодо неї змінилася, суд доходить висновку про можливість виправлення ОСОБА_5 без відбування покарання та вважає за доцільне звільнити його від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Призначення такого покарання відповідатиме характеру вчинених кримінальних правопорушень, їх суспільній небезпеці, даним про особу обвинуваченого та буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід не обирався.

Процесуальні витрати відсутні.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 126-1, ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання:

- за ст. 126-1 КК України – у вигляді позбавлення волі строком 1 (один) рік;

- ч. 1 ст. 357 КК України – у вигляді обмеження волі строком 2 (два) роки;

- за ч. 4 ст. 185 України - у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Згідно ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.

У відповідності до ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_5 періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи передбачені пробаційною програмою.

DVD-R диск об`ємом памяті 4.7 Gb, марки «My Media» із відеозаписами з камер відео спостереження у приміщенні магазину-кафе, що за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Підгірці, вул. Васильківська, 40 – зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Згідно ч. 2 ст. 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку протягом дня вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя : ОСОБА_1