Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №752/11705/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 752/11705/25

Провадження № 2-о/369/220/26

РІШЕННЯ

Іменем України

29.09.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

присяжних: Усаневич І.І., Шкурко М.В.

секретаря: Худинець Д.С.,

за участю:

заявника ОСОБА_1

представника заінтересованої особи Кострикіна Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу в порядку окремого провадження

за заявою ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою,

заінтересовані особи: Голосіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду міста Києва із заявою про оголошення померлим його сина – ОСОБА_6 , 1980 року народження.

В обґрунтування вимог заяви зазначив, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його сином. Вони постійно проживали в м.Маріуполі. Син з 2018 року проживає в м.Києві. Через повномасштабне вторгнення він разом з дружиною ОСОБА_7 залишили рідне місто та переїхали також до м.Києва. Але 12 грудня 2023 року після хвороби дружина померла. 21 серпня 2024 року син був призваний на військову службу та проходив службу в НОМЕР_2 на посаді водія 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти ВОС790037А. Від всіх цих подій 21 жовтня 2024 року він переніс інфаркт міокарда.

Під час підготовки, навчання та проходження служби вони постійно підтримували зв`язок. За можливості син телефонував, відправляв смс. Останній раз зателефонував йому 11 листопада 2024 року о 6-й годині ранку. А 16 листопада 2024 року він отримав сповіщення, що його син, виконуючи завдання та захищаючи країну, зник безвісти 11 листопада 2024 року в районі н.п.Рівнопіль Волноваського району Донецької області.

У ході службового розслідування встановлено, що його син ОСОБА_8 потрапив під масований обстріл ворогом з мінометів, дронів та скидів з БпЛА, після чого зв`язок з ним був втрачений. Дані обставини загрожували сину смертю або дають підстави припустити його загибель у звязку з воєнними діями, збройним конфліктом. Усі вжиті ним заходи щодо розшуку сина, не дали жодних результатів. Оголошення сина померлим є необхідним для оформлення спадкових прав щодо майна, яке залишилось на окуповані території та пенсійних виплат. В іншому порядку встановити даний факт позбавлений можливості.

Просив суд:

оголосити померлим ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , о мешкав за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, від дня вірогідної смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час виконання бойового завдання у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації під час воєнних дій на території України;

датою смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважати – ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

місцем смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважати населений пункт Рівнопіль Волноваського району Донецької області.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 15 травня 2025 року цивільну справу передано для розгляду за підсудністю до Ірпінського міського суду Київської області.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 15 вересня 2025 року передано для розгляду за підсудністю до Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 жовтня 2025 року відкрито провадження по справі.

20 лютого 2026 року до суду надійшли пояснення Міністерства оборони України. Вказали, що законодавством врегульована процедура оголошення особи померлою у зв`язку з воєнними діями чи збройним конфліктом, і заявники, за спливом строків, передбачених частиною другою статті 46 ЦК України, не позбавлені можливості звернутися з цим питанням до суду, як це передбачено главою 4 розділу IV ЦПК України. У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому відповідними указами Президента України воєнний час продовжувався і триває нині.

Солдат ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зник безвісти 11.11.2024 року під час бойових дій в районі населеного пункту Рівнопіль Волноваського району Донецької області. Виходячи з положень частини другої статті 46 ЦК України, коли воєнні дії на території України не закінчилися та про скасування/припинення воєнного стану в Україні не оголошено, особа може бути оголошена померлою лише через два роки, або з урахуванням конкретних обставин і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Таким чином, після закінчення воєнних дій сторони повертатимуть одна одній військовополонених, нададуть доступ до місць бойових дій для проведення пошукових робіт тощо. І якщо протягом шести місяців від дати закінчення бойових дій полонений не повернувся та інші відомості про особу відсутні, лише тоді є підстави звертатись до суду відповідно до другого речення частини другої статті 46 ЦК України. Тобто, саме для подібних випадків передбачений скорочений шестимісячний строк.

Просили врахувати дані пояснення при вирішенні заяви.

У судовому засіданні 23 лютого 2026 року протокольною ухвалою у якості заінтересованих осіб залучено: військову частину НОМЕР_2 , ОСОБА_2 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_4 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

27 березня 2026 року до суду надійшло клопотання ВЧ НОМЕР_1 про заміну заінтересованої особи.

У судовому засіданні 27 березня 2026 року протокольною ухвалою у замінено заінтересовану особу: військову частину НОМЕР_2 на військову частину НОМЕР_1 .

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 березня 2026 року витребувано у Боярського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (Київська обл., Фастівський р-н., м. Боярка, вул. Білогородська, 134Б) інформації щодо наявності чи відсутності відомостей про реєстрацію та розірвання шлюбу ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

09 квітня 2026 року до суду надійшли пояснення ВЧ НОМЕР_1 . Вказали, що на даний час статус ОСОБА_6 є зниклим безвісти за особливих обставин. Фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

У свою чергу, визнання померлим ОСОБА_6 матиме наступні правові наслідки для військової частини НОМЕР_1 : відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. № 884 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти» припинена виплата грошового забезпечення членам сім`ї військовослужбовця з дати складення актового запису про смерть включно; відповідно до пункту 247 Указу Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» виключено зі списків особового складу Збройних Сил України підставі рішення суду.

Просили врахувати дані пояснення при вирішенні справи.

20 квітня 2026 року Голосіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надав витребувану інформацію про розірвання шлюбу ОСОБА_6 , 1980 року народження.

25 травня 2026 року до суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_2 , в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вказала, що жодних доказів або припущень про загибель ОСОБА_6 не існує, все базується на припущеннях і домислах. Жодного прямого свідчення ні в матеріалах справи ні в матеріалах розслідування з військової частини не має , не має підтвердження , що хтось був свідком або очевидцем факту загибелі. Вважає, що існує ймовірність, що ОСОБА_6 може бути живим і перебувати в полоні. Згідно з інформацією, отриманою від інших родин, які також втратили своїх близьких у цьому ж районі 11.11.2024 по 15.11.2024 , з ніхто з них не отримав підтвердження загибелі. Також їй відомо про те , що червоний хрест офіційно підтвердив наявність п`яти полонених з цього напрямку, двох з яких вже обміняли. Вважає, що визнання особи померлою без наявності свідчень або збігу ДНК є не лише юридично неправомірним, а й аморальним. Це порушує основні принципи справедливості та людяності. Без чітких доказів неможливо приймати такі серйозні рішення, які можуть вплинути на життя живих людей. Просила відмовити у задоволенні заяви.

02 червня 2026 року до суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_4 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Письмові пояснення аналогічні поясненням ОСОБА_2 . Просила відмовити у задоволенні заяви та слухати справу за її відсутності.

У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 вимоги заяви підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у заяві, просив суд її задовольнити.

У судовому засідання заінтересована особа ОСОБА_2 , яка дії в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проти поданої заяви заперечувала. Просила відмовити.

Представники заінтересованих осіб — Голосіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Військової частини НОМЕР_1 та Міністерства оборони України у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надали.

Суд, врахувавши заяви учасників справи, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 293 ЦПК України окреме провадження — це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про оголошення фізичної особи померлою (п. 3 ч. 1 ст. 293 ЦПК України).

Згідно зі ст. 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_1 та ОСОБА_7 (свідоцтво про народження НОМЕР_4 , виданого 30 травня 1980 року народження відділом ЗАГСу Жовтневого райвиконкому м.Жданова Донецької області.

ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , померла – свідоцтво про смерть серія НОМЕР_5 , виданого виконавчим комітетом Боярської міської ради Фастівського району Київської області.

Батьками неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є ОСОБА_6 та ОСОБА_4 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_6 , виданого Іллічівським відділом реєстрації актів цивільного стану Маріупольського міського управління юстиції Донецької області).

Батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_6 та ОСОБА_2 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_7 , виданого Шевченківським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

За приписами п. 2 Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/202 військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_8 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування наказано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому відповідними указами Президента України воєнний час продовжувався і триває на час розгляду справи.

ОСОБА_6 проходив службу на посаді водія 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти НОМЕР_8 у військовій частині НОМЕР_2 (наказ командира ВЧ НОМЕР_2 (по стройовій частині) №290 від 10 жовтня 2024 року.

Наказом командира ВЧ НОМЕР_2 №778АГД від 25 листопада 2024 року призначено службове розслідування за фактом зникнення безвісти солдата ОСОБА_6 .

З наданого суду копії Акту службового розслідування, проведеного офіцером групи цивільно-військового співробітництва ВЧ НОМЕР_2 лейтенантом ОСОБА_9 встановлені наступні обставини: «Відповідно до бойового розпорядження N?1655/590/бр/дск від 20.06.2024 військова частина НОМЕР_2 перейшла в оперативне підпорядкування ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » ОУВ « ІНФОРМАЦІЯ_10 ». Згідно з бойовим розпорядженням командира військової частини НОМЕР_2 N?1780/2888дск від 31.10.2024 - 2 стрілецька рота військової частини НОМЕР_2 зайняла позиції в районі АДРЕСА_2 для ведення оборонних дій у вказаному районі.

Під час утримання РОП « ІНФОРМАЦІЯ_11 », приблизно о 06:30 11.11.2024. особовий склад 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 зазнав масованих обстрілів ворогом позиції з мінометів, FV-дронів та скидів з БпЛА. Пізніше 11.11.2024 почалися штурмові дії противника.

Особовим складом 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 здійснювались заходи з утримання визначених рубежів оборони, відбиття активних штурмових дій противника на позиціях РОП «ОРЛИК» в районі н.п. Рівнопіль Волноваського району Донецької області.

Під час бойових дій було втрачено та не було відновлено зв?язок з окремими військовослужбовцями. Пошукові заходи у визначеному районі результатів не дали через інтенсивні та постійні обстріли противника.

З того часу більше інформації про водія 3 стрілецького відділення з стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_6 немає. З собою солдат ОСОБА_6 мав зареєстровану зброю та інвентарне майно.

На момент проведення даного службового розслідування позиції РОП «ОРЛИК» поблизу н.в. Рівнопіль Волноваського району Донецької області знаходяться під контролем окупаційних військ російської федерації, що унеможливлює пошукові та евакуаційні дії солдата ОСОБА_6 .

Щодо дати зникнення безвісти водія 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_6 вказаної в рапорті ТВО командира 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 лейтенанта ОСОБА_10 від 13.11.2024. саме 11.11.2024 була останній раз отримана інформація про місце перебування солдата ОСОБА_6 , таким чином її слід вважати моментом зникнення безвісти військовослужбовця.».

Даним службовим розслідуванням також встановлено, що: «Факт зникнення безвісти водія 3стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стріленької роти військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_6 внаслідок втрати зв?язку на позиціях поблизу н.п.Рівнопіль Волноваського району Донецької області підтверджується рапортом ТВО командира 2 стрілецької роти військової чистини НОМЕР_2 лейтенанта ОСОБА_10 . вх. від 15.11.2024 N?3096.

Факт подання доповіді командиру військової частини НОМЕР_2 про факт зникнення безвісти 11.11.2024 водія 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_6 підтверджується доповіддю від 11.11.2024 із схемою зникнення безвісти.

Факт призначення службового розслідування за фактом зникнення безвісти водія з стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_11 11.11.2024 підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_9 (з адміністративно-господарської діяльності) від 25.11.2024 року N?778АГД «Про призначення службового розслідування по факту зникнення безвісти під час виконання бойового завдання військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 солдата ОСОБА_12 .

Факт перебування 11.11.2024 солдата ОСОБА_11 на РОП «ОРАНК» в районі н.п. Рівнопіль Волноваського району Донецької області де, в результаті зникнення зв?язку, вважається зниклим безвісти солдат ОСОБА_6 , перебування його у засобах бронезахисту, та факту, що більше солдата ОСОБА_13 не бачили, засвічують у своїх поясненнях від 03.12.2024 старший солдат ОСОБА_14 та старший сержант ОСОБА_15 , та підтверджується витягом з журналу бойових дій інвентарний N?41 ДСК том 20 від 01.11.2024».

За фактом службового розслідування зроблені висновки: «Солдат ОСОБА_16 за всіма ознаками є безвісти зниклим 11.11.2024 військовослужбовцем, з яким під час ведення активних бойових дій в районі н.п. Рівнопіль Волноваського району Донецької області, виконуючи бойове завдання, було втрачено зв`язок, через довготривалі ворожі обстріли та штурмові дії ворога пошукові дії неможливі, інформація про його місцезнаходження наразі відсутня, а також відсутні достовірні відомості щодо підтвердження загибелі або знаходження його в полоні, останнє місцезнаходження солдата ОСОБА_12 знаходиться під контролем окупаційних військ російської федерації, що унеможливлює пошукові дії, інформація про місцезнаходження солдата ОСОБА_17 наразі відсутня. Солдат ОСОБА_16 рахується зниклим безвісти під час виконання бойового завдання з забезпечення Національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації. Ознак адміністративного чи кримінального правопорушення, протиправної поведінки особи (осіб) у зв?язку із зникненням безвісти солдата ОСОБА_11 через невиконання чи неналежне виконання ним (ними) обов?язків військової служби або службових обов?язків не виявлено, а вина особового складу у зникненні безвісти солдата ОСОБА_12 відсутня».

Наказом командира військової частини НОМЕР_10 №741 від 17 грудня 2024 року службове розслідування завершене та солдата ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано таким, що зник безвісти 11.11.2024 в районі н.п.Рівнопіль Волноваського району Донецької області під час виконання ним бойового завдання, в районі ведення бойових дій, що пов`язане з виконанням ним обов`язку із захисту Батьківщини.

16 листопада 2024 року направлено сповіщення на адресу ОСОБА_1 про те, що його син солдат ОСОБА_6 зник безвісти.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Для заявника встановлення такого факту смерті сина є необхідним для подальшого вирішення питання спадкування. Як на підставу звернення до суду заявник посилавсь на те, що відповідно до довідки командира військової частини його син зник безвісті в районі н.п.Рівнопіль Волноваського району Донецької області, де виконував бойові завдання згідно бойового наказу командира військової частини.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вказував, що подія загибелі його сина сталася під час виконання ним бойового завдання в районі бойових дій, був обстріл та тіло загиблого залишилося на тимчасово непідконтрольній території ЗСУ, тому, не є можливим, у визначеному законодавством порядку, встановити та підтвердити юридичний факт смерті особи на території, яка є окупованою, а тому отримати свідоцтво про смерть сина у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, так як факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ, що може бути прийнято відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті відповідно до статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

На підтвердження вимог своєї заяви ОСОБА_1 надав витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 10.10.2024 року № 290, відповідно до якого ОСОБА_6 зараховано до списків особового складу військової частини, Акт службового розслідування, витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_2 №741 від 17 грудня 2024 року про результати службового розслідування, сповіщення про зникнення безвісти, витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливими обставинами.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Оголошення померлим (смерть in absentia) - це судове визнання померлим фізичної особи, про яку за місцем постійного проживання відсутні будь-які відомості про місце її перебування протягом встановленого строку. Оголошення особи померлою юридично прирівнюється до фізичної смерті, є припущенням смерті (praesumptio mortis) і має своїм наслідком припинення правоздатності особи. Тому при оголошенні особи померлою суд виходить із презумпції смерті особи, тобто припущення, що на момент розгляду справи особи немає в живих, однак встановити це достеменно неможливо. Оголошення особи померлою здійснюється судом на підставі непрямих доказів або у зв`язку з тривалою безвісною відсутністю (див.: постанову Верховного Суду від 02 квітня 2025 року у справі № 465/3147/22 (провадження № 61-1296св24)).

У заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку (частина перша статті 306 ЦПК України).

Частиною першою статті 46 ЦК України встановлено, що фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

За наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі, у зв`язку із воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (частина друга статті 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України) (див.: постанову Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 204/7924/23 (провадження № 61-16728св23)).

Відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Згідно із частиною третьою статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 (провадження № 14-94цс24) вирішувала виключну правову проблему щодо початку відліку строку, передбаченого частиною другої статті 46 ЦК України, для оголошення судом фізичної особи померлою у разі, якщо є підстави припускати про вірогідну смерть (загибель) особи на території, на якій велися активні бойові дії.

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що законодавець розмежовує категорії «воєнні дії», «збройний конфлікт» і «воєнний стан». Частина друга статті 46 ЦК України послуговується категоріями «воєнні дії» і «збройний конфлікт», а не «воєнний стан». Тому немає підстав пов`язувати початок перебігу строків, зазначених у частині другій статті 46 ЦК України, із введенням, припиненням або скасуванням воєнного стану в Україні. Речення друге частини другої статті 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що словосполучення «від дня закінчення воєнних дій», особливо у контексті широкомасштабної збройної агресії російської федерації проти України, потрібно розуміти як визначення строку тривалістю в шість місяців, який потрібно обраховувати передусім від дня закінчення активних бойових дій на певній території України.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що під час визначення моменту для початку відліку шестимісячного строку, встановленого реченням другим частини другої статті 46 ЦК України, суд повинен враховувати соціальний контекст та засаду справедливості. Оскільки в умовах російської агресії, яка триває на території України, ситуація в країні залишається недостатньо стабільною, будь-які правові рішення повинні бути чутливими до складних життєвих обставин, у яких опинилися люди.

Відрахування шестимісячного строку з дня припинення або скасування воєнного стану чи закінчення воєнних дій, збройного конфлікту було б непропорційним обмеженням прав та інтересів значної кількості цивільних осіб, членів сімей Захисників і Захисниць України.

Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи. Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи. На цьому наголосив Верховний Суд, зокрема, у постановах від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі № 607/159/23.

Ці обставини суд встановлює на підставі відповідних доказів, якими можуть бути, зокрема, але не виключно, накази командира військової частини, бойові розпорядження, акти службового розслідування, матеріали кримінального провадження, інформація державних органів та міжнародних інституцій, показання свідків, фото-, відеоматеріали тощо. Цей перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній окремій справі (див.: постанови Верховного Суду від 04 березня 2026 року у справі № 761/684/25, від 29 квітня 2026 року у справі № 577/6144/25).

У постановах від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 та від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути, зокрема: письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, у тому числі, при обставинах, що загрожували їй смертю. Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин (див.: постанову Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 607/1612/23).

При вирішенні цієї категорії справ у розпорядженні суду мають бути належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. Відсутність безумовних доказів або наявність суперечностей у доказах, поданих заявником та/або заінтересованими особами на підтвердження відповідних обставин, унеможливлює оголошення особи померлою (див.: постанови Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № 148/1207/22, від 04 червня 2025 року у справі № 591/11696/23).

Частиною другою статті 20 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» передбачено, якщо особа, зникла безвісти за особливих обставин, оголошена померлою, але її останки не знайдено, проведення розшуку не припиняється до встановлення її місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження останків такої особи.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, встановлення факту смерті фізичної особи на підставі пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України можливе лише тоді, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, за яких настала смерть, і факт неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У своїй заяві про встановлення факту смерті (загибелі) сина, посилаючись на результати Акту службового розслідування від 17 грудня 2024 року, відповідно до якого солдат ОСОБА_16 за всіма ознаками є безвісти зниклим 11.11.2024 військовослужбовцем, з яким під час ведення активних бойових дій в районі н.п. Рівнопіль Волноваського району Донецької області, виконуючи бойове завдання, було втрачено зв`язок, через довготривалі ворожі обстріли та штурмові дії ворога пошукові дії неможливі, інформація про його місцезнаходження наразі відсутня, а також відсутні достовірні відомості щодо підтвердження загибелі або знаходження його в полоні, останнє місцезнаходження солдата ОСОБА_12 знаходиться під контролем окупаційних військ російської федерації, що унеможливлює пошукові дії, інформація про місцезнаходження солдата ОСОБА_17 наразі відсутня. ОСОБА_1 зазначив, що встановлення факту смерті сина необхідно для подальшого оформлення спадкового майна.

Разом з тим, з пояснень заінтересованих осіб вбачається, що біля н.п.Рівнопіль Волноваського району Донецької області протягом 11-15 листопада зникли інші військовослужбовці. Їх родини об`єднались для спільного пошуку інформації. Так, Міжнародний комітет Червоного Хреста офіційно підтвердив наявність п`яти полонених з цього напрямку, двоє з яких вже повернуто при обміні.

Доказів того, що інші військовослужбовці, зниклі у даному н.п., є загиблими, матеріали справи не містять. Суд вважає не достатнім лиш того факту, що ОСОБА_8 приймав участі в бойовому завданні, як підтвердження його загибелі. Так, матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_6 безпосередньо потрапив під мінометний обстріл, бачили його тіло або бачили його тяжкопораненим (як солдати ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , так і військовополонені, які повернуті при обміні). Будь-які свідчення з даного приводу відсутні. По суті заявник обмежився лиш службовою перевіркою, але дана перевірка взагалі не містить опису подій можливої загибелі або поранення щодо військовослужбовця ОСОБА_6 .

Посилання на вживання терміну «колишній водій» у витязі з протоколу №4 засідання комісії ВЧА5725 від 23 квітня 2025 року не підтверджує факту загибелі особи, не містить опису подій 11 листопада 2024 року.

Не надано жодної підтвердження відсутності сина у полоні, звернення до уповноважених установ в рамках взаємодії з органами, уповноваженими на розшук осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, міжнародними організаціями відомості про місцезнаходження ОСОБА_6 , перебування його у полоні держави-агресора тощо заявником не отримувалися, зокрема відповіді Об`єднаного центру з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України при Службі безпеки України, Центральне агентство з розшуку Міжнародного комітету Червоного Хреста.

Крім того, місцезнаходження безвісти зниклого ОСОБА_6 не встановлено та його розшук продовжується здійснюватись Бучанським РУП ГУНП в Київській області, досудове розслідування кримінального провадження №12024111410000234 триває.

Відповідно до частини третьої статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Забезпечивши повний та всебічний розгляд справи, надавши оцінку доводам сторін, дослідивши та оцінивши всі докази у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 , оскільки він не надав належних та допустимих доказів, на підставі яких суд може достовірно встановити смерть ОСОБА_6 .

Суд враховує висновки, викладених у постановах Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц, від 15 жовтня 2025 року у справі № 161/13331/24.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

На підставі наведеного, керуючись статтями258,259,263-265,268,293,294,305-308,352,354 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 46 Цивільного кодексу України суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою, заінтересовані особи: Голосіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_5 – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено 29 вересня 2026 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ

Присяжні Інна УСАНЕВИЧ

Максим ШКУРКО