Вирок від 28 вересня 2026 р. у справі №296/9585/26 — Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/9585/26

1-і/296/314/26

Вирок

Іменем України

29 вересня 2026 року м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участі прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12026060640000555 від 16.06.2026 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Маріуполь Донецької області, громадянина України, зареєстрований за адресою в АДРЕСА_1 , без постійного місця проживання, раніше судимого, востаннє 07.07.2021 року Приморським районним судом м. Маріуполя Донецької області за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців, 26.05.2025 р. звільнений з ДУ «Солонянська виправна колонія (№21)» по відбуттю строку покарання,

за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно Указу Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, 02.10.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 призваний на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Таким чином, станом на 02.10.2025 ОСОБА_5 набув статусу військовослужбовця – особи, яка проходить військову службу, та приступив до виконання військового обов`язку – проходження військової служби.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №281 від 03.10.2025 солдата військової служби під час мобілізації ОСОБА_5 призначено на посаду гранатометника 1 аеромобільного відділення 3 аеромобільного взводу 13 аеромобільної роти НОМЕР_2 аеромобільного батальйон військової частини НОМЕР_1 , зараховано на всі види забезпечення та останній вважався таким, що посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків за цією посадою.

В подальшому, у відповідності до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №301 від 18.10.2025 ОСОБА_5 відряджений до військової частини НОМЕР_3 для проходження курсу базової загальновійськової підготовки у складі 2 навчального батальйону.

У відповідності до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, Збройних Сил України та інших державних органів, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію та закінчується прийняттям рішення про демобілізацію.

У відповідності до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Пропозиції щодо введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях на розгляд Президентові України подає Рада національної безпеки і оборони України.

У разі прийняття рішення щодо необхідності введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях Президент України видає указ про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях і негайно звертається до Верховної Ради України щодо його затвердження та подає одночасно відповідний проект закону.

Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України, підлягає негайному оголошенню через засоби масової інформації або оприлюдненню в інший спосіб.

У разі оголошення указу Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях Верховна Рада України збирається на засідання у дводенний строк без скликання та розглядає питання щодо затвердження указу Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у порядку, встановленому Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України.

У разі оголошення указу Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях керівники органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності зобов`язані сприяти негайному прибуттю народних депутатів України на засідання Верховної Ради України та здійсненню їхніх повноважень.

Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або

в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України, офіційно оприлюднюється разом із законом щодо затвердження такого указу Президента України та набирає чинності одночасно з набранням чинності таким законом.

Воєнний стан на всій території України або в окремих її місцевостях припиняється після закінчення строку, на який його було введено.

До закінчення строку, на який було введено воєнний стан, та за умови усунення загрози нападу чи небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності Президент України може прийняти указ про скасування воєнного стану на всій території України або в окремих її місцевостях, про що має бути негайно оголошено через засоби масової інформації.

24.02.2022 строком на 30 діб по всій території України Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, запроваджено воєнний стан, дія якого безперервно продовжувалась, зокрема Указом Президента України № 793/2025 від 20.10.2025, затвердженого Законом України № 4643-ІХ від 21.10.2025, дію правового режиму воєнного стану було продовжено строком на 90 діб, а саме до 31.10.2026, тобто станом на 06.11.2025 його дію не було припинено або скасовано.

Так, ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , та перебуваючи у відрядженні у військовій частині НОМЕР_3 , відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 40, 49, 128, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, зразково виконувати свої службові обов`язки, бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, у разі потреби відлучитися в межах розташування військової частини (підрозділу) запитати дозволу в командира відділення, а після повернення доповісти йому про прибуття, розподіляти час у військовій частині протягом доби і протягом тижня згідно з розпорядком дня, встановленого командиром (начальником).

Відповідно до вимог ст. ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог військових статутів, а також зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів та накази командирів.

Однак, солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, перебуваючи на посаді гранатометника 1 аеромобільного відділення 3 аеромобільного взводу 13 аеромобільної роти НОМЕР_2 аеромобільного батальйон військової частини НОМЕР_1 , та знаходячись у відрядженні у військовій частині НОМЕР_3 з метою проходження курсу базової загальновійськової підготовки у складі 2 навчального батальйону, в порушення вимог ст. ст. 11, 16, 40, 49, 128, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників) та без поважних причин, в умовах воєнного стану, 06.11.2025 приблизно о 13 год, після консультації у лікаря у військовому госпіталі (військова частина НОМЕР_4 ), не повернувся на службу у військову частину НОМЕР_3 , що дислокувалося на території польового табору зведеного батальйону, розташованого на території військової частини НОМЕР_5 , що за адресою; АДРЕСА_2 , та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його із виконанням службових обов`язків до 03.07.2026, коли місцеперебування останнього було встановлено працівниками УПП в Житомирській області та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що за адресою: АДРЕСА_3 .

За час відсутності на службі у військовій частині НОМЕР_1 та у військовій частині НОМЕР_3 солдат ОСОБА_5 обов`язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами місця служби правоохоронні органи або органи державної влади про свою належність до військової служби, про вчинене ним нез`явлення на службу до військової частини НОМЕР_3 та його причини не повідомив та проводив час на власний розсуд.

Крім цього, 12.06.2026 близько 02 год. ОСОБА_5 перебував поблизу будинку АДРЕСА_4 , де помітив ОСОБА_6 , який перебував в стані алкогольного сп`яніння та спав на лавці біля під`їзду №4 вказаного будинку. В подальшому, у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, направлений на таємне повторне викрадення чужого майна, а саме майна, яке знаходилося при ОСОБА_6 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне повторне викрадення чужого майна, ОСОБА_5 у цей же день, час та місці, переслідуючи мету незаконного збагачення, діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає і вони залишаються непоміченими, підійшов до ОСОБА_6 , та, переконавшись, що останній спить, з кишені штанів, що були одягнені на останньому, своїми руками витягнув мобільний телефон марки «One Plus 13 16/512GB», IMEI1: НОМЕР_6 , IMEI2: НОМЕР_7 , вартістю 28 051 грн 20 коп. та зняв з пальця руки золоту каблучку, 585 проби, вагою 4,58 грам, вартістю 28 974 грн 20 коп., тим самим таємно повторно викрав чуже майно, що належить ОСОБА_6 .

В подальшому, ОСОБА_5 , утримуючи вказане майно при собі, залишив місце скоєння злочину та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_6 майнової шкоди на загальну суму 57025 грн 40 коп.

Своїми умисними діями, які виразились у нез`явленні військовослужбовцем вчасно на службу без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 КК України.

Своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України.

Суду надано скріплену підписами угоду про визнання винуватості від 21 серпня 2026 року, укладену у м. Житомирі між прокурором Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , обвинуваченим ОСОБА_5 в присутності захисника ОСОБА_4 , та письмову згоду потерпілого ОСОБА_6 на укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні.

Виходячи із змісту даної угоди, ОСОБА_5 під час досудового розслідування та судового розгляду беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, погодився на призначення узгодженого покарання, отримав роз`яснення наслідків укладення та затвердження угоди, що передбачені ст. 473 Кримінального процесуального кодексу України, та наслідки невиконання угоди.

Згідно угоди, сторони погодилися на призначення ОСОБА_5 покарання: за ч.5 ст.407 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі; за ч. 4 ст.185 КК України – у виді 5 (п`яти) років 1 місяця позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 1 (один) місяць.

При цьому сторонами угоди засвідчено, що жодні обмеження для застосування такого виду покарання та у вказаному порядку відсутні.

Згідно ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Судом встановлено в судовому засіданні, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407, ч.4 ст.185 КК України, що згідно ст.12 КК України є тяжкими злочинами.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 показав, що цілком розуміє свої права та наслідки укладення і затвердження угоди, що передбачені ч.2 ст.473 та ч.4 ст.474 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, наслідки невиконання угоди, що роз`яснено судом в ході судового засідання. Крім цього, обвинувачений надав суду згоду на призначення узгодженого покарання, зазначив, що угоду про визнання винуватості було укладено добровільно, без застосування насильства, примусу, погроз та вона не стала наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

З письмової згоди потерпілого ОСОБА_6 від 21.08.2026р. на укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні вбачається надання останнім згоди прокурору Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 на укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні №12026060640000555 від 16.06.2026 року з обвинуваченим ОСОБА_5 .

В судове засідання потерпілий ОСОБА_6 не з`явився, звернувся до суду із письмовою заявою з клопотаннями проводити розгляд провадження про затвердження угоди за його відсутності.

Перевіривши угоду, судом встановлено, що вона відповідає вимогам ст. 472 КПК України, при її укладенні дотримано вимог ст.470, ч.6 ч.7 ст. 474 КПК України, обвинувачений беззастережно визнав вину, може виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання, що підтвердив безпосередньо в судовому засіданні, а отже угода може бути затверджена судом з одночасним ухваленням вироку.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не вставлено та в обвинувальному акті не зазначено. Обставинами, що пом`якшують покарання, відповідно до ст.66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.

Долю речових доказів вирішити на підставі приписів ст.100 КПК України.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити попередній, продовживши строк його застосування.

Арешт на майно не накладався.

Судові витрати за проведення судових експертиз підлягають стягненню з обвинуваченого.

Цивільний позов потерпілим не заявлявся.

Керуючись ст.ст.368, 369,374, 394,474, 475 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 21.08.2026р., укладену між прокурором Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , обвинуваченим ОСОБА_5 в присутності захисника ОСОБА_4 .

Визнати ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407, ч.4 ст.185 КК України, та призначити йому узгоджену міру покарання:

- за ч.5 ст.407 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років;

- за ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 1 (один) місяць.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді 5 (п`яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити попередній – тримання під вартою, продовживши строк його дії на 60 днів, тобто до 27.11.2026 року (включно).

Строк відбуття покарання рахувати з дня набрання вироком законної сили. На підставі ч.5 ст.72 КК України у строк покарання зарахувати строк попереднього ув`язнення з 07.08.2026р. по день набрання вироком суду законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Речові докази – мобільний телефон марки One Plus 13 в корпусі синього кольору та в чохлі сірого кольору, чеки та магазинну бірку від золотої каблучки, коробку від мобільного телефону марки One Plus 13, повернуті потерпілому ОСОБА_6 на зберігання, залишити власнику; оптичний носій інформації DVD-R диск з відеозаписом з камери відеоспостереження за адресою у м. Житомирі, вул. В. Бердичівська, 41 залишити при матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судові витрати за проведення судово – товарознавчих експертиз в розмірі 3850 (три тисячі вісімсот п`ятдесят гривень) 88 копійок.

Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира на протязі 30 днів, починаючи з моменту його проголошення обвинуваченим, захисником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди; прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно ч.4 ст.469 кодексу угода не може бути укладена.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику, направити потерпілому.

Головуючий суддя ОСОБА_7