Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №154/3641/26 — Володимирський міський суд Волинської області

154/3641/26

2/154/1986/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області у складі:

головуючого - судді Вітера І.Р.,

з участю секретаря судового засідання Багдасарової Л.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

28 серпня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (далі - ТОВ «ФК «ЕЙС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 378748806 від 15 серпня 2019 року.

Стислий виклад позовних вимог

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15 серпня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 378748806, за умовами якого відповідачці надано кредит у розмірі 6 000,00 грн.

Позивач зазначає, що кредитний договір було підписано відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором K9D767SP, а кредитні кошти перераховано на зазначену нею банківську платіжну картку. Первісно кредит було надано строком на 30 днів, а в подальшому строк кредитування продовжено на підставі додаткової угоди, унаслідок чого кінцевим строком виконання зобов`язання стало 12 жовтня 2019 року.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачкою зобов`язань за кредитним договором утворилася заборгованість, право вимоги якої в подальшому неодноразово відступалося за договорами факторингу.

Позивач посилається на те, що право вимоги за кредитним договором № 378748806 послідовно перейшло від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», надалі до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», а 05 червня 2025 року на підставі договору факторингу № 05/06/25-Е та відповідного реєстру боржників - до ТОВ «ФК «ЕЙС».

За розрахунком позивача заборгованість відповідачки за кредитним договором станом на дату звернення до суду становить 14 839,00 грн, з яких 5 999,80 грн - заборгованість за сумою кредиту та 8 839,20 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Посилаючись на невиконання відповідачкою договірних зобов`язань та набуття ним права грошової вимоги до боржниці, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 14 839,00 грн заборгованості за кредитним договором № 378748806 від 15 серпня 2019 року, а також понесені судові витрати: 2 662,40 грн судового збору та 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Стислий виклад позиції відповідачки щодо позову та позивача щодо заперечень відповідачки

04 вересня 2026 року до суду надійшов відзив ОСОБА_1 , у якому вона проти задоволення позову заперечила та просила відмовити у ньому повністю.

Відповідачка послалася на недоведеність заявленої до стягнення заборгованості, зазначивши, що позивачем не надано належних первинних фінансових документів, які б підтверджували фактичне надання їй кредитних коштів, їх розмір та правомірність нарахування процентів.

Крім того, відповідачка заявила про застосування наслідків спливу позовної давності. Вказала, що спірні правовідносини виникли у 2019 році, строк виконання кредитного зобов`язання сплив у 2019 році, а протягом наступних років нею не здійснювалися платежі чи інші дії, які свідчили б про визнання боргу або переривали перебіг позовної давності. На думку відповідачки, подальше відступлення права вимоги між фінансовими установами не змінює порядку обчислення позовної давності.

07 вересня 2026 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечив проти доводів відповідачки та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Позивач зазначив, що кінцевою датою повернення кредиту є 12 жовтня 2019 року, однак при вирішенні питання про сплив позовної давності необхідно враховувати законодавче продовження та зупинення її перебігу в період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню COVID-19, та воєнного стану. За твердженням позивача, з урахуванням відповідних положень розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України позовну давність на момент звернення до суду не пропущено.

Щодо факту укладення та виконання кредитного договору позивач зазначив, що договір укладено в електронній формі, підписано відповідачкою одноразовим ідентифікатором, а кредитні кошти у сумі 6 000,00 грн перераховано на зазначену нею банківську картку.

14 вересня 2026 року до суду надійшла заява відповідачки про застосування наслідків спливу позовної давності, в якій вона повторно просила застосувати положення статей 256, 257, 262, 267 ЦК України та відмовити у задоволенні позову з цієї підстави.

17 вересня 2026 року до суду надійшли заперечення позивача на зазначену заяву, у яких позивач підтримав раніше викладену позицію щодо відсутності спливу позовної давності та послався на законодавче регулювання її перебігу під час карантину і воєнного стану.

24 вересня 2026 року до суду надійшли заперечення відповідачки на відповідь на відзив, у яких вона наполягала на застосуванні наслідків спливу позовної давності. Також відповідачка заперечила проти стягнення 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи такий їх розмір неспівмірним зі складністю справи та ціною позову.

25 вересня 2026 року до суду надійшли додаткові пояснення позивача, у яких останній додатково обґрунтував свою позицію щодо позовної давності та зазначив, що після поновлення її перебігу 04 вересня 2025 року позовна давність продовжила свій перебіг з урахуванням частини строку, що залишалася невикористаною, а тому станом на час звернення до суду вона не спливла. Позивач також заперечив проти доводів відповідачки щодо неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу.

Процесуальні дії та рішення у справі

Ухвалою Володимирського міського суду Волинської області від 02 вересня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 29 вересня 2026 року.

Цією ж ухвалою частково задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано в Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» відомості щодо належності ОСОБА_1 платіжної картки № НОМЕР_7, зарахування на неї у період із 15 до 20 серпня 2019 року коштів у сумі 6 000,00 грн, належності номера телефону, зазначеного при оформленні кредиту, а також первинні документи, що підтверджують відповідну операцію.

23 вересня 2026 року на виконання ухвали суду від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надійшло повідомлення та виписка за рахунком ОСОБА_1 за період із 15 до 20 серпня 2019 року.

У судове засідання 29 вересня 2026 року сторони не з`явилися. Враховуючи, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а наявні у справі матеріали є достатніми для вирішення спору, суд відповідно до положень статті 223 ЦПК України розглянув справу за відсутності сторін за наявними у справі матеріалами.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом за доказами сторін

З наданої позивачем копії кредитного договору № 378748806 від 15 серпня 2019 року вбачається, що його сторонами зазначені Товариство з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Володимир-Волинським МВ УМВС України у Волинській області, РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідно до пункту 1.1 договору ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит без конкретної споживчої мети у сумі 6 000,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальниця - повернути кредит та сплатити проценти за користування ним. Пунктами 1.2 та 1.3 договору визначено строк дії договору та строк кредитування тривалістю 30 днів.

Пунктом 1.4 договору встановлено, що протягом первісно визначеного строку кредитування проценти за користування кредитом нараховуються у розмірі 0,01 % від суми кредиту за кожний день користування ним, починаючи з першого дня перерахування кредитних коштів до закінчення строку кредитування. Відповідно до пункту 1.5 договору така ставка становила 3,65 % річних.

Згідно з графіком розрахунків, який є додатком № 1 до договору № 378748806, термін платежу визначено 14 вересня 2019 року. Станом на цю дату до сплати передбачалося 6 000,00 грн кредиту та 18,00 грн процентів, усього 6 018,00 грн. Сукупна вартість кредиту за первісними умовами договору становила 100,30 % від суми кредиту.

Разом з тим пунктом 4.2 договору сторони визначили порядок нарахування процентів у разі користування кредитом понад строк, установлений пунктом 1.3 договору або додатковими угодами. За змістом цього пункту у разі, якщо передбачена пунктом 1.4 договору процентна ставка є меншою ніж 1,70 % від суми кредиту за кожний день користування ним, правила нарахування процентів, визначені пунктами 1.4-1.5 договору, припиняють застосовуватися, а до правовідносин сторін застосовується ставка 1,70 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом.

Пунктом 4.1 договору визначено, що його невід`ємною частиною є Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА». У договорі зазначено, що його укладенням позичальник підтверджує ознайомлення з Правилами, їх розуміння та згоду з ними.

Надані позивачем Правила визначають порядок укладення електронного договору через інформаційно-телекомунікаційну систему кредитодавця. Зокрема, заявка формується позичальником на вебсайті Товариства, а електронний підпис з одноразовим ідентифікатором визначений як алфавітно-цифрова послідовність, що додається позичальником до електронних даних та надсилається Товариству. Одноразовий ідентифікатор передається позичальнику за засобом зв`язку, зазначеним ним під час реєстрації, у тому числі шляхом SMS-повідомлення на номер телефону, вказаний у заявці.

У матеріалах справи міститься анкета фізичної особи, сформована на ім`я ОСОБА_1 , у якій зазначені дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , а метою ділових відносин визначено отримання коштів у кредит.

Відповідно до довідки щодо дій позичальниці в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» заявка на отримання кредиту була подана 15 серпня 2019 року о 11 год 58 хв. У довідці зазначені персональні дані ОСОБА_1 , електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_2 та номер телефону НОМЕР_3 .

З цієї ж довідки вбачається, що одноразовий ідентифікатор K9D767SP було направлено на номер телефону НОМЕР_3 15 серпня 2019 року о 11 год 58 хв 38 с, а введено позичальницею та направлено кредитодавцю 15 серпня 2019 року о 12 год 07 хв 53 с. У довідці момент укладення договору № 378748806 також зафіксовано 15 серпня 2019 року о 12 год 07 хв 53 с.

Надані позивачем алгоритми дій споживача та первісного кредитора описують послідовність укладення електронного договору: заповнення заявником персональних даних в особистому кабінеті, зазначення номера мобільного телефону, електронної адреси та реквізитів банківської картки, перевірку введених даних, прийняття оферти, направлення кредитодавцем одноразового ідентифікатора та його введення заявником у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи.

12 вересня 2019 року сторонами оформлено додаткову угоду до договору № 378748806, за умовами якої строк користування кредитом продовжено на 28 днів. Відповідно до пункту 3 додаткової угоди починаючи з 14 вересня 2019 року процентна ставка за користування кредитом встановлена у розмірі 1,70 % від суми кредиту за кожний день. Пунктом 4 визначено, що додаткова угода поширює свою дію на правовідносини сторін з 14 вересня 2019 року.

У додатковій угоді також зазначені персональні дані ОСОБА_1 , зокрема паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , та електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_2

Довідка щодо дій позичальниці в інформаційно-телекомунікаційній системі також містить відомості про продовження строку кредитування на 28 днів із застосуванням на період продовження процентної ставки 1,70 % на день.

Відповідно до довідки щодо дій позичальниці в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» 15 серпня 2019 року о 12 год 07 хв 59 с кредитні кошти у сумі 6 000,00 грн були перераховані позичальниці. У цьому ж документі зазначено, що заявка на кредит була подана ОСОБА_1 15 серпня 2019 року о 11 год 58 хв, а договір акцептовано шляхом введення одноразового ідентифікатора K9D767SP 15 серпня 2019 року о 12 год 07 хв 53 с.

З письмових пояснень ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» вбачається, що товариство як небанківська фінансова установа не здійснює самостійно платіжні операції, а для виконання кредитного договору передає відповідну платіжну інструкцію надавачу платіжних послуг із зазначенням реквізитів, повідомлених клієнтом у заявці на отримання кредиту. Первісний кредитор також зазначив, що документальне підтвердження фактичного зарахування коштів на рахунок клієнта може надати емітент платіжної картки, який обслуговує відповідний рахунок.

Згідно з довідкою ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» № 378748806/26052026/Э від 26 травня 2026 року, на виконання кредитного договору № 378748806 від 15 серпня 2019 року кредитодавцем було ініційовано платіжну операцію на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

У довідці зазначено, що надавачем платіжних послуг платника та отримувача було АТ КБ «ПРИВАТБАНК», отримувачем коштів - ОСОБА_1 , а рахунком/платіжною карткою отримувача - картка № НОМЕР_7. Сума платіжної операції становила 6 000,00 грн, ідентифікатор платіжної операції - 731a07b7-272b-421b-891a-765df8c24279. Датою ініціювання платіжної інструкції зазначено 15 серпня 2019 року о 12 год 07 хв 53 с, датою завершення платіжної операції - 15 серпня 2019 року о 12 год 08 хв 00 с.

На виконання ухвали суду про витребування доказів АТ КБ «ПРИВАТБАНК» повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 у банку була емітована платіжна картка № НОМЕР_4 , якій відповідав рахунок НОМЕР_5 .

Банк також повідомив, що номер телефону НОМЕР_6 містився в анкетних даних ОСОБА_1 , хоча не був фінансовим номером за вказаною платіжною карткою.

З відповіді банку та доданої до неї виписки за рахунком за період із 15 до 20 серпня 2019 року вбачається, що 15 серпня 2019 року на рахунок, пов`язаний із карткою № НОМЕР_4 , було здійснено переказ коштів у сумі 6 000,00 грн. У виписці зазначена операція «Переказ коштів. ID платежу 1095464156» на суму 6 000,00 грн, після проведення якої залишок на рахунку становив 5 988,40 грн.

Таким чином, банківські документи містять відомості про належність платіжної картки саме ОСОБА_1 та фактичне зарахування на пов`язаний із нею рахунок 15 серпня 2019 року грошових коштів у сумі 6 000,00 грн.

З наданого ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» розрахунку заборгованості за кредитним договором № 378748806 вбачається, що 15 серпня 2019 року ОСОБА_1 було видано кредит у сумі 6 000,00 грн. У розрахунку відображено здійснення відповідачкою двох платежів: 12 вересня 2019 року у сумі 17,00 грн та 05 листопада 2019 року у сумі 3 220,00 грн, загалом 3 237,00 грн.

У період первісного строку кредитування у розрахунку відображено щоденне нарахування процентів у сумі 0,60 грн. 12 вересня 2019 року із внесеного платежу 17,00 грн 0,20 грн зараховано на погашення тіла кредиту та 16,80 грн - на погашення процентів, унаслідок чого залишок основного боргу становив 5 999,80 грн.

Починаючи з 15 вересня 2019 року у розрахунку відображено щоденне нарахування процентів у сумі 102,00 грн, що відповідає 1,70 % від суми кредиту 6 000,00 грн. Такі нарахування здійснювалися, зокрема, протягом строку, на який кредитування було продовжено додатковою угодою. Станом на 12 жовтня 2019 року сума до сплати за розрахунком становила 8 857,00 грн.

16 жовтня 2019 року у розрахунку відображено нарахування процентів у сумі 3684,00 грн, після чого надалі щоденно нараховувалися проценти у сумі 102,00 грн. 05 листопада 2019 року відповідачкою здійснено платіж у сумі 3 220,00 грн, який за розрахунком спрямовано на погашення нарахованих процентів. Після цього нарахування процентів у сумі 102,00 грн на день продовжувалося.

Станом на 24 грудня 2019 року у розрахунку первісного кредитора зазначено залишок основного боргу у сумі 5 999,80 грн та заборгованість за процентами у сумі 11997,20 грн. Загальний розмір заборгованості на цю дату становив 17 997,00 грн.

28 листопада 2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» як клієнтом та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» як фактором було укладено договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого клієнт передавав фактору права грошової вимоги до боржників, визначених у відповідних реєстрах прав вимоги.

До матеріалів справи долучено Реєстр прав вимоги № 58 від 24 грудня 2019 року до договору факторингу № 28/1118-01. У цьому Реєстрі під № 1491 зазначено ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , кредитний договір № 378748806 від 15 серпня 2019 року, заборгованість за основним боргом у сумі 5 999,80 грн та заборгованість за процентами у сумі 11 997,20 грн, загалом 17 997,00 грн.

24 грудня 2019 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» підписали протокол узгодження предмета факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги за Реєстром № 58. У протоколі сторони підтвердили досягнення згоди щодо всіх істотних умов відступлення прав грошових вимог, визначених у Реєстрі, та зазначили, що датою їх переходу від клієнта до фактора є 24 грудня 2019 року.

Згідно з актом звірки взаємних розрахунків станом на 31 грудня 2019 року сума фінансування за відступлення прав вимоги за Реєстром № 58 становила 2 133 502,44 грн. Сторони акта підтвердили повну оплату фактором зазначеної суми фінансування за передані права вимоги.

05 серпня 2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» як клієнтом та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» як фактором укладено договір факторингу № 05/0820-01.

За умовами пункту 2.1 цього договору клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, визначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор - прийняти такі права та здійснити фінансування клієнта. Пунктом 4.1 договору передбачено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання відповідного Реєстру прав вимоги.

З наданого Реєстру прав вимоги № 4 від 09 квітня 2021 року до договору факторингу № 05/0820-01 вбачається включення до нього права вимоги за кредитним договором № 378748806 від 15 серпня 2019 року, укладеним із ОСОБА_1 .

На виконання договору факторингу ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» 12 квітня 2021 року перерахувало на користь ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» 4 272 671,11 грн як суму фінансування за Реєстром прав вимоги № 4 від 09 квітня 2021 року до договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року.

Із розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», вбачається, що на момент набуття ним права вимоги 24 грудня 2019 року за кредитним договором № 378748806 обліковувалася заборгованість у загальному розмірі 17 997,00 грн, з яких 5 999,80 грн - основний борг та 11 997,20 грн - проценти.

Після набуття права вимоги ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» у розрахунку відображено подальше нарахування процентів у сумі 102,00 грн на день у період із 25 до 31 грудня 2019 року.

Крім того, розрахунок містить відомості про здійснення відповідачкою після відступлення права вимоги двох платежів: 07 квітня 2020 року у сумі 4 000,00 грн та 25 травня 2020 року у сумі 1 000,00 грн, усього 5 000,00 грн.

Станом на 09 квітня 2021 року, тобто на дату подальшого відступлення права вимоги ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», у розрахунку ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зазначено залишок основного боргу у сумі 5 999,80 грн та заборгованість за процентами у сумі 8839,20 грн, що разом становить 14 839,00 грн.

Таким чином, зменшення загальної суми заборгованості з 17 997,00 грн станом на 24 грудня 2019 року до 14 839,00 грн станом на 09 квітня 2021 року у наданому розрахунку пов`язане із внесеними відповідачкою платежами у загальній сумі 5 000,00 грн та відображеним кредитором порядком їх зарахування.

05 червня 2025 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» як клієнтом та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» як фактором укладено договір факторингу № 05/06/25-Е.

За умовами пункту 1.1 цього договору фактор зобов`язався передати клієнту грошові кошти за плату, а клієнт - відступити фактору права грошової вимоги до боржників, визначених у Реєстрі боржників. Пунктом 1.2 договору передбачено, що перехід права вимоги від клієнта до фактора відбувається з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі Реєстру боржників, після чого фактор стає кредитором щодо відповідних боржників.

У Реєстрі боржників до договору факторингу № 05/06/25-Е від 05 червня 2025 року під порядковим № 6341 зазначено ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , кредитний договір № 378748806 від 15 серпня 2019 року. Загальна сума заборгованості за цим договором визначена у розмірі 14 839,00 грн, з яких 5 999,80 грн - заборгованість за основним боргом та 8 839,20 грн - заборгованість за процентами; прострочена комісія та пеня зазначені у розмірі 0,00 грн.

05 червня 2025 року ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» передало, а ТОВ «ФК «ЕЙС» прийняло Реєстр боржників у кількості 24 007 осіб. В акті приймання-передачі зазначено, що з моменту його підписання до фактора переходять права вимоги до боржників, включених до Реєстру, і фактор стає їх кредитором. Загальна сума заборгованості за переданим Реєстром становила 363 342 989,66 грн.

Факт здійснення фінансування за договором факторингу підтверджується платіжною інструкцією № 345 від 10 вересня 2025 року, згідно з якою ТОВ «ФК «ЕЙС» перерахувало ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» 2 004 222,05 грн із призначенням платежу: оплата фінансування за відступлення права вимоги згідно з договором факторингу № 05/06/25-Е від 05 червня 2025 року.

З виписки з особового рахунку за кредитним договором № 378748806 від 15 серпня 2019 року вбачається, що станом на 15 червня 2026 року ТОВ «ФК «ЕЙС» обліковує за ОСОБА_1 заборгованість у загальному розмірі 14 839,00 грн, з яких 5999,80 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту та 8 839,20 грн - прострочена заборгованість за процентами. Заборгованість за комісією та штрафними санкціями відсутня.

За період із 05 червня 2025 року до 15 червня 2026 року руху коштів за особовим рахунком не відображено, а залишок заборгованості на кінець періоду становить ті ж 14839,00 грн, у тому числі 5 999,80 грн основного боргу та 8 839,20 грн процентів.

Застосовані судом норми права, мотиви та висновки суду

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За змістом статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частинами першою - третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та надає оцінку як доказам у цілому, так і кожному доказу або групі однотипних доказів.

Щодо укладення кредитного договору та дійсності правочину

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Суд установив, що кредитний договір № 378748806 від 15 серпня 2019 року укладений між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора.

Договір містить відомості, які дають змогу ідентифікувати позичальницю, визначає суму кредиту, строк кредитування, процентну ставку, порядок повернення коштів, наслідки порушення грошового зобов`язання та порядок електронного підписання.

Матеріали справи також містять анкетні дані відповідачки та відомості інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця про направлення одноразового ідентифікатора на зазначений при оформленні кредиту номер телефону та його введення під час акцепту договору.

Відповідачка не заявила вимоги про визнання кредитного договору чи окремих його положень недійсними. Недійсність установлених у ньому умов безпосередньо законом не встановлена.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 вказала, що за відсутності встановленої законом нікчемності відповідної умови договору суд не вправі без позовної вимоги споживача визнавати її недійсною, змінювати договір та на цій підставі самостійно зменшувати розмір процентів.

Отже, договір та його умови є чинними й обов`язковими для сторін, а заперечення відповідачки не спростовують факту виникнення між сторонами кредитного зобов`язання.

Щодо фактичного надання кредитних коштів

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Суд відхиляє доводи відповідачки про недоведеність фактичного надання їй кредитних коштів.

Відомості первісного кредитора про видачу кредиту узгоджуються з відповіддю АТ КБ «ПРИВАТБАНК», отриманою судом на виконання ухвали про витребування доказів.

Банком підтверджено, що платіжна картка № НОМЕР_4 була емітована на ім`я ОСОБА_1 , а 15 серпня 2019 року на пов`язаний із нею банківський рахунок зараховано 6 000,00 грн.

Такі відомості є отриманими безпосередньо від банківської установи, яка обслуговувала рахунок відповідачки, та узгоджуються з кредитним договором, даними інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора і його платіжними документами.

Сукупність цих доказів є належною, допустимою, достовірною та достатньою для встановлення факту виконання кредитодавцем свого обов`язку з надання кредиту.

Саме посилання відповідачки на відсутність первинних банківських документів, яке містилося у відзиві до надходження витребуваної судом відповіді банку, після отримання таких документів фактично спростоване матеріалами справи.

Отже, суд установив, що відповідачка отримала кредитні кошти у сумі 6 000,00 грн, а тому набула обов`язку повернути їх на умовах укладеного договору.

Щодо строку кредитування, пролонгації та процентів

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.

Первісно договором установлено строк кредитування тривалістю 30 днів та процентну ставку 0,01 % від суми кредиту за кожний день користування ним.

12 вересня 2019 року сторони уклали додаткову угоду, якою за зверненням позичальниці продовжили строк кредитування ще на 28 днів та погодили, що з 14 вересня 2019 року проценти за користування кредитом становлять 1,70 % від суми кредиту за кожний день.

Отже, продовження строку кредитування відбулося не автоматично, а внаслідок окремого погодженого сторонами правочину.

Доказів укладення після цього іншої додаткової угоди про подальше продовження строку кредитування матеріали справи не містять.

Водночас відсутність наступної пролонгації не припинила грошового зобов`язання відповідачки та не усунула наслідків його прострочення, прямо встановлених сторонами в кредитному договорі.

Відповідно до частини першої статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник є таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4.2 кредитного договору сторони прямо погодили наслідки користування кредитом понад строк, установлений договором або додатковими угодами, та визначили застосування процентної ставки 1,70 % від суми кредиту за кожний день такого користування.

Крім того, пунктом 4.3 договору сторони прямо визначили, що проценти, нараховані відповідно до пункту 4.2 договору після закінчення строку кредиту, є процентами за понадстрокове користування грошовими коштами у розумінні частини другої статті 625 ЦК України.

Таким чином, договір розмежовує плату за правомірне користування кредитом у межах погодженого строку та визначену сторонами відповідальність за порушення грошового зобов`язання після настання прострочення.

Розмір такої відповідальності визначений договором безпосередньо, є математично зрозумілим і не потребує додаткового погодження сторін після виникнення прострочення.

Відповідачка не оспорила відповідні положення договору та не заявила вимоги про визнання їх недійсними.

Тому саме по собі нарахування після спливу строку кредитування платежів, правову природу яких сторони прямо визначили як відповідальність за частиною другою статті 625 ЦК України, не суперечить умовам укладеного договору.

Щодо перевірки розрахунку заборгованості та здійснених відповідачкою платежів

Суд не обмежується формальним посиланням на поданий кредитором розрахунок, а перевіряє його відповідність умовам договору, фактичним платежам та імперативним приписам законодавства, чинним у відповідні періоди.

З розрахунку первісного кредитора встановлено, що 12 вересня 2019 року відповідачка сплатила 17,00 грн, із яких 16,80 грн зараховано у рахунок процентів, а 0,20 грн - у рахунок основного боргу. Після цього залишок тіла кредиту становив 5 999,80 грн.

За період погодженої сторонами пролонгації нарахування здійснювалося за ставкою 1,70 % на день, що для кредиту у сумі 6 000,00 грн становило 102,00 грн на день.

Станом на 12 жовтня 2019 року розрахунок містить заборгованість у сумі 8 857,00 грн.

У подальшому кредитор застосував передбачений пунктом 4.2 договору механізм перерахунку процентів у зв`язку з неповерненням кредиту у погоджений строк та продовжив нарахування погоджених договором платежів за прострочення.

Станом на 24 грудня 2019 року первісним кредитором обліковано 5 999,80 грн основного боргу та 11 997,20 грн процентної заборгованості, разом 17 997,00 грн.

Після переходу права вимоги до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за період із 25 до 31 грудня 2019 року нараховано ще 714,00 грн, унаслідок чого станом на 31 грудня 2019 року загальна заборгованість становила 18 711,00 грн.

07 квітня 2020 року відповідачка сплатила 4 000,00 грн, а 25 травня 2020 року - 1000,00 грн.

Після врахування цих платежів залишок заборгованості становив: 18 711,00 грн - 4000,00 грн - 1 000,00 грн = 13 711,00 грн.

Такий результат повністю відповідає розрахунку ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», у якому після платежу від 25 травня 2020 року відображено залишок заборгованості саме 13 711,00 грн.

Отже, доводи відповідачки про те, що здійснені нею платежі повністю погасили кредитне зобов`язання, спростовуються розрахунками та змістом договору.

Внесені платежі враховані кредиторами при визначенні залишку боргу, однак їх загального розміру було недостатньо для повного виконання грошового зобов`язання з урахуванням процентів та передбачених договором наслідків прострочення.

Щодо нарахування 1 128,00 грн 09 квітня 2021 року

Разом із тим суд не погоджується з розрахунком позивача в частині додатково нарахованих 09 квітня 2021 року 1 128,00 грн.

Пунктом 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній у період здійснення такого нарахування, було передбачено звільнення споживача від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, починаючи з 01 березня 2020 року.

Зазначеною нормою було, зокрема, встановлено, що споживач у разі такого прострочення звільняється від обов`язку сплачувати кредитодавцю неустойку та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання, невиконання або часткове виконання зобов`язань за таким договором.

Наведена норма має імперативний характер та не залежить від того, чи звертався споживач до кредитодавця із заявою про її застосування.

У постанові від 03 червня 2026 року у справі № 757/8409/22-ц Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що передбачене пунктом 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» звільнення споживача від відповідальності поширюється на будь-які платежі, передбачені за прострочення виконання договору, у тому числі на платежі, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України.

У цій справі правова природа платежів після закінчення строку кредитування безпосередньо визначена пунктом 4.3 кредитного договору як проценти за понадстрокове користування коштами відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Отже, нарахування таких платежів після 01 березня 2020 року підпадає під спеціальне законодавче звільнення споживача від відповідальності.

09 квітня 2021 року ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» додатково нарахувало 1 128,00 грн, після чого загальний розмір заборгованості було збільшено з 13 711,00 грн до 14 839,00 грн.

Іншої правової підстави для такого нарахування, яка не була б пов`язана з простроченням відповідачкою виконання кредитного зобов`язання, позивач не навів і матеріали справи не містять.

Навпаки, сам позивач у відповіді на відзив обґрунтовує право на післястрокові нарахування положеннями пунктів 4.2, 4.3 кредитного договору та частиною другою статті 625 ЦК України.

Таким чином, 1 128,00 грн нараховані у період дії законодавчого звільнення споживача від відповідальності за прострочення кредитного зобов`язання та стягненню з відповідачки не підлягають.

Чинна редакція пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» додатково прямо встановлює, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Тому зазначена сума не може бути включена до заборгованості, яка підлягає примусовому стягненню.

Після виключення неправомірно нарахованих 1 128,00 грн заборгованість відповідачки становить: 14 839,00 грн - 1 128,00 грн = 13 711,00 грн, з яких: 5 999,80 грн - заборгованість за тілом кредиту; 7 711,20 грн - заборгованість за процентами та іншими погодженими договором платежами, які не погашені здійсненими відповідачкою платежами та не охоплюються законодавчим звільненням від відповідальності.

Щодо переходу права вимоги до позивача

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено послідовний перехід права вимоги за кредитним договором № 378748806 від 15 серпня 2019 року від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», надалі до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», а 05 червня 2025 року - до ТОВ «ФК «ЕЙС».

Кожен етап відступлення підтверджений договором факторингу та реєстром прав вимоги або боржників, у яких індивідуалізовано відповідачку, номер і дату її кредитного договору та суму переданої заборгованості.

Передача права вимоги до ТОВ «ФК «ЕЙС» додатково підтверджена актом приймання-передачі Реєстру боржників та документом про здійснення фактором фінансування.

Отже, позивач належними та достатніми доказами підтвердив набуття права вимоги до ОСОБА_1 за спірним кредитним договором.

Заперечення відповідачки не спростовують правонаступництва позивача.

Щодо заяви відповідачки про застосування позовної давності

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною четвертою статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідачка заявила про застосування наслідків спливу позовної давності, посилаючись на те, що кінцевий строк виконання кредитного зобов`язання настав у 2019 році, тоді як позов подано лише 28 серпня 2026 року.

Суд відхиляє цей довід.

На момент набрання 02 квітня 2020 року чинності Законом України № 540-IX трирічна позовна давність за вимогами, строк якої почав перебіг у 2019 році, не спливла.

Пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України строки, визначені, зокрема, статтями 257 і 258 ЦК України, були продовжені на строк дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України.

Надалі законодавством були встановлені особливості перебігу позовної давності на період дії воєнного стану, а з 30 січня 2024 року її перебіг був зупинений.

04 вересня 2025 року набрав чинності Закон України № 4434-IX від 14 травня 2025 року, яким пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України виключено та поновлено перебіг позовної давності.

У постанові від 16 квітня 2026 року у справі № 751/4086/24 Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду роз`яснив, що якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, її перебіг підлягає визначенню з урахуванням законодавчого продовження на період карантину, особливостей її перебігу під час воєнного стану та подальшого зупинення.

Позивач звернувся до суду 28 серпня 2026 року.

З урахуванням установленого законом спеціального порядку перебігу позовної давності цей строк на дату звернення позивача до суду не сплив.

Подальше відступлення права вимоги саме по собі не змінює порядку обчислення позовної давності, і в цій частині довід відповідачки є правильним. Проте він не впливає на результат вирішення заяви про застосування позовної давності, оскільки її перебіг був змінений безпосередньо законом, а не договорами факторингу.

Тому правові підстави для відмови у позові у зв`язку зі спливом позовної давності відсутні.

Висновок за результатами розгляду справи

Оцінивши докази кожен окремо та у їх сукупності і взаємному зв`язку, суд установив, що кредитний договір № 378748806 від 15 серпня 2019 року укладений відповідачкою належним чином; кредитні кошти у сумі 6 000,00 грн фактично зараховані на належний їй банківський рахунок; умови договору та додаткової угоди щодо строку кредитування, процентної ставки і наслідків прострочення є чинними; право вимоги за договором у встановленому порядку перейшло до позивача.

Доводи відповідачки про недоведеність факту видачі кредиту, відсутність належного підтвердження заборгованості та повне погашення зобов`язання спростовані сукупністю досліджених доказів.

Заява відповідачки про застосування наслідків спливу позовної давності задоволенню не підлягає, оскільки на момент звернення позивача до суду позовна давність не спливла.

Разом із тим позивач безпідставно включив до заявленої заборгованості 1 128,00 грн, нарахованих 09 квітня 2021 року як платіж за прострочення грошового зобов`язання, оскільки у цей період відповідачка як споживач була звільнена від такої відповідальності на підставі пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування».

Відтак позов підлягає частковому задоволенню у сумі 13 711,00 грн, з яких 5 999,80 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 7 711,20 грн - заборгованість за процентами.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення 1 128,00 грн необхідно відмовити.

Судові витрати

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Позовні вимоги заявлено у сумі 14 839,00 грн, а задоволенню підлягають вимоги у сумі 13 711,00 грн, що становить 92,3984 % від заявлених майнових вимог.

Отже, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеній частині позову: 2 662,40 грн ? 13 711,00 грн / 14 839,00 грн = 2460,02 грн.

В іншій частині судовий збір покладається на позивача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною четвертою статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони.

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач подав договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20 січня 2026 року, додаткову угоду № 25770992836 від 19 червня 2026 року та акт приймання-передачі наданих послуг від 25 червня 2026 року.

Додатковою угодою конкретизовано надання правничої допомоги саме у справі щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 378748806 від 15 серпня 2019 року.

З акта приймання-передачі наданих послуг убачається, що адвокатським бюро надано такі послуги: складання позовної заяви - 2 години вартістю 5 000,00 грн; вивчення матеріалів справи - 2 години вартістю 1 000,00 грн; підготовка та подання адвокатського запиту - 1 година вартістю 500,00 грн; підготовка клопотання - 1 година вартістю 500,00 грн. Загальна вартість послуг становить 7 000,00 грн.

Отже, факт надання професійної правничої допомоги, її обсяг та погоджена сторонами вартість документально підтверджені.

Водночас визначення розміру гонорару у відносинах між адвокатом та клієнтом і визначення розміру судових витрат, які підлягають компенсації за рахунок іншої сторони, не є тотожними правовими питаннями.

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, тобто встановлення їх дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан сторін.

Такий підхід відповідає практиці Європейського суду з прав людини. У рішенні у справі «East/West Alliance Limited v. Ukraine» від 23 січня 2014 року Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише за умови доведення того, що такі витрати були фактично і необхідно понесені, а їх розмір є розумним.

Європейський суд з прав людини також наголосив, що домовленість між адвокатом і клієнтом щодо розміру винагороди створює зобов`язання між ними, однак не є обов`язковою для суду при визначенні розміру витрат, які мають бути компенсовані іншою стороною.

Відповідачка заявила клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на незначну складність спору, типовий характер позову, розгляд справи у спрощеному позовному провадженні та неспівмірність заявленої суми із ціною позову.

Суд частково погоджується з цими запереченнями.

Сам по собі розгляд справи у спрощеному позовному провадженні не є підставою для відмови у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу.

Так само сам факт того, що спір виник із кредитних правовідносин, не означає автоматично його незначної складності.

Разом із тим при вирішенні питання про розмір компенсації суд ураховує фактичний обсяг саме тих робіт, які включені до акта від 25 червня 2026 року.

За цим актом адвокатське бюро надало шість годин правничої допомоги, з яких чотири години віднесено до вивчення матеріалів справи та складання позовної заяви.

Значна частина матеріалів, досліджених при підготовці позову, є типовою для спорів про стягнення заборгованості за договорами споживчого кредитування: кредитний договір, розрахунок заборгованості, документи щодо відступлення права вимоги, докази направлення та отримання електронних документів.

Вивчення таких матеріалів є необхідною складовою підготовки позовної заяви, а тому ці види робіт за своїм змістом частково взаємопов`язані.

Складання позовної заяви оцінено сторонами договору у 5 000,00 грн за дві години роботи, що становить 2 500,00 грн за годину, тоді як вивчення матеріалів справи оцінено у 500,00 грн за годину.

Сам по собі різний розмір погодинної оплати не свідчить про недійсність домовленостей сторін, однак при вирішенні питання про компенсацію таких витрат за рахунок іншої сторони суд зобов`язаний перевірити їх співмірність із фактичним характером і складністю виконаної роботи.

Суд також враховує, що акт від 25 червня 2026 року не містить витрат на участь адвоката в судових засіданнях, підготовку відповіді на відзив, заперечень, додаткових пояснень чи іншої правничої допомоги, наданої вже під час судового розгляду.

Таким чином, заявлені 7 000,00 грн стосуються переважно первісної підготовки типової позовної заяви та пов`язаних із нею підготовчих дій.

Суд не погоджується з доводом відповідачки про необхідність повної відмови у компенсації цих витрат, оскільки факт надання послуг та їх зв`язок із розглядом справи підтверджені належними доказами.

Водночас покладення на відповідачку всієї погодженої між позивачем та адвокатським бюро суми 7 000,00 грн не відповідало б критеріям розумності, необхідності та співмірності, встановленим статтею 137 ЦПК України та сформульованим Великою Палатою Верховного Суду і Європейським судом з прав людини.

З урахуванням ціни позову, характеру спору, фактичного обсягу наданих послуг, часу, зазначеного в акті, часткового взаємного поглинання робіт із вивчення матеріалів справи та складання позовної заяви, а також відсутності участі адвоката у судових засіданнях, суд вважає співмірним та розумним розміром витрат на професійну правничу допомогу, який може бути покладений на іншу сторону, 5 000,00 грн.

Такий висновок не змінює розміру гонорару, погодженого між ТОВ «ФК «ЕЙС» та адвокатським бюро, а визначає виключно ту частину витрат позивача, яка підлягає компенсації за рахунок відповідачки у межах розподілу судових витрат.

Оскільки позовні вимоги задоволено на 92,3984 %, визначений судом співмірний розмір витрат на професійну правничу допомогу також підлягає розподілу пропорційно задоволеній частині позову: 5 000,00 грн ? 13 711,00 грн / 14 839,00 грн = 4 619,92 грн.

Отже, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» підлягають стягненню судові витрати у загальному розмірі 7 079,94 грн, з яких 2 460,02 грн - судовий збір та 4 619,92 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 223, 247, 263-265, 268, 273 ЦПК України, статтями 204, 256, 257, 261, 267, 512, 514, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 1048, 1054 ЦК України, пунктом 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 378748806 від 15 серпня 2019 року у загальному розмірі 13 711 (тринадцять тисяч сімсот одинадцять) грн 00 коп., з яких:

- 5 999 (п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн 80 коп. - заборгованість за основною сумою кредиту;

- 7 711 (сім тисяч сімсот одинадцять) грн 20 коп. - заборгованість за процентами.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення 1 128 (однієї тисячі ста двадцяти восьми) грн 00 коп. - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» судові витрати у загальному розмірі 7079 (сім тисяч сімдесят дев`ять) грн 94 коп., з яких:

- 2 460 (дві тисячі чотириста шістдесят) грн 02 коп. - судовий збір;

- 4 619 (чотири тисячі шістсот дев`ятнадцять) грн 92 коп. - витрати на професійну правничу допомогу.

У задоволенні вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в іншій частині - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або справа розглядалася без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити сторін у справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13, код ЄДРПОУ 42986956.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя І.Р. Вітер