Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №725/3612/26 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року м. Чернівці

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду Дембіцька О.О., розглянувши за участю секретаря Сабадаша Ю.С., ОСОБА_1 , її захисника Попової- ЗавгородньоїС.Г., ГоробієвськоїА.О., її захисника Новікова О.П.апеляційну скаргу захисника Новікова О.П. на постанову Чернівецького районного суду м. Чернівці від 27 серпня 2026 року,–

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Чернівецького районного суду м. Чернівці від 03.06.2026 року справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП об`єднано в одне провадження.

Постановою Чернівецького районного суду м. Чернівці від 27 серпня 2026 року провадження у справі щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_1 , закрито у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканка АДРЕСА_2 , визнана винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та провадження у справі закрите у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави витрати за проведення експертизи в сумі 7220,40 грн.

Згідно протоколу,03.04.2026 року о 20 год. 30 хв. в м.Чернівці по вул. Українських добровольців,23-А водій ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом марки «VolkswagenGolf»д.н.з. НОМЕР_1 перед початком руху не була уважна, не стежила за дорожньою обстановкою, не переконалась, що подальший рух буде безпечним, в результаті чого не надала перевагу транспортному засобу, який рухався позаду в тій самій смузі марки «Citroen C4»д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що в подальшому призвело до зіткнення внаслідок якого транспортні засоби отримали механічні пошкодження із матеріальними збитками, чим порушила вимоги п. 10.1 ПДР України, тим самим вчинила адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП.

Провадження №33/822/428/26 Головуючий у І інстанції: Федіна А.В.

Категорія: ст.124 КУпАП Доповідач: Дембіцька О.О.

Крім того,03 квітня 2026 року о 30 год. 30 хв. ОСОБА_2 ,керуючи транспортним засобом марки «CITROEN», державний номерний знак НОМЕР_2 не була уважна, не стежила за дорожньою обстановкою, не вибрала безпечної швидкості руху та під час обгону не помітила, що попереду транспортний засіб марки «Volkswagen», номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 здійснює розворот, що в подальшому призвело до зіткнення. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження із матеріальними збитками, травмованих немає, чим порушила вимоги п. 14.2.б ПДР України,за що передбачена відповідальність статтею 124 КУпАП.

На таке судове рішення захисник Новіков О.П. подав апеляційну скаргу в інтересах ОСОБА_2 із проханням скасувати постанову та провадження по справі щодо ОСОБА_2 закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, скасувати стягнення з ОСОБА_2 витрат на проведення судової експертизи, визнати ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Твердить, що районний суд вийшов за межі пред`явленого ОСОБА_2 обвинувачення, оскільки протокол містив лише посилання на порушення п. 14.2(б) ПДР України, тоді як суд у постанові зазначив також порушення п. 12.4 ПДР та вимог дорожньої розмітки 1.1.

Вважає,що згідно пояснень сторін та оглянутого відеозапису події, автомобіль VolkswagenGolfпід керуванням ОСОБА_3 не міг бути і не був об`єктом обгону в розумінні ПДР України.

Стверджує, що ОСОБА_3 здійснювала безперервний та різкий маневр від правого краю проїзної частини з місця паркування, одночасно перетинаючи проїзну частину по діагоналі з метою повороту ліворуч або розвороту. При цьому її автомобіль не стабілізувався у правій смузі, не вирівняв траєкторію паралельно осі дороги та не набрав швидкості попутного потоку.

Апелянт вказує, що згідно з пунктом 1.10 ПДР, автомобіль ОСОБА_3 , який раптово почав рух впоперек проїзної частини, юридично і технічно становив собою небезпеку для руху (раптову перешкоду)для водія ОСОБА_2 , яка правомірно та прямолінійно рухалася проїзною частиною.

Твердить, що дії ОСОБА_2 під час ДТП не були свідомим виконанням маневру обгону, а являли собою екстрене гальмування з одночасним зміщенням автомобіля вліво з метою уникнення фронтального зіткнення з раптовою перешкодою.

Вказує, що зафіксований на схемі місця ДТП 13-метровий слід екстреного гальмування (юзу) від автомобіля ОСОБА_2 підтверджує, на його думку, вимушений характер її дій відповідно до п. 12.3 ПДР, а не свідоме виконання обгону.

Зазначає, що характер і локалізація механічних пошкоджень транспортних засобів свідчать про поперечний (діагональний) перетин проїзної частини автомобілем ОСОБА_3 . Зокрема, зіткнення відбулося лівою передньою частиною її автомобіля з правою бічною частиною автомобіля ОСОБА_2 , що, на думку скаржника, підтверджує відповідну траєкторію руху ОСОБА_3 .

У зв`язку з цим скаржник вважає, що в діях ОСОБА_2 відсутній об`єктивний склад порушення п. 14.2(б) ПДР, оскільки фактичного маневру обгону не було.

Апелянт зазначає, що експерт фактично провів також фототехнічне дослідження,при цьому, не звертався до суду за дозволом на розширення меж експертизи, а тому висновок є недопустимим доказом.

Твердить, що постановою суд зобов`язав експерта встановити швидкість автомобіля Сітроєн С4 із врахуванням гальмівного шляху. На схемі ДТП зафіксовано слід юзу (екстреного гальмування) коліс автомобіля Сітроєн С4, довжиною 13 м.

Зазначає, що з висновку експерта вбачається розрахунок швидкості автомобіля ОСОБА_2 за 13-метровим слідом гальмування, який становить 45,4–48,1 км/год та, на його думку, підтверджує відсутність перевищення швидкості й дотримання п. 12.3 ПДР. Водночас експерт не використав цей результат для подальших розрахунків, зазначивши його як мінімально можливу швидкість та взявши за основу дані, визначені за кадрами відеозапису із неналежними технічними характеристиками.

Стверджує, що саме дії ОСОБА_3 стали причиною виникнення ДТП,оскільки вона, виїжджаючи від правого краю проїзної частини, здійснила небезпечну зміну напрямку руху та перетнула траєкторію автомобіля ОСОБА_2 , який рухався у попутному напрямку, чим створила раптову небезпеку для руху.

На думку апелянта, такі дії свідчать про порушення ОСОБА_3 вимог п. 10.1 ПДР та перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з ДТП. Водночас ОСОБА_2 своєчасно застосувала екстрене гальмування, що підтверджується 13-метровим слідом юзу, однак не мала технічної можливості уникнути зіткнення. У зв`язку з цим захисник вважає безпідставним закриття провадження щодо ОСОБА_3 та неврахування судом причинного зв`язку між її діями і настанням ДТП.

Зазначає, що постановою з ОСОБА_2 безпідставно стягнуто 7220,40 грн витрат за проведення судової експертизи. На його думку, зазначена експертиза є недопустимим доказом, оскільки проведена з порушенням Закону України «Про судову експертизу» та Інструкції № 53/5, зокрема експерт вийшов за межі ухвали суду, використав неналежні методики та фактично перебрав на себе функції суду. У зв`язку з цим скаржник вважає стягнення вартості такої експертизи необґрунтованим.

В доповненні до апеляційної скарги захисник посилається на правові позиції судів першої та апеляційної інстанцій.

Заслухавши доповідь судді, доводи ОСОБА_2 та захисника Новікова О.П., які підтримали апеляційну скаргу, доводи ОСОБА_3 та захисникаПопової-Завгородньої С.Г. про відсутність підстав для скасування судового рішення, перевіривши матеріали справи,апеляційний суд приходить до наступного.

У цій справі було об`єднано у одне провадження матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП.

За наслідками судового розгляду суд дійшов висновку ,що у діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення,а дії ОСОБА_5 знаходяться у безпосередньому причинному зв`язку із настанням ДТП та притягнув її до відповідальності за ст.124 КУпАП.

Згідно складених відносно учасників ДТП протоколів, ОСОБА_1 ставилось у вину те,що вона у порушення п.10.1 ПДРУ, перед початком руху не була уважна,не надала переваги у русі авто,який рухався позаду по тій же смузі під керуванням ОСОБА_5 ,що призвело до зіткнення.

Водночас, ОСОБА_2 , згідно протоколу, поставлене у вину та вона визнана у винуватою у тому,що не була уважна,не стежила за дорожньою обстановкою,не вибрала безпечної швидкості та під час виконання обгону у порушення п.14.2.б не помітила,що попереду т/з під керуванням ОСОБА_1 здійснюєрозворот,що призвело до зіткнення.

Диспозицією ст.124 КУпАП передбачено, що адміністративна відповідальність настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Наведена норма КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до конкретних правил дорожнього руху, порушення вимог яких має бути у причинному зв`язку з їх наслідками.

Як передбачено п.14.2.б ПДР України,перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що водій транспортного засобу, який рухається попереду по тій самій смузі, не подав сигналу про намір повороту (перестроювання) ліворуч.

Із пояснень ОСОБА_2 вбачається, що вона не визнає вину. 03.04.2026 року на вул. Білоруській приблизно о 20:30 год. вона рухалась по головній дорозі, у своїй смузі руху зі швидкістю приблизно 47-50 км/год, стежила за дорожньою обстановкою, дотримувалась безпечної дистанції та всіх ПДР України. Наближаючись до т/зФольксваген д.н.з. НОМЕР_1 , який стояв на проїзній частині,те авто раптово почало здійснювати рух та маневр ліворуч. Внаслідок створення іншим водієм аварійної ситуації та небезпеки для руху, вона негайно застосувала екстрене гальмування, однак уникнути ДТП не вдалося через раптовість дій іншого водія та занадто малу відстань.Удар відбувся з правого боку її автомобіля. Після зіткнення вона розуміла, що потрібно повернути ліворуч і заїхала на тротуар. Винуватцем ДТП вважає водія автомобіля Фольксваген, який виїжджаючи з другорядної дороги, грубо порушив ПДР та не виконав вимогу дати дорогу транспортному засобу, що має перевагу. (а.с.6).

Такі пояснення підтримала під час апеляційного розгляду.

У районному суді ОСОБА_1 вину не визнала.Пояснила, що вона виїжджала на авто Фольксваген з місця паркування, яке розташовувалось на відстані близько 80 м до повороту у двір, куди вона мала намір повернути. Переконавшись у безпечності маневру, врахувавши дорожню обстановку, зокрема відсутність автомобілів, яким вона могла б створити перешкоду, вона розпочала повільний рух зі швидкістю приблизно 10 км/год та виїхала на проїжджу частину з увімкнений відповідним покажчиком повороту. Зазначала, що вона була впевнена у безпечності маневру, оскільки автомобіль ОСОБА_2 в цей час знаходився за межами пішохідного переходу по вул. Українських добровольців на значній відстані. Вона( ОСОБА_3 ), враховуючи цю відстань, була впевнена у безпечності свого маневру. Вважає, що ОСОБА_2 значно перевищила дозволену швидкість руху, адже надто швидко наблизилась та перед зіткненням почула звук екстреного гальмування.

Такі пояснення підтримала під час апеляційного розгляду.

Аналогічні пояснення ОСОБА_3 надала на місці ДТП з яких вбачається, що 03.04.2026 року близько 20:30 год. в м. Чернівці по вул. Білоруській поблизу буд. №25 (магазин « ІНФОРМАЦІЯ_3 ») була припаркована, розпочавши рух, переконалась в безпечності маневру, в дзеркало заднього виду бачила т/з, який знаходився далеко позаду, після того як почала рух,увімкнула лівий покажчик та почала маневр повороту ліворуч в двір будинку №24 по вул. Білоруській. В цей момент відбулося ДТП з т/з Сітроєнд.н.з. НОМЕР_2 , який рухався позаду та почав об`їзд з лівої сторони. Сітроєн рухався з перевищенням безпечної швидкості ( а.с. 53).

Пояснення ОСОБА_3 узгоджуються із зафіксованою на схемі місця ДТП слідовою інформацією (а.с.4) та відеозаписом з камери спостереження магазину «Дари Природи», де видно момент дорожньо-транспортної пригоди.

На схемі місця дорожньо-транспортної пригоди зафіксовано,що у місці ДТП проїзна частина дороги має по одній смузі руху шириною 4,60м у кожному напрямку.

Протилежні напрямки розділені суцільною смугою горизонтальної дорожньої розмітки,яка переривається у місці, ОСОБА_6 мала намір повернути ліворуч .

Обидва автомобілі учасників ДТП рухались у попутному напрямку.

Зіткнення відбулось на зустрічній для обох авто смузі руху лівою передньою частиною авто Фольксваген із правою боковою частиною авто Сітроен,а саме-задньою частиною переднього правого крила.

На схемі також зафіксовано гальмівний шлях автомобіля Сітроен довжиною 13 метрів, який перетинає зустрічну смугу та закінчується біля місця зіткнення.

Після зіткнення автомобіль Фольксваген більшою частиною на зустрічній смузі дещо під кутом вправо передньою частиною у напрямку заїзду у двір.

Автомобіль Сітроен на лівому(відносно напрямку руху обидвох авто) тротуарі на відстані попереду автомобіля Фольксваген,під кутом вліво передньою частиною.

У справі наявний відеозапис моменту ДТП з камери відеоспостереження магазину «Дари Природи», який апеляційний суд безпосередньо дослідив (диск на а.с.67).

З відеозапису вбачається, що ДТП сталася у темну пору доби за наявності вуличного освітлення.

На відео видно,що автомобіль Фольксваген під керуванням ОСОБА_3 рухається проїзною частиною дороги прямо з невеликою швидкістю із увімкненим лівим покажчиком повороту. Після цього водій у дозволеному розміткою місці розпочала маневр повороту ліворуч.

На відеозаписі видно,щоФольксваген увесь той час,коли він перебуває у зоні огляду камери відеоспостереження,рухається прямолінійно по своїй смузі руху і лише потім,зміщуючись, розпочинає маневр повороту ліворуч.

Такі висновки підтверджуються видимими на відео мокрими слідами від правих переднього та заднього коліс,які залишив Фольксваген на проїзній частині та які прослідковуються до місця його зупинки внаслідок зіткнення.Такі сліди розташовані практично паралельно правому краю проїзної частини дороги,зміщуючись вліво при виконанні маневру повороту ліворуч.

Отже,відеозаписом спростовуються твердження апелянта про те,що автомобіль Фольксваген під керуванням ОСОБА_7 здійснював безперервний та різкий маневр від правого краю проїзної частини з місця паркування, одночасно перетинаючи проїзну частину по діагоналі з метою повороту ліворуч або розвороту.Також не відповідають фактичним обставинам твердження,що цей автомобіль не стабілізувався у правій смузі і не вирівняв траєкторію паралельно осі дороги.

Те,що автомобіль не набрав швидкості,узгоджується із наміром ОСОБА_7 здійснити поворот ліворуч у місці ,де це дозволено ДПРУ.

Твердження апелянта,що автомобіль ОСОБА_3 раптово почав рух впоперек проїзної частини- суперечить відеозапису.

Безпідставними є посилання захисника у апеляційній скарзі на те,що автомобіль ОСОБА_7 почав рух з правого узбіччя і здійснив небезпечну зміну напрямку руху з глибоким перетином смуги руху безпосередньо перед автомобілем Сітроен,який наближався у попутному напрямку.

Згідно відео,автомобіль Фольксваген не перебував і не розпочинав рух з узбіччя,яке у тому місці дороги відсутнє, а рухався по правій смузі руху,на якій позаду рухався автомобіль Сітроен.

Захисник у апеляційній скарзі вказував,що беззаперечним,на його думку, доказом діагонального перетину дороги автомобілем ОСОБА_7 є характер і локалізація механічних пошкоджень на авто(лівим переднім кутом Фольксвагена у правий бік(задню частину переднього правого крила)Сітроена.

Однак,згідно відеозапису, ОСОБА_7 рухалась прямо по правій смузі руху та лише,проїхавши певну відстань,розпочала,попередньо увімкнувши покажчик повороту,маневр повороту ліворуч,де на зустрічній смузі руху відбулось зіткнення із т/з Сітроен

Тобто, ОСОБА_7 не розпочала маневр повороту ліворуч одразу з місця паркування та не «перетинала шлях впоперек дороги»,не надавши переваги у русі Горобієвській,яка рухалась позаду по цій же смузі.

Згідно відео,передня частина автомобіля Сітроен(Горобієвська) вперше з`явилась на відеозаписі,коли ОСОБА_8 ( ОСОБА_7 ) виконував маневр повороту ліворуч.

В цей момент ОСОБА_9 вже перебував частково на лівій(зустрічній) і частково на правій смузі руху та продовжував рух,перетинаючи зустрічну смугу, до місця зіткнення.

Зіткнення відбулось передньою лівою частиною Фольксвагена з передньою правою боковою частиною т/зСітроен

Автомобіль Фольксваген зупинився у місцізіткнення,аСітроен проїхав вперед певну відстань і зупинився на тротуарі.

На відео видно,що швидкість авто ОСОБА_9 перевищувала швидкість,із якою рухався Фольксваген.

Всупереч доводам апелянта,викладені вище докази,у тому числі і відеозапис, дозволяють зробити висновки,що до цієї дорожньої ситуації застосовні правила п.14.2.б ПДРУ, ОСОБА_10 не дотрималась.

Даючи оцінку відеозапису,районний суд зазначив,що в момент ДТП автомобіль Фольксваген виконував маневр повороту ліворуч,а не виїжджав із місця паркування,що спростовує твердження захисту Горобієвської про те,що ОСОБА_7 мала надати їй перевагу у русі.

У даному провадженні судом постановою від 03.06.2026 року була призначена експертиза,за наслідками проведення якої експертом складений висновок №СЕ-19/126-26/7790-ІТ від 10.07.2026 року.

Під час дослідження обставин експерт виснував,що швидкість руху авто ОСОБА_9 була погашена під час руху в загальмованому стані та із врахуванням довжини слідів гальмування авто ОСОБА_9 згідно схеми (13 м) становила є 45,4…48,1 км/год,що є мінімально можливою швидкістю,оскільки не було враховано відстань ,яку ОСОБА_9 подолав від місця зіткнення до місця фіксації на схемі,погашення кінетичної енергії при контактній взаємодії з автомобілем Фольксваген,а також те,що колеса авто могли заблокуватись не одразу.

Дослідивши також відеозапис,де зафіксовано рух обидвох авто до зіткнення та момент ДТП, експерт розрахунковим шляхом встановив,що автомобіль ОСОБА_9 рухався із середньою швидкістю не менше ніж 60 км\год та не більше 64,1 км/год.

Експерт зазначив,що на ділянці дороги,де відбулось ДТП,наявна лінія суцільної дорожньої розмітки 1.1 ПДРУ,яка у місці виконання маневру повороту ліворуч т/з Фольксваген переходить у переривчасту лінію1.5,а потім знову у 1.1.ПДРУ,а при виборі швидкості руху водій ОСОБА_11 в момент виявлення небезпеки для руху у вигляді зміни напрямку руху попутного автомобіля повинна була зменшити швидкість аж до зупинки.

Оцінюючи обставини ДТП,експерт вказав,що на момент зміни напрямку руху-повороту ліворуч- у водія ОСОБА_8 ( ОСОБА_7 ) на смузі зустрічного руху були відсутні як зустрічні,так і попутні т/з,у тому числі і ОСОБА_9 .Тобто за умови збереження стабільності обстановки з боку водія Горобієвської зміна напрямку руху водієм ОСОБА_7 не створювала небезпеки дорожньому руху

При цьому,водій ОСОБА_8 ( ОСОБА_7 ) мала право розраховувати,що водій іншого авто не почне обгін у недозволеному для цього місці.Після зміни напрямку руху дії водія ОСОБА_7 не регламентувались п.10.1 ПДРУ.

Експерт виснував,що в даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля ОСОБА_12 своїми одноосібними діями була позбавлена можливості впливати на розвиток цієї дорожньо-транспортної ситуації.

За умови руху із допустимою швидкістю(50 км/год) водій ОСОБА_2 мала технічну можливість уникнути зіткнення та в її діях наявна невідповідність вимогамп.п.14.2.б,12.4 ПДРУ, а також вимог суцільної лінії 1.1 ПДР горизонтальної дорожньої розмітки,що з технічної точки зору перебуває у причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди. Експерт був попереджений про кримінальну відповідальність, передбачену ст.ст. 384, 385 КК України (а.с.106-120)

Посилання захисника на те,що експерт самовільно,без дозволу суду надавав оцінку відеозапису ДТП та використав його для встановлення обставин справи,у тому числі швидкості руху авто,єнеобгрунтованими.

У постанові про призначення експертизи суд прямо вказав ,що у розпорядження експерта надаються матеріали справи,які слід використати у якості вихідних даних,зокрема,долучені захисниками відеозаписи(а.с.105)

Твердження захисника,що експерт, всупереч закону,вирішував питання права,не відповідають змісту висновку,оскільки експертом в межах його компетенції лише були надані відповіді на запитання,поставлені перед ним згідно постанови суду.Питання про винуватість експерт не вирішував.

Районний суд не надавав переваги цьому доказу над іншими,а оцінив висновок експерта у сукупності з іншими доказами,які прийняті у основу судового рішення,викладені у постанові та узгоджуються між собою.

Критикуючи вказаний вище висновок експерта,захисник Новіков О.П.не надав альтернативного висновку експерта,також не заявляв клопотання про призначення повторної експертизи під час розгляду справи у районному і апеляційному суді.

Всупереч доводам захисника,суд, ОСОБА_13 винуватою, не вийшов за межі адміністративного обвинувачення,оскільки порушення вимог п.14.2.б ПДРУ ставилось у вину.Про те, ОСОБА_14 не обрала безпечної швидкості руху,у протоколі також було зазначено.Порушенням вимог горизонтальної дорожньої розмітки суд не мотивув своє рішення.

Висновки районного суду про недоведеність у діях ОСОБА_3 порушень Правил дорожнього руху, які перебувають у причинному зв`язку з настанням ДТП,натомість встановлення таких порушень у діях ОСОБА_2 відповідають фактичним обставинам справи.

Оскільки на момент розгляду справи закінчився передбачений ч.2 ст.38 КУпАП строк накладення адміністративного стягнення, суд визнавши ОСОБА_2 винуватою,правильнозакрив провадження на підставі п.7 ст.247 КУпАП,не наклавши стягнення,передбаченого санкцією ст.124 КУпАП.

У цій справі суд також стягнув із ОСОБА_2 витрати за проведення експертизи у розмірі 7220,40 грн.,із чим апелянт також не погоджується.

Суд вказав,що питання розподілу та відшкодування процесуальних витрат не врегульовані КУпАП,а тому застосував аналогію закону.Із посиланням на норми КПК України та постанову ОП ВС від 12 вересня 2022 року по справі №203/241/17,вказав,що витрати за проведення експертизи не стягуються із особи,кримінальне провадження щодо якої закрите на підставі строків давності ,а відносяться на рахунок держави,окрім витрат,пов`язаних із залученням експерта стороною захисту.

Разом із тим,витрати,які можуть бути стягнуті у порядку провадження,передбаченогоКУпАП,цим кодексом встановлені-і це витрати,які відшкодовуються,зокрема,експертам,яких вони зазнали у зв`язку із явкою в орган,у провадженні якого перебуває справа(ст.275 КУпАП)

Згідно ст.15 Закону України «Про експертизу», проведення судових експертиз державними спеціалізованими установами у кримінальних провадженнях за дорученням слідчого, дізнавача, прокурора, суду та у справах про адміністративні правопорушення здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим експертним установам з Державного бюджету України.

Проведення судових експертиз у кримінальному провадженні державними спеціалізованими установами на замовлення підозрюваного,обвинуваченого,їх захисників,потерпілого,його представника здійснюється за рахунок замовника.

Відповідно до п. 11 Інструкції «Про порядок і розміри компенсації (відшкодування) витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів досудового розслідування, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1996 р. №710, державні спеціалізовані установи судової експертизи проводять судову експертизу у кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення за рахунок та у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік на проведення судових експертиз.

Суд помилково застосував висновки,викладені у постанові ОП ВС від 12 вересня 2022 року по справі №203/241/17,оскільки ініціатором проведення експертизи був суд(постановою від 03.06.2026 року),а сторона захисту не залучала жодних експертів.

Отже, витрати на проведення експертизи, призначеної судом у межах цього провадження та проведеної державною спеціалізованою експертною установою, не підлягають стягненню з ОСОБА_2 .

За таких обставин апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову суду змінити в частині стягнення витрат на проведення судової експертизи.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, –

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу захисника Новікова О.П. задовольнити частково.

Постанову Чернівецького районного суду м. Чернівці від 27 серпня 2026 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП змінити в частині стягнення із ОСОБА_2 витрат на проведення судової експертизи.

Витрати на проведення експертизи в розмірі 7 220,40 грн (сім тисяч двісті двадцять гривень сорок копійок) віднести на рахунок держави.

В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Чернівецького

апеляційного суду О.О.Дембіцька