Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №404/2650/26 — Кропивницький апеляційний суд

Кропивницький апеляційний суд

№ провадження 33/4809/450/26 Головуючий у суді І-ї інстанції Бурко Р. В.

Справа № 404/2650/26 Доповідач в колегії апеляційного суду Олексієнко І. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2026 року. м. кропивницький

Кропивницький апеляційний суд у складі:

головуючого судді Олексієнко І.С.,

із секретарем Степановою Д.К., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисника – адвоката Усатенка В.Ю., представника потерпілої ОСОБА_2 – адвоката Степанової Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницький справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Фортечного районного суду міста Кропивницького від 31 березня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1

визнано винною за ст.124 КУпАП і закрито провадження на підставі п. 7 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Фортечного районного суду міста Кропивницького від 31 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винною за те, що вона 25.12.2025 об 11:52 годині в м. Кропивницькому по вул. Яновського, керуючи транспортним засобом «Mazda CX-3», державний номерний знак НОМЕР_1 , наближаючись до перехрестя з вул. Любомира Гузара, яке на момент дорожньо-транспортної пригоди не регулювався світлофорним об`єктом, не переконалась, що на пішохідному переході позначеного дорожніми знаками 1.14.1, 5.38.1, 5.38.2, немає пішоходів для яких може бути створена перешкода чи небезпека, не обрала безпечної швидкості руху і як наслідок допустила наїзд на пішохода ОСОБА_2 , яка рухалась по пішохідному переході справа наліво відносно руху транспортних засобів. Внаслідок чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, а пішохід ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження. Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. п. 2.3 б, 18.4 Правил дорожнього руху України, за що передбачено відповідальність за ст. 124 КУпАП.

Рішення суду, мотивоване тим, що вина ОСОБА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №612237 від 11.03.2026 року (а.с.1); довідкою про результати проведеної перевірки матеріалів за фактом повідомлення про ДТП від 25.12.2025 р. (а.с.3); рапортом за заявою №70806 від 25.12.2025 р., як ДТП з травмованими (а.с.4); рапортом за заявою №70823 від 25.12.2025 р., як ДТП з травмованими (а.с.5); висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 25.12.2025 р. (а.с.6); протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 25.12.2025 р. (а.с.7-15); схемою до протоколу огляду місця події ДТП від 25.12.2025 р. (а.с.18-19); письмовими поясненнями пішохода ОСОБА_2 (а.с.22-23); виписка із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_2 №13669 від 25.12.2025 (а.с.26). Проте, провадження закрито на підставі п. 7 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду як незаконну та необґрунтовану, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що в постанові місцевий суд зазначив, що вона визнала свою вину, що не відповідає дійсності. Зазначає, що перед пішохідних переходом стояв мікроавтобус, з-за якого раптово вибігла дівчина, яка розмовляла по мобільному телефону, рухаючись по пішохідному переходу. Вона зупинилась до пішохідного переходу та автомобіль на пішохідний перехід не виїхав - зіткнення з пішоходом не відбувалось. Дівчина, яка перебігала проїжджу частину, різко відскочила назад і впала. Належний їй транспортний засіб механічні пошкодження не зазнавав за відсутності зіткнення та матеріальні збитки мені спричинені не були. Отже, пішохід ОСОБА_2 перебігала проїзну частину по пішохідному переходу з порушенням Правил дорожнього руху, а вона зупинила свій автомобіль перед пішохідним переходом та зіткнення з пішоходом не відбувалось взагалі, а ОСОБА_2 побачивши її автомобіль відскочила назад і впала. Просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки вона декілька разів зверталась до суду для отримання постанови але їй її так і не видали. 31.08.2026 вона подала до суду заяву про ознайомлення з матеріалами адміністративної справи і лише 03.09.2026 ознайомилась з матеріалами адміністративної справи та постановою судді від 31.03.2026.

В заперечення на апеляційну скаргу представник потерпілої ОСОБА_2 – адвокат Степанова Н.В. зазначила, що клопотання про поновлення строку є необґрунтованим, а апеляційну скаргу — такою, що не спростовує встановлених у справі обставин, а тому просить відмовити ОСОБА_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Фортечного районного суду м. Кропивницького від 31.03.2026, а у разі поновлення судом строку на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Фортечного районного суду м. Кропивницького від 31.03.2026 - без змін.

Апеляційним судом встановлено, що оскаржувана постанова винесена 31.03.2026 проте проголошена за відсутності учасників справи. З матеріалів справи слідує, що апеляційна скарга подана до суду апеляційної інстанції 07.09.2026, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. Разом з тим, враховуючи, що з текстом оскаржуваної постанови ОСОБА_1 ознайомилися 03.09.2026, а також вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання та поновлення строку на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений не з вини апелянта, і розцінює обставини, на які він посилається, як поважні.

Перевіривши доводи скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та висновок захисника – адвоката Усатенка В.Ю., які просили задовольнити клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду та просили задовольнити апеляційну скаргу, скасувавши постанову суду, представника потерпілої ОСОБА_2 – адвоката Степанової Н.В., яка просила відмовити у задоволенні клопотання про поновлення строку та просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову місцевого суду без зміни, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Згідно положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ст.124 КУпАП необхідно з`ясувати чи дійсно мало місце порушення водієм правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Так, адміністративна відповідальність за ст.124 КУпАП настає у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Відповідно до п. 2.3 б Правил дорожнього руху України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Пунктом 18.4 Правил дорожнього руху України якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується дослідженими доказами, що узгоджуються між собою, та яким суд дав належний аналіз і оцінив їх у сукупності, в тому числі на предмет того, чи вони отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами, підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, є належними та допустимими.

Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП не визнала та пояснила, що вона дійсно 25.12.2025 об 11:52 годині в м. Кропивницькому по вул. Яновського керувала транспортним засобом «Mazda CX-3», державний номерний знак НОМЕР_1 . Наближаючись до перехрестя з вул. Любомира Гузара,вона побачила як перед нею вибігла дівчина, розмовляючи по телефону. Швидкість її автомобіля була приблизно 20-30 км/год. Згідно відео, яке вона долучила до матеріалів справи вбачається, що дівчина сама злякалась, побачивши її автомобіль, відскочила та впала на коліно. Внаслідок зіткнення її автомобіль ушкоджень не зазнав. Вказала, що пошкодження зазначені в протоколі огляду місця події утворилися ще до ДТП. Поліцію та швидку вона не викликала, а викликали стороні люди.

Проте, вирішуючи питання доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, апеляційний суд вважає що її вина об`єктивно підтверджується доказами в їх сукупності, що містяться в матеріалах справи, зокрема: протоколом ЕПР 1 №612237 від 11.03.2026 року (а.с.1); довідкою про результати проведеної перевірки матеріалів за фактом повідомлення про ДТП від 25.12.2025 р. (а.с.3); рапортом за заявою №70806 від 25.12.2025 р., як ДТП з травмованими (а.с.4); рапортом за заявою №70823 від 25.12.2025 р., як ДТП з травмованими (а.с.5); висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 25.12.2025 р. (а.с.6); протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 25.12.2025 р. (а.с.7-15); схемою до протоколу огляду місця події ДТП від 25.12.2025 р. (а.с.18-19); копією посвідчення водія, виданого на ім`я ОСОБА_1 (а.с.21); письмовими поясненнями пішохода ОСОБА_2 (а.с.22-23); виписка із медичної карти стаціонарного хворого №13669 від 25.12.2025 р., ОСОБА_2 (а.с.26);

Більш того, згідно протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 25.12.2025, автомобіль «Mazda CX-3», державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 зазнав технічні ушкодження, а саме ушкодження переднього бамперу та передньої правої фари.

Будь-які зауваження або застереження щодо пошкоджень на автомобілі «Mazda CX-3», державний номерний знак НОМЕР_1 , які утворилися до цих подій, зі сторони водія у протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди та схеми ДТП – відсутні.

А відтак, суд апеляційної інстанції ставиться критично до пояснень ОСОБА_1 , щодо відсутності пошкоджень автомобіля та ці ушкодження її автомобіль отримав до події ДТП.

Під час апеляційного розгляду також встановлено, що за фактом ДТП була здійснена перевірка та встановлено, що допущене ОСОБА_1 правопорушення не тягне за собою кримінальну відповідальність з тих підстав, що не встановлено об`єктивних даних, які вказували б на спричинення ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а відтак у діях ОСОБА_1 відсутній склад кримінального правопорушення передбаченого ст.286 КК України, натомість в її діях вбачаються ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №13669 у ОСОБА_2 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забій м`яких тканин голови.

Отже, на переконання суду апеляційної інстанції дії водія ОСОБА_1 перебувають у причино наслідковому зв`язку з настанням даної ДТП.

З письмових пояснень потерпілої ОСОБА_2 вбачається, що вона 25.12.2025 рухалась пішим ходом із домоволодіння, що розташоване за адресою: м. Кропивницький, вул. Яновського у напрямку магазину. Наблизившись до перехрестя вул. Яновського та вул. Любомира Гузара, м. Кропивницький, мала намір перейти проїзну частину вул. Яновського на іншу сторону у напрямку вул. Соборна, м. Кропивницький. Світлофорний об`єкт не працював. Підійшовши до пішохідного переходу, подивилася у ліву сторону та побачила автомобіль, у правій смузі руху, який почав знижувати швидкість. Після чого вона розцінила дану дорожню обстановку як безпечну та почала перетинати проїзну частину вул. Яновського у межах пішохідного переходу з темпом руху швидкий крок. Після чого пройшовши одну смугу руху, в останній момент побачила автомобіль сірого кольору, який рухався зліва направо відносно її напрямку руху, після чого вона відчула сильний удар у ліву частину тіла від якого її відкинило назад до бордюру та вона впала на асфальтобетонне покриття. Зазначити, що автомобіль рухався дуже швидко та автомобіль намагався гальмувати. Потім вона самостійно підвелася на ноги та відійшла на узбіччя. Вказала, що водійка сірого автомобіля допомогу їй не надавала та вела себе неадекватно, після чого очевидці події викликали швидку та поліцію, а потім її доставили до Обласної клінічної дитячої лікарні.

Отже, досліджені та перевірені обставини у їх сукупності, поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме у порушенні нею, як учасником дорожнього руху правил дорожнього руху, та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

Виходячи з аналізу та оцінки складеної слідчим протоколу огляду місця ДТП та схеми, місця зіткнення та характеру пошкодження автомобіля «Mazda CX-3», державний номерний знак НОМЕР_1 , апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що дії ОСОБА_1 , які виражені у порушенні нею п.2.3б, 18.4 ПДР України, перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку із вчиненням ДТП, адже вона під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахувала дорожню обстановку, стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, у результаті чого допустила наїзд на пішохода ОСОБА_2 .

Покликання апелянта про неповне з`ясування обставин події не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

При цьому, посилання ОСОБА_1 на наявність у діях потерпілої ОСОБА_2 порушень ПДР, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки остання у цьому провадженні не є особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, а отже вирішення питання про її винуватість виходить за межі судового розгляду у даній справі.

Щодо клопотання під час апеляційного розгляду представника потерпілої - адвоката Степанової Н.В. про виклик свідків, то апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання з огляду на наступне.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів, положення щодо яких закріплені в ст. 251 КУпАП.

Відповідно до положень КУпАП обставини, вказані у протоколі про адміністративне правопорушення, перевіряються у спосіб та в порядок, що встановлений ст. ст. 251, 252, 280 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 272 КУпАП як свідок у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі які-небудь обставини, що підлягають установленню по даній справі.

Слід зазначити, що цінність свідка полягає в його безпосередньому об`єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об`єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами. Натомість, на підставі показань свідків не можуть встановлюватися факти, які з огляду на закон або звичай установлюються в документах.

На переконання апеляційного суду, матеріали справи містять достатні дані щодо обставин адміністративного правопорушення, яке мало місце 25.12.2025, які є чіткими та несуперечливими, тому не потребують додаткового виклику вказаних осіб у судове засідання для дачі пояснень. Відтак, суд не вбачає доцільності у виклику та допиту свідків, у судовому засіданні.

Щодо аргументів сторони захисту про безпідставне застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення через закінчення строків, передбачених ч. 2 ст. 38 КУпАП, апеляційний суд вважає їх безпідставними і погоджується з судом першої інстанції.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.

Тому, приймаючи оскаржувану постанову 31 березня 2026 року, визнавши винною ОСОБА_1 у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, суд обґрунтовано не застосував до неї адміністративне стягнення, оскільки строки його накладення закінчилися

Апеляційний суд зауважує, що вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення повинна бути доведена поза розумним сумнівом.

Тобто, дотримуючись засад змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений статтями 251, 255 КУпАП, особи, які уповноважені на складання протоколу про адміністративне правопорушення, та збір доказів, мають довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення, за встановленими обставинами якого відносно неї складено протокол.

В цьому разі стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, достеменно встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було учинено і особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні цього правопорушення.

З огляду на викладене, ні працівником поліції, ні суддею суду першої інстанції не були порушені вимоги законодавства України про адміністративні правопорушення, а тому відповідні твердження сторони захисту є не обґрунтованими, так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02).

З огляду на наведене апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції – без зміни.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Фортечного районного суду міста Кропивницького від 31 березня 2026 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Фортечного районного суду міста Кропивницького від 31 березня 2026 року щодо неї – без зміни.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя