Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №391/929/24 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

іменем України

22 вересня 2026 року м. Кропивницький

справа № 391/929/24

провадження № 22-ц/4809/1427/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С.М., Мурашка С.І.

за участю секретаря судового засідання Щербини А.І.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач - Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Іващенко Ігор Юрійович, на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 27 квітня 2026 року у складі судді Капиш В.М.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (далі по тексту – ОНДІСЕ) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування позовної заяви посилалася на те, що вона проживає та є власником двох земельних ділянок, розташованих по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3522883000:52:005:0022 площею 0,2500 га та кадастровий номер 3522883000:52:005:0023 площею 0,2500 га. Між нею та ОСОБА_2 виник спір щодо користування земельними ділянками, які межують між собою.

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 01.06.2016 частково задоволена апеляційна скарга ОСОБА_2 . Скасовано рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 05.06.2015 року та ухвалено нове рішення. Усунуто порушення права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, що знаходиться в АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання ОСОБА_1 перенести паркан в сторону земельної ділянки по АДРЕСА_1 відповідно до встановлених межових знаків №6 і №5, №3 і №4, що відображено в схемі додатку №3 висновку земельно-технічної експертизи. Зобов`язано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ліквідувати три акації та три кущі смородини між межовими знаками №6 і №5 на спільній межі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 500 грн. Ухвалюючи зазначене рішення апеляційний суд послався на висновок земельно-технічної експертизи, якою встановлено, що межі земельної ділянки позивача закріплені межовими знаками в кількості 11 шт., які виконані з металевого прута довжиною 1 м, діаметром 20 мм та виступають над землею до 20 см, за своєю формою вони не відповідають вимогам законодавства. Розміри між межовими знаками відповідають фактичним розмірам і площа земельної ділянки дорівнює 0,25 га, разом з тим, паркан між земельними ділянками по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 встановлений не по межовим знакам, а з пересуванням в сторону земельної ділянки по АДРЕСА_1 , від 5 см до 31 см, внаслідок чого земельна ділянка позивача зменшилася на 15 кв.м.

Не погодившись з висновком експерта вона направила скарги до Міністерства юстиції України на проведену неякісну експертизу саме відповідачем. Листом від 31.03.2020 року директор Київського Науково-Дослідного Інституту Судових Експертиз О. Рувін повідомив, що за результатом аналізу висновку судової будівельно-технічної експертизи від 12.05.2016 № 1443,1444 складеного судовим експертом Корольовим В.С., встановлено, що методологія виконання даної експертизи не відповідає порядку і правилам проведення експертиз, які передбачені вимогами Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень та відповідних методик. Проведене дослідження не містить інформації про використання необхідних вимірювальних приладів. В тексті висновку експерт встановлює факти, які суперечать один одному. Відсутній логічний взаємозв`язок між поставленим перед експертом завданням та зробленими ним висновками.

Відповідно до висновку експертного дослідження за результатами проведення земельно-технічного дослідження від 12.09.2019 №2778/2779/19-27 земельна ділянка по АДРЕСА_1 не накладається на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , відповідно накладання площею 15 кв.м земельної ділянки по АДРЕСА_1 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 відсутнє. Межі земельних ділянок з кадастровими номерами 3522883000:52:005:0022, 3522883000:52:005:0023 по АДРЕСА_1 повинні бути встановлені в натурі (на місцевості) відповідно до технічної документації з землеустрою, яка була розроблена КП «Кіровоградський земельно-кадастровий центр» в 2015 році та пройшла державну реєстрацію 16.02.2015.

Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 03 вересня 2020 року по справі №391/138/20, яке залишено без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 04 лютого 2021 року, частково задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою. Усунуто перешкоди у землекористуванні належними ОСОБА_1 на праві власності земельними ділянками, кадастровий номер 3522883000:52:005:0022 площею 0,2500 га та кадастровий номер 3522883000:52:005:0023 площею 0,2500 га, розташованими по АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у землекористуванні в межах, визначених згідно технічної документації з землеустрою, розробленої КП «Кіровоградський земельно-кадастровий центр» в 2015 році та яка пройшла державну реєстрацію 16.02.2015, щодо встановлених межових знаків. Усунуто перешкоди у землекористуванні належними ОСОБА_1 на праві власності земельними ділянками: кадастровий номер 3522883000:52:005:0022 площею 0,2500 га та кадастровий номер 3522883000:52:005:0023 площею 0,2500 га, розташованими по АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у встановленні паркану між земельними ділянками розташованими по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 в межах, визначених згідно технічної документації з землеустрою, розробленої КП «Кіровоградський земельно кадастровий центр» в 2015 році та яка пройшла державну реєстрацію 16.02.2015, щодо встановлених межових знаків.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 лютого 2024 року по справі №404/3807/20, яке залишено без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 25 липня 2024 року, відмовлено у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до експерта ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Київський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України, Кропивницьке відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Зазначала, що за першим судовим рішенням знесено паркан згідно з незаконним висновком експерта ОСОБА_3 , який перебував у трудових відносинах з Кіровоградським відділенням Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, а за другим рішенням суду відновлено права власника щодо користування земельною ділянкою. Але позивачу була завдана як матеріальна, так і моральна шкода, яка не відшкодована, права власника судом першої інстанції не поновлено. Вказувала, що експертом Корольовим В.С., який перебував у трудових відносинах з відповідачем, була проведена неякісна експертиза, що є причинно-наслідковим зв`язком між шкодою та дією відповідача. Просила суд, з урахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог (т.2 а.с.50-51), стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 75155,50 грн та моральну шкоду у розмірі 60000,00 грн.

Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 27 квітня 2026 року у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Іващенко Ігор Юрійович, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просила вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення її позову.

ОНДІСЕнаправив до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 27 квітня 2026 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Іващенко І.Ю., без задоволення. Вважав, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального права.

У судовому засіданні апеляційного суду адвокат Іващенко І.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_1 , підтримав доводи поданої апеляційної скарги, просив її задовольнити. Відповідач у судове засідання свого представника не направив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У поданому відзиві зазначив клопотання про розгляд справи без участі свого представника (т.3 а.с.19). Колегія суддів постановила ухвалу про розгляд справи у відсутності представника відповідача на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки в АДРЕСА_1 з кадастровим номером 3522883000:52:005:0022 для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) 0,25 га, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно (індексний номер 33855173) від 19.02.2015 року та власником земельної ділянки в АДРЕСА_1 з кадастровим номером 3522883000:52:005:0023 для ведення особистого селянського господарства 0,25 га, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно (індексний номер 33867398).

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 01 червня 2016 року провадження №22-ц/781/23/16 було скасовано рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 05 червня 2015 року, усунуто порушення права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_1 перенести паркан в сторону земельної ділянки по АДРЕСА_1 відповідно до встановлених межових знаків №6 і №5, №3 і №4, що відображено в схемі додатку №3 висновку земельно-технічної експертизи. Зобов`язано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ліквідувати три акації та три кущі смородини між межовими знаками №6 і №5 на спільній межі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 500,00 грн, судовий збір в сумі 487,20 грн, витрати на проведення експертизи 3686,40 грн. Ухвалюючи зазначене рішення суд апеляційної інстанції послався на висновок судової земельно-технічної експертизи, якою було встановлено, що межі земельної ділянки позивача закріплені межовими знаками в кількості 11 шт., які виконані з металевого прута довжиною 1 м, діаметром 20 мм та виступають над землею до 20 см, за своєю формою вони не відповідають вимогам законодавства. Розміри між межовими знаками відповідають фактичним розмірам і площа земельної ділянки дорівнює 0,25 га, разом з тим, паркан між земельними ділянками по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 встановлений не по межовим знакам, а з пересуванням в сторону земельної ділянки по АДРЕСА_2 від 5 см до 31 см, внаслідок чого земельна ділянка позивача зменшилась на 15 кв.м.; також висновком судової земельно-технічної експертизи було встановлено, що між межовими знаками №5 і №6 розташовано 3 дерева акації та три кущі смородини, які заважають встановленню паркану відповідно до межових знаків, внаслідок чого паркан встановлено не по межі в районі межових знаків №6 і №5, №3 і №4 (додатки №3 та №4 до висновку експертизи). Зазначені дерева та кущі після встановлення паркану знаходяться на земельній ділянці відповідача (т.2 а.с.143 зворот-145).

30 липня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до ДП «Кропивницький інститут землеустрою» із заявкою на виконання робіт та просила виконати роботи по встановленню (відновленню) меж земельної ділянки (т.2 а.с.65).

Листом директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз О.Рувіна від 31 березня 2020 року щодо рецензування висновку судової будівельно-технічної експертизи від 12 травня 2016 року №1443, 1444 повідомлено, що за результатом аналізу висновку судової будівельно-технічної експертизи від 12 травня 2016 року №1443, 1444, складеного судовим експертом Корольовим В.С., встановлено, що методологія виконання даної експертизи не відповідає порядку і правилам проведення експертиз, які передбачені вимогами Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень (затверджено наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.11.1998 № 705/3145, надалі - Інструкція), Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень (затверджено наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.11.1998 за № 705/3145, зі змінами) та відповідних методик. Проведене дослідження не містить інформації про використання необхідних вимірювальних приладів. В тексті висновку експерт встановлює факти, які суперечать один одному. Відсутній логічний взаємозв`язок між поставленим перед експертом завданням та зробленими ним висновками (т.2 а.с.193-194)

У подальшому, при розгляді іншої цивільної справи 12 вересня 2019 року було проведено експертне дослідження №2778/2779/19-27, згідно з яким встановлено, що фактичне розташування паркану між земельними ділянками по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 не відповідає додатку №2 судової земельно-технічної експертизи №1443-1444 від 12.05.2016; земельна ділянка по АДРЕСА_1 не накладається на земельну ділянку по АДРЕСА_1 ; відповідно накладення площею 15 кв. м земельної ділянки по АДРЕСА_1 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 відсутнє; межі земельної ділянки з кадастровими номерами 3522883000:52:005:0022, 3522883000:52:005:0023 по АДРЕСА_1 повинні бути встановлені в натурі (на місцевості) відповідно до технічної документації з землеустрою, яка була розроблена КП «Кіровоградський земельно-кадастровий центр» в 2015 році та пройшла державну реєстрацію 16.02.2015 (т.2 а.с.122 зворот-131).

Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 03 вересня 2020 року у справі №391/138/20, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 04 лютого 2021 року, позов ОСОБА_1 було задоволено частково, усунуто перешкоди у землекористуванні належними ОСОБА_1 на праві власності земельними ділянками, кадастровий номер 3522883000:52:005:0022 площею 0,2500 га та кадастровий номер 3522883000:52:005:0023 площею 0,2500 га, розташованими по АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у землекористуванні в межах, визначених згідно технічної документації з землеустрою, розробленої КП «Кіровоградський земельно-кадастровий центр» в 2015 році та яка пройшла державну реєстрацію 16.02.2015, щодо встановлених межових знаків та усунуто перешкоди у землекористуванні належними ОСОБА_1 на праві власності земельними ділянками: кадастровий номер 3522883000:52:005:0022 площею 0,2500 га та кадастровий номер 3522883000:52:005:0023 площею 0,2500 га, розташованими по АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у встановленні паркану між земельними ділянками, розташованими по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 в межах, визначених згідно технічної документації з землеустрою, розробленої КП «Кіровоградський земельно-кадастровий центр» в 2015 році та яка пройшла державну реєстрацію 16.02.2015, щодо встановлених межових знаків. (т.2 а.с.140-143, 146-151).

Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи у цивільній справі №404/3807/20 від 06 червня 2022 року №2531/2532/21-27, проведеного старшим судовим експертом Кропивницького відділення КНДІСЕ Сергієм Лесівим, на підставі ухвали Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06 травня 2021 року зроблено наступні висновки: загальний розмір майнової шкоди, яку зазнала ОСОБА_1 під час виконання рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 01 червня 2016 року у справі № провадження 22-ц/781/23/16 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 за рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 05.06.2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення порушення на право власності на земельну ділянку та відшкодування моральної шкоди, за яким було зобов`язано ОСОБА_1 перенести паркан в сторону земельної ділянки по АДРЕСА_1 відповідно до встановлених межових знаків № 6 і № 5, № 3 і № 4, що відображено в схемі додатку № 3 висновку земельно-технічної експертизи, в які обов`язково включити демонтаж паркану та його вартість між земельними ділянками кадастровий номер 3522883000:52:005:0022 площею 0,2500 га та кадастровий номер 3522883000:52:005:0023 площею 0,2500 га мають спільну межу із земельними ділянками ОСОБА_2 , становить - 53154,57 грн з урахуванням ПДВ, з якої 50052,46 грн - вартість робіт з відновлення досліджуваного паркану, 3102,11 грн. - вартість робіт з часткового демонтажу досліджуваного паркану (т.1 а.с.47-64).

Згідно з висновком експерта від 03 грудня 2021 року №СЕ-19/124-21/7962-ПС, проведеного головним судовим експертом відділу досліджень у сфері інформаційних технологій Черкаського НДЕКЦ МВС Халявкою Ю.Г. на підставі ухвали Кіровського районного суду м. Кіровограда від 06 травня 2021 року про призначення психологічної експертизи, зроблено такі висновки: ситуація, що пов`язана із знесенням паркану ОСОБА_1 , була психотравмувальною для неї, яка призвела до зворотних змін у функціонуванні окремих структур особистості, що призвели до тимчасових порушень в основних сферах особистості. Дана ситуація була психотравмувальною для ОСОБА_1 внаслідок зазначеного спричинені страждання (моральна шкода). ОСОБА_1 завдані страждання (моральна шкода). За умов визнання судом заподіяння підекспертній ОСОБА_1 моральної шкоди, орієнтований розмір її грошової компенсації, в разі встановлення правової кваліфікації дій заподіювача шкоди, може становити один із запропонованих варіантів: 2,25 мінімальних заробітних плат, або 4,5 мінімальних заробітних плат, або 6,75 мінімальних заробітних плат, або 9 мінімальних заробітних плат, розмір якої встановлюється рівним розміру мінімальної заробітної плати в Україні, чинному на момент винесення рішення суду (т.1 а.с.65-76).

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 лютого 2024 року у справі №404/3807/20, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 25 липня 2024 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Київський науково-дослідний інститут судових експертиз Міністерства юстиції України, Кропивницьке відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовлено. Відмовляючи у задоволені позовних вимог у цій справі суд дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_2 та експерта Корольова Володимира Сергійовича, також суд в рішенні зазначив, що позовні вимоги до експерта як до фізичної особи не могли бути заявлені, оскільки ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з Кіровоградським відділенням Одеського науково – дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (т.1 а.с.26-42). Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2024 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_4 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 лютого 2024 року 2024 та постанову Кропивницького апеляційного суду від 25 липня 2024 року відмовлено (т.1 а.с.43-46)

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено право кожної особи в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Отже, для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок та вина.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, як убачається з рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27.02.2024 року у справі № 404/3807/20, залишеного без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 25.07.2024 року, судовий експерт ОСОБА_3 на час проведення експертизи у 2016 році перебував у трудових відносинах з Кіровоградським відділенням Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. З огляду на те, що він виконував трудові обов`язки в установі, самостійні позовні вимоги про відшкодування шкоди до нього як до фізичної особи не могли бути заявлені. Зазначена обставина не заперечувалася і самим відповідачем, який підтвердив, що Кіровоградське відділення у 2016 році входило до структури Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Тому, вирішуючи питання про відповідальність юридичної особи (ОНДІСЕ) за дії свого працівника на підставі ст.1172 ЦК України, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вини відповідача.

Як убачається з матеріалів справи, рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 лютого 2024 року у справі № 404/3807/20, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 25 липня 2024 року, було відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Під час розгляду справи № 404/3807/20 судами було встановлено недоведеність вини експерта ОСОБА_3 . Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2024 року у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 було відмовлено. Оскільки вина безпосереднього виконавця експертизи (працівника інституту) спростована судовим рішенням, що набрало законної сили, юридичні підстави для покладення матеріальної відповідальності на його роботодавця (Одеський НДІСЕ) за правилами ст. 1172 ЦК України відсутні.

Стосовно доводів, що вина відповідача доводиться листом Київського НДІСЕ від 31.03.2020 № 11/01-13/1145-20,1764-20 (щодо порушення методології експертом ОСОБА_3 ), суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Вказаний лист за своєю правовою природою є виключно суб`єктивною думкою (судженням) інших експертів, яка сформована в порядку рецензування. Цей документ не може автоматично скасовувати чи спростовувати висновки судової експертизи 2016 року, яка належним чином оцінювалася судом при вирішенні спору по суті, та не є беззаперечним доказом протиправності дій чи вини відповідача у розумінні ст.ст.76–80 ЦПК України.

Щодо наданого позивачем висновку земельно-технічного дослідження від 12 вересня 2019 року №2778/2779/19-27 (експерт Шевченко І.І.) колегія суддів зазначає, що це дослідження було предметом розгляду та оцінки в межах іншої цивільної справи (№391/138/20) щодо усунення перешкод у землекористуванні. Воно підтверджує поточний стан меж земельних ділянок на 2019 рік, проте не встановлює складу цивільного правопорушення у діях ОНДІСЕ під час проведення експертизи у 2016 році.

Слід зазначити, що висновок судової будівельно-технічної експертизи від 12 травня 2016 року №1443, 1444 експерта ОСОБА_3 був предметом розгляду іншої цивільної справи, а саме за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення порушення на право власності на земельну ділянку та відшкодування моральної шкоди. Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 01 червня 2016 року (провадження №22-ц/781/23/16) було скасовано рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 05 червня 2015 року, усунуто порушення права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_1 перенести паркан в сторону земельної ділянки по АДРЕСА_1 відповідно до встановлених межових знаків №6 і №5, №3 і №4, що відображено в схемі додатку №3 висновку земельно-технічної експертизи. Зобов`язано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ліквідувати три акації та три кущі смородини між межовими знаками №6 і №5 на спільній межі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 500,00 грн, судовий збір в сумі 487,20 грн, витрати на проведення експертизи 3686,40 грн. Як свідчать письмові докази по справі це рішення набрало законної сили та було виконано сторонами.

Тож, звертаючись із цим позовом, сторона позивача фактично просила суд вдатися до переоцінки доказів, досліджених в іншій цивільній справі, рішення якої набрало законної сили та оскаржено не було, що є недопустимим у цивільних правовідносинах.

Відповідно до частини першої статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Згідно з частинами першою та другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, висновок судового експерта є виключно процесуальним джерелом доказів, а не актом, що безпосередньо породжує, змінює чи припиняє цивільні права та обов`язки сторін. Остаточна оцінка належності, допустимості та достовірності висновку експерта є виключною прерогативою суду, який розглядає справу по суті. Склавши висновок експертна установа лише надала суду один із доказів, остаточне рішення щодо використання якого приймав виключно суд. Ухвалюючи рішення від 01.06.2016 Апеляційний суд Кіровоградської області дослідив та надав правову оцінку висновку експерта Корольова В.С., визнавши його належним і достатнім для вирішення межового спору між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у межах вказаної справи. Зазначене судове рішення набрало законної сили.

Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03 липня 2018 року у справі №917/1345/17 зазначила, що преюдиційне значення надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин. Проте, ревізія встановлених судом фактів в іншому судовому процесі є недопустимою, оскільки це порушує принцип юридичної визначеності (res judicata).

Подання ОСОБА_1 самостійного позову про відшкодування шкоди з мотивів «неякісності експертизи» фактично зводиться до вимоги здійснити переоцінку доказу, який вже був оцінений судом у справі, що завершилася у 2016 році. Чинне законодавство не передбачає можливості оспорювати чинність чи правильність судових доказів (у тому числі висновків експертів) шляхом ініціювання окремого цивільного позову про відшкодування шкоди проти особи чи установи, яка цей доказ підготувала. ОСОБА_1 мала право висловлювати свої заперечення щодо висновку експерта безпосередньо під час розгляду зазначеної вище справи Крім того, наданий позивачем лист КНДІСЕ від 31.03.2020 є внутрішньовідомчим аналізом методології і не може слугувати підставою для скасування чи ігнорування висновків суду, які набрали законної сили, в межах цього позовного провадження.

Враховуючи те, що висновок експерта був оцінений компетентним судом під час розгляду іншої справи, його переоцінка у поточному процесі прямо заборонена частиною четвертою статті 82 ЦПК України, а дії відповідача не перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з заявленою шкодою, апеляційний суд також не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

З урахуванням зазначеного вище суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не доведено склад цивільного правопорушення у діях відповідача, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди.

Доводи апеляційної скарги також не спростовують правильність висновків оскаржуваного рішення, оскільки ці доводи зводяться до посилання на ті ж самі обставини та наведення обґрунтувань заявлених вимог, які вказані у позовній заяві, яким суд першої інстанції надав належну оцінку в оскаржуваному рішенні і колегія суддів повністю погоджується із цією оцінкою та прийнятим рішенням у даній цивільній справі.

Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому на підставі статті 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Іващенко Ігор Юрійович, залишити без задоволення, а рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 27 квітня 2026 рокубез змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28 вересня 2026 року.

Головуючий суддя О.І. Чельник

Судді C.М. Єгорова

С.І. Мурашко