Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №386/299/26 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 вересня 2026 року м. Кропивницький

справа № 386/299/26

провадження № 22-ц/4809/1367/26

Кропивницький апеляційний суд у складі:

головуючого судді – Письменного О.А.,

суддів - Дьомич Л.М., Карпенка О.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Стріченко Димитрій Анатолійович, на рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 21 квітня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

У лютому 2026 року ТОВ «Фінансова Компанія Кредит-Капітал»» через систему «Електронний суд» 23.02.2026 звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем 05.10.2020 в електронній формі укладено договір про споживчий кредит № 3015307, за умовами якого, позикодавець надав відповідачу кредит в розмірі 8000,00 грн. Проте, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подачі позовної заяви, утворилась заборгованості у розмірі 26240, 00 грн., яка складається із простроченої заборгованість за сумою кредиту – 8000 грн.; простроченої заборгованості за сумою відсотків – 18240 грн., чим порушуються права та інтереси позивача, до якого перейшли права за кредитним договором, як до нового кредитора, на підставі договору відступлення прав вимоги № ККАУ - 30042021 від 30.04.2021.

У зв`язку з викладеним, позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 3015307 від 05.10.2020 року в загальному розмірі 26240, 00 грн. та судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2662,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Рішенням Голованівського районного суду Кіровоградської області від 21 квітня 2026 року позовні вимоги ТОВ «Фінансова Компанія Кредит-Капітал»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія Кредит-Капітал»» заборгованість за кредитним договором №3015307 від 05.10.2020 в розмірі 26 240,00 грн.; понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662 грн. 40 коп.; витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідачу було направлено не всі документи, додані до позовної заяви, що є істотним порушенням принципів змагальності сторін та рівності учасників процесу, оскільки позбавляє Відповідача можливості належним чином ознайомитися з усіма матеріалами позову та сформувати повноцінну правову позицію.

Також зазначає, що кредитний договір укладено строком на 30 днів - тобто до 04.11.2020, договір не було продовжено з огляду на відсутність документів на підтвердження такого факту.

Позивачем надано до суду договір відступлення прав вимоги № ККАУ-30042021 від 30.04.2021 року за яким ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передало ТОВ "Фінансова Компанія “Кредит-Капітал” права грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за Кредитними Договорами вказаними у Реєстрі Боржників, укладеними між Кредитором і Боржниками (Портфель Заборгованості).

Між тим право вимоги за договором відступлення прав вимоги № ККАУ-30042021 від 30.04.2021 року на користь ТОВ "Фінансова Компанія “Кредит Капітал” закінчилось 21.04.2023 року, при цьому як вбачається з додатків до позовної заяви, жодних додаткових угод про продовження дії такого договору надано не було. Надані позивачем документи не підтверджують ані належного існування у ТОВ "Фінансова Компанія “Кредит-Капітал” чинного права вимоги до відповідача, ані безперервності переходу такого права у спосіб та формі, передбачених законом.

При цьому сам договір відступлення права вимоги № ККАУ-30042021 від 30.04.2021 року містить чітко визначений строк його дії - до 21.04.2023 року, тоді як будь-яких доказів продовження дії такого договору або укладення додаткових угод сторона позивача до суду не надала. Тому вважає, що у суду були наявні обґрунтовані підстави для сумніву щодо існування у позивача належного матеріально-правового статусу кредитора на момент звернення до суду.

За таких обставин вважає, що суд першої інстанції, не надав належної оцінки наведеним обставинам та прийнявши позов до розгляду без перевірки належності й допустимості доказів існування права вимоги у позивача, допустив істотне порушення норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» вважає аргументи наведені у апеляційній скарзі безпідставними та такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за невиконання зобов`язання за кредитним договором.

Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно вимог ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом встановлено, що 05.10.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит №3015307.

Вказаний договір позичальником було укладено в електронній формі кредитний договір № 3015307 від 05.10.2020 року, яка містить електронний підпис ОСОБА_1 через одноразовий ідентифікатор А632229.

Вказані обставини підтверджуються письмовими доказами: копією правил надання фінансових кредитів ТОВ «Авентус Україна»; засвідченою копією договору №3015307 від 05.10.2020 року про надання споживчого кредиту; копією паспорту споживчого кредиту, інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчій кредит; копією додатку №1 до договору про надання споживчого кредиту №3015307 від 05.10.2020 року, укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем; копією довідки ТОВ «Авентус Україна» про ідентифікацію з відомостями про одноразовий ідентифікатор, який використаний ОСОБА_1 для підписання кредитного договору; копією повідомлення про успішне перерахування коштів з протоколом підписання.

Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 8000,00 грн. строком на 30 днів з можливістю продовження строку кредиту. Згідно п. 1.5. кредитного договору Тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від фактичного виконання Споживачем умов Договору та становить: Знижена процентна ставка 1,62% в день від суми кредиту, стандартна процентна ставка 1,90% в день від суми кредиту.

Відповідно до п. 1.5.1. Знижена процентна ставка 1,62 % в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору, якщо в цей строк Споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку.

Згідно п. 1.5.2. Стандартна процента ставка 1,90 % в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору, якщо Споживач не виконав умови зазначені в пп.1.5.1. Договору для застосування зниженої процентної ставки, та у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п.4.1-4.6 цього Договору.

Станом на дату звернення позивача до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості розмір непогашеного кредиту відповідача складає 26 240,00 грн., відповідно до розрахунку заборгованості, який додано до позовної заяви заборгованість за тілом кредиту становить - 8000,00 грн. та 18240,00 - заборгованість за відсотками за стандартною ставкою.

Факт надання кредитних коштів відповідачу підтверджується трансакцією № 865795339 від 05.10.2020 ( номер замовлення 11177707) про перерахування ТОВ «Авентус Україна» ОСОБА_1 на кредитний рахунок № НОМЕР_1 кредитних коштів у розмірі 8000, 00 грн.

Як вбачається з наданих копії договору відступлення прав вимоги №106-МЛ від 28.05.2024 р, укладених між ТОВ «Авентус Україна» та позивачем, копії витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № ККАУ-30042021 від 30.04.2021 р, копії акту приймання-передачі Реєстру боржників від 30.04.2021, копії платіжної інструкції №№ ККАУ-30042021 від 30.04.2021 р, «ТОВ «Авентус Україна»» передає (відступає) ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» за плату, а останнє приймає належні ТОВ «Авентус Україна»» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 в розмірі 26 240,00 грн.

ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» на адресу відповідача 13.02.2026 було надіслано досудову вимогу, в якій повідомлено про прострочену заборгованість по поверненню кредиту та по оплаті процентів за користування кредитом у розмірі 26 240,00 грн. та повідомив про необхідність негайного погашення вказаної заборгованості.

Окрім того, 23.03. 2026 на вимогу суду від 25.02.2026 АТ КБ "ПРИВАТ БАНК" надіслав інформацію про надходження на рахунок банківської картки НОМЕР_2 коштів в розмірі 8000 грн. в період з 05.10.2020 -10.10.2020 .

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що первісний кредитор виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредит у встановленому договором розмірі, а також знайшов підтвердження факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором, відповідач не оспорює заявлені проти нього позовні вимоги і протягом дії договору не сплачує кредит вчасно та у повному обсязі

Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за № 3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17липня 1997 року № 475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 ЦК України, ст. ст. 2, 4-5, 12-13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 ЦК України).

Так, за ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

В силу ст. ст. 509, 525-526, 598, 610, 611, 622 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості і виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Сторони по зобов`язанню повинні сприяти одна одній у належному його виконанні, а у разі виникнення труднощів у однієї із сторін - всіляко сприяти зменшенню збитків.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Особа, яка порушила зобов`язання (не виконала його, або виконала з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання) повинна нести негативні наслідки такої поведінки, а саме, сплатити в межах позовної давності неустойку і відшкодувати збитки.

При цьому, сторона не звільняється від виконання зобов`язання в натурі.

Зазначене у повній мірі стосується і кредитних зобов`язань, які не виконані належним чином.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Статтею 1081 ЦК України передбачено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред`явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли кредитні правовідносини на підставі договору про споживчий кредит №3015307 від 05.10.2020, укладеного в електронній формі відповідно до вимог законодавства.

Наданими позивачем доказами підтверджується факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 8000,00 грн., що узгоджується як з умовами договору, так і з інформацією платіжної системи щодо здійснення відповідного переказу на банківську картку відповідача, що не спростовано останнім.

Даних про те, що позичальником були повернуті кошти за вказаним договором, матеріали справи не містять.

Також матеріали справи містять належні докази переходу права вимоги до позивача на підставі договору факторингу, при цьому обсяг переданого права вимоги визначений у реєстрі прав вимоги та становить 26 240,00 грн., що включає суму основного боргу та проценти за стандартною ставкою.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги щодо неналежності позивача, оскільки матеріали справи містять договір відступлення права вимоги та підтвердження переходу права вимоги до позивача.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у cправі № 910/8115/19 (910/13492/21) (провадження № 12-42гс22) зазначено, що: «58. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106) зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові, операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальної вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону про фінансові послуги.

Крім того, у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 48) Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

Як уже зазначалося раніше, відповідно до абзацу 1 частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України договір факторингу передбачає, зокрема, те, що фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).

Звідси за договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (пункт 6 частини першої статті 4 Закону про фінансові послуги), тобто грошові кошти мають передаватися клієнту в розпорядження і клієнт має сплатити фактору за відповідну послугу з фінансування (надання позики або кредиту).

При цьому, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 61), така плата за надану фактором послугу може бути встановлена у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається, у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної в договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу (позику чи кредит).

Натомість грошова вимога, яку клієнт передає фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв`язку з її продажем останньому (частина перша статті 1084 Цивільного кодексу України) або з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, оскільки за змістом частини другої статті 1084 Цивільного кодексу України фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги до боржника.

Таким чином, договір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року в справі № 183/4256/21 (провадження № 61-15813сво23)).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Долученими позивачем доказами підтверджується, що 30.04.2021 між ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», як клієнтом, та «ТОВ «Авентус Україна»», як фактором, укладено договір факторингу ККАУ-30042021, згідно з умовами якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Відповідно до п. 1.2 договору факторингу на умовах встановлених цим договором, кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор заміняє кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості та відповідно вказані у реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог кредитора за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за кредитними договорами..

Акт прийому передачі інформації згідно «Реєстру боржників в електронному вигляді за Договором факторингу ККАУ-30042021 від 30.04.2021 був підписаний у той же день 30.04.2021 «ТОВ «Авентус Україна»» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ».

Позивачем долучено копії платіжних інструкцій про сплату ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» на рахунок «ТОВ «Авентус Україна»» коштів за договором факторингу ККАУ-30042021 від 30.04.2021.

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 30.04.2021 до ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» перейшло право вимоги за кредитним договором №3015307, загальна сума заборгованості – 26240,00 грн.

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Первісний кредитор, у встановленому законом порядку повідомив відповідачу, шляхом направлення повідомлення, про відступлення права грошової вимоги ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ».

За встановлених вище обставин відсутні підстави вважати, що позивачем не доведено право вимоги до відповідачки за кредитним договором №3015307 від 05.10.2020, оскільки ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» подало до суду належні докази на підтвердження свого права вимоги до відповідача за вищезгаданим кредитним договором. Більш того, у матеріалах справи відсутні докази про визнання вказаного договору факторингу недійсним.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що договір відступлення права вимоги № ККАУ-30042021 від 30.04.2021 року містить чітко визначений строк його дії - до 21.04.2023 року, тоді як будь-яких доказів продовження дії такого договору або укладення додаткових угод сторона позивача до суду не надала.

Згідно зі статтею 631 Цивільного кодексу України, сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин, які виникли до його підписання, або ж продовжити дію самого договору до виконання зобов`язань.

Так у відповідності до п. 13.1 договору відступлення права вимоги № ККАУ-30042021 від 30.04.2021 встановлено строк дії цього договору визначений сторонами до 21 квітня 2021 року, але у будь-якому випадку до повного виконання відповідних зобов`язань сторонами.

За таких обставин відсутня необхідність укладення додаткових угод про продовження дії цього договору, оскільки сторони визначили строк дії договору до виконання свої зобов`язань.

Аргументи апеляційної скарги про порушення позивачем процесуальних норм у зв`язку з не направленням відповідачу не всіх додатків до апеляційної скарги серед яких зокрема немає документу, на підставі якого здійснюється представництво позивача в суді є надуманими, оскільки матеріали справи свідчать, що представник позивача направив відповідачу достатні докази для своїх повноважень щодо представництва позивача.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-382, 389 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Стріченко Димитрій Анатолійович - залишити без задоволення.

Рішення Голованівського районного суду Кіровоградської області від 21 квітня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст. 389 ЦПК України.

Судді:

О.А.Письменний Л. М. Дьомич О.Л. Карпенко