Постанова від 16 вересня 2026 р. у справі №389/2166/26 — Кропивницький апеляційний суд

Кропивницький апеляційний суд

№ провадження 33/4809/397/26 Головуючий у суді І-ї інстанції Ябчик Н. М.

Справа № 389/2166/26 Доповідач в колегії апеляційного суду Кабанова В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2026 року.Суддя судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду Кабанова В.В., за участі прокурора Цьоми Є.В., адвоката Гуцул М.С. та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23.07.2026, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Комі с. Печора, громадянина України, РНОКПП невідомий, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на посаді начальника відділення чергових з безпеки військової частини НОМЕР_1 , капітана, посвідчення офіцера НОМЕР_2 ,

визнано винним за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП

В С Т А Н О В И В:

Капітан ОСОБА_1 будучи начальником відділення чергових з безпеки військової частини НОМЕР_1 , тобто будучи військовою службовою особою, в місті тимчасової дислокації підрозділу у АДРЕСА_2 , діючи всупереч інтересам служби, недбало ставлячись до військової служби, на порушення своїх службових та статутних обов`язків, вимог наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, ососбам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», 01.07.2025 безпідставно включив підлеглого військовослужбовця капітана ОСОБА_2 , який не брав безпосередню участь у бойових завданнях у різні проміжки часу упродовж червня 2025 року до рапорту від 01.07.2025 №7233 про виплату за червень 2025 додаткової грошової винагороди в розмірі 2025 грн – пропорційно до часу безпосередньої участі у виконанні бойових (спеціальних) завдань з охорони та об`єктів арсеналу, з організації протиповітряного прикриття, з логістичного забезпечення Сил оборони держави та подав вказані рапорти, за власним підписом, від 01.06.2025 №7233 командиру військової частини НОМЕР_1 , як наслідок вказаному військовослужбовцю безпідставно була нарахована та виплачена вказана додаткова вингорода у збільшеному розмірі, чим завдано збитки державі в розмірі 1000 грн., в умовах особливого періоду, тобто вчинив військове адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 172-15 КУпАП. За даним фактом стосовно ОСОБА_1 08.06.2026 року складено протокол №20, з яким останній ознайомлений, його права йому роз`яснені.

Постановою Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23.07.2026 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 Кодексу України про адміністративне правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 просив скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Суд першої інстанції не дослідив належним чином специфіку безперервності бойового чергування, припустився математичної помилки у розрахунку часу служби та викривив мою процесуальну позицію у судовому рішенні виходячи з наступного.

Зазначає про те, що органами перевірки (прокуратурою) та судом першої інстанції було хибно витлумачено наявність двох різних бойових наказів на дві різні чергові зміни:

Відповідно бойового наказу № 155/ПУ від 04.06.2025 року (Пункт 3.1) підлеглий військовослужбовець - ОСОБА_2 був призначений на чергування з протиповітряної оборони (ППО) на період з 09:00 години05.06.2025 року до 09:00 години 06.06.2025 року. Військовослужбовець повністю відпрацював цю зміну. Даний наказ апелянтом був долучений під час судового розгляду, але судом першої інстанції не взятий до уваги та повністю проігнорований. Інший бойовий наказ від 05.06.2025 року є наступним плановим наказом, який регулював чергування вже іншої зміни на наступну добу (з 09:00 години 06.06.2025 р. до 09:00 години 07.06.2025 р.). ОСОБА_2 у цьому другому чергуванні участі не брав, оскільки вже здав зміну.

Щодо доведення законності призначення додаткової винагороди за06.06.2025. Звинувачення у «незаконній виплаті премії за 06.06.2025 року» є безпідставним з огляду на дискретність (поділ) календарної доби, так як бойове чергування тривало безперервно 24 години і переходило з однієї календарної доби на іншу. У добу 06.06.2025 року (у проміжок часу з 00:00 до 09:00 ранку) військовослужбовець ОСОБА_2 фактично та безперервно виконував бойове завдання з ППО, тобто відпрацював 9 годин. Додаткова винагорода (премія) нараховується військовослужбовцям за фактичне виконання бойових завдань. Оскільки 6 червня бойове завдання виконувалось протягом 9 годин, виплата премії за цей день є абсолютно законною. Наступний наказ від 05.06.2025 р. жодним чином не анулює вже відпрацьовані години підлеглого.

Посилається на те, що рапорт та зняття з котлового забезпечення від06.06.2025р., то відповідно до Пункту 8 Бойового наказу № 155/ПУ дск від 4 червня 2025 року час для відпочинку надається військовослужбовцям після виконання ними завдань (тобто після 09:00 години 06.06.2025 р.). Згідно до Пункту 10 цього ж наказу, у разі потреби виїзду за межі гарнізону під час відпочинку, військовослужбовець зобов`язаний подати рапорт командиру, а тому підлеглий ОСОБА_2 діяв у суворій відповідності до пунктів 8 та 10 вказаного наказу (ці пункти є в наявності у справі стор. 109-110). О 09:00 06 червня 2025 р. він здав чергування, подав рапорт на виїзд та в цей же день був правомірно знятий з котлового забезпечення. Його від`їзд відбувся після того, як він захистив небо у складі чергової зміни ППО, тобто фактично здав чергування.

Зазначає, що матеріальні збитки державі, відсутні, оскільки ОСОБА_2 , за власною ініціативою, грошові кошти в розмірі 1000 грн добровільно повернув у бюджет одразу після виникнення бухгалтерських розбіжностей фінансової служби. Станом на момент розгляду справи в суді першої інстанції жодних матеріальних збитків державі чи військовій частині не завдано.

Диспозиція ч.2 ст.172-15 КУпАП (недбале ставлення) передбачає заподіяння шкоди інтересам служби, яка у даній справі повністю відсутня.

У постанові суду від23.07.2026 року зазначено, що апелянт «вину визнав частково». Це твердження судуповністю не відповідає дійсності. Під час судового засідання апелянт категорично і повністю не визнав свою провину, надавши суду виправдувальний Витяг з бойового наказу № 155/ПУ дек від 04.06.2025 р. на який вище посилався, як доказ відсутності складу адміністративного правопорушення. Запис «вину визнав частково» у первинних документах прокурора стосувався виключно визнання технічного факту повернення грошей фінансовій службі, а не визнання провини у вчиненні правопорушення.

Вислухавши прокурора Цьому Є.В., яка не заперечила стосовно задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , адвоката Гуцул М.С. та особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити пославшись на норми Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» , перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, зваживши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до положень ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Згідно ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ч.1 та 2 ст.7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КпАП України.

Згідно ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.

Відповідно до ст.251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу (ч.2 ст. 251 КУпАП).

Адміністративна відповідальність за ч.2 ст.172-15 КУпАП настає за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

При розгляді справи даної категорії суд має встановити обсяг службових обов`язків конкретної військової службової особи із долученням до справи відповідних доказів. При визначенні сфери службової недбалості слід установити межі службової компетенції службової особи та конкретне коло її повноважень, врахувати, що невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків може бути як одноразовим, так і систематичним, і набувати вигляду певної лінії поведінки по службі. З цього випливає необхідність установлення конкретних обов`язків, які покладалися на конкретну військову службову особу та які з цих обов`язків не виконані чи виконані неналежним чином, а також які нормативні положення порушені суб`єктом правопорушення. Також дослідженню підлягає і та обставина, чи мала особа, яка притягується до адміністративної відповідальності не лише обов`язок, але й реальну можливість діяти відповідним чином та виконати свої службові обов`язки в повному обсязі.

В судовому засіданні Кропивницького апеляційного суду ОСОБА_1 зазначив, що відповідно до бойового наказу № 155/ПУ дск від 04.06.2025 року (Пункт 3.1) підлеглий військовослужбовець - ОСОБА_2 був призначений на чергування з протиповітряної оборони (ППО) на період з 09:00 години05.06.2025 року до 09:00 години 06.06.2025 року.

При цьому встановлено, що 06.06.2025 о 09:00 ОСОБА_2 здав чергування, після чого подав рапорт на виїзд та вибув за межі гарнізону. Таким чином, зазначені дії відповідали визначеному бойовим наказом порядку та відбувалися після виконання ним відповідних службових завдань.

Апеляційним судом під час розгляду апеляційної скарги було досліджено письмові матеріали справи про адміністративне правопорушення, а саме:

- рапорт начальника відділення чергових з безпеки військової частини НОМЕР_1 , про виплату військовослужбовцям що залучались до виконання бойових (спеціальних) завдань щодо охорони та оборони від 01.07.2025

- список особового складу відділення чергових з безпеки військової частини НОМЕР_1 для виплати додаткової грошової винагороди за червень 2025 вказано капітана ОСОБА_2 , період виконання завдання згідно з бойовими наказами з 05.06.2025 по 06.06.2025 відповідно до бойового наказу №155/ПУ дск від 04.06.2025.

- витяг з бойового наказу начальника 62 арсеналу з організації протиповітряного прикриття №155/ПУ дск від 04.06.2025 призначено на чергування з протиповітряного прикриття на період з 09.00 05.06.2025 до 09.00 06.06.2025 помічника чергового військової частини з безпеки капітана ОСОБА_2

- витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 07.06.2025 №158 встановлено надання капітану ОСОБА_2 дозвіл на виїзд за межі Кіровоградського гарнізону на 06.06.2025 до м. Київ, для вирішення соціально-побутових питань, знято з котлового забезпечення частини 06.06.2025.

- копія витягу з журналу бойового чергування помічника чергового частини з безпеки військової частини НОМЕР_1 , відповідно до якого бойове чергування відбувалось в період з 09.00 05.06.2025 до 09.00 06.06.2025 в складі Старшого помічника чергової частини з безпеки к-на ОСОБА_3 , помічника чергового військової частини з безпеки капітана ОСОБА_4

- рапорт на ім`я начальника відділення чергових з безпеки військової частини НОМЕР_1 щодо надання дозволу для виїзду за межі гарнізону від ст.офіцера відділення чергових з безпеки військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_4 , погоджений начальником відділення чергових з безпеки к-н ОСОБА_3 , ТВО начальника штабу-заступником командира військової частини майором ОСОБА_5 , зареєстрований №6133 від 06.06.2025.

Відповідно до розділу XXXIV пункту 2 абз.16 наказу від 07.06.2018 №260 Міністерства Оборони України «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцями ЗСУ та деяким іншим особам» в редакції від 25.02.2025, 30 000 грн. виплачується військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань).

Згідно пункту 4 цього наказу підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі — бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:

- бойовий наказ (бойове розпорядження);

- журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Пункт 5 визначає, що одним днем участі у бойових діях або заходах вважається період (з 00 годин до 24 години календарної доби), протягом якого військовослужбовець залучався до участі в бойових діях або заходах, незалежно від кількості та тривалості таких залучень за добу, які розпочато до 24 години однієї доби і закінчено після 00 годин наступної доби, до розрахунку включається зазначений період як два дні участі у бойових діях або заходах.

Отже, при визначенні кількості днів, за які військовослужбовцю належить додаткова винагорода, не може застосовуватися механічний підрахунок календарних днів без урахування фактичного часу початку та закінчення виконання відповідного завдання.

Покладені в основу протоколу та постанови суду першої інстанції обставини про те, що ОСОБА_1 безпідставно включив підлеглого військовослужбовця капітана ОСОБА_2 , який не брав безпосередню участь у бойових завданнях у різні проміжки часу упродовж червня 2025 року до рапорту від 01.07.2025 №7233 про виплату за червень 2025 додаткової грошової винагороди в розмірі 2025 грн – пропорційно до часу безпосередньої участі у виконанні бойових (спеціальних) завдань з охорони та об`єктів арсеналу, з організації протиповітряного прикриття, з логістичного забезпечення Сил оборони держави та подав вказані рапорти, за власним підписом, від 01.06.2025 №7233 командиру військової частини НОМЕР_1 , як наслідок вказаному військовослужбовцю безпідставно була нарахована та виплачена вказана додаткова винагорода у збільшеному розмірі, чим завдано збитки державі в розмірі 1000 грн., свого підтвердження не знайшли.

За таких обставин відсутня сама подія, яка покладена в основу висновку про недбале ставлення ОСОБА_1 до військової служби, оскільки не встановлено ані безпідставності включення ОСОБА_2 до вищезазначеного рапорту, ані безпідставності нарахування йому додаткової винагороди

За таких обставин, докази наявні в матеріалах справи не підтверджують недбале ставлення військової службової особи до військової служби в умовах особливого періоду, яке ставиться у провину ОСОБА_1 .

Враховуючи вищезазначене, висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, а саме недбалому ставленні до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, є необґрунтованим.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом (рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України»).

Згідно з вказаною позицією ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Сукупність викладених вище обставин свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Враховуючи викладене, а саме, що матеріали справи не містять достатніх доказів, які б об`єктивно та поза розумним сумнівом доводили провину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, приходжу до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова підлягає скасуванню, з закриттям провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.294КУпАП, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – задовольнити.

Постанову Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 23.07.2026 – скасувати.

Провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-15 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Кропивницького

апеляційного суду В.В. Кабанова