Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №385/917/26 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

іменем України

23 вересня 2026 року м. Кропивницький

справа № 385/917/26

провадження № 22-ц/4809/1828/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С.М., Мурашка С.І.

за участю секретаря судового засідання Щербини А.І.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» на ухвалу Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 23 липня 2026 року у складі судді Венгрина М.В.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» (далі по тексту – ТОВ «Іннова Нова») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 08 липня 2026 рокупозов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Іннова Нова» заборгованість за кредитним договором від 14.04.2025 №7814520425 у розмірі 18830,00 грн, з яких 5000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 13830,00 грн – заборгованість за процентами, 1738,92 грн сплаченого судового збору, а всього 20568 грн 92 коп. В решті позовних вимог відмовлено.

10 липня 2026 року представник ТОВ «Іннова Нова» адвокат Андрущенко М.В. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якому просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 3266,00 грн, враховуючи при цьому часткове задоволення позову. До заяви представник позивача долучив Акт №3610309793 приймання передачі наданих послуг від 10.07.2026 на суму 3266,00 грн, заявку № 3610309793 про надання послуг від 30.07.2025 на суму 5000,00 грн, договір про надання правничої допомоги №06-05/2025 від 06.05.2025, ордер на надання правничої допомоги АН №1685729, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, а також картку руху документу щодо підтвердження часу отримання рішення суду від 08.07.2026, докази підтвердження зміни назви ТОВ «Іннова Фінанс» на ТОВ «Іннова Нова»

Ухвалою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 23 липня 2026 рокуу задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою ТОВ «Іннова Нова»подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм процесуального права, просило вказану ухвалу суду скасувати, заяву ТОВ «Іннова Нова» задовольнити, ухвалити додаткове рішення.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Сторони у судове засідання апеляційного суду не з`явилися. Про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили. Колегія суддів постановила ухвалу про розгляд справи у відсутності сторін на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню.

Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що представник позивача у заяві про ухвалення додаткового рішення не зазначив обґрунтувань поважності причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі, не направив такі докази відповідачеві, не повідомив про це суд до закінчення судових дебатів.

Апеляційний суд не може погодитись з такими висновками суду, виходячи з такого.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до п.9 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Статтею 246 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог, у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Як убачається з поданої позовної заяви ТОВ «Іннова Нова» на виконання п.п.9-10 ст.175 ЦПК України зазначило про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, які складаються із суми судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрат на надання професійної правничої допомоги у розмірі 5000,00 грн. Крім того, вказано також про те, що документальне підтвердження понесених судових витрат в частині надання ТОВ «Іннова Нова» професійної правничої допомоги буде скеровано до суду разом із заявою про ухвалення додаткового рішення в строк, встановлений ч.8 ст.141 ЦПК України, що не перевищує 5 днів з моменту винесення судом рішення по справі (а.с.1-7).

Отже, сторона позивача належним чином повідомила суд першої інстанції про очікуваний розмір понесених нею судових витрат разом із позовною заявою, тобто до закінчення судових дебатів у справі (або до ухвалення рішення по суті), повністю дотримавшись порядку, встановленого ч.8 ст.141 ЦПК України.

Матеріалами справи підтверджується, що рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області ухвалено 08 липня 2026 року та надійшло до електронного кабінету позивача в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 08.07.2026, що підтверджується відповідною карткою руху документа.

Резолютивною частиною рішення суду від 08.07.2026 року суд першої інстанції самостійно встановив позивачу строк для подачі до суду доказів щодо розміру понесених судових витрат на правову допомогу — до 13 липня 2026 року. Про наявність цієї вказівки зазначено також в описовій частині оскаржуваної ухвали від 23.07.2026.

Представник позивача, діючи у строки та в порядку, що передбачені процесуальним законом та встановлені судом, 10 липня 2026 року, тобто на другий день після ухвалення рішення та в межах 5-денного строку, направив до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення разом із належними первинними документами.

Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною третьою ст. 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Види робіт або послуг адвоката, витрат, про відшкодування яких у справі положенням Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і процесуального закону.

Витрати на оплату робіт та послуг адвоката, про відшкодування яких заявлено вимогу, мають бути виконані саме тим адвокатом, з яким укладено договір про надання правової допомоги, інакше суд не матиме підстав для вирішення питання про їх відшкодування. Підставою для відмови у розподілі витрат на професійну правничу допомогу в заявленій сумі може бути ненадання переліку послуг (робіт), наданих (виконаних) адвокатом (Постанова ВС від 05.06.2018 року у справі № 904/8308/17).

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що представник позивача не обґрунтував поважність причин неподання таких доказів до закінчення судового розгляду.

Як убачається з матеріалів справи, пунктом 2.6 Договору про надання правничої допомоги № 06-05/2025 від 06 травня 2025 року, укладеного між адвокатом Андрущенком М.В. та ТОВ «Іннова Нова», чітко визначено, що послуги, які надаються за договором, підлягають їх подальшій післяоплаті за результатами звітного періоду. Пунктом 3.4 вказаного договору передбачено, що з моменту складання та направлення Акту приймання-передачі наданих послуг замовник зобов`язується у строк, що не перевищує 5 робочих днів, ознайомитись із даними Акту, погодити його з виконавцем та за відсутності зауважень підписати його.

З огляду на характер та умови укладеного договору, остаточний обсяг наданої правничої допомоги та її вартість залежали від результату розгляду справи, витраченого часу адвоката під час фінальних судових засідань, аналізу ухваленого рішення суду від 08.07.2026. Відтак, Акт приймання-передачі наданих послуг №3610309793 був складений, погоджений та підписаний сторонами 10 липня 2026 року, тобто після ухвалення судового рішення.

Враховуючи зазначені обставини апеляційний суд вважає, що стороною позивача подані деталізовані докази (зокрема, двосторонній Акт наданих послуг), що підтверджують фінальні судові витрати, безпосередньо у спосіб, визначений ЦПК України. Позивач діяв послідовно, добросовісно та в рамках ч.8 ст.141 ЦПК України, вчасно повідомивши як суд, так і сторону відповідача про очікувані судові витрати безпосередньо у позовній заяві, подавши розрахунок, зробивши заяву та надіславши документи після ухвалення судом рішення в межах встановленого судом п`ятиденного строку.

Крім того, відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції помилково виходив з того, що заявником не надано доказів скерування копії цієї заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи (Відповідачу).

Згідно з положеннями частини сьомої статті 43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи. Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Частиною другою статті 174 ЦПК України чітко визначено вичерпний перелік заяв по суті справи, до яких належать: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Заява про ухвалення додаткового рішення за своєю правовою природою є заявою з процесуальних питань та не належить до визначених цивільно-процесуальним законодавством категорій заяв по суті справи, обов`язковою вимогою до яких є попереднє надсилання копії такої заяви іншим учасникам справи.

Чинне цивільне процесуальне законодавство України не містить імперативних вимог щодо обов`язкового попереднього надсилання учасником справи копії заяви про ухвалення додаткового рішення іншим сторонам до моменту її подання до суду.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29.07.2020 року у справі № 2033/5916/12, де зазначено, що ненадання копії заяви про ухвалення додаткового рішення іншій стороні не означає, що остання була позбавлена можливості заперечити проти розміру витрат, про відшкодування яких ставиться питання.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що вказана заява була подана представником позивача в електронній формі через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС. Зазначений спосіб подання документів передбачає автоматизацію процесу обміну процесуальними документами між учасниками судового процесу та судом, що виключає обов`язок додаткового поштового надсилання документів у паперовій формі за наявності відповідних технічних умов.

Також є безпідставними посилання суду першої інстанції на відсутність попереднього розрахунку судових витрат. Системний аналіз частини другої статті 134 ЦПК України свідчить, що неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною та автоматичною підставою для відмови у їх відшкодуванні, а лише наділяє суд правом (а не обов`язком) застосувати відповідні процесуальні наслідки залежно від обставин справи, на що також вказав Верховний Суд у постанові від 08.04.2021 року у справі № 161/20630/18.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов передчасного та необґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення з формальних підстав, фактично обмеживши позивача у правовому розгляді заяви по суті.

Згідно з пунктом третім частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Колегія суддів зазначає, що за змістом процесуального закону вирішення питання про розподіл судових витрат шляхом ухвалення додаткового рішення є дискреційним повноваженням саме того суду, який розглядав справу по суті та ухвалив основне рішення. Тому, апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості самостійно розглянути ці вимоги по суті та ухвалити нове судове рішення (додаткову постанову), як про це заявлено скаржником у прохальній частині апеляційної скарги.

Відповідно до пункту шостого частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з ч.1 ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неправильне визначення судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи; 2) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин, апеляційний суд прийшов до висновку про те, що ухвала суду першої про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення є такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви ТОВ «Іннова Нова» про ухвалення додаткового рішення по суті.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова»задовольнити.

Ухвалу Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 23 липня 2026 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28 вересня 2026 року.

Головуючий суддя О.І. Чельник

Судді C.М. Єгорова

С.І. Мурашко