Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №391/849/23 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 вересня 2026 року м. Кропивницький

справа № 391/849/23

провадження № 22-ц/4809/1141/26

Кропивницький апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів - Дуковського О.Л., Єгорової С.М.,

при секретарі – Зайченко В.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Реброва Лариса Геннадіївна, на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 05 березня 2026 року (суддя Козюменська В.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на житловий будинок,-

встановив:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Компаніївської селищної ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якому просив визнати за ним право власності на житловий будинок, а також прилеглої земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, на якій розміщений будинок, по АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтував тим, що у 2000 роках він домовився з власником про купівлю житлового будинку по АДРЕСА_1 , а також прилеглої земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та передав продавцю кошти за придбання будинку в сумі 5000 грн, про що була складена розписка. Вказана розписка була посвідчена Компаніївською селищною радою Кіровоградської області. Вказав, що договір купівлі-продажу не був оформлений нотаріально, але продавець пообіцяв нотаріально оформити з ним договір купівлі-продажу вказаного нерухомого майна. Згодом ним була втрачена розписка про передачу коштів за придбання житлового будинку, а колишній власник будинку помер, тому не в змозі оформити право власності у позасудовому порядку.

Також зазначив, що на дату купівлі будинку позивач перебував у шлюбних відносинах із ОСОБА_2 , з якою на даний час шлюб розірвано. Вказав, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотеки, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна власником спірного будинку є його колишня дружина ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 27.04.2023.

Ухвалою Компаніївського районного суду від 26.08.2025 було закрито провадження у цивільній справі №391\849\23 в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Компаніївської селищної ради Кіровоградської області про визнання права власності на житловий будинок, а також прилеглої земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, на якій розміщений будинок, які розташовані по АДРЕСА_1 (т.2 а.с.171).

Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 05 березня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник скаржника – адвокат Реброва Л.Г., посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та на порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність факту набуття позивачем права власності на спірний житловий будинок, посилаючись на відсутність письмових доказів, зокрема розписки, а також недотримання нотаріальної форми договору.

Вважає, що такі висновки помилковими, оскільки у відповідності до статті 220 ЦК України, суд має визнати договір дійсним, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору та одна зі сторін повністю або частково його виконала. Вказала, що між ОСОБА_5 та позивачем була досягнута домовленість щодо купівлі-продажу спірного житлового будинку, позивач передав грошові кошти, а продавець підтвердив їх отримання грошовою розпискою. Позивач фактично вступив у володіння спірним майном та понад 18 років ним користується. ОСОБА_5 , який був власником спірного житлового будинку та який пообіцяв позивачу оформити договір купівлі-продажу в нотаріальному порядку, помер, у зв`язку з чим нотаріальне посвідчення договору стало неможливим. Свідок ОСОБА_6 підтвердив факт складання розписки та її посвідчення, але судом ці покази були відхилені, також були проігноровані письмові докази, що підтверджують проживання позивача у спірному будинку з 2005 року по 2023 рік, зокрема докази сплати комунальних послуг та записи у по господарських книгах, відповідно до яких головою домогосподарства зазначено ОСОБА_1 . Крім того, вказала, що суд першої інстанції не дослідив належним чином підстави укладення договору купівлі-продажу від 27.04.2023, за яким ОСОБА_2 набула права власності, а також питання щодо її обізнаності про права позивача на спірне майно.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши учасників справи, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 та відповідачка ОСОБА_2 перебували в шлюбі, зареєстрованому 12.11.1978 виконкомом Петрівської сільської ради Компаніївського районну Кіровоградської області, актовий запис № 7, який розірвано рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 19.12.2022. Згідно цього рішення місцем проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зазначено: АДРЕСА_1 . (Т.1, а.с.25-27).

Згідно інвентаризаційної справи, власником будинку по АДРЕСА_1 з 1989 р. був ОСОБА_5 на підставі свідоцтво на право власності на будівлю (Т.1, а.с.128-140).

Власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 27.04.2023, що підтверджується інфіормацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна від 09.10.2023, (Т.1, а.с.28-29).

Судом першої інстанції були допитані свідки, з пояснень яких, зокрема свідка ОСОБА_6 встановлено, що він як бувший голова Першотравенської сільської ради позивача знає, як жителя с. Першотравенки, який років 30 тому переїхав до Першотравенки разом з дружиною та дітьми. Йому відомо, що позивач з родиною купили в селі будинок в ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 , оскільки покупець та продавець завіряли розписку щодо купівлі-продажу майна печаткою сільради та своїм підписом. Так було й в даному випадку, але сам ОСОБА_5 не міг написати розписку (або був відсутнім, або хворів), й розписку написав його син ОСОБА_7 про те, що було отримано 10 000 грн. (за будинок по АДРЕСА_2 , й претензій з цього приводу немає. Як саме передавались гроші, він не знає, не бачив. Коли ОСОБА_7 писав розписку, при цьому був присутнім ОСОБА_1 з дружиною. Точно суму, яка була зазначена в розписці він не пам`ятає, будинки на той час коштували десь 10 000 -15 000 грн. Розписку забрали Павліченки. В селі було заведено, що головою господарства зазначали чоловіка, тому напевно, ОСОБА_1 й зазначили головою. Пояснив, що розписку писав саме син ОСОБА_5 – ОСОБА_8 . Розписка фіксувалась в журналі, назву його не пам`ятає. В цьому журналі фіксувались операції з приводу майна, наприклад купівлі-продажу порося. Де знаходиться цей журнал, не знає. Що на даний час сталося з розпискою, він також не знає. Яким чином стала власником будинку ОСОБА_2 в 2023 р., йому не відомо. В них була книга вчинення нотаріальних дій, за ведення якої відповідала ОСОБА_9 (яка на даний час померла).

Встановивши дані обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, у зв`язку з його недоведеністю.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Згідно зі статтею 657 ЦК України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України)

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини перша, друга статті 76 ЦПК України).

Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд першої інстанції правильно встановив, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту придбання спірного житлового будинку, оскільки підтвердження переходи житлового будинку у власність є договір купівлі-продажу, який укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Посилання на те, що продавцем була складена розписка про отримання грошових коштів за житловий будинок, є безпідставними, оскільки вона не засвідчує факту передачі спірного житлового будинку у власність позивача. При цьому, суду розписки надано не було.

Також апеляційний суд звертає увагу на те, що у постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-1288цс17 зазначено, що: «Пленум Верховного Суду України в пункті 13 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року № 9 роз`яснив, що вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210, 640 ЦК України пов`язується з їх державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов`язків для сторін.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не дослідив належним чином підстави укладення договору купівлі-продажу від 27.04.2023, за яким ОСОБА_2 набула права власності, а також питання щодо її обізнаності про права позивача на спірне майно, не заслуговують на увагу суду, оскільки вимог про визнання вказаного правочину недійсним заявлено не було.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, з підстав його недоведеності.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться лише до незгоди з висновками суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Реброва Лариса Геннадіївна, залишити без задоволення.

Рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 05 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 24.09.2026.

Судді:

О.А.Письменний О.Л. Дуковський С.М. Єгорова