Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №351/820/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 351/820/26

Провадження № 33/4808/557/26

Категорія ст.124 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Сегін І.Р.

Суддя-доповідач Шигірт Ф.С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі судді Шигірта Ф.С., з участю секретаря с/з Шемрай Г.А., представника потерпілої Ділай М.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Дороніна А.П. на постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 07 серпня 2026 року щодо ОСОБА_1 , –

в с т а н о в и в:

Вказаною постановою ОСОБА_1 , визнано винуватим за ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.122-4 КУпАП закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Стягнуто з ОСОБА_1 665,6 грн судового збору.

Згідно постанови, ОСОБА_1 10.05.2026 року біля 17.54 год. в м. Львові на площі Двірцевій, перебуваючи пасажиром автомобіля "BYD SEA LION 05" д.н.з. НОМЕР_1 , під керування водія ОСОБА_2 , своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, а саме: здійснив відкриття задніх лівих дверей транспортного засобу, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем "Ford Fusion" д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 . При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

В апеляційній скарзі захисник Доронін А.П. вважає постанову суду в частині ст.124 КУпАП незаконною та необґрунтованою. Зазначає, що ОСОБА_1 перебував у автомобілі BYD SEA LION 05 виключно як пасажир, замовивши поїздку через сервіс «Uklon», не керував транспортним засобом, не визначав маршрут, місце та спосіб його зупинки і не мав можливості обрати безпечне місце для висадки. Водій ОСОБА_4 самостійно зупинив автомобіль на проїзній частині у зоні дії дорожнього знака 3.34 «Зупинку заборонено» та вимагав від пасажирів залишити автомобіль. За це порушення водія окремо притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, причому відповідні матеріали щодо водія та ОСОБА_1 складав той самий інспектор. Таким чином, небезпечна дорожня обстановка була створена передусім неправомірними діями водія, однак відповідальність за її наслідки безпідставно покладено на пасажира. Крім того, суд першої інстанції, посилаючись на п.5.1 ПДР України, не врахував, що ОСОБА_1 через дії водія фактично не міг здійснити висадку на посадковий майданчик, тротуар чи узбіччя. Крім того, порушення п.5.1 ПДР України ОСОБА_1 у протоколі взагалі не інкримінувалося. Отже, використавши п.5.1 ПДР України як одну з підстав для висновку про винуватість, суд фактично вийшов за межі сформульованого обвинувачення, що обмежило право особи знати, від якого саме обвинувачення вона захищається, та суперечить гарантіям ст.268 КУпАП. Не доведено й вини ОСОБА_1 у формі умислу або необережності. Перед відчиненням дверей він, за його поясненнями, перевірив дорожню обстановку через переднє ліве дзеркало та не побачив транспортних засобів, які наближалися, а водій повідомив пасажирам про можливість виходити. Ці пояснення узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_5 про те, що водій вимагав швидко залишити автомобіль, оскільки зупинився у недозволеному місці. Водночас саме водій мав кращу оглядовість дорожньої обстановки, повний контроль над автомобілем і можливість забезпечити безпечне місце висадки. Сам факт відчинення дверей не доводить необережності без установлення того, що ОСОБА_1 міг і повинен був передбачити небезпеку та мав реальну можливість її уникнути. Не встановлено належним чином і причинного зв`язку між діями ОСОБА_1 та пошкодженням транспортних засобів, який є обов`язковою умовою відповідальності за ст.124 КУпАП. Небезпечна ситуація виникла ще до відчинення дверей унаслідок зупинки автомобіля на проїзній частині у забороненому місці. Якби водій зупинив транспортний засіб відповідно до вимог ПДР України, біля тротуару, узбіччя або поза смугою руху, така дорожня ситуація не виникла б. Так само не конкретизовано, яким саме чином ОСОБА_1 порушив п.15.13 ПДР України, яку конкретну перешкоду він створив і чому за наявних обставин повинен був передбачити її виникнення. Суттєвим є й те, що суд першої інстанції сам визнав відсутність у діях ОСОБА_1 порушення п. 2.3.б ПДР України, оскільки ця норма встановлює обов`язки водія, хоча посилання на неї містилося у складених щодо пасажира матеріалах. Це свідчить про неналежне формування первинного обвинувачення та вимагало особливо ретельної перевірки інших доказів, чого здійснено не було. Суд також не забезпечив всебічної та об`єктивної оцінки доказів відповідно до ст.252 КУпАП. Належної оцінки не отримала постанова про притягнення ОСОБА_4 до відповідальності за незаконну зупинку, не усунуті суперечності у його поясненнях щодо того, чи дозволяв він пасажирам виходити та коли саме попередив про небезпеку. Зокрема, з відповідей водія на запитання захисника випливало, що він повідомляв пасажирам про можливість виходу, а слова «стоп, стоп» прозвучали вже в момент відчинення дверей. Так само суд використав як доказ схему місця ДТП, складену без участі ОСОБА_1 , якого зі схемою не ознайомлювали та який не мав можливості надати щодо неї зауваження. При цьому суд визнав наявність часткової вини водія у виникненні ДТП, однак не визначив, у чому саме вона полягала, яке значення мала для причинного зв`язку та чому за таких умов вина ОСОБА_1 вважається доведеною. На думку апелянта, висновок про винуватість ОСОБА_1 фактично ґрунтується на припущенні, що саме відчинення дверей та подальше зіткнення автоматично утворюють склад правопорушення за ст.124 КУпАП.

Просить постанову суду в частині притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст. 124 КУпАП скасувати та закрити провадження у цій частині за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Не погодившись з доводами апеляційної скарги, представник потерпілої ОСОБА_3 – адвокат Ділай М.П., подав заперечення на апеляційну скаргу, в якій вважає її необґрунтованою та такою, що не спростовує правильності висновків суду першої інстанції. Стверджує, що у протоколі дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ст.124 КУпАП у зв`язку з порушенням п.15.13 ПДР України, яким заборонено відчиняти двері транспортного засобу, якщо це створює небезпеку або перешкоду іншим учасникам дорожнього руху. Ця вимога поширюється і на пасажирів, які відповідно до п.п. 1.5, 5.2, 5.3, 15.13 ПДР України зобов`язані не створювати небезпеки для дорожнього руху, а п.5.1 ПДР визначає порядок безпечної висадки з транспортного засобу. Вина ОСОБА_1 та причинний зв`язок підтверджуються доказами, які містяться в матеріалах справи та які узгоджуються між собою. Посилання захисту на те, що водій «BYD SEA LION 05» зупинив автомобіль у неналежному місці, не звільняє ОСОБА_1 від самостійного обов`язку перед відчиненням дверей переконатися у безпечності своїх дій. Порушення водієм ПДР України не усуває порушення пасажиром п.15.13 ПДР України та причинного зв`язку між його діями і ДТП, а питання про наявність у діях водія окремого складу правопорушення не є предметом цього провадження. Посилання у матеріалах на п.2.3 «б» ПДР України є опискою працівника поліції, яка не спростовує суті обвинувачення, оскільки в протоколі чітко зазначено порушення саме п.15.13 ПДР України та описано конкретні дії ОСОБА_1 . Твердження про неповноту судового розгляду також є безпідставними, оскільки суд першої інстанції у трьох судових засіданнях дослідив докази, зокрема допитав учасників ДТП. У запереченні також зазначено, що в судовому засіданні 09 липня захисник ОСОБА_1 визнав вину підзахисного, що зафіксовано технічними засобами. Вважає, що апеляційна скарга фактично зводиться до переоцінки доказів і перекладення відповідальності виключно на водія, не спростовуючи встановленого судом порушення ОСОБА_1 п.15.13 ПДР та причинного зв`язку з наслідками ДТП.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

До початку судового розгляду захисник подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням на лікуванні ОСОБА_1 , зазначивши, що документи на підтвердження вказаних обставин будуть надані ним у наступному судовому засіданні.

Представник потерпілого заперечував проти задоволення клопотання та вважав це затягуванням розгляду справи. Зауважив, що минуле засідання було відкладене за клопотанням захисника поданим за три години до судового засідання. Клопотання було обґрунтоване хворобою захисника, що не звільняло ОСОБА_1 від явки в судове засідання.

Дослідивши клопотання та матеріали справи, апеляційний суд вважає зазначене клопотання необґрунтованим, оскільки на підтвердження обставин зазначених в клопотанні, сторона захисту не надала жодних документів. Захисник в судове засідання особисто не з`явився.

Таким чином, оскільки суду не були надані документи, що підтверджують поважність причин неявки ОСОБА_1 та його захисника в судове засідання, клопотання про відкладення апеляційного розгляду не може бути задоволено.

Щодо доводів апеляційної скарги, представник потерпілої вважав їх необґрунтованими та просив залишити скаргу без задоволення з підстав зазначених в письмових запереченнях.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення захисника, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного.

Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення за обставин наведених в оскаржуваній постанові, суд першої інстанції дотримався вимог наведених норм права та дійшов правильних висновків.

Обставини справи, які були встановлені судом та зазначені у постанові, підтверджуються безпосередньо дослідженими судом доказами, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП серії ЕПР1 № 670596 від 20 травня 2026 року (а.с.1); схемою місця ДТП (а.с.2-3); відеозаписом що міститься в матеріалах справи (а.с.4), показаннями учасників дорожнього руху.

Суд дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та дійшов правильних висновків про винуватість ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП.

З висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.

На відеозаписах, які містяться в матеріалах справи (а.с.4), зафіксовано як рухається транспортний засіб "BYD SEA LION 05" з увімкненою аварійною світловою сигналізацією та зупиняється перед вокзалом на Двірцевій площі. Позаду транспортного засобу "BYD SEA LION 05" рухається транспортний засіб чорного та білого кольору, який зупиняється позаду автомобіля "BYD SEA LION 05", теж в зоні дії знаку "Зупинку заборонено". Транспортний засіб "Ford Fusion" рухається в крайній правій смузі позаду цих транспортних засобів, перелаштовується в ліву смугу та продовжує рух. В цей момент на автомобілі "BYD SEA LION 05" відкриваються задні двері зліва, після чого відбувається ДТП.

Зазначені обставини узгоджуються з тими, що викладені в протоколі та в оскаржуваній постанові.

Відповідно до п.1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

За змістом п.1.10 ПДР України, учасником дорожнього руху є особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. Цим же пунктом пасажир визначений як особа, яка користується транспортним засобом і перебуває в ньому, але не причетна до керування ним.

Отже, пасажир є самостійним учасником дорожнього руху, на якого поширюються встановлені ПДР України обов`язки та заборони в тій частині, в якій вони за своїм змістом адресовані такому учаснику.

Відповідно до п.15.13 ПДР України, забороняється відчиняти двері транспортного засобу, залишати їх відчиненими і виходити з транспортного засобу, якщо це загрожує безпеці і створює перешкоди іншим учасникам дорожнього руху.

Зазначена норма права розповсюджується не тільки на водія транспортного засобу, а й на інших учасників дорожнього руху.

Аналогічний висновок випливає зі змісту ст.124 КУпАП, якою передбачена адміністративна відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Таким чином, законодавець не обмежив суб`єктний склад зазначеного адміністративного правопорушення виключно водіями транспортних засобів, а пов`язав можливість настання відповідальності для будь-якого учасника дорожнього руху.

Тому, сама по собі обставина, що ОСОБА_1 не керував автомобілем «BYD SEA LION 05», не визначав місце його зупинки та перебував у ньому як пасажир, не виключає можливості притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП, оскільки йому інкриміновано не порушення правил керування чи зупинки транспортного засобу, а відкриття дверей транспортного засобу в умовах, коли це створило небезпеку та перешкоду для іншого учасника дорожнього руху.

Той факт, що водій автомобіля «BYD SEA LION 05» здійснив зупинку в зоні дії дорожнього знака «Зупинку заборонено», не знімає з пасажирів обов`язку дотримуватися вимог ПДР України та перед відчиненням дверей переконатися, що така його дія не створюватиме небезпеки чи перешкоди для інших учасників дорожнього руху.

Крім того, діюче законодавство не покладає на пасажирів обов`язку виконувати вимоги водія транспортного засобу, тим більше, пов`язані із порушенням вимог діючого законодавства.

Можливе порушення Правил дорожнього руху водієм транспортного засобу не виключає наявності порушення Правил дорожнього руху іншим учасником цієї ж дорожньої ситуації та не звільняє такого учасника від відповідальності за власні дії за умови встановлення всіх елементів складу відповідного адміністративного правопорушення.

Посилання суду першої інстанції на п.5.1 ПДР України, суд першої інстанції не вийшов за межі сформульованого щодо ОСОБА_1 обвинувачення, оскільки зазначив цей пункт з огляду на всі положення діючих правил щодо відкриття дверей транспортного засобу. За будь-яких обставин, порушення вимог п.15.13 ПДР України може мати місце як окремо, так і в сукупності з іншими пунктами.

В даному випадку, порушення пасажиром ОСОБА_1 вимог саме п.15.13 ПДР України, знаходиться в причинно-наслідковому зв`язку із настанням ДТП.

Окрім іншого, не спростовують висновків суду і помилкове зазначення у протоколі про адміністративне правопорушення щодо пасажира ОСОБА_1 п. 2.3.б ПДР України. Зазначений пункт правил стосується обов`язків водія, а тому суд обґрунтовано виключив його з переліку пунктів ПДР, які були порушені пасажиром.

Таким чином, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові, є обґрунтованими, належним чином вмотивованими, повністю відповідають фактичним обставинам справи, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника Дороніна А.П. залишити без задоволення.

Постанову Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 07 серпня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя Ф.С. Шигірт