Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №347/2542/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 347/2542/25

Провадження № 22-ц/4808/1400/26

Головуючий у 1 інстанції КНИЩУК Р. М.

Суддя-доповідач Барков В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого судд Баркова В. М.,

суддів Василишин Л. В.,

Максюти І. О.,

секретар Петрів Д. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 15 травня 2026 року у складі судді Книщук Р. М., ухвалене у м. Косові Івано-Франківської області, у справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року позивач ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» звернувся до відповідачки ОСОБА_1 з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги були мотивовані тим, що 22 листопада 2019 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту та страхування № S02.00112.005983964, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредитні кошти у розмірі 57 704 грн., включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 0,01% річних від залишкової суми кредиту, а також платою за послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості в розмірі, визначеному у графіку платежів, з кінцевим строком повернення кредитних коштів 22 березня 2021 року.

19 грудня 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Оптіма Факторинг» було укладено договір факторингу № 19/12-2023, за умовами якого ТОВ «Оптіма Факторинг» набуло право грошової вимоги за кредитним договором № S02.00112.005983964 від 22 листопада 2019 року.

В подальшому 22 грудня 2023 року між ТОВ «Оптіма Факторинг» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» був укладений Договір факторингу № 22/12-2023, за умовами якого ТОВ «ФК «Профіт Капітал»» набув право грошової вимоги за кредитним договором № S02.00112.005983964 від 22 листопада 2019 року.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачкою умов кредитного договору щодо повернення кредитних коштів, у неї утворилась заборгованість, яка станом на 19 грудня 2023 року становить 111 344,65 грн., з яких: 43 266,11 грн – заборгованість за основним боргом; 13,75 грн – нараховані та несплачені відсотки; 68 064,79 грн – комісія.

Посилаючись на те, що в добровільному порядку відповідачка відмовляється сплачувати вказану заборгованість, ТОВ «ФК «Профіт Капітал» просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь вищевказану заборгованість за кредитним договором № S02.00112.005983964 від 22 листопада 2019 року, а також просило стягнути 3 028 грн. судового збору та 7 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 15 травня 2026 року позов ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» заборгованість за кредитним договором № S02.00112.005983964 від 22 листопада 2019 року у розмірі 111 344,65 грн., 3 028 грн. судового збору та 3 000 грн. витрат на правову допомогу.

У апеляційній скарзі на зазначене рішення суду відповідачка ОСОБА_1 , посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, а також на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 вказує на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що право вимоги виникло у позивача 23 січня 2021 року, оскільки 22 січня 2021 року вона повинна була сплатити останній платіж за кредитним договором, що підтверджується паспортом споживчого кредиту. Відтак вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності.

При цьому позивачем не було доведено суду першої інстанції, що позовна давність була збільшена за домовленістю сторін, клопотання про поновлення терміну позовної давності з посиланням на поважність причин її пропуску позивачем не подавалось.

Крім того, на думку скаржниці, сам по собі факт того, що з 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон № 540-IX, згідно з яким в Україні запроваджений загальнодержавний карантин, який тривав до 30 червня 2023 року, а також введення з 24 лютого 2022 року в Україні воєнного стану, не вплинули на можливість позивача звернутись з позовом до суду в межах строку позовної давності.

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» правом подачі відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не скористався, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направляв. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Представник ТОВ ФК «Профіт Капітал» в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений судовими повістками за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, тому суд відповідно до положень ст. 372 ЦПК України розглянув справу без його участі.

Представник ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал»в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, тому суд відповідно до положень ст. 372 ЦПК України розглянув справу без його участі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 адвоката Бежука С. М., який просив апеляційну скаргу задовольнити, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судове рішення в даній справі відповідає.

Частково задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Профіт Капітал», суд першої інстанції прийшов до висновків, що у зв`язку із неналежним виконанням відповідачкою умов кредитного договору щодо повернення кредитних коштів, у неї станом на 19 грудня 2023 року утворилась заборгованість у розмірі 111 344,65 грн., з яких: 43 266,11 грн. – заборгованість за основним боргом, 13,75грн. – заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками, 68064,79 грн. – заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями, яка й підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення ухвалене судом першої інстанції вищезазначеним вимогам відповідає.

Судом встановлено і жодною із сторін не заперечується, що 22 листопада 2019 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту та страхування №S02.00112.005983964, за умовами якого відповідачка отримала кредитні кошти у розмірі 57704 грн., включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 0,01% річних та плати за кредитне обслуговування щомісячно в розмірі відповідно до Графіку платежів, на строк 16 місяців та кінцевим терміном повернення кредитних коштів до 22 березня 2021 року (а.с. 6).

Виконання позивачем обов`язку щодо надання грошових коштів відповідачці ОСОБА_1 у сумі 57 704 грн. підтверджено ордером-розпорядженням від 22 листопада 2019 року та випискою з особового рахунку за кредитним договором № S02.00112.005983964 від 22 листопада 2019 року (а.с. 8, 9-10).

Доказів тому, що на розрахунковий рахунок відповідачки не було перераховано суму в розмірі 57 704 грн. останньою суду не надано.

До матеріалів позовної заяви позивачем долучено паспорт споживчого кредиту, який підписаний відповідачкою та в якому зазначені умови кредитування (а.с. 7). У зазначеному Паспорті, зокрема у п. 5 передбачено порядок повернення кредитних коштів шляхом внесення позичальником щомісячних платежів згідно встановлено графіку, з умовами виконання якого погодилась відповідачка.

Згідно довідки-розрахунку АТ «Ідея Банк» станом на 19 грудня 2023 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість за кредитним договором у розмірі 111 344,65 грн., з яких: 43 266,11 грн. – заборгованість за основним боргом, 13,75грн. – заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками, 68 064,79 грн. – заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями (а.с. 11).

Також встановлено, що 19 грудня 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Оптіма Факторинг» укладено договір факторингу № 19/12-2023, за умовами якого останній набув права грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № S02.00112.005983964 від 22 листопада 2019 року (а.с. 12-23).

В подальшому 22 грудня 2023 року між ТОВ «Оптіма Факторинг» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» був укладений Договір факторингу № 22/12-2023, відповідно до умов якого ТОВ «Оптіма Факторинг» передав (відступив), а ТОВ «ФК «Профіт Капітал»» прийняв права вимоги за Кредитним договором № S02.00112.005983964 від 22 листопада 2019 року (а.с. 24-34).

Частина 1 ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 ЦК України).

Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Частиною першою статті 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Згідно з частиною другою статті 1078 ЦК України майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

У справі, що переглядається, матеріалами справи підтверджено та не заперечується стороною відповідачки факт укладення між нею та первісним кредитором АТ «Ідея Банк» кредитного договору. Також відповідачка не заперечує факт набуття позивачем права грошової вимоги за кредитним договором № S02.00112.005983964 від 22 листопада 2019 року.

Таким чином, умови кредитного договору підлягають застосуванню під час вирішення цієї справи в межах доводів апеляційної скарги.

Матеріалами справи підтверджено невиконання відповідачкою умов кредитного договору щодо повернення отриманих коштів. Відповідно до поданої позивачем довідки-розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 19 грудня 2023 року становить 111 344,65 грн., з яких: 43 266,11 грн. – заборгованість за основним боргом, 13,75грн. – заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками, 68 064,79 грн. – заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями.

Оскільки розрахунок заборгованості відповідачкою не спростовано, а контррозрахунку суду не подано, обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідачки 111 344,65 грн. заборгованості за кредитним договором.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про те, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки на її думку, право вимоги у позивача виникло з 23 січня 2021 року, тобто після сплати нею останнього платежу згідно графіку платежів, а позовна заява була подана у грудні 2025 року. З даного приводу колегія суддів зауважує наступне.

Право на звернення до суду за захистом передбачено ст. 256 ЦК України, яка встановлює для особи часові межі для звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу та називає їх позовною давністю.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Початок перебігу позовної давності визначається в статті 261 ЦК України.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За змістом ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Встановлено, що п.п. 1.4 та 1.6 укладеного між сторонами кредитного договору передбачено строк кредитування 16 місяців, дата повернення кредиту 22 березня 2021 року. З урахуванням приписів ст. 261 ЦПК України саме з 22 березня 2021 року у позивача виникло право звернення з позовом. За правилами трирічного строку загальної позовної давності днем сплину цього строку є 22 березня 2024 року. Позивач звернувся до суду в грудні 2025 року.

Через військову агресію російської федерації проти України 24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та діє наразі.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 12 травня 2015 року №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності.

Статтею 64 Конституції України передбачена можливість введення в Україні воєнного або надзвичайного стану. При цьому можуть встановлюватися певні обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень.

У період дії в Україні воєнного стану позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків (визначення початок перебігу, закінчення строків, вчинення дій в останній день строку тощо), у тому числі і загальні правила обчислення позовної давності.

Верховною Радою України 15 березня 2022 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (№ 2120-IX), відповідно до якого прикінцеві та перехідні положення ЦК України були доповнені пунктом 19. Згідно з останнім, у період дії в Україні воєнного стану, позовна давність, визначена у ст. 257, 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України продовжуються на строк його дії. А продовження строків у свою чергу, свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні.

Таким чином, Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (№ 2120-IX) розширив обставини зупинення позовної давності.

Відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Вказана норма набрала чинності 17 березня 2022 року на підставі Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану».

Отже, з 15 березня 2022 року перебіг позовної давності зупинився для будь-яких зацікавлених у судовому захисті осіб. Причому, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування воєнного стану. І лише від дня припинення останнього, плин строку захисту порушеного, оспорюваного або невизнаного суб`єктивного права в судовому порядку продовжиться, з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Таким чином, оскільки загальний трирічний строк пред`явлення позову у справі, яка переглядається, спливав 22 березня 2024року, тобто під час дії воєнного стану, то цей строк не сплив, а продовжується до кінця його дії.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Таким чином, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, тому оскаржуване судове рішення необхідно залишити без змін.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки цим судом, який їх обґрунтовано спростував.

Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

З інших підстав рішення суду не оскаржується.

Керуючись статтями 374, 375, 381 384, 389, 390 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 15 травня 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28 вересня 2026 року

Судді В. М. Барков

Л. В. Василишин

І. О. Максюта