Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №345/5369/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 345/5369/25

Провадження № 22-ц/4808/1269/26

Головуючий у 1 інстанції Гапоненко Р. В.

Суддя-доповідач Барков В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді: Баркова В. М.,

суддів: Василишин Л. В.,

Максюти І. О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02 грудня 2025 року, в складі судді Гапоненка Р. В., ухвалене в м. Калуш Івано-Франківської області, у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року представник ФОП ОСОБА_2 – ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов мотивований тим, що постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 19 вересня 2023 року КП «Екосервіс» Калуської міської ради визнано банкрутом. 07 листопада 2024 року відбувся електронний аукціон з продажу майна банкрута по лоту № НОМЕР_1 , а саме: права вимоги за дебіторською заборгованістю КП «Екосервіс» Калуської міської ради. Відповідно до протоколу електронного аукціону № BRD001-UA-20241028-00226 від 07 листопада 2024 року переможцем є ФОП ОСОБА_2

14 листопада 2024 року на підставі вказаного протоколу аукціону між КП «Екосервіс» Калуської міської ради та ФОП ОСОБА_2 укладено акт про придбання майна на аукціоні. У додатку № 1 до вказаного акта зазначено перелік фізичних осіб, які мають заборгованість перед КП «Екосервіс» Калуської міської ради станом на 14 листопада 2024 року.

Отже, придбавши майно КП «Екосервіс» Калуської міської ради, позивач отримав право вимоги, яке раніше належало КП «Екосервіс» Калуської міської ради, зокрема до відповідачів, які є споживачами житлово-комунальних послуг, що надавалися КП «Екосервіс», оскільки їм на праві власності належить нерухоме майно за адресою : АДРЕСА_1 .

Відповідно до акта звірки розрахунків за особовим рахунком № НОМЕР_2 , за наведеною адресою у відповідачів за період з червня 2018 року по квітень 2021 року наявна заборгованість з надання послуг з управління побутовими відходами у розмірі 3 469, 25 грн. Оскільки відповідачі не погасили вказану заборгованість перед позивачем як правонаступником КП «Екосервіс» Калуської міської ради, позивач має право вимагати відшкодування інфляційних витрат, розмір яких становить 898, 38 грн, та 3% річних на суму заборгованості, що становить 234, 96 грн.

Враховуючи викладене, представник позивача просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 4 602, 59 грн, яка складається з: 3 469, 25 грн – заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з лютого 2018 року до квітня 2021 року, 898, 38 грн – інфляційні втрати, 234, 96 грн – 3 % річних, а також судові витрати у розмірі 7968,96 грн.

Заочним рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02 грудня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 , на користь ФОП ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 4 602,59 грн., яка складається з 3469,25 грн. боргу за житлово-комунальні послуги за період з лютого 2018 по квітня 2021, інфляційні втрати у розмірі 898,38 грн., 3 % річних у розмірі 234,96 грн.,

Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_2 по 484,48 грн. з кожного сплаченого судового збору та по 1960,26 грн. з кожного витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20 квітня 2026 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 посилаючись на незаконність судового рішення, просить заочне рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову до ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про наявність у апелянтки обов`язку зі сплати житлового-комунальних послуг, оскільки відповідачка ніколи не проживала за адресою: АДРЕСА_1 , не користувалася відповідними послугами та не перебувала у договірних правовідносинах із позивачем.

У відзиві на апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 зазначає, що подана апеляційна скарга відповідачем по суті дублює зміст заяви на перегляд заочного рішення, яка вже була предметом дослідження суду першої інстанції. Зокрема судом першої інстанції належним чином були досліджені надані позивачем докази та рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального права . З урахуванням зазначених обставин, просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, заочне рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02 грудня 2025 року без змін.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи категорію справи, ціну позову розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із того, що позивач належними та допустимими доказами підтвердив факт надання КП «Екосервіс» відповідачам житлово-комунальних послуг, наявність заборгованості за ними, а також перехід до позивача права вимоги щодо її стягнення. У зв`язку з набуттям статусу нового кредитора позивач також набув право на стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за період після переходу до нього права вимоги. З огляду на наведене суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачів заборгованості, інфляційних втрат, трьох процентів річних та судових витрат.

Колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, зважаючи на таке.

Судом встановлено, що постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.2023 КП «Екосервіс» Калуської міської ради визнано банкрутом.

Відповідно до протоколу електронного аукціону № BRD001-UA-20241028-00226 від 07.11.2024 переможцем аукціону є ФОП ОСОБА_2 та 14.11.2024 на підставі вказаного протоколу аукціону між КП «Екосервіс» Калуської міської ради та ФОП ОСОБА_2 укладено акт про придбання майна на аукціоні.

Згідно додатку № 1 до акту про придбання майна на аукціоні зазначено перелік фізичних осіб, які мають заборгованість перед КП «Екосервіс» Калуської міської ради, зокрема, в якому містяться відомості про ОСОБА_3 у якої наявна заборгованість у розмірі 3469,25 грн. за адресою АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_2 .

Відповідно до інформаційної довідки № 417695092 від 13.03.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна квартира за адресою АДРЕСА_1 , на праві приватної власності по частці належить ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .

Згідно з актом звірки розрахунків за особовим рахунком № НОМЕР_3 за період з 01.06.2018 по 31.12.2024 розмір заборгованості зі сплати житлово-комунальних послуг за адресою АДРЕСА_1 становить 3469,25 грн.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги, є індивідуальним споживачем.

Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (пункт 5 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги це послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до частини першої статті 9 цього Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вказані норми права визначають такі ознаки відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Твердження ОСОБА_1 про непроживання у квартирі як підставу звільнення від сплати комунальних послуг не грунтуються на вимогах чинного законодавства, оскільки згідно зі ст. 13 Конституції України власність зобов`язує.

Відповідно до вимог ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.322 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 02 квітня 2020 року у справі № 757/29813/17-ц зроблено правовий висновок про те, що непроживання відповідача у квартирі, яка належить йому на праві власності та факт відсутності його реєстрації у цій квартирі, не звільняє від обов`язку нести витрати з оплати житлово-комунальних послуг.

Долучений ОСОБА_1 акт від 06 березня 2026 року про те, що вона ніколи не проживала за адресою: АДРЕСА_1 не звільняє її від обов`язку оплати наданих позивачем послуг в період з лютого 2018 року до квітня 2021 року на загальну суму 4 602,59 грн, враховуючи те, що частина згаданої квартири, згідно інформаційної довідки № 417695092 від 13.03.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна належить ОСОБА_1 .

Окрім цього, ОСОБА_1 не надано жодних доказів в підтвердження того, що позивачем послуги в спірний період не надавалися чи такі були неякісними.

Довід апеляційної скарги про те, що між сторонами не укладений письмовий договір, тому між такими ніяких правовідносин не виникло, суд вважає безпідставними, оскільки не укладення письмового договору на вивезення твердих побутових відходів не є підставою для звільнення від оплати послуг.

При цьому, колегія суддів враховує позиції, які містяться в постановах Верховного Суду від 10 грудня 2018 року у справі № 638/11034/15-ц, від 18 березня 2019 року у справі № 210/5796/16-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 522/2625/16-ц, від 25 березня 2020 року у справі № 211/3347/18-ц про те, що відсутність відповідного договору в сфері надання житлово-комунальних послуг не звільняє споживачів від обов`язку оплачувати надані житлово-комунальні послуги.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивачем доведено наявність заборгованості за житлово-комунальні послуги, а відповідачка, як власниця квартири, не відмовлялалася від житлово-комунальних послуг, отримувала їх та не сплачувала їх вартість.

Інших доводів, які б свідчили про те, що спір у справі суд першої інстанції вирішив невірно, подана відповідачкою апеляційна скарга не містить, тому задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

З інших підстав рішення суду не оскаржується.

Керуючись статтями 367, 368, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Заочне рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 02 грудня 2025 року – без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 28 вересня 2026 року.

Судді В. М. Барков

Л. В. Василишин

І. О. Максюта