Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №199/4129/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7515/26 Справа № 199/4129/25 Суддя у 1-й інстанції - РУДЕНКО В. В. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Гапонова А.В., Красвітної Т.П.

за участю секретаря судового засідання Кирилішиної В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу №199/4129/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 04 серпня 2025 року, ухвалене у складі судді Руденко В.В., -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2025 року представник позивача ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову зазначив, що 17 лютого 2024 року між сторонами за допомогою веб-сайту (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1350-4937. Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор С2287, для підписання кредитного договору №1350-4937 від 17 лютого 2024 року.

Вказує, що відповідно до умов договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту - 29 500,00 грн.; строк кредитування 300 днів; базовий період (проміжки часу впродовж строку дії договору, в останні дні яких у позичальника настає обов`язок сплатити відсотки за користування кредитом). Кількість днів у базовому періоді 14 днів; знижена процентна ставка 1,20 % в день, стандартна процентна ставка 1,50 % в день, комісія за видачу кредиту – 15,00% від суми кредиту.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору. Відповідач підтвердила виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного Кредитного договору, шляхом отримання кредитних коштів. Відповідач не скористалась своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення Кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.

Зауважує, що відповідач, всупереч умовам кредитного договору, порушила вищезазначені умови кредитного договору і в кінцевому підсумку не повернула в повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконала в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем за кредитним договором навіть після спливу строку кредитування встановленого умовами кредитного договору.

Зазначає, що станом на 27 лютого 2025 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 165 436,00 грн., що складається з: простроченої заборгованості за кредитом – 29 500,00 грн.; простроченої заборгованості за нарахованими процентами – 131 511,00 грн., прострочена заборгованість по комісії за видачу кредиту – 4 425,00 грн.

Разом з тим, кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткове списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у сумі 17 936,00 грн. за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 147 500,00 грн.

У зв`язку з чим просить суд стягнути з позичальника не повну суму заборгованості за кредитним договором, а лише її частину, а саме: прострочену заборгованість за кредитом: 29 500,00 грн., прострочену заборгованість за нарахованими процентами 118 000,00 грн., що разом становить 147 500,00 грн.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 серпня 2025 року позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1350-4937 від 17 лютого 2024 року у розмірі 147 500,00 грн., в тому числі 29 500,00 грн. заборгованості за кредитом та 118 000,00 грн. заборгованості за відсотками. Вирішено питання судового збору в розмірі 2422,40 грн. гривень.

Не погодившись із зазначеним рішення, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає оскаржуване рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

В обґрунтування скарги зазначає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права та не надано належної оцінки співмірності заявлених до стягнення процентів, характеру спірних правовідносин і принципам захисту прав споживача фінансових послуг.

Вказує, що суд першої інстанції фактично обмежився констатацією факту укладення електронного договору та наявності розрахунку позивача, однак не перевірив правомірність і обґрунтованість заявленого до стягнення розміру заборгованості, зокрема процентів у сумі 118 000,00 грн. при сумі основного боргу 29 500,00 грн.

Зауважує, що договором передбачена процентна ставка у розмірі 1,50 % на день. Такий розмір процентів фактично становить понад 500 % річних, що явно виходить за межі звичайної плати за користування кредитом, суперечить принципам добросовісності, розумності та справедливості і створює істотний дисбаланс прав та обов`язків сторін. Крім того, спірні правовідносини виникли у сфері споживчого кредитування, а тому суд був зобов`язаний врахувати положення Закону України «Про споживче кредитування» та Закону У країни «Про захист прав споживачів», спрямовані на захист слабшої сторони договору - споживача фінансових послуг.

Зазначає, що суд першої інстанції не дослідив питання співмірності заявлених процентів, не надав оцінки тому, що розмір процентів майже у чотири рази перевищує суму основного боргу, та без належної перевірки прийняв розрахунок позивача.

Крім того, суд не врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, відповідно до якої після спливу строку кредитування кредитор втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а його права підлягають захисту в порядку статті 625 ЦК України.

Звертає увагу, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є внутрішнім документом самого позивача та не підтверджений належними первинними бухгалтерськими документами, банківськими виписками або іншими належними доказами, які б дозволяли перевірити правильність нарахувань.

Зазначає, що суд першої інстанції формально підійшов до оцінки електронного договору та фактично визнав доведеним укладення договору лише на підставі зазначення одноразового ідентифікатора та внутрішніх даних позивача.

Вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено без повного та всебічного дослідження обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та без урахування правових висновків Великої Палати Верховного Суду щодо природи процентів у кредитних правовідносинах, принципів справедливості та співмірності відповідальності.

У зв`язку з чим просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 04 серпня 2025 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Укр Кредит Фінанс» відмовити у повному обсязі.

Представник позивача ТОВ «Укр Кредит Фінанс» - Туракевич О.О. скориставшись своїм правом подала відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає, що апеляційна скарга є такою, що не підлягає задоволенню.

Зауважує, що відповідно до ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Відповідач підписав кредитний договір №1350-4937 від 17 лютого 2024 року відповідно до розділу 12 Договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором C2287, а позивач засвідчив кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу. Отже, з вищевикладеного вбачається, що Кредитний договір №1350-4937 від 17 лютого 2024 року укладений у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію».

Наголошує, що умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України. Відповідач взяв на себе зобов`язання та не виконав їх належним чином. Проценти визначені у договорі жодним чином не суперечать вимогам законодавства. Відповідач був ознайомлений з усіма умовами договору та погодився із ними.

Звертає увагу, що відповідач правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладення кредитного договору протягом чотирнадцяти днів не скористалася та продовжувала користуватись кредитом на погоджених між сторонами умовах.

Також з наданого до позовної заяви розрахунку заборгованості вбачається, що він відповідає вимогам Закону, є чітким, зрозумілим, узгоджується з умовами кредитного договору, з нього вбачається основний борг, нараховані відсотки, сума платежу та залишок нарахованих не погашених відсотків відповідачем.

Зазначає, що після закінчення строку кредитування, а саме після 12 грудня 2024 року нарахування процентів було зупинено, що вбачається з розрахунку заборгованості, а саме у графі «Ставка %» з 13 грудня 2024 року зазначено 0%, отже нарахування процентів за користування кредитом відбувалось у визначений строк кредитування (згідно п.4.9. кредитного договору). Таким чином, враховуючи вищезазначене, у кредитному договорі №1350-4937 від 17 лютого 2024 року сторонами було погоджено умови щодо розміру та сплати процентів та одноразової комісії і ОСОБА_1 погодилась з такими умовами, шляхом електронного підпису договору одноразовим ідентифікатором. Отже, позивач законно нарахував проценти за користування кредитом (згідно п. 4.6. та 10.2. кредитного договору) протягом строку договору, що визначені в п. 4.9. кредитного договору.

Звертає увагу, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність» та відповідно позивач не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.

Зазначає, що детальна інформація про перерахування грошових коштів ОСОБА_1 по договору №1350-4937 від 17 лютого 2024 року зазначена у Довідці про перерахування суми кредиту №1350-4937 від 17 лютого 2024 року. Вказана лист (довідка) АТ КБ «ПРИВАТБАНК», є належним доказом, оскільки містить інформацію щодо предмета доказування, як доказ перерахування грошових коштів за кредитним договором.

Вказує, що у Кредитному договорі зазначено номер особистого електронного платіжного засобу відповідача, а саме, НОМЕР_1 . Зазначену інформацію про банківські реквізити надав саме відповідач - зважаючи на ту обставину, що, така інформація у відповідності з чинним законодавством України становить банківську таємницю та, відповідно, позивач за будь-яких обставин не міг би отримати ці банківські реквізити не інакше як від самого відповідача або за його згодою (стаття 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність»).

Звертає особливу увагу, що кредитні кошти були перераховані позивачем саме у відповідності з умовами Кредитного договору та Правил та на підставі інформації про банківські реквізити для перерахування кредитних коштів, отриманої від відповідача.

Наголошує, що відповідач взяв на себе зобов`язання та не виконав їх належним чином. Проценти визначені у договорі жодним чином не суперечать вимогам законодавства. Відповідач був ознайомлений з усіма умовами договору та погодився із ними.

Вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 є безпідставною та необґрунтованою, а рішення Амур Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 04 серпня 2025 року прийняте відповідно до норм матеріального та процесуального права.

У зв`язку з чим, просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 04 серпня 2025 року у справі № 199/4129/25 залишити без змін.

Сторони в судове засідання апеляційного суду не з`явились про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.

Судом встановлено, що 17 лютого 2024 року між сторонами по справі укладено договір про відкриття кредитної лінії №1350-4937, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 29 500,00 грн. строком на 300 днів. Базовий період складає 14 календарних днів. Сплату процентів за користування кредитом позичальник зобов`язаний здійснювати не пізніше останнього дня кожного базового періоду. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту за стандартною процентною ставкою 1,50%, за пільговою 1,20% ставкою, комісія за видачу кредиту – 15,00% від суми кредиту.

Договір укладено сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію».

Кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом із застосування одноразового ідентифікатора С2287.

До договору додано правила відкриття кредитної лінії та паспорт споживчого кредиту, яким передбачені: основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача; інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача; порядок повернення кредиту, та інше.

З довідки про перерахування суми кредиту вбачається, що ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на виконання умов кредитного договору від 17 лютого 2024 року за допомогою системи LiqPay перерахувало на платіжну карту ОСОБА_1 кредитні кошти за договором №1350-4937 у розмірі 29 500,00 грн., платіж № 2427118569.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з доведення перед судом розміру наявного боргу за кредитом, а надані позивачем докази є належними та допустимими доказами у справі, та такими, якими доведено факт укладення кредитного договору між позивачем та відповідачем, факт отримання відповідачем кредитних коштів, невиконання останньою умов кредитного договору, що призвело до порушення графіку погашення кредиту за кредитним договором, виникнення у зв`язку з цим заборгованості по кредиту.

Колегія суддів в цілому погоджується з таким висновком суду першої інстанції, однак рішення суду щодо суми заборгованості, яка підлягає стягненню на користь позивача підлягає зміні з огляду на наступне.

Згідно зі ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 07 вересня 2026 року у справі №552/672/23 (провадження №61-4595сво25) зауважує, що норма про максимальний розмір денної процентної ставки, яка передбачена Законом України № 3498-IX, є імперативною, оскільки в акті цивільного законодавства міститься пряма вказівка про неможливість сторін відступати від цього імперативного положення. Така вказівка виражається у словосполученні «не може перевищувати». Захист прав споживача реалізується через можливість заперечення проти умови, яка перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, за допомогою заперечення. Водночас нікчемність умови про перевищення максимального розміру денної процентної ставки суд зобов`язаний враховувати за власною ініціативою незалежно від того, чи було заявлене заперечення.

За загальним правилом, максимальний розмір денної процентної ставки застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені з 24 грудня 2023 року.

Законом України №3498-IX було впроваджено перехідний період тривалістю 240 днів і передбачено поетапне зниження максимальної денної процентної ставки. Перший етап (з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року): протягом перших 120 днів після набрання чинності законом максимальна денна процентна ставка для договорів, які укладені в цей період, не могла перевищувати 2,5%. Другий етап (з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року): наступні 120 днів характеризувалися подальшим обмеженням ставки - максимальна денна процентна ставка для договорів, які були укладені в цей період, була знижена до рівня 1,5 %. Третій етап (з 20 серпня 2024 року): після завершення 240-денного перехідного періоду максимальна денна процентна ставка для договорів про споживчий кредит не може перевищувати 1,0 %.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

У справі, що переглядається, встановлено, що 17 лютого 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (https://navse.in.ua/) було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1350-4937.

Відповідно до умов Кредитного договору Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту – 29 500,00 грн.; строк кредитування – 300 днів; базовий період* – 14 днів; комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми кредиту; знижена % ставка – 1,20 % в день; стандартна % ставка – 1,50 % в день.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що: у період з 17 лютого 2024 року по 01 березня 2024 року (включно) нарахування процентів відбувалось за зниженою процентною ставкою, яка становить 1,20% у відповідності до п.10.2. Договору, за кожен день користування Кредитом, яка надається Кредитодавцем виключно як знижка на користування Кредитом та є заохоченням позичальника до сумлінного виконання умов Договору. У період з 02 березня 2024 року по 12 грудня 2024 року (включно) нарахування процентів відбувалось за стандартною процентною ставкою 1,50% відповідно до п.4.6 Кредитного договору у зв`язку із наявністю простроченої заборгованості.

Відповідно до п.4.9. кредитного договору Строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит позичальнику становить 300 (триста) календарних днів з моменту перерахування Кредиту позичальнику. Дата повернення кредиту 12 грудня 2024 року. Строк дії Договору є рівним Строку кредитування.

Між тим, колегія суддів зауважує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» доповнено статтю 8 ЗУ «Про споживче кредитування», а саме частинами 4, 5 та 6 якими введено денну процентну ставку. Вищезазначений Закон України прийнятий від 22 листопада 2023 року та набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Пунктами 8 та 9 частини першої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що у договорі по споживчий кредит зазначається: 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана) порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів. 9) денна процента ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов`язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит.

Отже, за договорами про споживчий кредит, денна процентна ставка повинна розраховується саме на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених на дату укладання такого договору.

Відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» розділу 4 Прикінцевих та перехідних положень, частини 17 «Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Виходячи з цієї норми законодавчо встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів – 2,5% (з 24 грудня 2023 року по 22 квітня 2024 року включно); протягом наступних 120 днів – 1,5% (з 23 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року включно); тобто лише з 21 серпня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини 4 ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування» не може перевищувати 1%.

Позивач, всупереч вимогам Закону України «Про споживче кредитування», продовжував застосовувати розмір денної процентної ставки, яка перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини 4 статті 8 ЗУ «Про споживче кредитування» - у розмірі 1% і після 21 серпня 2024 року.

Тому сума відсотків, що підлягає стягненню з відповідача підлягає зменшенню, виходячи з денної процентної ставки в 1% в період з 21.08.2024 року до закінчення строку дії договору.

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції на зазначене не звернув належної уваги, а тому дійшов помилкового висновку про повне задоволення позовних вимог.

Доводи відповідача про те, що рішення суду першої інстанції ухвалено без повного та всебічного дослідження обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо природи процентів у кредитних правовідносинах, принципів справедливості та співмірності відповідальності частково знайшли своє підтвердження матеріалами справи, однак вони не є підставою для скасування судового рішення, яке слід змінити з урахуванням розміру відсотків передбачених ЗУ «Про споживче кредитування» а саме зменшивши суму відсотків до стягнення до 101126,00грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 24 лютого 2026 підлягає зміні з викладенням абзацу другого резолютивної частини рішення у редакції резолютивної частини цієї постанови.

Відповідно до ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.10 ст.141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

З огляду на висновок про часткове задоволення апеляційної скарги, та відповідно до пропорційності розміру задоволених позовних вимог, судовий збір слід стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр кредит Фінанс» у розмірі 1 695,71 грн. за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 04 серпня 2025 року - змінити.

Абзац другий резолютивної частини рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 04 серпня 2025 року викласти у наступній редакції: «Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (ЄДРПОУ 38548598) заборгованість за кредитним договором: № 1350-4937 від 17 лютого 2024 року у розмірі 130 626 (сто тридцять тисяч шістсот двадцять шість) гривень, яка складається з тіла кредиту - у сумі 29 500 (двадцять дев`ять тисяч пятсот) грн., процентів за користування кредитом - 101 126 (сто одна тисяча сто двадцять шість) грн.

В іншій частині позовних вимог рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (ЄДРПОУ 38548598) витрати по сплаті судового збору в сумі 1 695 (одна тисяча шістсот дев`яносто п`ять) грн. 71 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повний текст постанови складено 25.09.2026 року

Головуючий суддя О.В. Агєєв