Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №732/102/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

23 вересня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 732/102/25

Головуючий у першій інстанції - Карпинська Н. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/215/26

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді: Скрипки А.А.

суддів: Онищенко О.І., Шарапової О.Л.

секретар: Мальцева І.В., Зеляк Ю.Г.

сторони:

позивач: ОСОБА_1

відповідачі: ОСОБА_2 , Міністерство оборони

України, Тупичівська сільська рада Чернігівського району Чернігівської області

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Городнянського районного суду Чернігівської області у складі судді Карпинської Н.М. від 30 травня 2025 року, місце ухвалення рішення - м. Городня, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Міністерства оборони України, Тупичівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, із врахуванням поданої 03.02.2025 року позовної заяви у новій редакції (а.с. 32-33, том 1) до ОСОБА_2 , Міністерства оборони України, Тупичівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, в якій просила встановити факт, що вона, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживала із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу з липня 2013 року по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 . В обґрунтування вимог заявленого позову ОСОБА_1 зазначала, що з липня 2013 року по серпень 2024 року вона проживала разом із ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в належному їй будинку АДРЕСА_1 . Позивач вказувала, що у період їх спільного проживання, вони жили, як подружжя, вели спільне господарство, у них був спільний бюджет. Спільних дітей у них не було. Позивач стверджує, що її сина ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 вважав своїм сином і піклувався та доглядав за ним з 2 років. У травні 2024 року ОСОБА_3 був мобілізований до Збройних Сил України, і ІНФОРМАЦІЯ_5 під час виконання бойового завдання у районі села Снагість Кореневського району рф, ОСОБА_3 загинув. При цьому, у картці соціально-психологічного вивчення кандидата - ОСОБА_3 для проходження військової служби за мобілізацією у Збройних Силах України та у журналі проведення індивідуальних бесід (психологічних консультацій), заповнених психологом під час мобілізації ОСОБА_3 , на підставі наданої ОСОБА_3 інформації у ІНФОРМАЦІЯ_6 , зазначено, що у нього є дружина - ОСОБА_1 та син - ОСОБА_5 . За доводами позивача, на підставі вказаних даних, їй, як цивільній дружині ОСОБА_3 , представником ІНФОРМАЦІЯ_7 було вручено сповіщення сім`ї від 30.08.2024 року №18/2527 про загибель цивільного чоловіка. У переданому ОСОБА_1 військовому квитку ОСОБА_3 , виданому йому 29.05.2024 року, за наданою ним інформацією, внесені дані про те, що у нього є син ОСОБА_4 , тобто, син ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , батьком якого фактично вважав себе ОСОБА_3 . Позивач стверджує, що вказані документи свідчать про те, що ОСОБА_3 вважав, що у нього є сім`я - дружина та син. Позивач ОСОБА_1 вказує, що факт її проживання однією сім`єю із ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу підтверджується також довідкою №31, виданою їй головою Вихвостівського старостинського округу Тупичівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 20.01.2025 року. За доводами позивача, факт її проживання однією сім`єю із ОСОБА_3 , без реєстрації шлюбу, можуть підтвердити всі її сусіди, зокрема, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . Позивач зазначала, що у загиблого ОСОБА_3 є майно, яке підлягає успадкуванню, і у зв`язку з тим, що заповіту ОСОБА_3 не залишив, належне йому майно підлягає успадкуванню за законом. Оскільки батьки ОСОБА_3 померли до дати його смерті, а своїх дітей у нього не було, то право на спадкування за законом має тільки його рідна сестра - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , яка проживає у АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 вказувала, що у разі встановлення факту, що вона проживала із ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вона має право на спадкування 1/2 частки спільної сумісної власності у майні, набутому за час спільного проживання, а також матиме право звернутись за отриманням виплат, передбачених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника.

03.02.2025 року ОСОБА_1 подала до суду позовну заяву в новій редакції (а.с.32-33, том 1), в якій вказана мета встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та визначені відповідно до мети встановлення вказаного факту, відповідачі у справі: ОСОБА_2 , Міністерство оборони України, Тупичівська сільська рада Чернігівського району Чернігівської області.

Рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 30.05.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 - задоволено. Встановлено факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з липня 2013 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить: скасувати повністю рішення Городянського районного суду Чернігівський області від 30.05.2025 року по справі №732/102/25 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апелянт також ставить питання про стягнення із позивача на її користь всіх понесених нею судових витрат у справі. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_2 вказує, що рішення суду першої інстанції від 30.05.2025 року є незаконним, необґрунтованим, та таким, що не відповідає завданням цивільного судочинства та обставинам справи. Апелянт зазначає, що позивачем ОСОБА_1 не надано належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, а отже, відсутні підстави для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги стверджують, що ОСОБА_2 в ході судового розгляду було повідомлено суд, що через тиждень після мобілізації її брата - ОСОБА_3 , вона бачила ОСОБА_1 з іншим чоловіком, з яким ОСОБА_1 наразі зустрічається. За доводами апелянта, ОСОБА_3 під час телефонної розмови в липні 2024 року повідомив їй, що будь-які відносини із ОСОБА_1 вони припинили. Проте, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, не врахував фактичних обставин справи, про які стверджувала ОСОБА_2 . Апелянт звертає увагу, що судом першої інстанції визнано належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, лише показання свідків та записи особистого характеру у військових документах та картках, з яких нібито вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 вважалися серед оточення чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного, вели спільне господарство. При цьому, у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження ведення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спільного господарства, наявності спільних витрат, купівлі як рухомого, так і нерухомого майна для спільного користування (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності), участі у витратах на утримання житла, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного. Відсутні навіть елементарні спільні фотографії чи переписки в будь-яких месенджерах, з яких можна було б зробити бодай припущення про наявність відносин, як чоловіка та жінки, які проживають без реєстрації шлюбу. За доводами апеляційної скарги, у рішенні суду першої інстанції від 30.05.2025 року відсутнє належне обґрунтування, на підставі чого було встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 вели спільне господарство саме з 2013 року, придбавали майно для спільного користування, у тому числі, за спільні кошти та внаслідок спільної праці, проявляли взаємну допомогу, мали притаманні подружжю права та обов`язки. Апелянт вказує, що суд першої інстанції лише зазначив про доведеність вказаних обставин, проте, жодного посилання на докази, на підставі яких суд дійшов таких висновків, у рішенні суду не зазначено та і може бути зазначено, оскільки відповідні докази відсутні у матеріалах справи. Доводи апеляційної скарги стверджують, що відсутні докази пояснень позивача про те, що ОСОБА_3 матеріально забезпечував свою сім`ю після мобілізації. Щодо показань свідків, апелянт зазначає, що в ході судового розгляду свідки: ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 повідомили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали за однією адресою, однак, які у сторін були стосунки, свідкам не відомо. Тобто, як вказує апелянт, показання свідків в цій справі носять загальний характер і не містять посилання на конкретні факти та обставини, які б давали суду можливість дійти висновку про наявність підстав, що входять до предмету доказування у спірних правовідносинах, та є суб`єктивним сприйняттям ними власного розуміння сім`ї та подружжя. При цьому, свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 підтверджують, що після мобілізації ОСОБА_3 , позивач ОСОБА_1 мала відносини з іншим чоловіком, який постійно приїжджав до неї, підвозив на машині, яка постійно стояла біля її повір`я, та навіть був із ОСОБА_1 під час здійснення поховання ОСОБА_3 . Доводи апеляційної скарги наголошують, що якщо б дійсно ОСОБА_3 мав намір створити сім`ю із ОСОБА_1 , як стверджує позивач, то з 2013 року (рік взятий з тексту позовної заяви), було більше, ніж достатньо часу для реєстрації шлюбу. Доводи апеляційної скарги стверджують, що позивачем ОСОБА_1 не надано жодного належного, допустимого та достатнього доказу на підтвердження факту спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 і ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 30.05.2025 року у справі №732/102/25 - залишити без змін.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Прокоф`єв Б.І. підтримав вимоги та доводи поданої апеляційної скарги, та просив апеляційну скаргу задовольнити.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Іллюшко О.М. просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 30.05.2025 року у справі №732/102/25 - залишити без змін.

В судовому засіданні апеляційного суду 02.06.2026 року представники відповідача Тупичівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області - Шовкова Л.М., Проценко С.Ж. вважали обґрунтованим рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 30.05.2025 року у даній справі.

В судове засідання апеляційного суду відповідач ОСОБА_2 , представник Міністерства оборони України, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з`явилися.

Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду даної справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що згідно інформації Городнянського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Чернігівському районі Чернігівської області (а.с.257, том 1) та згідно даних оглянутого судом паспорта ОСОБА_1 , серії НОМЕР_3 , ні ОСОБА_3 , ні ОСОБА_1 у хронологічний період, вказаний у прохальній частині позовної заяви ОСОБА_1 , у шлюбі не перебували.

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.14, том 1).

У картці соціально-психологічного вивчення кандидата ОСОБА_3 для проходження військової служби за мобілізацією у Збройних Силах України та у журналі проведення індивідуальних бесід (психологічних консультацій), заповнених психологом під час його мобілізації, на підставі наданої ОСОБА_3 інформації у ІНФОРМАЦІЯ_6 , зазначено, що у нього є: дружина ОСОБА_1 та син ОСОБА_5 (а.с.11, 12 - 12, зворот, том 1). Місце свого проживання у п.19 картки соціально-психологічного вивчення кандидата ОСОБА_3 для проходження військової служби за мобілізацією у Збройних Силах України, ОСОБА_3 зазначив: ''… 19. Домашня адреса: АДРЕСА_1 …'' (а.с.11). Згідно матеріалів справи (а.с.6), за вказаною адресою зареєстровано і місце проживання ОСОБА_1 .

Як вбачається із копії сповіщення сім`ї № 107 від 30.08.2024 року про загибель ОСОБА_3 , дане сповіщення було направлено на ім`я ОСОБА_1 , і у ньому було вказано про загибель ІНФОРМАЦІЯ_5 її цивільного чоловіка - ОСОБА_3 (а.с.13, том 1).

Згідно копії військового квитка, серії НОМЕР_5 , виданого на ім`я ОСОБА_3 29.05.2024 року, у даному документі містяться відомості про наявність у ОСОБА_3 сина ОСОБА_4 , 2011 року народження (а.с.15, том 1).

Як вбачається із копії свідоцтва про народження, серії НОМЕР_6 від 20.04.2011 року, ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , його батьками є: ОСОБА_12 (батько) та ОСОБА_1 (матір) (а.с.17, том 1).

Із довідки №31 від 20.01.2025 року вбачається, що вона видана ОСОБА_1 за підписом старости Вихвостівського старостинського округу Тупичівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області про те, що ОСОБА_1 дійсно з липня 2013 року по травень 2024 року проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу із ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . У період спільного проживання вони вели спільне господарство, у них був спільний бюджет; дітей від спільного проживання у них не було (а.с.18, том 1).

Як вбачається із матеріалів спадкової справи №32/2025 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 (а.с.251-256,том 1), із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , звернулися ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

На підтвердження доводів позивача про те, що ОСОБА_3 дбав про матеріальне забезпечення своєї сім`ї і після мобілізації переводив ОСОБА_1 грошові перекази, позивачем ОСОБА_1 надано суду виписку про рух коштів по рахунку ОСОБА_1 в АТ "Райффайзен Банк" за хронологічний період із 01.05.2024 року по 31.12.2024 року (а.с.65-66, зворот, том 1).

Допитані в судовому засіданні суду першої інстанції в якості свідків: ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 надали показання, з яких вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 протягом тривалого періоду - 11 років проживали разом за однією адресою. При цьому, судом першої інстанції у рішенні від 30.05.2025 року зазначено, що посилання представника відповідача на те, що показання свідків однозначно не вказують, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 складали сім`ю, не можуть бути покладені судом в основу рішення про відмову у задоволенні вимог заявленого ОСОБА_1 позову, оскільки свідки як зі сторони позивача, так і зі сторони відповідача ОСОБА_2 підтвердили наявність сімейних відносин ОСОБА_3 та ОСОБА_1 протягом тривалого суттєвого періоду (11 років), що свідчить про сталість їх побуту.

Як вбачається із оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 30.05.2025 року, задовольняючи вимоги заявленого ОСОБА_1 позову, суд першої інстанції, із врахуванням норм права, які регулюють спірні правовідносини та фактичних, документально підтверджених обставин справи, дійшов висновку, що в ході судового розгляду даної справи позивачем доведено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 вели спільне господарство із 2013 року, придбавали майно для спільного користування, у тому числі, і за спільні кошти та внаслідок їх спільної праці, виявляли взаємну допомогу, мали притаманні подружжю права та обов`язки, у тому числі, зазначені у статті 56 Сімейного кодексу України. Наведене вище також доводиться особистими записами ОСОБА_3 у картці соціально-психологічного вивчення кандидата ОСОБА_3 для проходження військової служби за мобілізацією у Збройних Силах України, а також даними, відображеними у журналі проведення індивідуальних бесід (психологічного консультування) за проведеною із ОСОБА_3 бесідою. Так, ОСОБА_3 свій усталений побут із ОСОБА_1 називав цивільним шлюбом, а ОСОБА_1 - цивільною дружиною. Судом встановлено, що ОСОБА_3 дбав про матеріальне забезпечення своєї сім`ї із ОСОБА_1 , і після мобілізації переводив ОСОБА_1 грошові перекази, що підтверджується випискою про рух коштів за період із 01.05.2024 року по 31.12.2024 року, зокрема транзакція за 10.06.2024 року (а.с.65-66, том 1). Дані грошові перекази припинилися після залучення ОСОБА_3 до спеціальної операції в Курській області, тобто вимушено, а не через власне його волевиявлення. Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу суд першої інстанції визнав показання свідків, записи особистого характеру у військових документах, картках, з яких чітко вбачається, що ''подружжя'' ОСОБА_3 та ОСОБА_1 вважалися серед оточення чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного, при цьому, вони вели спільне господарство. Судом першої інстанції зазначено, що встановлені факти не суперечать правовим позиціям, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року в справі № 9554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду: від 18.12.2019 року в справі № 761/3325/17-ц, від 24.01.2020 року в справі № 490/10757/16-ц, від 09.11.2020 року в справі №757/8786/15-ц.

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 відносно того, що оскаржуване рішення суду першої інстанції від 30.05.2025 року є незаконним, необґрунтованим, таким, що не відповідає завданням цивільного судочинства та обставинам справи, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції від 30.05.2025 року, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.

В доводах апеляційної скарги ОСОБА_2 вказує, що позивачем ОСОБА_1 не надано належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, а отже, відсутні підстави для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги стверджують, що ОСОБА_2 в ході судового розгляду було повідомлено суд, що через тиждень після мобілізації її брата - ОСОБА_3 , вона бачила ОСОБА_1 з іншим чоловіком, з яким ОСОБА_1 наразі зустрічається. За доводами апелянта, ОСОБА_3 під час телефонної розмови в липні 2024 року повідомив їй, що будь-які відносини із ОСОБА_1 вони припинили. Проте, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, не врахував фактичних обставин справи, про які стверджувала ОСОБА_2 . Апелянт звертає увагу, що судом першої інстанції визнано належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, лише показання свідків та записи особистого характеру у військових документах та картках, з яких нібито вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 вважалися серед оточення чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного, вели спільне господарство. При цьому, у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження ведення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спільного господарства, наявності спільних витрат, купівлі як рухомого, так і нерухомого майна для спільного користування (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності), участі у витратах на утримання житла, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного. Відсутні навіть елементарні спільні фотографії чи переписки в будь-яких месенджерах, з яких можна було б зробити бодай припущення про наявність відносин, як чоловіка та жінки, які проживають без реєстрації шлюбу. За доводами апеляційної скарги, у рішенні суду першої інстанції від 30.05.2025 року відсутнє належне обґрунтування, на підставі чого було встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 вели спільне господарство саме з 2013 року, придбавали майно для спільного користування, у тому числі, за спільні кошти та внаслідок спільної праці, проявляли взаємну допомогу, мали притаманні подружжю права та обов`язки. Апелянт вказує, що суд першої інстанції лише зазначив про доведеність вказаних обставин, проте, жодного посилання на докази, на підставі яких суд дійшов таких висновків, у рішенні суду не зазначено та і може бути зазначено, оскільки відповідні докази відсутні у матеріалах справи. Доводи апеляційної скарги стверджують, що відсутні докази пояснень позивача про те, що ОСОБА_3 матеріально забезпечував свою сім`ю після мобілізації. Щодо показань свідків, апелянт зазначає, що в ході судового розгляду свідки: ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 повідомили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали за однією адресою, однак, які у сторін були стосунки, свідкам не відомо. Тобто, як вказує апелянт, показання свідків в цій справі носять загальний характер і не містять посилання на конкретні факти та обставини, які б давали суду можливість дійти висновку про наявність підстав, що входять до предмету доказування у спірних правовідносинах, та є суб`єктивним сприйняттям ними власного розуміння сім`ї та подружжя. При цьому, свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 підтверджують, що після мобілізації ОСОБА_3 , позивач ОСОБА_1 мала відносини з іншим чоловіком, який постійно приїжджав до неї, підвозив на машині, яка постійно стояла біля її повір`я, та навіть був із ОСОБА_1 під час здійснення поховання ОСОБА_3 . Доводи апеляційної скарги наголошують, що якщо б дійсно ОСОБА_3 мав намір створити сім`ю із ОСОБА_1 , як стверджує позивач, то з 2013 року (рік взятий з тексту позовної заяви), було більше, ніж достатньо часу для реєстрації шлюбу. Доводи апеляційної скарги стверджують, що позивачем ОСОБА_1 не надано жодного належного, допустимого та достатнього доказу на підтвердження факту спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 і ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу.

З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У абзаці 1 ч.2 статті 3 Сімейного кодексу України встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (ч.4 статті 3 Сімейного кодексу України).

Виходячи із приписів норм права, які регламентують спірні правовідносини, обов`язковою умовою для визнання факту проживання однією сім`єю, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.

Так, під спільним проживанням необхідно розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема, щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи).

Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі, за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо.

До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести, зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 Сімейного кодексу України, тощо.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 року у справі №644/6274/16-ц, провадження № 14-283цс18, вказано, що ''згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна ''член сім`ї'' членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки''.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №554/8023/15-ц, провадження № 14-130цс19, зроблено висновок, що ''вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України)''.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права та обов`язки.

При цьому, має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Наведене узгоджується із правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року у справі №554/8023/15-ц, провадження №14-130цс19, та у постановах Верховного Суду: від 12.12.2019 року у справі №466/3769/16, провадження №61-5296св19, від 27.02.2019 року у справі №522/25049/16-ц, провадження №61-11607св18, від 11.12.2019 року у справі №712/14547/16-ц, провадження №61-44641св18, від 24.01.2020 року у справі №490/10757/16-ц, провадження №61-42601св18, від 08.12.2021 року у справі №531/295/19, провадження №61-3071св21.

Доводи апеляційної скарги стверджують, що ОСОБА_2 в ході судового розгляду було повідомлено суд першої інстанції, що через тиждень після мобілізації її брата - ОСОБА_3 , вона бачила ОСОБА_1 з іншим чоловіком, з яким ОСОБА_1 наразі зустрічається. За доводами апелянта, ОСОБА_3 під час телефонної розмови в липні 2024 року повідомив їй, що будь-які відносини із ОСОБА_1 вони припинили. Проте, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, не врахував фактичних обставин справи, про які стверджувала ОСОБА_2 .

Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 30.05.2025 року, виходячи із наступного. Відповідно до приписів ч.1, ч.6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В ході судового розгляду даної справи встановлено, що ОСОБА_1 здійснювала поховання ОСОБА_3 , а в подальшому нею було отримано від військової частини, в якій він проходив службу, допомогу на поховання у розмірі 14 600 грн. (а.с.65-66, зворот, том 1).

В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що в ході судового розгляду свідки: ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 повідомили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали за однією адресою, однак, які у сторін були стосунки, свідкам не відомо. Тобто, як вказує апелянт, показання свідків в цій справі носять загальний характер і не містять посилання на конкретні факти та обставини, які б давали суду можливість дійти висновку про наявність підстав, що входять до предмету доказування у спірних правовідносинах, та є суб`єктивним сприйняттям ними власного розуміння сім`ї та подружжя.

На думку апеляційного суду, вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 30.05.2025 року, оскільки, виходячи із положень статті 90 ЦПК України, показання свідка є одним із видів доказів у справі. При цьому, згідно ч.1, ч.2, ч.3 статті 89 ЦПК України, яка регламентує оцінку доказів, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається із рішення сулу першої інстанції від 30.05.2025 року, в ході судового розгляду даної справи встановлено, що ОСОБА_3 дбав про матеріальне забезпечення своєї сім`ї із ОСОБА_1 , і після мобілізації переводив ОСОБА_1 грошові перекази, що підтверджується випискою про рух коштів за період із 01.05.2024 року по 31.12.2024 року, зокрема транзакція за 10.06.2024 року (а.с.65-66, том 1). Дані грошові перекази припинилися після залучення ОСОБА_3 до спеціальної операції в Курській області, тобто вимушено, а не через власне його волевиявлення. Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу суд першої інстанції визнав показання свідків, записи особистого характеру у військових документах, картках, з яких чітко вбачається, що ''подружжя'' ОСОБА_3 та ОСОБА_1 вважалися серед оточення чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного, при цьому, вони вели спільне господарство.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Даний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 року у справі №307/2789/21.

Матеріали цивільної справи містять в собі: копію виписки за кредитною карткою про рух коштів по рахунку ОСОБА_1 , відкритому в АТ ПУМБ за період з 31.07.2024 року по 30.08.2024 року; копію знімку зображення повідомлення із встановленого на телефоні ОСОБА_1 мобільного застосунку ПУМБ про надходження 10.08.2024 року від ОСОБА_3 8 000,00 грн.; копію знімку зображення переписки ОСОБА_1 із ОСОБА_3 в месенджері, із повідомленням ОСОБА_3 від 24.08.2024 року; копії кредитних договорів від 22.04.2019 року, 17.01.2022 року, укладених ОСОБА_3 на придбання побутової техніки (а.с.65-71, зворот, том 2).

Враховуючи наведене вище, доводи апеляційної скарги відносно того, що позивачем ОСОБА_1 не надано жодного належного, допустимого та достатнього доказу на підтвердження факту спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 і ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 30.05.2025 року. Оскільки задовольняючи вимоги заявленого ОСОБА_1 позову, суд першої інстанції, із врахуванням норм права, які регулюють спірні правовідносини та фактичних, документально підтверджених обставин справи, дійшов обгрунтованого висновку щодо доведеності факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у хронологічний період із липня 2013 року по 27 серпня 2024 року. При цьому, судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вказаний хронологічний період склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю, а саме, спільне проживання однією сім`єю, наявність спільного побуту, а також взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Приймаючи до уваги вищезазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 30.05.2025 року, ухваленого на підставі норм права, які регламентують спірні правовідносини та на основі з`ясованих обставин, на які сторони спору посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в ході судового розгляду даної справи.

За даних обставин, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 30.05.2025 року, залишити без змін.

Керуючись статтями: 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 30 травня 2025 року, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Дата складення повної постанови - 28.09.2026 року.

Головуючий: Судді: