Постанова від 20 вересня 2026 р. у справі №750/990/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

21 вересня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/990/26

Головуючий у першій інстанції – Косенко О. Д.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1693/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Любчика О.В.,

суддів Разгуляєвої О.В., Стельмаха А.П.,

з участю секретаря: Шкарупи Ю.В.,

сторони справи:

позивач Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 25 травня 2026 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2026 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № CNCNG100320047 від 10.07.2007 року в розмірі 125 112,10 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 119 424,40 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом – 120,16 грн, пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором – 5 567,54 грн, та судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 10.07.2007 між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № CNCNG100320047, відповідно до умов якого позивач зобов`язався надати відповідачу кредит у сумі 29400 доларів США на строк до 10.07.2027, а відповідач зобов`язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування ним. 28 липня 2015 року між сторонами укладено додаткову угоду до кредитного договору від 10.07.2007, згідно з якою змінено валюту кредиту. Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору, однак відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконувала, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом про дострокове стягнення заборгованості.

Короткий зміст судового рішення

Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 25 травня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із вказаним рішенням суду представник АТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що рішення суду є незаконним.

Особа, яка подала апеляційну скаргу зазначає, що судом не взято до уваги банківську виписку, яка має статус первинного бухгалтерського документу та є належним та допустимим доказом заявлених вимог.

Посилається на не врахування судом рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 05.12.2023 у справі №750/12439/23, яким встановлено факт наявності у відповідачки прострочки по сплаті заборгованості, та яким було відмовлено у задоволенні позовних вимог на підставі того, що банком не було направлено відповідачці вимогу про дострокове повернення кредиту.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу в порядку статті 360 ЦПК України не надходив.

Представник АТ КБ «ПриватБанк» Рожко С.М. просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Встановлені фактичні обставини справи

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, 10 липня 2007 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позивач зобов`язався надати відповідачу кредит у сумі 24000 доларів США на купівлю квартири, 5400 доларів США на сплату страхових платежів зі сплатою відсотків за користування ним на строк до 10.07.2027, а відповідач зобов`язалася повернути кредит, сплатити відсотки та пеню (а.с. 32-34).

28 липня 2015 року між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору від 10.07.2007, згідно з якою змінено валюту кредиту з долара США на гривню, строк кредитування продовжено до 25.06.2035, встановлено графік погашення платежів (а.с. 17, 18-20). Заборгованість позичальника на дату укладення цієї додаткової угоди становила 259 486,65 грн. Також, сторони погодили розмір процентів і пені. Сторонами узгоджено новий графік платежів, згідно з яким позичальник повинна сплачувати кожного місяця в повернення тіла кредиту та нарахованих відсотків 1 081,42 грн, які зараховуються на погашення тіла кредиту, а також відсотків за користування ним.

Факт укладення договору, використання кредитних коштів та їх повернення визнається відповідачем, а також підтверджується Випискою АТ КБ «ПриватБанк» по рахунку ОСОБА_1 за період з 10.07.2007 по 09.01.2026 (а.с. 24-28).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором станом на 09.01.2026, за період з 28.07.2015 по 09.01.2026 загальний залишок простроченої заборгованості за кредитом становить 119 424,40 грн, за простроченими процентами – 120,16 грн, по нарахованій пені – 5 567,54 грн, всього заборгованість складає 125 112,10 грн (а.с. 20-23).

Позивач 07.10.2025 цінним листом з описом поштового вкладення направив відповідачу Повідомлення про наявність простроченої заборгованості у розмірі 128 394,14 грн, з них 122 744,40 грн – за тілом кредиту, 82,20 грн – за відсотками, 5 567,54 грн – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань (а.с. 29-31).

Також судом встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 05.12.2023 у справі № 750/12439/23 відмовлено в задоволенні позову АК КБ «ПриватБанк» про дострокове стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по кредиту від 10.07.2007 № CNCNG100320047 у розмірі 162 000 грн. Суд першої інстанції встановив наявність порушень умов договору з боку відповідача, погашення простроченої заборгованості та не надіслання відповідачу вимоги про дострокове повернення кредиту (а.с. 62-66).

Правове регулювання

Між сторонами виник спір з приводу неповернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником.

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до чч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Позиція апеляційного суду та висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України), обґрунтування вимог учасників справи та обставин, які мають значення для справи, повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів (статті 76-79 ЦПК України).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що за змістом виписки банку по рахунку відповідача у період з грудня 2023 року по 19 грудня 2025 року остання здійснювала щомісячне погашення заборгованості по кредиту у розмірах вищих ніж це визначено графіком щомісячних платежів – додатком до Додаткової угоди від 28.07.2015. Суд зазначив, що зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів неможливо встановити у який період часу та у якому розмірі у відповідача виникла заборгованість, яка, згідно з пунктом 1.5. додаткової угоди № 2 до кредитного договору № CNCNG100320047, перевищила 31 день та могла б рахуватися простроченою. Здійснений банком розрахунок заборгованості суд не прийняв до уваги, оскільки він суперечить іншим матеріалам справи і не містить інформації про підстави нарахування відповідачу простроченої заборгованості, а також штрафних санкцій. Отже, за відсутності доказів виникнення у відповідача простроченої заборгованості по кредиту, з огляду на погоджений сторонами кредитного договору № CNCNG100320047 строк його дії - 25.06.2035, також відсутні визначені Законом чи договором підстави для дострокового його погашення.

Апеляційний суд не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не в повній мірі дослідив надані письмові докази та не надав їм належну оцінку.

Суд першої інстанції розглядаючи справу взяв до уваги рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 05.12.2023 у справі № 750/12439/23, яке набрало законної сили, яким встановлений факт відсутності простроченої заборгованості відповідача перед позивачем, станом на грудень 2023 року, за договором № CNCNG100320047 від 10.07.2007. Також в даному рішенні суд дійшов до висновку, що дострокове стягнення з відповідача кредитних коштів, наданих на придбання житла, суперечитиме принципу пропорційності, закріпленому у статті 11 ЦПК України, та становитиме для відповідача надмірний тягар, оскільки банк вимоги про дострокове повернення кредиту відповідачу не надсилав, а відповідач знову увійшла в графік платежів та систематично вносить щомісячні платежі на повернення кредиту.

Разом із тим, такі висновки суду не є вірними.

Так, відповідно до п.2.3.7. Кредитного договору № CNCNG100320047 від 10.07.2007 банк має право стягнути кредит до настання дати, яка передбачена п.7.1. даного Договору (10 липня 2027 року), в тому числі шляхом звернення стягнення на закладене майно, при настанні умов, передбачених п. 2.3.3. (порушення позичальником зобов`язань, передбачених умовами даного договору).

Підпунктом «в» пункту 2.3.3. Договору передбачено право Банку відповідно до ст.651 ЦК України здійснювати одностороннє розірвання договору з направленням позичальнику відповідного повідомлення.

Праву кредитора на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором, має передувати реалізація ним права вимоги дострокового виконання основного зобов`язання, відповідно до вимог ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування».

Положеннями ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Тобто, положення закону прямо пов`язують виникнення у кредитора права на дострокове стягнення заборгованості саме з фактом отримання боржником відповідного повідомлення.

Як вже зазначалося вище, позивач 07.10.2025 цінним листом з описом поштового вкладення направив відповідачу Повідомлення про наявність простроченої заборгованості у розмірі 128 394,14 грн, з них 122 744,40 грн – за тілом кредиту, 82,20 грн – за відсотками, 5 567,54 грн – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань (а.с. 29-31).

Крім того, пунктом 1.5.1. Додаткової угоди №2 до кредитного договору № CNCNG100320047 від 10.07.2007 встановлено, що термін повернення кредиту є 31-ий день з моменту такого порушення.

Відповідно до п.1.5.2. Додаткової угоди №2 до кредитного договору № CNCNG100320047 від 10.07.2007 вся заборгованість за кредитом, починаючи з наступного дня, який слідує за днем повернення кредиту (32-ий день), рахується простроченою.

Так, сторонами до кредитного договору № CNCNG100320047 від 10.07.2007 було додано додаток №1 до Додаткової угоди №2 – Таблицю із зазначенням дати платежу, залишку по кредиту, нараховані відсотки, погашення по тілу кредиту та щомісячний платіж, який було підписано особисто ОСОБА_1 (а.с.37-39).

З наданих банком на підтвердження позовних вимог документів: «розрахунок заборгованості за договором № CNCNG100320047 від 10.07.2007 за період з 10.07.2007 по 28.07.2015», «розрахунок заборгованості за договором № CNCNG100320047 від 10.07.2007 за період з 28.07.2015 по 09.01.2026» (а.с.16-23), та Виписки по рахунку НОМЕР_1 за період з 10.07.2007 по 09.01.2026, клієнт ОСОБА_1 , вбачається, що станом на 09 січня 2026 року остання має заборгованість у розмірі 125 112,10 грн. Також встановлено, що ОСОБА_1 вносила платежі на погашення заборгованості не повністю та з періодичним порушенням строків їх повернення.

Зокрема, із співставленням розрахунку заборгованості станом на 09.01.2026 та виписки по рахунку встановлено, що:

- станом на 01.03.2021 утворилась прострочена заборгованість у розмірі 901, 55 грн, внаслідок несвоєчасного внесення чергового платежу до 28.02.2021. Оплата заборгованості внесена на 51 день;

- станом на 01.10.2021 утворилась прострочена заборгованість у розмірі 847, 12 грн, внаслідок несвоєчасного внесення чергового платежу до 30.09.2021. Оплата внесена на 34 день;

- аналогічним чином станом на 02.07.2022 наявна була прострочена заборгованість у розмірі 1918,47 грн; на 25.07.2022 у розмірі – 1918, 47 грн.; на 29.07.2022 у розмірі 833, 65 грн.; на 31.07.2022 у розмірі 1898, 31 грн.

Починаючи з 02.08.2022 заборгованість у розмірі 168200,16 грн рахується як повністю прострочена заборгованість за договором кредиту та яка зменшилась до 119424,40 грн за рахунок внесення чергових платежів.

Вказане свідчить про несвоєчасне внесення ОСОБА_1 платежів на погашення заборгованості, а отже, є порушення умов договору від 10.07.2007 та додаткової угоди до нього від 28.07.2015, а тому, відповідач має право на дострокове повернення кредиту.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління національного банку України від 04.07.2018 №75, встановлено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц (провадження №61-3689св21).

Отже, надані банком розрахунки заборгованості за кредитом та виписка по рахунку є неналежними доказами користування відповідачем кредитними коштами та існування заборгованості.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про порушення відповідачем своїх зобов`язань щодо повернення кредитних коштів, оскільки ОСОБА_1 після направлення вимоги позивача в добровільному порядку не повернула заборгованість за кредитом, а тому, наявні підстави для стягнення заборгованості за наданим кредитом у розмірі 119 424,40 грн.

Також, позивач просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами.

Згідно з п.1.7. Додаткової угоди №2 до кредитного договору № CNCNG100320047 від 10.07.2007 за користування кредитом позичальник зобов`язується сплачувати Банку відсотки у розмірі 0.12% річних.

Як вже зазначалося, після підписання Кредитного договору 10.07.2007 та Додаткової угоди №2 від 28.07.2015 до кредитного договору № CNCNG100320047 від 10.07.2007 у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у банку виникло зобов`язання надати кредитні кошти відповідачці, а в останньої виникло зобов`язання оплачувати послуги банку, що виникають в результаті використання платіжної картки згідно тарифів та повернути кредит.

Враховуючи, що ОСОБА_1 користувалась кредитними коштами та здійснювала відповідні платежі на погашення кредиту, вимоги в частині стягнення заборгованості за відсотками в розмірі 120,16 грн за користування кредитом також підлягають задоволенню.

Щодо стягнення пені, нарахування якої передбачено пунктом 1.6. Додаткової угоди №2 від 28.07.2015 до кредитного договору № CNCNG100320047 від 10.07.2007, починаючи з наступного дня, який слідує за днем повернення кредиту (32-ий день), позичальник сплачує банку пеню в розмірі 2,09% від суми залишку непогашеної заборгованості за кредитом за кожен день прострочення.

З урахуванням неналежного виконання ОСОБА_1 зобов`язань за договором кредиту, у неї виникло зобов`язання сплатити пеню, передбачену кредитним договором, розмір якої складає 5567,54 грн.

Отже, станом на 09.01.2026 загальний розмір заборгованості складає 125112, 10 грн, та який не спростовано відповідачем.

За таких обставин рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог не відповідає фактичним обставинам справи, ухвалене порушенням норм матеріального права, а відтак підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Позовні вимоги задоволено на 100 відсотків. Тому, з відповідача стягуються документально підтверджені судові витрати, понесені позивачем у межах цієї справи, а саме 7 614,40 грн сплаченого судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» – задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 25 травня 2026 року – скасувати.

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) заборгованість за кредитним договором № CNCNG100320047 від 10.07.2007 у розмірі 125 112,01 грн, а також витрати по сплаті судового збору за розгляд справи у суді першої та апеляційної інстанції в розмірі 7 614,40 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25 вересня 2026 року.

Головуючий: Судді: