Суд: Сумський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про виплату заробітної плати
Дата: 28 вересня 2026 р.
Справа: №591/5708/26
Суддя: Щербаченко М. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року м.Суми
Справа №591/5708/26
Номер провадження 22-ц/816/2686/26
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Щербаченко М. В. (суддя-доповідач), суддів Сізова Д. В. , Нестеренка М. В. ,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУМИХІМПРОМ» на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 25 червня 2026 року у складі судді Клименко А.Я., ухвалене в місті Суми, повний текст якого складено 25 червня 2026 року,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУМИХІМПРОМ» про стягнення заборгованості із заробітної плати,
У С Т А Н О В И В:
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції
19 травня 2026 року представник ОСОБА_2 адвокат Кондратенко Світлана Юріївна звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідача на її користь нараховану, але не виплачену заборгованість із заробітної плати на день звільнення з роботи станом на 08.04.2024 у розмірі 28 204 грн 52 коп.
Свої вимоги мотивує тим, що з 02.07.1992 по 08.04.2024 вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем. На день звільнення з роботи працювала апаратником знесолювання води цеху водопостачання та промислової каналізації. Наказом № 168 від 08.04.2024 вона була звільнена з роботи за власним бажанням за частиною першою статті 38 КЗпП України. В порушення вимог частини першої статті 116 КЗпП України відповідач в установлений строк не провів з нею розрахунок та не виплатив їй нараховану заробітну плату в день звільнення з роботи. Згідно з довідкою про доходи, виданою відповідачем 14.05.2026 № 270, на день звільнення розмір заборгованості із заробітної плати становить 28 204 грн 52 коп.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 25 червня 2026 року позов задоволено.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем в день звільнення позивачки не було виплачено належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, та лише 14.05.2026 відповідач надав довідку про розмір заборгованості із заробітної плати, який складає 28 204 грн 80 коп., тому суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки указаної суми заборгованості із заробітної плати.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги
У липні 2026 року АТ «СУМИХІМПРОМ» подало до Сумського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Зарічного районного суду м. Суми від 25 червня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у зв`язку з пропуском процесуального строку на звернення з позовною заявою до суду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позивачка звернулася до суду з пропуском тримісячного процесуального строку, встановленого статтею 233 КЗпП України. Причини пропуску строку для звернення з позовом судом першої інстанції не досліджувалися, в рішенні суду будь-які мотиви з цього приводу не зазначені. Наголошує на тому, що позивачка дізналася про порушення свого права 08.04.2024, коли їй роботодавцем було надано під підпис повідомлення про нараховані, але не виплачені суми (заробітної плати) при звільненні. Вважає, що посилання позивачки на те, що відповідач надав їй довідку про доходи лише 14.05.2026, є лише формальним та не спростовує її обізнаності щодо порушення її прав, починаючи з грудня 2023 року та 08.04.2024. З моменту її обізнаності про порушення своїх прав минуло більше 1 року, встановленого статтею 234 КЗпП України.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Від ОСОБА_2 відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надходив.
Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції
ОСОБА_2 з 02.07.1992 по 08.04.2024 перебувала у трудових відносинах з АТ «СУМИХІМПРОМ» (а.с. 3-4).
Відповідно до наказу № 168 від 08.04.2024 ОСОБА_2 звільнена за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України.
Відповідно до наданого відповідачем повідомлення від 08.04.2024, сума яка належить ОСОБА_2 до виплати при звільненні по заробітній платі складає 28 204 грн 52 коп. (а.с. 16).
Указане повідомлення про суми, які належать до виплати позивачці при звільненні остання отримала 08 квітня 2024 року, про що свідчить її підпис у повідомленні (а.с.16).
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права
У справі, яка переглядається, спір виник з приводу невиплати роботодавцем у день звільнення позивачки нарахованої, але не виплаченої при звільненні, заробітної плати.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша статті 55 Конституції України).
Згідно з частиною 1 статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Частиною 1 статті 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до положень частини 1 статті 115 КЗпП України та статті 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно з частиною 1 статті 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Відповідно до частини 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
ОСОБА_2 у день звільнення не було виплачено нараховану заробітну плату у розмірі 28 204 грн 52 коп.
Відповідач не заперечує нарахування та невиплату позивачці заробітної плати, а також не оспорює заявлену суму. Водночас вказує на пропуск позивачкою строку звернення до суду з позовною заявою.
Позиція апеляційного суду в контексті доводів апеляційної скарги щодо строків звернення до суду з указаним позовом.
Приписами частини другої статті 233 КЗпП України передбачено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Справа, яка переглядається, належить до трудового спору про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні відповідно до статті 116 КЗпП України.
Отже, тримісячний строк для звернення до суду з вимогами на підставі статті 116 КЗпП України відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України пов`язується не з тим, як за загальним правилом коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а з моментом одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Установлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Ці строки не перериваються і не зупиняються.
Оскільки спір у цій справі стосується саме виплати сум належних позивачці при звільненні, тому підлягає застосуванню саме частина друга статті 233 КЗпП України, яка є спеціальною нормою.
Матеріалами справи доводиться, що позивачка про розмір нарахованої до виплати при звільненні суми 28 204 грн 52 коп. довідалася 08.04.2024, про що свідчить її особистий підпис на відповідному повідомленні (а.с. 16).
Початок перебігу тримісячного строку для подання позову слід обчислювати з моменту, коли позивачка отримала повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні (письмового документа, у якому детально зазначено вказані суми). Отже, саме дата вручення позивачці зазначеного документа, а саме 08.04.2024, є подією, з якою пов`язаний початок перебігу строку звернення до суду.
Таким чином, тримісячний строк для звернення до суду із заявою про вирішення трудового спору про стягнення належних при звільнення сум сплинув 08.07.2024, тому позовна заява, з якою ОСОБА_2 звернулася 19.05.2026, була подана з пропуском строку звернення до суду.
В силу приписів статті 234 КЗпП України, оскільки з моменту отримання ОСОБА_2 повідомлення про належні до виплати суми заробітної плати минуло більше року, суд не може поновити строк, установлений статтею 233 КЗпП України.
Висновки місцевого суду, що лише 14.05.2026 року відповідач надав позивачці довідку про розмір заборгованості в контексті обставин цієї справи, колегія суддів вважає неспроможними з огляду на наявність повідомлення про нараховані до виплати суми, з яким ОСОБА_2 ознайомилася 08.04.2024.
З врахуванням наведених норм права та за встановлених обставин справи апеляційний суд резюмує, що позивачка не дотрималась строку звернення до суду за вирішенням спору, який визначено частиною другою статті 233 КЗпП України, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
З огляду на зазначене, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову у зв`язку з пропуском встановленого законом строку звернення до суду з указаним позовом.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права (частина перша статті 376 ЦПК України).
Висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги за результатами апеляційного перегляду рішення свідчать про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення на підставі пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України необхідно скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Висновки суду щодо судових витрат
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 та 2 статті 141 ЦПК України).
Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції слід віднести на рахунок держави.
Крім того, судовий збір сплачений АТ «СУМИХІМПРОМ» за подання апеляційної скарги у розмірі 1996 грн 80 коп. слід компенсувати йому за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись вимогами статей 141, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУМИХІМПРОМ» задовольнити.
Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 25 червня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СУМИХІМПРОМ» про стягнення заборгованості із заробітної плати – залишити без задоволення.
Компенсувати АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ «СУМИХІМПРОМ» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 1996 гривень 80 копійок.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 ЦПК України.
Cуддя - доповідач М. В. Щербаченко
Судді Д. В. Сізов
М. В. Нестеренко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua