Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №591/7157/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №591/7157/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Сибільов О. В.

Номер провадження 33/816/1538/26 Суддя-доповідач Соколова Н. О.

Категорія 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 вересня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Соколова Н. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 591/7157/26 за апеляційною скаргою захисника Фомінова Романа Миколайовича на постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 31.08.2026, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 та його захисника адвоката Фомінова Р.М.,

установив:

Постановою судді Зарічного районного суду м. Суми від 31.08.2026 ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн із позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто судовий збір на користь держави в сумі 665,60 грн.

Згідно з постановою, 10.06.2026 о 23.53 год ОСОБА_1 керував автомобілем Toyota Highlander, н.з. НОМЕР_1 , в м. Суми по вул. Збройних Сил України, 25, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці, від проходження огляду на місці зупинки транспортного заходу за допомогою технічного приладу Alcotest Drager 7510 відмовився шляхом симулювання, постійно перериваючи подих у муштук приладу Drager, після чого виявив бажання пройти огляд в медичному закладі КНП СОР «ОКМЦСНЗ», де в присутності лікаря нарколога відмовився від проходження огляду, що підтверджується висновком № 1475 від 11.06.2026, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, захисник Фомінов Р.М. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити через відсутність складу правопорушення.

В обґрунтовування апеляційних вимог, ОСОБА_2 зазначає, що суд обґрунтував свій висновок «очевидністю» ознак сп`яніння та зазначив, що відеозаписом підтверджено характер мовлення, запах і поведінку ОСОБА_1 . Проте запах алкоголю об`єктивно не може бути зафіксований відеозаписом, в постанові також не зазначено конкретних проявів порушення координації чи мови. Навпаки, з відеозапису вбачається протилежна поведінка ОСОБА_1 ,, яка є адекватною, з інспекторами він спілкується спокійно, не підвищує голос, чітко надає всі необхідні пояснення, його рухи впевнені та послідовні.

Адвокат вважає, що навіть відмова лише від тесту на місці, якої фактично не було, не могла утворити закінчений склад правопорушення після того, як водій погодився на медичний огляд і прибув до лікарні. Вирішальним є те, чи відмовився він від медичного огляду, між тим доказів такої відмови немає.

Суддя суду першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 нібито свідомо переривав видих і подавав недостатній об`єм повітря. Однак відеозапис не дає змоги виміряти силу, тривалість, безперервність та об`єм повітряного потоку, а також встановити фізіологічну причину, через яку прилад не сформував результат. Для такого висновку необхідні об`єктивні технічні або медичні дані, а не візуальне враження поліцейського чи суду. У матеріалах, перелічених у постанові, відсутні роздруківка приладу, відомості про фактичний об`єм і тривалість кожного видиху, висновок спеціаліста про можливість відрізнити навмисне переривання видиху від фізичної нездатності його продовжити. Не наведено і медичних даних, за якими лікар перевірив би здатність ОСОБА_1 сформувати необхідний приладу об`єм повітря. Запис у висновку № 1475 про те, що особа «відмовилась (симулює)», не є результатом вимірювання та не доводить умислу, це лише оціночне твердження, яке повторює версію працівників поліції. Суд фактично прийняв спірний висновок на підставі припущень лікаря-нарколога, без будь-якої незалежної перевірки, що не відповідає стандарту доказування поза розумним сумнівом.

Заслухавши доповідь головуючого-судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги, доводи ОСОБА_1 та його захисника Фомінова Р.М. на підтримку поданої апеляційної скарги, які просили її задовольнити, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, як він почав рухатись.

Дослідивши матеріали справи суддя апеляційного суду вважає, що висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи, оскільки підтверджується наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення від 11.06.2026 серії ЕПР1 № 689716 (а.с. 1);

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому засвідчена відмова від проходження огляду шляхом симулювання, постійного переривання подиху в мундштук приладу Drager (а.с. 3);

- направленням водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння (а.с. 4);

- висновком КНП СОР ОКМЦСНЗ № 1475 від 11.06.2026 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за результатами якого ОСОБА_1 відмовився (симулює) від продування прибору Alcotest-6820 (Drager) на вміст парів алкоголю у видихаємому повітрі (а.с. 5);

- довідкою відділу АП УПП в Сумській області від 11.06.2026, з якої вбачається, що відповідно до відомостей інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції» ОСОБА_1 отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_2 від 05.07.2024 (а.с. 6);

- відеозаписами, які містяться на DVD-R дисках лазерних систем зчитування, з яких вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та був зупинений працівниками поліції. Після встановлення особи водія у останнього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння та запропоновано пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора драгер чи в найближчому закладі охорони здоров`я. ОСОБА_1 погодився пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу, здійснюючи спроби продуття газоаналізатора, переривав дуття повітря, у зв`язку з чим йому повідомили, що його дії будуть розцінені як відмова від проходження огляду, в подальшому ОСОБА_1 виявив бажання проїхати на огляд до лікарні, однак в закладі охорони здоров`я знову водій симулював продуття газоаналізатора та належним чином не пройшов огляд, що було розцінено лікарем як відмова від його проходження, після чого водієві були роз`яснені права та складено відносно нього протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Дослідивши вказані матеріали, суддя апеляційного суду дійшов висновку, що зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, а в своїй сукупності також достатності для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведення винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п. 2.5 ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у поза розумний сумнів.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а огляд не був проведений виключно з технічних причин, апеляційний суд вважає такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються дослідженими судом доказами.

Як вбачається з матеріалів справи та відеозапису, працівниками поліції ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу. При цьому проблема з отриманням результату огляду була зумовлена не несправністю приладу, як це стверджує апелянт, а поведінкою самого водія під час проходження процедури.

Зокрема, під час неодноразових спроб проведення огляду ОСОБА_1 не здійснював безперервного продування газоаналізатора, а переривав видих повітря, внаслідок чого прилад не отримував необхідного для проведення вимірювання об`єму повітря та не формував результату, тобто відсутність показника газоаналізатора в даному випадку не свідчить про технічну несправність приладу, а є наслідком неналежного проходження огляду водієм.

При цьому наведені обставини не були одноразовим випадком. З метою забезпечення можливості належного проведення огляду ОСОБА_1 за його бажанням було відвезено до лікарні. Однак і під час спроби проведення огляду за допомогою газоаналізатора в медичному закладі ОСОБА_1 поводився аналогічним чином — неодноразово переривав продування, унаслідок чого завершити процедуру огляду та отримати показник приладу також не вдалося.

Таким чином, посилання апелянта на технічні причини непроведення огляду спростовується тією обставиною, що аналогічний результат настав під час використання двох різних спеціальних технічних засобів, а причиною неможливості отримати результат була саме поведінка водія під час продування приладів.

За таких обставин, як лікар КНП СОР ОКМЦСНЗ, так і поліцейські обґрунтовано розцінили дії ОСОБА_1 , як відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Для встановлення факту відмови у розумінні частини першої статті 130 КУпАП не обов`язково, щоб особа прямо заявила про це, оскільки відмова може бути виражена також у формі фактичної поведінки, коли водій, погоджуючись формально пройти огляд, своїми діями унеможливлює його проведення.

Саме така поведінка мала місце у даній справі: ОСОБА_1 неодноразово здійснював спроби продування, однак щоразу переривав видих, унаслідок чого огляд не міг бути завершений. Після надання газоаналізатора в лікарні його поведінка не змінилася. Отже, об`єктивні обставини свідчать не про технічну неможливість проведення огляду, а про невиконання водієм процедури огляду належним чином.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно послався на «очевидність» ознак алкогольного сп`яніння, а відеозапис не містить конкретних проявів порушення координації рухів чи мовлення, суддя апеляційного суду вважає необґрунтованими.

Посилання апелянта на те, що запах алкоголю не може бути зафіксований відеозаписом не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки відеозапис оцінюється у сукупності з іншими доказами у справі. При цьому твердження про спокійну поведінку ОСОБА_1 , чітке мовлення та впевнені рухи також не свідчать про відсутність ознак алкогольного сп`яніння, оскільки такі обставини не виключають перебування особи у стані сп`яніння та підлягають оцінці разом з іншими доказами.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до іншої оцінки відеозапису та інших доказів, однак не спростовують установлених судом першої інстанції обставин і не дають підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Не заслуговує на увагу і посилання апелянта на відсутність в діях ОСОБА_1 умислу на ухилення від проходження огляду.

Так, суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлюється з урахуванням конкретної поведінки особи. При цьому про свідоме ухилення від проходження огляду можуть свідчити не лише пряма словесна відмова, а й послідовні дії, які об`єктивно унеможливлюють проведення огляду.

У даній справі така поведінка ОСОБА_1 , який неодноразово переривав продування двох газоаналізаторів, носить систематичний характер, тобто була спрямована на те, що огляд не міг бути завершений.

Доводи апеляційної скарги про те, що вина ОСОБА_1 не доведена поза розумним сумнівом, також є необґрунтованими.

Висновок про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення ґрунтується не на припущеннях, а на сукупності доказів, зокрема протоколі про адміністративне правопорушення, акті огляду, направленні на медичний огляд та відеозаписі, який дає можливість безпосередньо оцінити поведінку водія під час проведення огляду.

Інших доводів, які б вказували на безпідставність складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення в його апеляційній скарзі не наведено і під час апеляційного перегляду обставин, за яких дана справа підлягала б закриттю встановлено не було.

Здійснене апеляційним судом дослідження зазначених вище доказів дозволяє зробити однозначний та безсумнівний висновок, який виключає будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом цієї справи за вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення та в постанові судді обставин.

Враховуючи вищезазначене, всупереч доводам апеляційної скарги захисника Фомінова Р.М., апеляційний суд вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, не вбачає підстав для його скасування, а тому, оскаржувану постанову судді суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП України,

постановив:

Постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 31.08.2026 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Фомінова Романа Миколайовича - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Н. О. Соколова