Додаткове рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №585/861/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №585/861/26

Номер провадження 22-з/816/119/26

Категорія -

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВА

29 вересня 2026 року м. Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Черних О.М. (суддя-доповідач), суддів: Криворотенка В.І., Худика А.М.,

розглянув у порядку письмового провадження заяву представника відповідачки ОСОБА_1 , адвоката Менька Дмитра Дмитровича про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про судові витрати у справі № 585/861/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, повний текст рішення виготовлений

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 27.05.2026 частково задоволено позов ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , ухвалено стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором №200153744 від 25.11.2014 у розмірі 22181,88 грн: з яких 9993,42 грн - заборгованість за кредитом, 6955,53 грн – заборгованість по відсотках, 3706,13 грн – інфляційні витрати, 1526,80 грн. – 3% річних та судові витрати зі сплати судового збору 1480 грн.

Постановою Сумського апеляційного суду від 08.09.2026 Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Менька Дмитра Дмитровича - задоволено. Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 27.05.2026 - скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовлено. Стягнуто з ТОВ «Діджи Фінанс»» на корить ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3993,60 грн.

11.09.2026 через систему «Електронний суд» представник відповідачки ОСОБА_1 – адвокат Менько Д.Д. звернувся до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення щодо компенсації витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи в суді першої інстанції та за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Заява про ухвалення додаткового рішення мотивована тим, що постановою Сумського апеляційного суду від 08.09.2026 не вирішено питання про судові витрати. Представник відповідача зазначив, що 12.03.2026 ним подано відзив на позовну заяву в суді першої інстанції, до якого додано, зокрема, Договір про надання правничої допомоги від 11.03.2026 та платіжну інструкцію від 11.03.2026 № 1.568297249.1. При ухваленні рішення місцевим судом в резолютивній частині не вирішено питання про витрати на правничу допомогу. Постановою Сумського апеляційного суду в задоволенні позову ТОВ «Діджи Фінанс» було відмовлено отже є всі підстави для нового розподілу судових витрат. Представник відповідача у апеляційній скарзі просив вирішити питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та розподілу судових витрат понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України. Просив врахувати викладене та стягнути з позивача ТОВ «Діджи Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, з яких: 5000 грн – за розгляд справи в суді першої інстанції; 3000 грн – за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини 1, 3 статті 133 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, потрібних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини четверта-шоста статті 137 ЦПК України).

Як передбачено частинами 2, 3, 8, 12 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Отже ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 червня 2024 року № 686/5757/23 виснувала, що у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року № 755/9215/15-ц та постанові від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18). Такі ж висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15 січня 2026 року у справі № 681/947/24 та інших постановах.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року заява № 19336/04, § 268)).

Як вбачається з матеріалів справи та рішення суду першої інстанції на підтвердження понесених витрат на оплату правничої допомоги представник відповідачки надав: Договір про надання правничої допомоги від 11 березня 2026 року ( а.с.35), платіжну інструкцію № 1.568297249.1 від 11.03.2026 про сплату ОСОБА_1 на користь адвоката Менько Д.Д. витрат на оплату правничої допомоги в розмірі 5000 гривень ( а.с.36).

При ухваленні рішення суд першої інстанції визнав обґрунтованими понесені відповідачкою витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн. При цьому судом визнано обґрунтованими витрати на правову допомогу і позивача – в розмірі 5000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції у зв`язку з частковим задоволенням позову на підставі ст. 141 ЦПК України здійснив зустрічне зарахування витрат.

Під час звернення з апеляційною скаргою представником відповідачки було зазначено, що відповідачка понесла витрати на правничу допомогу, докази понесених і документально підтверджених судових витрат додано до скарги. Отже, відповідачка завчасно повідомила суд та інших учасників справи про намір розподілу судових витрат у порядку, прямо передбаченому ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

На підтвердження понесених витрат на оплату правничої допомоги у суді апеляційної інстанції адвокатом до апеляційної скарги додано: укладений 22.06.2026 між ОСОБА_1 та адвокатом Меньком Д.Д. Додаток № 1 до Договору про надання правничої допомоги від 11.03.2026, яким розмір гонорару адвоката за надання правничої допомоги у зв`язку з апеляційним розглядом справи № 585/861/26 визначено сторонами у фіксованому розмірі 3000,00 грн. Зазначена сума гонорару сплачена ОСОБА_1 в готівковій формі, що підтверджується фіскальним чеком № 7167905955 від 24.06.2026 (ФН ПРРО 4000185713) на суму 3000,00 грн з призначенням платежу «Правнича допомога в цивільній справі... у справі № 5585/861/26 за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором». У межах погодженого гонорару адвокатом виконано такі роботи (надано послуги): вивчення рішення суду першої інстанції, його аналіз, підготовка та подання апеляційної скарги (том №2, а.с.31-32).

Апеляційна скарга ОСОБА_1 апеляційним судом задоволена повністю.

Колегія суддів звертає увагу, що визначені судом першої інстанції витрати на правничу допомогу понесені при розгляді справи відповідачкою ніким не оспорювались.

Колегія суддів, вирішуючи питання про розподіл витрат, понесених ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу в апеляційному суді, взявши до уваги умови договору про надання правової допомоги від 11.03.2026 та додатку до договору, врахувавши обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, підтверджених належними та допустимими доказами, дійшла висновку про те, що визначений відповідачем розмір витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в апеляційному суді у сумі 3000,00 грн є завищеним, витрати у зазначеній сумі не можна визнати належно обґрунтованими та необхідними в контексті обставин цієї справи.

Підстав для стягнення витрат у розмірі, про який просить заявник, не вбачається.

З огляду на викладене, визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, колегія суддів бере до уваги норми ч. 4 ст. 137 ЦПК України, характер спірних правовідносин, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, значення справи для сторін, з урахуванням вимог розумності та справедливості, вважає, що витрати в сумі 1 000 грн, понесені в апеляційному суді, відповідатимуть вимогам розумності, справедливості та співмірності.

Тому заява представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Менько Д.Д. про ухвалення додаткового судового рішення підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. 133, 137, 141, 270, 381-384, 389 ЦПК України, Сумський апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Заяву представника відповідачки ОСОБА_1 , адвоката Менька Дмитра Дмитровича про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 6000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, з яких: 5000,00 грн – за розгляд справи в суді першої інстанції; 1000 грн – за розгляд справи в суді апеляційної інстанції..

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає

Головуючий - О.М. Черних

Судді: В.І. Криворотенко

А.М. Худик