Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №127/29685/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/29685/26

Провадження № 33/801/976/2026

Категорія: 146

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бернада Є. В.

Доповідач: Стадник І. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 вересня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького апеляційного суду Стадник І.М., розглянувши апеляційну скаргу захисника - адвоката Юрченка Тараса Петровича, подану в інтересах ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 02 вересня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 124 КпАП України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання - АДРЕСА_1

встановив:

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 02 вересня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП України, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на шість місяців, а також стягнуто судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 через захисника - адвоката Юрченка Т.П., подав апеляційну скаргу, у якій просив постанову суду скасувати, а адміністративну справу закрити на підставі статті 22 КпАП України, обмежившись усним зауваженням.

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що застосовуючи найсуворіший вид адміністративного стягнення, суд не врахував всі обставини, зокрема, відсутність пошкоджень майна інших осіб, окрім свого, а також визнання ним вини та пропозицію відшкодування шкоди власнику фасаду.

Зазначає про те, що для його виду діяльності – він водій вантажних автомобілів, наявність права керування транспортними засобами є необхідним, єдиним видом заробітку і пов`язане із його трудовою діяльністю.

ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги підтримав на умовах, викладених у ній, і просив задовольнити. Пояснив, що зазделегідь помітив, що між навісом над торговельним закладом і припаркованим автомобілем залишився дуже вузький проїзд, а тому він звернувся за допомогою до перехожого з тим, щоб безпечно проїхати це місце. Незважаючи на вжиті заходи, він відчув контакт вантажного автомобіля з навісом торгового закладу.

Захисник – адвокат Юрченко Т.П. вимоги апеляційної скарги підтримав на умовах, викладених у ній, і просив задовольнити.

Свідок ОСОБА_1 – син ОСОБА_1 , суду підтвердив, що на прохання батька ввечері 12 серпня 2026 року привіз кошти, так як батько повідомив про те, що зачепив приміщення торгового центру і хоче відшкодувати шкоду, проте не має з собою необхідної суми готівки.

Апеляційний суд згідно з вимогами статті 294 КпАП України переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, що досліджувалися судом першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати в частині накладеного виду адміністративного стягнення.

Згідно зі статтею 245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 251 КпАП України передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Судом першої інстанції визнано доведеним вчинення ОСОБА_1 зазначеного правопорушення за обставин, вказаних в протоколі про адміністративне правопорушення, й такий висновок суду першої інстанції не оспорюється.

Так, водій ОСОБА_1 керуючи 12.08.2026 о 20:00 год. по вул. 600-річчя 17-є у місті Вінниця керуючи автомобілем марки Man, р.н. НОМЕР_1 , не обрав безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснив наїзд на виступ фасаду будівлі № 17-є по вул. 600-річчя в м. Вінниці. У результаті цього автомобіль та будівля отримали пошкодження.

Дії ОСОБА_1 були кваліфіковані інспектором поліції і судом першої інстанції за статтею 124 КпАП України.

Санкція статті 124 КпАП України передбачає відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Відповідно до статі 23 КпАП України адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником так і іншими особами.

Позбавлення права керувати транспортними засобами застосовується за грубе або систематичне порушення порядку користування цим правом - стаття 30 КпАП України.

Відповідно до статті 33 КпАП України стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Згідно з статтею 34 КпАП України обставинами, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються: 1) щире розкаяння винного; 2) відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди; 3) вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин; 4) вчинення правопорушення неповнолітнім; 5) вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року. Законами України може бути передбачено й інші обставини, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. Орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом`якшуючими і обставини, не зазначені в законі.

Водночас обставинами, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються: 1) продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її; 2) повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення; 3) втягнення неповнолітнього в правопорушення; 4) вчинення правопорушення групою осіб; 5) вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин; 6) вчинення правопорушення в стані сп`яніння. Орган (посадова особа), який накладає адміністративне стягнення, залежно від характеру адміністративного правопорушення може не визнати дану обставину обтяжуючою.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в абз. 2 пункту 28 Постанови від 23. 12. 2005 р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» оскільки наведений у ст. 34 КпАП перелік обставин, які пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, не є вичерпним, суддя при накладенні адміністративного стягнення може визнати пом`якшуючими й інші обставини, не передбачені цією статтею. Перелік обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення (ст. 35 КпАП), навпаки, є вичерпним, тому суддя не вправі посилатись у постанові як на обтяжуючі і враховувати при накладенні стягнення обставини, не передбачені законом.

Виходячи з обставин справи, судом першої інстанції в ній не встановлено ані обставин, які б пом`якшували відповідальність, ні обставин, які б обтяжували її, а відтак перехід суду першої інстанції до більш суворого виду стягнення не можна вважати обґрунтованим, адже відсутність щирого розкаяння (пом`якшуючої обставини), суд першої інстанції фактично визнав такою, що обтяжує відповідальність, обставиною.

Отже, позбавивши ОСОБА_1 , права керувати транспортними засобами за вчинення правопорушення, передбаченого 124 КпАП України, суд першої інстанції обрав адміністративне стягнення, яке за своїм видом є явно несправедливим через суворість , при цьому при накладенні адміністративного стягнення на винну особу, судом в повній мірі не врахував вимог статті 33 КпАП України, зокрема, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, відсутність осіб, яким заподіяно шкоду здоров`ю тощо.

Як встановлено в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_1 не лише визнав свою вину і щиро розкаявся, а і висловив пропозицію власнику пошкодженого майна щодо його відновлення, проте останній наразі відмовився від такого через своїх уповноважених осіб.

По справі відсутні дані про систематичність вчинення порушень ОСОБА_1 , чи грубий характер вчиненого ним адміністративного правопорушення, а відтак до нього слід застосувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Проте суд апеляційної інстанції не погоджується із позицією сторони захисту про необхідність закриття провадження в даній справі в зв`язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення.

Так, по справі наявні всіх елементи складу адміністративного правопорушення, що передбачене статтею 124 КпАП України, й відповідна стаття не належить до тих, до яких не застосовуються положення статті 22 КпАП України.

Разом з тим, по справі не встановлено дійсний розмір шкоди, що заподіяна правопорушення, що унеможливлює прийняття апеляційним судом рішення про його малозначність.

Вказані обставини не були належним чином оцінені судом першої інстанції, а тому оскаржувана постанова підлягає зміні в частині призначеного адміністративного стягнення.

Відповідно до статті 294 КпАП України, за наслідками апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції має право змінити оскаржену постанову.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова Вінницького міського суду Вінницької області від 02 вересня 2026 року зміні в частині застосування до ОСОБА_1 виду адміністративного стягнення.

Керуючись статтею 294 КпАП України, -

постановив:

Апеляційну скаргу захисника адвоката Юрченка Тараса Петровича, подану в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 02 вересня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КпАП України змінити в частині виду накладеного стягнення.

Накласти на ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП України адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.

В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова судді апеляційного суду остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя Стадник І.М.