Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №629/9111/25 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/9111/25

Номер провадження 2/629/416/26

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Ткаченко Н.В., за участю секретаря Олексенко Т.В., представника позивача Здєльника С.І., представника відповідача Оріщенко Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лозова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сурят» про усунення перешкод у користуванні належним майном, шляхом повернення земельних ділянок та визнання відсутнім права оренди земельної ділянки, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до Лозівського міськрайонного суду Харківської області з позовом до ТОВ «Сурят» про визнання відсутнім права оренди земельної ділянки, посилаючись на те, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 10.12.2009 року, виданих та зареєстрованих держаним нотаріусом Лозівської нотаріальної контори Харківської області Щербиною В.В., є власником земельних ділянок з кадастровим номером 6323988000:02:000:0083, яка розташована на території Шатівської сільської ради Лозівського району Харківської області, загальною площею 6,3287 га, та земельної ділянки з кадастровим номером 6323988000:02:000:0082, яка розташована на території колишньої Шатівської сільської ради Лозівського району Харківської області, загальною площею 6,3289 га, належній на праві приватної власності. Між нею та ТОВ «Сурят» 25.10.2016 року укладено договір оренди № 330 земельної ділянки кадастровий номер 6323988000:02:000:0083, який зареєстровано 26.10.2016 року державним реєстратором Первомайської державної нотаріальної контори Мірошниченко О.М. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, строк дії до 31.12.2025 року. Крім того, між ОСОБА_1 та ТОВ «Сурят» 21.03.2018 року укладено договір оренди № 330 земельної ділянки кадастровий номер 6323988000:02:000:0082, який зареєстровано 21.03.2018 року державним реєстратором Первомайської державної нотаріальної контори Мірошниченко О.М. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, строк дії до 31.12.2025 року. На початку жовтня 2024 року позивачу стало відомо з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що продовжено строк дії договору оренди землі №330 від 25.10.2016 року та договору оренди землі №330 від 21.03.2018 року на підставі додаткових угод від 01.02.2024 року до 21.03.2034 року. Дані додаткові угоди позивач не укладала, істотні умови не погоджувала, не отримувала додаткові угоди. На телефонні дзвінки директор товариства не відповідає для роз`яснення щодо укладень даних додаткових угод. 08.10.2024 року відповідачеві було направлено лист-претезію, однак відповідь не надійшла. У жовтні 2024 року позивач звернулася до правоохоронних органів з метою встановлення причетних до виготовлення фіктивних додаткових угод. У зв`язку з тим, що для проведення почеркознавчої експертизи, яка була призначена органами досудового розслідування не було надано оригіналів документів, що призвело до захисту порушених прав ОСОБА_1 щодо володіння, розпорядження та користуванням належним їй майном вона вимушена звернутися до суду з позовом про захист своїх порушених прав та визнати відсутнім права оренди змельних ділянок з кадастровим номером 6323988000:02:000:0083 та кадастровим номером 6323988000:02:000:0082 укладених на підставі додаткових угод від 01.02.2024 року, також просить стягнути судові витрати понесені при зверненні до суду.

Ухвалою судді від 24.12.2025 року відкрито провадження у справі за даним позовом та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

24.12.2025 року представником позивача подано заяву про зміну предмету позову в якій просив зобов`язати ТОВ «Сурят» усунути перешкоду у користуванні належним ОСОБА_1 майном шляхом повернення земельної ділянки кадастровий номер 6323988000:02:000:0083 загальною площею 6,3287 га та земельної ділянки кадастровий номер 6323988000:02:000:0082 загальною площею 6,3289 га та визнати відсутнім права оренди земельних ділянок.

Не погодившись з позовом представником відповідача подано до суду відзив, в якому просила у задоволенні позову відмовити та стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати з оплати послуг на правничу допомогу адвоката, мотивуючи тим, що позивач ОСОБА_1 особисто укладала та підписувала додаткові угоди до договорів оренди щодо земельних ділянок з кадастровим номером 6323988000:02:000:0083 площею 6,3287 га та кадастровим номером 6323988000:02:000:0082 площею 6,3289 га, які розташовані на території колишньої Шатівської сільської ради Лозівського району Харківської області, права оренди відповідача зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, строк оренди на момент подання позовної заяви та розгляду справи не сплив, тому ТОВ «Сурят» має належні правові підстави передбачені законодавством для користування належними позивачеві земельними ділянками. На переконання відповідача, посилання позивача на нібито непідписання нею особисто додаткових угод до договорів оренди землі з ТОВ «Сурят» є неправдивими та такими, що висловлюються позивачем з метою припинення небажаних (наразі) відносин оренди для наступного передання земельної ділянки в оренду іншій особі вірогідно під впливом якихось тяжких істотних для позивача обставин. Представник відповідача зазначив, що від позивача не надходили письмові повідомлення про бажання припинити договірні відносини оренди. В той же час, щодо листа-претензії (заперечення), на яке представник позивача посилається у позові, то відповідач наразі не може вказати конкретні причини фактичного неотримання нібито відправленого позивачем листа до ТОВ «Сурят», втім наголошує, що такі випадки, є непоодинокими і напевно, що пояснюються нестабільністю роботи пересувного (нестаціонарного) відділення АТ «Укрпошта» в населеному пункті реєстрації відповідача. Зі свого боку, ТОВ «Сурят» також не направляло ОСОБА_1 повідомлень про намір продовжити строк дії договору – в цьому не було потреби, адже з ОСОБА_1 було заздалегідь досягнуто домовленості та укладено додаткові угоди про продовження строків договорів оренди. Такі домовленості ТОВ «Сурят» були досягнуті з позивачем завчасно, адже відповідач завчасно планував сівообіг посівів с/г культур на полях на 2026 рік і заздалегідь включив в сівообіг в тому числі і земельні ділянки позивача, щодо продовження обробітку яких і на наступні роки відповідач отримала легітимні очікування. Натомість, в матеріалах позовної заяви, а саме у витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань міститься інформація про реєстрацію 11.10.2024 року кримінального провадження №12024221110001135 за заявою ОСОБА_1 до Лозівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області. ТОВ «Сурят» не відомі причини та обставини, за яких чи під впливом яких, ОСОБА_1 , змінивши свою попередню поведінку, на яку розраховував і якою керувався відповідач, звернулась до Лозівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення. ОСОБА_1 у позові неконкретизовано вказує, що дізналась про зміни щодо строку оренди земельних ділянок на початку жовтня 2024 року, втім не зазначає яким саме чином вона дізналась про такі зміни, з яких джерел, що саме її спонукало цікавитись відомостями ДРРП. В той же час, в додатках до позову було додано копії додаткових угод від 01.02.2024 року. В опису додатків у тексті позовної заяви, позначено: «не завірена позивачем, оскільки оригінал документу відсутній». ТОВ «Сурят» вважає дії позивача суперечливими, оскільки, з одного боку, позивач стверджує про не підписання додаткових угод до договорів оренди землі, а з іншого боку, надає їх копії до позовної заяви. З огляду на те, що позивач не звертався до ТОВ «Сурят» із листами з вимогою надати оригінали додаткових угод від 01.02.2024 року до договорів оренди землі, відповідач доходить висновку про наявність оригіналів зазначених угод у позивача. Крім того, матеріали позову не містять письмового дозволу слідчого або прокурора, на підставі якого можна було б дійти висновку, що копії додаткових угод отримані з матеріалів досудового розслідування. У діях позивача наявна суперечливість як складова недобросовісності: з одного боку, позивач уклав додаткові угоди 01.02.2024 року до договору оренди земельної ділянки з ТОВ «СУРЯТ», а з іншого боку заперечує про підписання додаткових угод та подає заяву про вчинення кримінального правопорушення. Крім того, відповідачем належно виконані обов`язки із виплати орендної плати, при чому у розмірі більшому, ніж передбачено договорами оренди землі. Відповідно до розрахунків нормативної грошової оцінки, розмір належної до виплати Позивачу орендної плати за земельну ділянку 6323988000:02:000:0082 становить: за 2024 рік: сума нарахування- 10 632,44 грн., сума до виплати- 8 186,98 грн.; за 2025 рік: сума нарахування - 11 905,62 грн., сума до виплати - 9 167,33 грн. Відповідно до розрахунків нормативної грошової оцінки, розмір належної до виплати Позивачу орендної плати за земельну ділянку 6323988000:02:000:0083 становить: - за 2024 рік: сума нарахування - 10 617,32 грн., сума до виплати - 8 175,34 грн. Враховуючи пункти 13 додаткових угод, відповідно до яких податок з доходів фізичних осіб утримується Орендарем з орендної плати у відповідності з чинним законодавством України, у зв`язку з чим орендна плата виплачується Орендодавцю за вирахування податку з доходів фізичних осіб, ТОВ «Сурят» здійснило виплату у розмірі навіть більшому ніж передбачено умовами договорів оренди (із врахуванням положень додаткових угод). Протягом 2024-2025 років позивачем було отримано від відповідача в якості орендної плати за належні позивачу земельні ділянки на підставі договорів оренди земельних ділянок грошові кошти в загальному розмірі 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень. За загальним правилом, наведеним у ст. 531 Цивільного кодексу, боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Чинне законодавство про оренду землі не містить заборони сплати орендної плати за майбутні періоди користування земельною ділянкою. Умови договорів оренди земельної ділянки (включаючи додаткові угоди до них) також не містять заборони про сплату орендної плати за майбутні періоди. Таким чином, ТОВ «Сурят», враховуючи домовленості із позивачем ОСОБА_1 щодо продовження строку договорів оренди до 2034 року та подальшого обробітку земельних ділянок за кадастровими номерами №6323988000:02:000:0082 та №6323988000:02:000:0083 здійснювало виплату орендної плати за майбутні періоди. Неповідомлення позивачем суду обставин отримання грошових коштів з виплати орендної плати від відповідача у розмірі більшому ніж встановлено умовами договорів оренди (з урахуванням додаткових угод) відповідач трактує як спробу позивача ввести суду в оману щодо фактичних взаємовідносин, чому просить суд надати відповідну оцінку. Заявлені позовні вимоги в частині визнання відсутності права оренди з визначеної дати є юридично некоректними, передчасними та такими, що не відповідають обраному способу судового захисту. Щодо покладення на відповідача судових витрат позивача вони є безпідмтавними, оскільки у позивача відсутні правові та фактичні обставини для задоволення позову. Крім того, відповідачем ТОВ «Сурят» будуть здійснені витрати на оплату послуг з правничої (правової) допомоги адвоката, яка становитиме орієнтовно 22 000,00 гривень, з оплати послуг щодо складання та подання відзиву на позовну заяву та інших заяв по суті та клопотань у розмірі 10 000,00 грн. та гонорару за участь представника відповідача в судових засіданнях, виходячи з розрахунку 4000,00 грн. за одне судове засідання, в якому представник-адвокат прийматиме участь за допомогою системи ВКЗ.

26.01.2026 року представником позивача подано відповідь на відзив, в якому просив задовольнити позовні вимоги, що нібито після проведення переговорів між ОСОБА_1 та відповідачем сторони досягли згоди про укладання додаткових угод, якими строки дії первісних договорів оренди продовжений до 21.03.2034 року. Представник відповідача вказує на «якісь тяжкі істотні для позивача обставини», через які та вирішила звернутися до суду та зазначає на суперечливу поведінку позивача, яка полягає у наданні нею до позову копій додаткових угод, в той час як позивач повідомила суд, що не отримувала їх від відповідача. Наводить розрахунки за оренду спірних земельних ділянок за 2024-2025рр.,про що надає платіжні квитанції. На обставини на, які посилається відповідач у відзиві, не мають жодного відношення до справи, та є спробою ввести суд в оману, і не заслуговують на увагу. Враховуючи, що надані позивачем копії додаткових угод отримані під час досудового розслідування, в обсязі кримінального провадження 12024221110001135, за запитом слідчого до реєстраційної служби Златопільської міської ради, та надані в подальшому позивачу, як потерпілій особі, і що ні позивач, ні орган досудового розслідування, ні реєстраційний орган Златопільської міської ради не мають оригіналів спірних додаткових угод, саме через це позивач звернувся до суду про їх витребування у відповідача, який свого часу отримав спірні додаткові угоди після проведення реєстрації права оренди. Відповідач не надав жодного доказу передання додаткових угод позивачу, його твердження про їх знаходження у позивача не відповідає дійсності. Крім того, не має жодного відношення до справи відомості про розрахунки орендної плати за 2024-2025р.р., оскільки предметом позову не є розірвання договору оренди у зв`язку з його невиконанням відповідачем. У позивача немає претензій щодо розрахунку за договорами оренди відповідно 2016 та 2018 років. Твердження відповідача про виплати в рахунок майбутніх періодів не заслуговує на увагу суду, оскільки договорами 2016-2018 років не передбачена плата за оренду землі після 31.12.2025 року. Доведення у суді факту не укладання додаткових угод буде свідчити про самовільне зайняття відповідачем спірних земельних ділянок, виникають підстави для припинення права їх оренди, тому ефективним способом звернення до суду є визнання відсутнім у відповідача права оренди спірних земельних ділянок, з 31.12.2025 року, як це було передбачено умовами договорів оренди 2016 року та 2018року, що надасть позивачу можливість анулювати у реєстраційній службі запис про державну реєстрацію оренди спірних ділянок.

03.02.2026 року представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначила, що у зв`язку із наданням позивачем копій додаткових угод до позовної заяви, відповідач доходить висновку про наявність оригіналу додаткових угод у позивача. В той же час, у матеріалах справи немає відомостей про надання ОСОБА_1 письмового дозволу слідчого або прокурора на розголошення матеріалів досудового розслідування 12024221110001135. Враховуючи, що Віттіх Н.В. не було надано дозволу на розголошення матеріалів досудового розслідування, відповідач ТОВ «СУРЯТ» дійшов висновку про наявність у позивача оригіналів додаткових угод. Крім того, позивач не звертався до ТОВ «СУРЯТ» із листами з вимогою надати оригінали додаткових угод від 01.02.2024 року до договорів оренди землі, що свідчить про відсутність дійсної потреби ознайомлення з вказаними додатковими угодами та їх наявність у позивача. Поведінка позивача вказує про відсутність у неї додаткових угод від 01.02.2024 року до договорів оренди землі, але надає їх копії. Посилання позивача на те, що копії додаткових угод були отриманні під час досудового розслідування, не узгоджується із відсутністю у матеріалах справи дозволу слідчого або прокурора на розголошення та розповсюдження таких документів. За наданими розрахунками відповідача у відзиві на позовну заяву, розміри фактично виплаченої орендної плати за 2024 та 2025 рік, є суттєво збільшеними порівняно із встановленими розмірами за договорами оренди землі (включаючи додаткові угоди). Відповідачу ТОВ «СУРЯТ» незрозуміло, яким чином позивач ОСОБА_1 обґрунтовує фактично виплачені суми орендної плати за 2024 та 2025 роки у значно збільшеному розмірі (що не узгоджується із розмірами орендної плати, встановленими договорами оренди), враховуючи, що, за її твердженням, строк дії договорів оренди землі повинен був сплинути 31.12.2025 року. В той же час, ТОВ «СУРЯТ» наголошує на виплаті орендної плати за користування земельними ділянками за кадастровими номерами №6323988000:02:000:0082 та №6323988000:02:000:0083 за майбутні періоди, що узгоджується із розрахунками орендної плати за 2024 та 2025 роки, надані у відзиві на позовну заяву. Враховуючи наведені відповідачем фактичні обставини справи, ТОВ «СУРЯТ» не здійснювало б виплату орендної плати у загальному розмірі 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень не маючи б домовленостей із власником ОСОБА_1 щодо продовження договорів оренди землі від 21.03.2018 року та від 25.10.2016 року щодо користування земельними ділянками за кадастровими номерами №6323988000:02:000:0082 та №6323988000:02:000:0083. Зявлені позовні вимоги в частині визнання відсутності права оренди з визначеної дати є юридично некоректними, передчасними та такими, що не відповідають обраному способу судового захисту. Враховуючи чинність права оренди відповідача земельні ділянки №6323988000:02:000:0082 та №6323988000:02:000:0083, некоректно визначати дату (а саме 31.12.2025 року), як дату з якої відсутнє право оренди. Формулювання зазначеної позовної вимоги є суперечливою, не узгоджується з правовою природою обраного способу захисту та не відповідає вимогам чинного законодавства, що регулює підстави та порядок припинення права оренди земельних ділянок.

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 29.12.2025 року за клопотанням представника позивача-адвоката Здєльника С.І. витребувано докази.

23.03.2026 року ухвалою суду провадження у справі зупинено у зв`язку з призначенням судово почеркознавчої експертизи.

12.05.2026 року провадження по справі відновлено для надання додаткових документів для проведення експертизи.

26.05.2026 року ухвалою суду провадження у справі зупинено матеріали справи направлено для проведення судово почеркознавчої експертизи.

29.06.2026 року провадження по справі відновлено.

Позивач ОСОБА_1 та її представник – адвокат Здєльник С.І. в судове засідання не з`явилися, останнім надано заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності ОСОБА_1 . На задоволенні позовних вимог наполягають та просять стягнути

Представник відповідача в судовому засіданні просила у задоволенні позову відмовити з підстав викладених у відзиві та запереченнях наданих до суду. Вказала, що додаткові угоди до договорів оренди землі підписувалися ОСОБА_1 , але з невідомих причин змінила свою думку, що вона не укладала додаткові угоди. Копії додаткових угод наявні в матеріалах справи, вони витребовувалися з Лозівського РВП ГУНП в Харківській області. Додаткові угоди втрачені та не були надані у зв`язку з воєнним станом, через, що сторона відповідача не мала змоги їх надати. Зазначила, що лише твердження позивача є, що вона не укладала додаткові угоди. Ще у 2024 році з позивачем були досягнуті домовленості щодо продовження строків дії договорів оренди землі та державному реєстратору були надані додаткові угоди з яких він зробив скан-копію відповідно і визнавав наявність певного документу на паперовому носії. Щодо стягнення судових витрат зазначила, що в разі задоволення позовних вимог, просила врахувати заперечення щодо розміру стягнення витрат на правничу допомогу.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30.11.2010 року, виданого та зареєстрованого державним нотаріусом Лозівської нотаріальної контори Харківської області Щербиною В.В., зареєстрований в реєстрі за №2-2683, ОСОБА_1 є спадкоємцею зазначеного в заповіті майна ОСОБА_2 , яке складається з земельної ділянки площею 6,3287 га, місце розташування: Шатівська сільська рада, Лозівський район Харківська область, кадастровий номер 6323988000:02:000:0083 (а.с. 17).

25.10.2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ “Сурят” було укладено Договір оренди землі №330, на земельну ділянку кадастровий 6323988000:02:000:0083, яка розташована на території колишньої Шатівської сільської ради Лозівського району Харківської області, загальною площею 6,3287 га, строком до 31.12.2025 року (а.с. 18-20).

Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки від 25.10.2016 року та акт визначення меж земельної ділянки в натурі від 25.10.20216 року на підставі Договору оренди землі №330 від 25.10.2016 року ОСОБА_1 передала ТОВ «Сурят» земельну ділянку №6323988000:02:000:0083 загальною площею 6,3287 га в строкове платне користування (оренду) земельну ділянку з визначеними межами (а.с. 21).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №71836360 від 31.10.2016 року вбачається, що 26.10.2016 року державним реєстратором Первомайської державної нотаріальної контори Харківської області внесено запис про виникнення іншого речового права – права оренди земельної ділянки кадастровий номер 6323988000:02:000:0083, площею 6,3287 га на підставі договору оренди землі №330 від 25.10.2016 року (а.с. 22-24).

У матеріалах справи міститься копія додаткової угоди, за змістом якої 01.02.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Сурят» укладено додаткову угоду до договору оренди землі №330 від 25.10.2016 року, згідно якої ОСОБА_1 передала земельну ділянку кадастровий номер 6323988000:02:000:0083, площею 6,3287 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на строк 18 років та діє до 25.10.2034 року (а.с. 25-28).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №404500104 від 20.11.2024 року вбачається, що на земельну ділянку кадастровий номер 6323988000:02:000:0083, площею 6,3287 га відбулася державна реєстрація на підставі договору щодо внесення змін до договору від 01.02.2024 (а.с. 30-31).

Із заяви про державну реєстрацію від 11.03.2024 року вбачається, що ТОВ «Сурят» в особі Обори А.М. звернувся до виконавчого комітету Первомайської міської ради Харківської області зареєструвати договір від 01.02.2024 року б/н, право оренди земельної ділянки (а.с. 32-33).

На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30.11.2010 року, виданого та зареєстрованого державним нотаріусом Лозівської нотаріальної контори Харківської області Щербиною В.В., зареєстрований в реєстрі за №2-2680, ОСОБА_1 є спадкоємцею зазначеного в заповіті майна ОСОБА_2 , яке складається з земельної ділянки площею 6,3289 га, місце розташування: Шатівська сільська рада, Лозівський район Харківська область, кадастровий номер 6323988000:02:000:0082 (а.с. 35).

21.03.2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ “Сурят” було укладено Договір оренди землі №330, на земельну ділянку кадастровий 6323988000:02:000:0082, яка розташована на території колишньої Шатівської сільської ради Лозівського району Харківської області, загальною площею 6,3289 га, строком до 31.12.2025 року (а.с. 36-38).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №118204960 від 23.03.2018 року вбачається, що 21.03.2018 року державним реєстратором Первомайської державної нотаріальної контори Харківської області внесено запис про виникнення іншого речового права – права оренди земельної ділянки кадастровий номер 6323988000:02:000:0082, площею 6,3289 га на підставі договору оренди землі №330 від 23.03.2018 року (а.с. 39-40).

У матеріалах справи міститься копія додаткової угоди, за змістом якої 01.02.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Сурят» укладено додаткову угоду до договору оренди землі №330 від 21.03.2018 року, згідно якої ОСОБА_1 передала земельну ділянку кадастровий номер 6323988000:02:000:0082, площею 6,3289 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на строк 16 років та діє до 21.03.2034 року (а.с. 41-44).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №404500298 від 20.11.2024 року вбачається, що на земельну ділянку кадастровий номер 6323988000:02:000:0082, площею 6,3289 га відбулася державна реєстрація на підставі договору щодо внесення змін до договору від 01.02.2024 (а.с. 49-50).

Із заяви про державну реєстрацію від 11.03.2024 року вбачається, що ТОВ «Сурят» в особі Обори А.М. звернувся до виконавчого комітету Первомайської міської ради Харківської області зареєструвати договір від 01.02.2024 року б/н, право оренди земельної ділянки (а.с. 46-47).

08.10.2024 року ОСОБА_1 направила на адресу ТОВ «Сурят» лист-претензію (заперечення), яким повідомила, що не має наміру продовжувати строки дії договорів від 25.10.2016 року та від 21.03.2018 року та просить звільнити земельні ділянки: 6323988000:02:000:0083 та 6323988000:02:000:0082 та передати їх їй після закінчення строків дії договорів до 31.12.2025 року для подальшого власного обробітку (а.с. 53).

Поштове відправлення за трек-номером 6460200027038 повернуто за зворотньою адресою та є неврученим із причин «За закінченням терміну зберігання» (а.с. 51).

З Витягу Єдиного реєстру досудових розслідувань від 11.10.2024 номер кримінального провадження 12024221110001135, вбачається, що 10.10.2024 року до Лозівського РВП ГУНП в Харківській області надійшла заява ОСОБА_1 про те, що невідомі особи 01.02.2024 в невстановлений час, за невстановлених обставин, діючи повторно підробили офіційний документ, а саме: дві додаткові угоди про продовження двох договорів оренди землі, які розташовані на території Лозівської ОТГ, які є власністю ОСОБА_1 (а.с. 54).

Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридична особа ТОВ «Сурят» знаходиться за адресою: Харківська область, Лозівський район, с.Веселе, вул.Колгоспна, буд., 4, директор Обора А.М. (а.с.55-58).

Відповідно до платіжних доручень №888, №889 від 11.12.2024 року ТОВ «Сурят» перерахувало на рахунок ОСОБА_1 орендну плату за землю за 2024 рік у сумі 20000,00 грн та 20000,00 грн. (а.с. 149 на звороті, 150).

Відповідно до платіжних доручень №936, №937 від 30.12.2025 року ТОВ «Сурят» перерахувало на рахунок ОСОБА_1 орендну плату за землю за 2025 рік у сумі 20000,00 грн та 20000,00 грн. (а.с. 150 на звороті, 151).

Відповідно до постанови старшого слідчого СВ Лозівського РВП ГУНП в Харківській області Сухореброго А.С. від 16.12.2025 року про задоволення клопотання потерпілої надано дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування (матеріалів кримінального провадження) №12024221110001135 від 11.10.2024, за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. ст.. 358 КК України (а.с.168).

На виконання ухвали про витребування доказів від 29.12.2025 року Лозівським РВП ГУНП в Харківський області, Лозівським КНП «Лозівське територіальне медичне об`єднання» Лозівської міської ради Харківської області надано оригінали документів (а.с.99, 106)

На виконання ухвали про витребування доказів від 29.12.2025 року відділом державної реєстрації виконавчого комітету Златопільської міської ради Харківської області надано копії документів (а.с.107)

На виконання ухвали про витребування доказів від 29.12.2025 року ТОВ «Сурят» 03.02.2026 надало заяву про втрату документа та на підтвердження вказаних обставин надали довідки про втрату документа (а.с.173-174)

З довідок №02/02-1, №02/02-2 про втрату документа від 02.02.2026 року наданої ТОВ «Сурят», вбачається, що ТОВ «Сурят» були встановлені факти втрати оригіналів додаткових угод від 01.02.2024 року до договору оренди землі №330 від 25.10.2016 року та від 01.02.2024 року до договору оренди землі №330 від 21.03.2018 року.. За результатами внутрішньої перевірки встановлено, що документи було втрачено директором ТОВ «Сурят» Оборою А.М.. Конкретного проміжку часу, місця та обставин, коли документи могли бути втрачені не встановлено. Спроби знайти документи результатів не дали, тому договори вважаються такими, що втрачені без можливості відновлення оригіналів. Окремо встановлено, що оригінали додаткових угод від 01.02.2024 року до договору оренди землі №330 від 25.10.2016 року та від 01.02.2024 року до договору оренди землі №330 від 21.03.2018 року, не вилучено, не знищено, не передано третім особам, а саме втрачено (а.с.176,177).

На виконання ухвали від 23.03.2026 року судовим експертом ННЦ «ІСЕ ім.. Засл. Проф.. М.С. Бокаріуса» надано повідомлення про неможливість надання висновку експерта №5585 у цивільній справі №629/9111/25, у зв`язку з неповним виконанням клопотання експерта про надання додаткових матеріалів необхідних для проведення експертизи, а саме: не надано оригіналу додаткової угоди від 01.02.2024 року до договору оренди землі №330 від 25.10.2016 року земельної ділянки кадастровий номер 6323988000:02:000:0083 та оригіналу додаткової угоди від 01.02.2024 року до договору оренди землі №330 від 21.03.218 року земельної ділянки кадастровий номер 6323988000:02:000:0082 (а.с.236-240).

Суд зазначає, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Стаття 14 Конституції України визначає, що право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами і державою виключно відповідно до закону.

Згідно із статтею 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним, примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності. Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи (статті 3, 4 ЗУ «Про оренду землі»).

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Об`єктом оренди є земельна ділянка.

За частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

За змістом частини другої статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі». При цьому, саме Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Приписами статей 626, 629, 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин це юридичний факт, який слугує належною правовою підставою виникнення, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 202 ЦК України). Договір оренди землі як вид правочину відноситься до двосторонніх правочинів.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Позивач ОСОБА_1 стверджувала, що не підписувала оспорювані додаткові угоди оренди земельної ділянки, у свою чергу сторона відповідача зазначала про зворотнє.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень пункту 1.1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.

Суд звертає увагу на те, що ухвалою суду від 29 грудня 2025 року за клопотанням представника позивача з метою проведення експертизи було, зокрема витребувано у відповідача ТОВ «Сурят» оригінали додаткових угод від 01.02.2024 до договорів оренди землі № 330 від 25.10.2016 та № 330 від 21.03.2018.

Ухвалою суду від 23 березня 2026 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 адвоката Здєльнік С.І. було призначено у справі судову почеркознавчу експертизу щодо належності підпису, які містяться на додаткових угодах ОСОБА_1

12 травня 2026 року ухвалою суду за клопотанням судового експерта Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса» про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи (оригіналів, що підлягають дослідженню, а саме - Додаткова угода від 01.02.2024 до договору оренди землі N? 330 від 25.10.2016 земельної ділянки к. н. 6323988000:02:000:0083; Додаткова угода від 01.02.2024 до договору оренди землі N? 330 від 21.03.2018 земельної ділянки к. н. 6323988000:02:000:0082; експериментальних зразків підпису та почерку ОСОБА_1 ) було поновлено провадження у справі.

26.05.2026 року ухвалою суду провадження у справі зупинено матеріали справи направлено для продовження проведення судово почеркознавчої експертизи.

29 червня 2026 року до суду надійшло повідомлення про неможливість надання висновку експерта №5585 та повернуто судову справу (а. с. 237-240).

Таким чином експертиза по даній справі проведена не була у зв`язку із відсутністю у сторін оригіналів додаткових угод від 01.02.2024.

Щодо пояснень представника відповідача про причини ненадання оригіналів додаткових угод, то вони є непослідовними та взаємно суперечливими.

Так, спочатку представник відповідача посилався на втрату оригіналів додаткових угод директором ТОВ «СУРЯТ», на підтвердження чого до суду були подані відповідні довідки. У подальшому, у судовому засіданні 23.03.2026 року, представник відповідача повідомила, що документи вдалося повернути з евакуації та що договори оренди землі, укладені між ТОВ «СУРЯТ» та ОСОБА_1 , фактично перебувають у підприємства, однак не були надані до суду з причин, пов`язаних із сімейними обставинами його власників. Натомість у судовому засіданні 21.09.2026 року представник відповідача знову зазначила про втрату оригіналів додаткових угод, цього разу пов`язавши таку втрату з воєнними діями.

Наведені пояснення не узгоджуються між собою, містять істотні суперечності щодо фактичного місцезнаходження та обставин втрати оригіналів додаткових .

При цьому саме ненадання відповідачем оригіналів додаткових угод, витребуваних судом, унеможливило проведення призначеної судом почеркознавчої експертизи, яка мала істотне значення для встановлення обставини підписання чи непідписання цих угод позивачем.

За таких обставин суд оцінює поведінку відповідача як ухилення від надання доказів, необхідних для проведення судової почеркознавчої експертизи, а наведені представником відповідача пояснення щодо причин їх ненадання — як непослідовні, суперечливі та такі, що не підтверджують наявності об`єктивної неможливості виконати вимоги суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Враховуючи те, що позивач стверджує, що вона не підписувала додаткові угоди до договору оренди землі від 01.02.2024, у зв`язку з чим оригінали додаткових угод у неї відсутні, відтак саме на відповідача покладається обов`язок спростувати дане твердження та надати докази на підтвердження своїх доводів в частині належного укладення додаткових угод. У свою чергу відповідач таких доказів не подав.

Суд зазначає, що відповідно до частини 10 статті 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

З огляду на викладені обставини, ураховуючи, що ненадання оригіналів оспорюваних правочинів унеможливлює проведення ініційованої позивачем судової почеркознавчої експертизи, суд визнає ту обставину, що оспорюванні додаткові угоди від 01.02.2024 до договорів оренди землі ОСОБА_1 не підписувалися.

При цьому судом враховуються висновки, викладені у постанові Верховного Суду у постанові від 04 жовтня 2023 року по справі № 567/1471/21, у якій зазначено: «з огляду на зазначені вище обставини, оскільки ні на адвокатський запит позивачки, ні на виконання ухвали суду першої інстанції про витребування доказів, ні на пропозицію суду повідомити поважні причини неможливості подання доказів, ТОВ «Західна агровиробнича компанія» не надало оригіналів оспорюваних правочинів, не зазначило поважних причин неможливості їх надання, водночас не виявляло наміру надати такі докази в майбутньому (після того, як відпадуть обставини, які зумовлюють неможливість їх подання), суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, обґрунтовано вважав його дії умисним ухиленням від подання доказів, витребуваних судом і необхідних для призначення та проведення судової почеркознавчої експертизи, та застосував передбачені процесуальним законом наслідки такого ухилення».

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином оскільки судом було встановлено, що позивач ОСОБА_1 оспорюванні додаткові угоди від 01.02.2024 не підписувала, ці додаткові угоди не можуть вважатися укладеними.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

У цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимог про повернення такої ділянки. Отже, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсності змісту правовідносин, які склалися у зв`язку з фактичним використанням земельної ділянки.

Аналогічний висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц.

Посилання представника відповідача на отримання позивачем орендної плати як на підтвердження укладення нею спірних додаткових угод до договорів оренди землі суд оцінює критично.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 травня 2026 року у справі № 456/252/22 (провадження № 14-75цс25) виходила з того, що, враховуючи встановлену законом обов`язкову письмову форму договору оренди землі, саме собою отримання власником земельної ділянки орендної плати не може розцінюватися як вчинення конклюдентних дій, спрямованих на укладення такого договору. Конклюдентними діями може підтверджуватися вчинення лише того правочину, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма.

Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов у постанові від 17 червня 2026 року у справі № 545/2598/23, предметом якої було, зокрема, питання укладеності додаткової угоди до договору оренди землі. Верховний Суд зазначив, що з огляду на обов`язкову письмову форму як договору оренди землі, так і додаткової угоди до нього саме собою отримання орендодавцем орендної плати не може розглядатися як вчинення конклюдентних дій, що підтверджують укладення додаткової угоди.

Таким чином, факт отримання ОСОБА_1 грошових коштів за користування належними їй земельними ділянками сам по собі не підтверджує наявності її волевиявлення на укладення спірних додаткових угод та, зокрема, погодження такої істотної умови, як продовження строку дії договорів оренди землі.

При цьому отримання орендної плати за користування земельною ділянкою в період дії первісного договору оренди не може свідчити про погодження орендодавцем інших умов правовідносин, викладених у додатковій угоді, зокрема продовження строку оренди, якщо доказів її підписання або іншого належного волевиявлення орендодавця на зміну відповідних умов суду не надано.

Вирішуючи питання щодо належності обраного позивачем способу захисту, суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 травня 2026 року у справі № 456/252/22 (провадження № 14-75цс25) зазначила, що у разі, коли власник земельної ділянки обґрунтовує позов наявністю перешкод у користуванні чи розпорядженні земельною ділянкою, які полягають у безпідставному фактичному користуванні майном іншою особою або у державній реєстрації за такою особою речового права, власник залежно від характеру порушення та фактичних обставин справи вправі вимагати усунення таких перешкод у незаборонений законом спосіб, зокрема шляхом повернення земельної ділянки, визнання відсутнім права оренди або скасування державної реєстрації відповідного речового права.

Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на те, що висновок, викладений у постанові від 29 листопада 2023 року у справі № 513/879/19, щодо визнання відсутнім права оренди не визначав такий спосіб захисту як єдиний та безальтернативний, оскільки його застосування було обумовлене конкретними обставинами тієї справи.

У справі, що розглядається, позивач посилається не лише на наявність зареєстрованого за відповідачем права оренди, а й на фактичне користування ТОВ «СУРЯТ» належними їй земельними ділянками після закінчення 31 грудня 2025 року строку дії договорів оренди, заперечуючи при цьому укладення нею додаткових угод про продовження строку оренди.

За таких обставин вимога про усунення перешкод у користуванні майном шляхом повернення земельних ділянок спрямована на припинення фактичного порушення права власника та є належним способом його захисту відповідно до статті 391 ЦК України.

Стосовно вимоги про визнання відсутнім у ТОВ «СУРЯТ» з 31 грудня 2025 року права оренди спірних земельних ділянок, то Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей (записів) про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; після початку відображення таких відомостей (записів) у цьому реєстрі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпують свою дію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 152)). Тому належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону № 1952-IV судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.

З огляду на характер порушення та наявність державної реєстрації права оренди за відповідачем, вимога про визнання відсутнім такого права є належним та ефективним способом захисту. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

Разом з тим, судом встановлено, що відповідно до умов первісних договорів оренди землі № 330 від 25.10.2016 року та № 330 від 21.03.2018 року строк користування спірними земельними ділянками було визначено до 31 грудня 2025 року.

Оскільки суд дійшов висновку про те, що додаткові угоди від 01.02.2024 року, якими передбачалося продовження строку оренди, позивачем не підписувалися та не є укладеними, правові підстави користування відповідачем земельними ділянками визначаються виключно умовами первісних договорів оренди.

Визначення у договорі строку його дії «до 31.12.2025 року» означає, що 31 грудня 2025 року є останнім днем дії відповідного договору та існування заснованого на ньому права оренди. Відповідно, з наступного календарного дня — 01 січня 2026 року — за відсутності належно укладеної угоди про продовження строку договору правова підстава для подальшого користування відповідачем земельними ділянками припинилася.

Отже, з 01 січня 2026 року у ТОВ «СУРЯТ» відсутнє право оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 6323988000:02:000:0083 та 6323988000:02:000:0082, а їх подальше фактичне використання відповідачем створює перешкоди позивачу у здійсненні права власності.

За таких обставин вимога позивача про визнання відсутнім права оренди підлягає задоволенню саме з 01 січня 2026 року, тобто з дня, наступного після закінчення строку дії первісних договорів оренди.

При визначенні розміру витрат за надану позивачу професійну правничу допомогу адвокатом суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Також, питання гонорару адвоката врегульовані в статтях 28-30 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 2017 року 09 червня 2017 року, із змінами затвердженими З`їздом адвокатів України 15 лютого 2019 року.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 лютого 2019 року (справа №756/2114/17) зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34 - 36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи положення статті 28 Правил адвокатської етики (затверджені Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Для підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача надано суду: договір про надання правової (правничої) допомоги від 18.12.2025 року, акт №17/08/2026 прийому-передачі виконаних робіт ( наданих послуг) згідно Договору про надання правової (правничої) допомоги від 18.12.2025 року, квитанція до прибуткового касового ордера №7/08/26 від 18.08.2026 року, ордер.

З наданих документів, судом встановлено, що позивач сплатила адвокату кошти за надану професійну правничу допомогу у розмірі 43235 грн.

Від представника відповідача подано заперечення щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в яких представник просила відмовити у задоволенні заяви представника позивача, але в разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для відшкодування судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу: відмовити у стягненні судового збору за подання заяви про забезпечення доказу в розмірі 665,60 грн., зменшити розмір витрат на правничу допомогу до співмірного, обґрунтованого та розумного розміру з урахуванням складності справи, обсягу фактично наданих послуг, часу, витраченого на їх надання, та інших критеріїв, передбачених частиною четвертою статті 137 ЦПК України, але не більше 8000,00 грн.

З огляду на викладене, враховуючи подані позивачем договір про надання правничої допомоги, акт приймання-передачі виконаних робіт, квитанцію про оплату, а також заперечення відповідача щодо неспівмірності заявлених витрат, суд виходить з того, що заявлена до стягнення сума 43 235 грн хоча й підтверджена документально, однак не в повному обсязі відповідає критеріям розумності та співмірності, визначеним статтею 137 ЦПК України, з огляду на фактичний обсяг виконаної адвокатом роботи, тривалість судових засідань, характер і складність справи, взаємопов`язаність окремих процесуальних дій та необхідність дотримання балансу інтересів сторін, у зв`язку з чим суд вважає обґрунтованим зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 20000 грн

Згідно з частинами 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України та абз. 1 п. 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір, пропорційно до задоволених вимог в розмірі 1211 грн. 20 коп., а сума 665,60 грн, сплачена за заяву, яка фактично була розглянута судом як звичайне клопотання про призначення експертизи, не підлягає стягненню з відповідача, оскільки окремий судовий збір за таке клопотання законом не передбачений.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 4, 5, 6, 12, 13, 141, 265, 268, 273 ЦПК України, ст.ст. 202, 205, 215, 207, 626, 629, 638 ЦК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сурят» про усунення перешкод у користуванні належним майном, шляхом повернення земельних ділянок та визнання відсутнім права оренди земельної ділянки - задовольнити.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «СУРЯТ», ЄДРПОУ 23747256, адреса: Україна, 64650, Харківська область, Лозівський район, с. Веселе, вул. Колгоспна, б.4 усунути перешкоду у користуванні належним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 адреса: АДРЕСА_1 , майном, шляхом повернення земельної ділянки кадастровий номер 6323988000:02:000:0083 загальна площа 6,3287 га та земельної ділянки кадастровий номер 6323988000:02:000:0082, загальна площа 6,3289 га, які розташовані на території колишньої Шатівської сільської ради, Лозівського району, Харківської області.

Визнати відсутнім з 01.01.2026 року за Товариством з обмеженою відповідальністю «СУРЯТ», ЄДРПОУ 23747256, адреса: Україна, 64650, Харківська область, Лозівський район, с. Веселе, вул. Колгоспна, б.4 право оренди земельної ділянки кадастровий номер 6323988000:02:000:0083 загальна площа 6,3287 га та земельної ділянки кадастровий номер 6323988000:02:000:0082, загальна площа 6,3289 га, які розташовані на території колишньої Шатівської сільської ради, Лозівського району, Харківської області.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сурят» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн. та витрати на правничу допомогу у розмір 20000 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сурят», код ЄДРПОУ 23747256, місцезнаходження: Харківська область, Лозівський район, с.Веселе, вул.Колгоспна, буд.4.

Суддя Наталія ТКАЧЕНКО