Вирок від 27 вересня 2026 р. у справі №629/4212/26 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Кримінальне провадження №629/4212/26

Номер провадження 1-кп/629/276/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

потерпілого - ОСОБА_6 ,

провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лозова, судовий розгляд кримінального провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, громадянина України, із вищою освітою, перебуваючого на посаді санітара лікувального відділення медичної роти військової частини НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

-14.06.2018 року Центрально міським районним судом м. Кривий ріг, Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки. На підставі ст. 75, 76 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 2 роки;

-25.01.2021 року Центрально міським районним судом м. Кривий ріг, Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185, ч. 1 т. 125, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70,71 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки 1 місяць.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, суд –

ВСТАНОВИВ:

29.01.2026 потерпілий ОСОБА_7 який являється військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , залишив за адресою: АДРЕСА_3 належний йому транспортний засіб марки AUDI A6C5 8 кузові універсал 2002 року випуску, сірого кольору, VIN ( НОМЕР_2 ) з реєстраційним номером НОМЕР_3 та залишив ключі від автомобіля у будинку за вищевказаною адресою та цього ж дня направився до місця несення служби.

В подальшому 10.02.2026 приблизно о 07-00, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 виїхав на маршрутному транспортному таксі Слов`янськ, Донецької області, до с. Петропілля, Лозівського району, Харківської області, з метою перевірки стану житлових будинків та збереження особистого майна військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 .

Далі, цього ж дня в невстановлений в ході досудового розслідування час ОСОБА_4 знаходячись за адресою: АДРЕСА_3 , побачив транспортний засіб марки AUDI A6C5 в кузові універсал 2002 року випуску, сірого кольору, VIN ( НОМЕР_2 ) з реєстраційним номером НОМЕР_3 , де в нього виник злочинний умисел направлений на незаконне заволодіння вищевказаним транспортним засобом належним ОСОБА_6 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_4 , з корисливого мотиву, з метою наживи, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки у вигляді порушення порядку користування транспортним засобом та позбавлення власника транспортного засобу можливості реалізовувати свої права на користування ним і бажаючи їх настання, повторно, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, достовірно знаючи що вказаний транспортний засіб належить на праві власності ОСОБА_6 , скориставшись його відсутністю поблизу транспортного засобу та сторонніх осіб, взявши ключ від замка запалювання та шляхом запуску двигуна вище вказаного транспортного засобу, почав рухатися на ньому в бік м. Лозова, Харківської області, тим самим встановивши контроль над транспортним засобом, перемістивши його у такий спосіб, чим спричинивши потерпілому ОСОБА_6 майнову шкоду на суму 350 240 гривень.

Обвинувачений ОСОБА_4 допитаний у судовому засіданні, свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, підтвердивши факт вчинених ним кримінального правопорушення, пояснивши час, спосіб та обставини, за яких він вчинив кримінальне правопорушення, підтвердивши характер та механізм своїх дій, щиро розкаялися у вчиненому, просив суворо не карати та дати можливість відшкодувати потерпілому спричинену шкоду.

Враховуючи те, що обвинувачений визнав свою вину в повному обсязі, а також те, що ним не оскаржуються фактичні обставини кримінального провадження, які зазначені в обвинувальному акті, обвинувачений вірно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів по кримінальному провадженню, у суду відсутні сумніви в добровільності та істинності позиції обвинуваченого, тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд обмежив дослідження доказів по кримінальному провадженню, обмежившись допитом обвинуваченого, та вивченням його особистості, та визнав недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин які ніким не оскаржуються.

Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України постановлено ввести в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває по теперішній час.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає вина ОСОБА_4 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні доведена повністю.

Таким чином дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 289 КК України, тобто незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно.

При вивченні особи обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що він є громадянином України, українець, з вищою освітою, офіційно не одружений, військовослужбовець, за місцем проходження військової служби характеризується з позитивної сторони, раніше судимий.

При призначенні та визначенні виду покарання для обвинуваченого ОСОБА_4 суд враховує те, що він вчинив тяжкий злочин, згідно ч. 5 ст. 12 КК України.

Згідно ст. 66 КК України, обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_4 суд визнає щире каяття.

Відповідно до ст. 67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

При вирішенні питання про призначення міри та виду покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , судом враховується наступне.

Згідно з п.1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно п.3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання, воно повинно ґрунтуватися, зокрема на принципах індивідуалізації та справедливості.

Відповідно до правової позиції щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України у Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».

Значення покарання визначається не його жорстокістю, а справедливістю, невідворотністю, своєчасністю і неминучістю його застосування за злочин, вчинений обвинуваченими.

Також, суд враховує позиції Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року), згідно яких досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Суд враховує, що наявність у особи незнятої та непогашеної судимості сама по собі не утворює передбаченої законом перешкоди для застосування положень ст. 75 КК України.

Такий підхід відповідає правовим позиціям Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 19 лютого 2019 року у справі № 337/3654/16-к, від 28 травня 2020 року у справі № 753/13972/17 та від 06 серпня 2020 року у справі № 759/13520/18, згідно з якими сама лише наявність непогашеної судимості не виключає можливості звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, якщо сукупність конкретних обставин кримінального провадження та даних про особу винного дає суду обґрунтовані підстави вважати можливим її виправлення без ізоляції від суспільства.

Суд бере до уваги, що ОСОБА_4 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, має незняту та непогашену судимість, дане кримінальне правопорушення вчинено повторно. Також враховує обставину, що обтяжує покарання, – вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння

Разом із тим наведені обставини підлягають оцінці не ізольовано, а у сукупності з усіма даними, що характеризують особу обвинуваченого, його поведінку після вчинення кримінального правопорушення та актуальний соціальний статус.

ОСОБА_4 повністю визнав свою вину, не оспорював фактичних обставин кримінального провадження, щиро розкаявся у вчиненому. Він має постійне місце проживання, проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді санітара лікувального відділення медичної роти, за місцем проходження військової служби характеризується позитивно. Після дорожньо-транспортної пригоди перебуває на лікуванні.

Суд не погоджується з доводами сторони обвинувачення про те, що невідшкодування потерпілому шкоди свідчить про відсутність у ОСОБА_4 щирого каяття.

Так, пункти 1 та 2 ч. 1 ст. 66 КК України передбачають як самостійні обставини, що пом`якшують покарання, з одного боку – з`явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а з іншого – добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди.

У постанові Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2022 року у справі № 640/3693/15-к (провадження № 51-5737км19) зазначено, що добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди та щире каяття є самостійними обставинами, які пом`якшують покарання. Відшкодування завданої шкоди, яке, поміж іншого, є самостійною пом`якшуючою покарання обставиною, визначеною пунктом 2 частини 1 статті 66 КК, може додатково свідчити про розкаяння винної особи, однак не є вирішальним при встановленні наявності чи відсутності щирого каяття, яке в кожному випадку є оціночним та має встановлюватися, виходячи із матеріалів справи.

При цьому суд бере до уваги й те, що в обвинувальному акті стороною обвинувачення щире каяття ОСОБА_4 безпосередньо зазначено як обставину, що пом`якшує його покарання. Під час судового розгляду обставин, які б свідчили про формальний характер такого каяття, судом не встановлено. Саме лише невідшкодування шкоди, з огляду також на тривале лікування обвинуваченого після дорожньо-транспортної пригоди, такого висновку не спростовує.

Суд також ураховує, що проходження військової служби в умовах збройної агресії проти України є істотною обставиною, яка характеризує актуальну соціальну поведінку обвинуваченого та має бути оцінена при вирішенні питання щодо необхідності його ізоляції від суспільства.

З урахуванням викладеного, тяжкості скоєного кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, з урахуванням обставини, яка пом`якшує покарання, додержуючись принципу законності, індивідуалізації, справедливості та обґрунтованості покарання, а також враховуючи, що згідно ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбування призначеного покарання, застосувавши ст. 75 КК України, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України, та вважає, що таке покарання буде справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Підстави для застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України, у суду відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Відповідно до вимог ст.124 КПК України із обвинуваченого ОСОБА_4 необхідно стягнути процесуальні витрати для проведення судово-товарознавчої експертизи від 25.02.2026 № СЕ-19/121-226/4601-ТВ складають 2228 грн. 50 коп.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368-370, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком в 3 (три) роки.

Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 3017106296, на користь держави процесуальні витрати по кримінальному провадженню №12026221110000151 на залучення експертів для проведення судово-товарознавчої експертизи від 25.02.2026 № СЕ-19/121-226/4601-ТВ у розмірі 2228 грн. 50 коп. , перерахувавши їх на р/р UA048999980313050115000020649, код класифікації доходів бюджету 24060300, код ЄДРПОУ 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.), отримувач платежу ГУК Харків обл/МТГ Харкiв/24060300, найменування коду класифікації доходів бюджету: інші надходження.

Арешт на майно накладений ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12.02.2026 - скасувати.

Речові докази по кримінальному провадженню: транспортний засіб AUDI A6 2002 року випуску, сірого кольору, з реєстраційним номером НОМЕР_3 , який переданий на відповідальне зберігання потерпілому – залишити в розпорядженні потерпілого ОСОБА_6 , 3 змиви РБК на ватні тампони 5 змивів на ватні тампони, які находяться в камері зберігання речових доказів Лозівського РВП ГУ НП в Харківській області – знищити.

На вирок суду може бути подано апеляційну скаргу до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим який знаходяться під вартою, в той же строк, з дня отримання копії даного вироку.

Суддя ОСОБА_8