Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №629/2068/26 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/2068/26

Номер провадження 2/629/3088/26

Р I Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.09.2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Солодовник І.С.,

при секретарі – Чередниченко М.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Лозова Харківської області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за договорами, в якій вказує, що 08.09.2021 р. між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ОСОБА_1 укладено договір № 5599148, відповідно до якого відповідачу надано кредит в сумі 6000,00 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом. Строк дії договору становить не більше одного календарного року.

04.09.2021 р. між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір № 3959531, відповідно до умов якого сума кредиту становить 3400 грн.; проценти за користування кредитом – 1275 грн., які нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом – 5.0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Договір передбачає пролонгацію, кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.

Станом на дату подання позову строк повернення грошових коштів за договорами настав, але відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

29.11.2021 р. між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір № 29/11-1 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 5599148.

10.03.2023 р. між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір № 10-03/2023/01 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого ТОВ «Коллект Центр» набуло права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 5599148.

Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «Коллект Центр» за договором № 5599148 від 08.09.2021 р. в розмірі 12546,09 грн, з яких: 5999,90 грн – заборгованість за тілом кредиту; 6291 грн - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги; 212,29 грн - інфляційні збитки; 42,90 грн – 3% річних.

15.12.2021 р. між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір № 15/12-2021-22, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3959531.

10.01.2023 р. між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір № 10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ «Коллект Центр» набуло права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3959531.

Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «Коллект Центр» за договором № 3959531 від 04.09.2021 р. в розмірі 27285 грн, з яких: 3400 грн – заборгованість за тілом кредиту; 23545 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги; 340 грн – заборгованість за комісіями.

У зв`язку з викладеним, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором № 5599148 від 08.09.2021 р. та № 3959531 від 04.09.2021 р. у загальному розмірі 39831,09 грн; судові витрати у розмірі 2662,40 грн; витрати на професійну правничу допомогу в сумі 13000 грн.

Представник позивача Хмельницький А.М. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Вказав, що заборгованість за відсотки за договорами нарахована правильно, оскільки її розмір та період нарахування відповідає умовам кредитних договорів. Доказів, що у період нарахування відсотків відповідач брав безпосередню участь у визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» заходах, не надано, а тому його вимога про повне виключення з розрахунку заборгованості за відсотками у розмірі 23545 грн та 6291 грн є недоведеною. Також, вказав, що позовну заяву подано в межах строку позовної давності. Відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжувалися на строк дії такого карантину. Крім того, згідно з пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, строки, визначені статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого стану. Враховуючи, що до введення воєнного стану загальний строк позовної давності не минув, на момент звернення позивача до суду з позовом діяв правовий режим воєнного стану, а відповідно, позовна заява подана в межах строку позовної давності.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Крамной С.С. у судове засідання не з`явилися, представником подано до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності. Під час ухвалення рішення прохав врахувати позицію відповідача, викладену в заяві про перегляд заочного рішення та додаткових поясненнях від 25.08.2026 р., які відповідач підтримує в повному обсязі. Проти позову в заявленому розмірі відповідач заперечує, зокрема щодо стягнення процентів за кредитними договорами № 3959531 від 04.09.2021 р. та № 5599148 від 08.09.2021 р. і щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 210-211).

Перевіривши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд знаходить позов таким, що підлягає частковому задоволенню, оскільки у судовому засіданні встановлено, що 04.09.2021 р. ОСОБА_1 на підставі анкети –заяви на кредит № 3959531 уклав з ТОВ «Мілоан» Договір про споживчий кредит № 3959531. Договір укладено в електронній формі та підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що також підтверджується довідкою ТОВ «Мілоан» про підтвердження підписання ОСОБА_1 договору про споживчий кредит із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (а.с. 11, 12, 76-80).

Згідно з п.п. 1.1.-1.4., 1.5.-1.5.2., 1.6., 2.1. договору, кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3. договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2 договору (кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит. Сума кредиту (загальний розмір) становить: 3400 гривень. Строк кредиту 30 днів з 04.09.2021 р. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 04.10.2021 р. Загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 1615.00 грн. в грошовому виразі та 11,215.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка). Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 5015.00 гривень. Комісія за надання кредиту: 340.00 грн., яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом: 1275.00 грн., які нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Кредитні кошти надаються шляхом переказу на Картковий рахунок.

Пролонгація строку кредитування визначена пунктом 2.3 цього договору.

Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на веб-сайті товариства miloan.ua і є невід`ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за ставкою, визначеною п. 1.5.2 договору (п. 2.3.1.1).

Пунктом 2.3.1.2 визначено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в пункті 1.6 цього Договору.

Позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п. 1.4 договору, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування (п. 2.4.1).

Відповідно до п. 6.3 договору, приймаючи пропозицію Товариства про укладання цього кредитного договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) Договору в цілому та підтверджує зокрема, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеними, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на сайті Товариства та є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з Додатком № 1 до договору про споживчий кредит № 3959531 від 04.09.2021 р. - Графік платежів за договором про споживчий кредит № 3959531 від 04.09.2021 р., сума кредиту становить 3400 грн., сума процентів за користування кредитом складає 1275 грн., комісія за надання кредиту - 340 грн., разом до оплати: 5015 грн., дата повернення кредиту – 04.10.2021 р. (а.с. 9).

Того ж дня, 04.09.2021 р. ОСОБА_1 підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором паспорт споживчого кредиту, який є Додатком № 2 до вище вказаного договору, в якому сторони обумовили тип кредиту, його суму, строк кредитування, процентну ставку, порядок повернення та інші суттєві умови (а.с. 10).

Крім того, 08.09.2021 р. на підставі заявки на отримання кредитів та встановлення ділових відносин між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ОСОБА_1 від 08.09.2021 р. між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та відповідачем укладено кредитний договір № 5599148 (а.с. 19-20, 62).

Відповідно до умов договору кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти на умовах та у порядку, встановлених цим договором (п. 1.1.).

Відповідно до п. 1.2.-1.6. договору сторони погодили, тип кредиту: фінансовий кредит. Розмір (сума) кредиту: 6000 грн. Строк кредиту 15 днів. Термін (дата) повернення кредиту- 23.09.2021 р. З 1-го по 15-й день позичальник сплачує проценти за кожен день строку користування кредитом у розмірі 0,0010%.

Умовами договору передбачено продовження строку надання кредиту (пролонгація) зі сплатою процентів у розмірі 4,95 % від суми кредиту за кожен день пролонгованого строку та у розмірі 1,99%.

Пунктом 1.12. договору встановлено строк його дії: до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, але не більше 1 (одного) календарного року.

На дату укладання кредитного договору орієнтована реальна річна процентна ставка складає 0,37%, орієнтована загальна вартість кредиту складає 6000,90 грн. У випадку настання умов, передбачених у п. 1.7 договору, орієнтована ефективна річна процентна ставка складатиме 839,04%, орієнтована загальна вартість кредиту складатиме 9861,90 грн. Мета отримання кредиту: придбання товарів (робіт, послуг)ь для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п. 1.13., 1.14).

Реквізити банківської картки позичальника для перерахування кредиту кредитодавцем є: 516874ХХХХХХ4951 (п. 2.3.).

Також ОСОБА_1 підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором Додаток № 1 до кредитного договору № 5599148 від 08.09.2021 р. – Графік платежів, відповідно до якого сума кредиту становить 6000 грн., сума нарахованих процентів складає 0,90 грн, разом до оплати: 6000,90 грн, дата платежу – 23.09.2021 р. (а.с. 38).

Того ж дня, 08.09.2021 р. ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс», в якому сторони обумовили тип кредиту, його суму, строк кредитування, процентну ставку, порядок повернення та інші суттєві умови (а.с. 54).

Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитних договорів.

Згідно з квитанцією № 64a7a8fa-914f-45c3-84f0-9f3a7b1bf3a9_637663818028732479 від 04.09.2021 р., ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 кошти у сумі 3400 грн на платіжну картку VISA НОМЕР_1 , за кредитним договором № 3959531 (а.с. 13).

За даними довідки від 12.08.2024, виданої ТОВ ФК «Елаєнс», на підставі договору про переказ коштів № 37615055-1_21/08/18, укладеного між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ТОВ ФК «Елаєнс», останнім 08.09.2021 р. було здійснено переказ коштів в сумі 6000 грн, на номер картки НОМЕР_2 , призначення платежу: кошти згідно договору 5599148 від 08.09.2021 (а.с. 74).

Таким чином, кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані споживачем при укладанні кредитних договорів.

Всупереч умов договору, відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим, виникла заборгованість.

Згідно з розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за договором № 3959531, сформованого ТОВ «Мілоан», загальна заборгованість станом на 03.12.2021 р. становить 15215 грн, з яких 3400 грн – тіло кредиту; 11475 грн – відсотки, 340 грн - комісія (а.с. 14-15).

За розрахунками заборгованості ОСОБА_1 за договором № 3959531, сформованими ТОВ «Вердикт Капітал» і ТОВ «Коллект Центр», загальна заборгованість станом на 27.02.2026 р. становить 27285 грн, з яких 3400 грн – тіло кредиту; 11475 грн – відсотки на дату відступлення права, 340 грн - комісія, 12070 грн – нараховані відсотки (а.с. 17, 21).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 5599148 від 08.09.2021 р., наданого ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс», ОСОБА_1 станом на 29.11.2021 р. має заборгованість у розмірі 12290,90 грн, з яких: 5999,90 грн – заборгованість за тілом кредиту, 6291 грн – заборгованість за відсотками (а.с. 75).

За розрахунками заборгованості ОСОБА_1 за договором № 5599148, сформованими ТОВ «Вердикт Капітал» і ТОВ «Коллект Центр», загальна заборгованість станом на 27.02.2026 р. становить 12546,09 грн, з яких: 5999,90 грн – заборгованість за тілом кредиту, 6291 грн – заборгованість за відсотками, 42,90 грн – 3% річних, 212,29 грн – інфляційні збитки (а.с. 16, 18).

29.11.2021 р. між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір відступлення прав вимоги № 29/11-1, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» отримав право грошової вимоги до відповідача за договором № 5599148 від 08.09.2021 р. (а.с. 22-27).

Відповідно до Реєстру прав вимог № 1 до договору відступлення прав вимоги № 29/11-1 від 29.11.2021 р. – Реєстр боржників від 29.11.2021 р. до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 на загальну суму 12290,90 грн (а.с. 28-30, 31).

10.03.2023 р. між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено Договір відступлення (купівлю-продажу) прав вимоги № 10-03/2023/01, відповідно до якого ТОВ «Коллект Центр» отримав право грошової вимоги до відповідача за договором № 5599148 від 08.09.2021 р. (додаток № 30 до позовної заяви).

Відповідно до Витягу з Додатку № 3 до Договору № 10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продажу) прав вимоги від 10.03.2023 р. - Реєстру боржників до Договору № 10-03/2023/01 про відступлення (купівлю-продажу) прав вимоги від 10.03.2023 р. до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 на загальну суму 12546,09 грн (а.с. 64).

15.12.2021 р. між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 15/12-2021-22, згідно з умовами якого, ТОВ «Вердикт Капітал» набув право грошової вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3959531 (а.с. 32-37).

Відповідно до Додатку № 3 до Договору факторингу № 15/12-2021-22 від 15.12.2021 р. Реєстру боржників до Договору факторингу № 15/12-2021-22 від 15.12.2021 р. до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 на загальну суму 15215 грн (а.с. 40-42, 43).

10.01.2023 р. між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено Договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продажу) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Коллект Центр» отримав право грошової вимоги до відповідача за договором № 3959531 (а.с. 44-49).

Відповідно до Витягу з Додатку № 3 до Договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продажу) прав вимоги від 10.01.2023 р. - Реєстру боржників до Договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продажу) прав вимоги від 10.01.2023 р. до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 на загальну суму 27285,00 грн (а.с. 58).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03.09.2015 р., електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Отже, вищезазначені договори про надання кредиту, укладено у відповідності до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» є електронним договором, та вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених в письмовій формі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.12.2020 р. у справі № 561/77/19.

Отже, в судовому засіданні, на підставі наданих суду доказів, позивачем доведено факт укладення відповідачем ОСОБА_1 з ТОВ «Мілоан» договору № 3959531 від 04.09.2021 р. та з ТОВ «Бі Ел Джт Мікрофінанс» договору № 5599148 від 08.09.2021 р., а також фактичного отримання позичальником кредитних коштів у сумі 3400 грн та 6000 грн, що не заперечується стороною відповідача. Доказів того, що банківська картка з відповідним номером ОСОБА_1 не належить, матеріали справи не містять.

Приймаючи до уваги те, що відповідач, отримавши кредитні кошти, зобов`язання з їх повернення, в тому числі у повному обсязі не виконав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача з урахуванням часткової сплати за договором № 5599148 від 08.09.2021 р. заборгованості за тілом кредиту в сумі 5999,90 грн, за договором № 3959531 від 04.09.2021 р. заборгованості за тілом кредиту в сумі 3400 грн є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо позовних вимог в частині стягнення за договором № 5599148 заборгованості за відсотками в сумі 6291 грн, за договором № 3959531 заборгованості за відсотками в сумі 23545 грн, суд зазначає наступне.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

До договору кредиту згідно з ст. 1054 ЦК України застосовуються загальні положення про договір позики.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Уразі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).

Право кредитодавця нараховувати, передбачені договором проценти за кредитом, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року.

Заперечуючи проти нарахування та стягнення відсотків за договорами, відповідач посилається на п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», згідно з яким на весь час призову військовослужбовцям не нараховуються штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом. Оскільки відповідач є особою, яка брала та бере безпосередню участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, тому підпадає під дію, зазначеної норми, а тому нарахування відсотків у заявленому розмірі підлягають виключенню з розрахунку заборгованості в повному обсязі..

Відповідно до підпункту 3 пункту 4 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року статтю 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено пунктом 15, згідно з яким, військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» дію підпункту 3 пункту 4 розділу І цього Закону поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Згідно з положеннями Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 р. зі змінами, особливим періодом є період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В Україні особливий період розпочався з моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року та триває до цього часу.

Згідно з довідкою начальника відділення кадрової роботи військової частини НОМЕР_3 № 3011 від 29.06.2026 р., капітан ОСОБА_1 дійсно перебуває на військовій службі з 09 листопада 2016 року. У військовій частині НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 проходить військову службу за контрактом з 15 вересня 2022 року по теперішній час (а.с. 129).

З копії посвідчення серії НОМЕР_4 виданого на ім`я ОСОБА_1 убачається, що останній має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с. 130).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц, вказано: «закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду. Законом не визначено чіткого порядку припинення особливого періоду. Водночас статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надано визначення поняттю демобілізації як комплексу заходів, спрямованих, серед іншого, на планомірне переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, на організацію і штати мирного часу».

Системний аналіз наведених правових норм, а також загальновідомих обставин іноземної агресії щодо України дає суду підстави стверджувати, що у проміжки між періодами проведення мобілізації стан особливого періоду не припинявся.

Згідно із роз`ясненнями Національного банку України у листі від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Відповідно до роз`яснень Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України Міністерства оборони України (лист від 01.02.2019 № 321/722) зазначено, що документом, який підтверджує призов та проходження військової служби військовослужбовцем з початку і до закінчення особливого періоду, а також підтверджує призов під час мобілізації резервістів та військовозобов`язаних є військовий квиток, в якому в відповідних розділах здійснюються службові відмітки.

Верховний Суд у постанові від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) виклав висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей». У цій постанові Верховний Суд зазначив, що Національний банк України листом від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

При цьому п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду від 26.12.2018 у справі № 522/12270/15, від 14.05.2021 у справі № 502/1438/18, від 24.02.2022 у справі № 591/4698/20, від 12.05.2022 у справі № 336/512/18, від 18.01.2023 у справі № 642/548/21.

Відповідачем надано докази, що на думку суду підтверджують факт перебування відповідача на військовій службі.

Враховуючи наведені положення законодавства, суд доходить висновку про те, що відповідачу як військовослужбовцю Збройних сил України проценти за кредитними договорами не повинні нараховуватися, оскільки на нього поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду від 25.08.2026 у справі № 372/1624/23.

За таких обставин, не підлягають стягненню з відповідача відсотки: у розмірі 23545 грн. за Договором № 3959531 від 04.09.2021 р. та у розмірі 6291 грн. за Договором № 5599148 від 08.09.2021 року.

Застосування приписів п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є обов`язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку щодо наявності в особи спеціального статусу.

З огляду на зазначене, суд не убачає підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Щодо позовних вимог в частині стягнення за договором № 3959531 комісії в сумі 340,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Як встановлено судом, пунктом 1.5.1. Договору визначена комісія за надання кредиту: 340,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача на користь позивача 340,00 грн заборгованості по комісії підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача за договором № 5599148 трьох процентів річних в сумі 42,90 грн та інфляційних збитків в сумі 212,29 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач прострочив виконання зобов`язання з повернення тіла кредиту в розмірі 5999,90 грн.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання, з останнього на користь позивача підлягають стягненню три проценти річних в сумі 42,90 грн та інфляційні збитки в сумі 212,29 грн, отже позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо права позивача пред`являти свої вимоги до боржника за вищевказаними договорами, то суд керується такими положеннями Закону.

Згідно з ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно з ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 року у справі № 6-979цс15.

В судовому засіданні встановлено факт передання первісними кредиторами ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ТОВ Мілоан» права вимоги за грошовим зобов`язанням відповідача ТОВ «Вердикт Капітал», потім позивачу ТОВ «Коллект Центр».

За ч. 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Оскільки з матеріалів справи убачається, що боржник не в повному обсязі сплачував заборгованість за кредитними договорами ні первісному, ні новому кредитору, унаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь нового кредитора суму заборгованості за кредитним договором № 3959531 від 04.09.2021 р. в розмірі 3740 грн, з яких: 3400 грн – тіло кредиту, 340 грн – комісія; за кредитним договором № 5599148 від 08.09.2021 р. в розмірі 6255,09 грн, з яких: 5999,90 грн – тіло кредиту, 212,29 грн – інфляційні збитки, 42,90 грн – 3% річних, а всього у розмірі 9995,09 грн., в іншій частині позовних вимог відмовити.

Щодо застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Договір по споживчий кредит № 3959531 укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 04.09.2021 року, строком на 30 днів з можливістю пролонгації (а.с. 76-80).

Кредитний договір № 5599148 укладений між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ОСОБА_1 08.09.2021 р., строком на 15 днів до 23.09.2021 р. з можливістю пролонгації (а.с. 19-20).

Позивач звернувся до суду з позовом 16.03.2026 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин, який неодноразово продовжувався, та відмінений з 24:00 30 червня 2023 року на всій території України Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27 червня 2023 року «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Відповідно до пункту 12 ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, а саме: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та в подальшому неодноразово продовжений, останній раз 17 липня 2026 року строком на 90 діб.

Закон України № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14 травня 2025 року, який набрав чинності 04 вересня 2025 року, передбачає виключення з Цивільного кодексу України пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення».

Враховуючи, що на дату укладення кредитних договорів – 04.09.2021 р. та 08.09.2021 р., строки позовної давності були продовжені та перебіг позовної давності було поновлено Законом України № 4434-IX від 14 травня 2025 року, який набрав чинності 04 вересня 2025 року, тому позивач звернувся до суду з позовом 16.03.2026 року в межах строку позовної давності та відсутні підстави для застосування строку позовної давності.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір, пропорційно до задоволених вимог в розмірі 668,09 грн.

При визначенні розміру витрат за надану позивачу професійну правничу допомогу адвокатом суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Також, питання гонорару адвоката врегульовані в статтях 28-30 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 2017 року 09 червня 2017 року, із змінами затвердженими З`їздом адвокатів України 15 лютого 2019 року.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії документів: договору про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024 р., Прайс-лист АО «Лігал Ассістанс», затверджений рішенням загальних зборів № 01-12/2025 від 01.12.2025 р., заявку на надання юридичної допомоги № 2523 від 01.01.2026 р.; витягу з Акту № 18 про надання юридичної допомоги від 30.01.2026 р. (а.с. 66-68, 70-71, 72, 73).

З наданих документів, судом встановлено, позивачу надана професійна правнича допомога вартість якої оцінена в 13000 грн.

Відповідач просив зменшити суму витрат на правову допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог. Крім того, вважає, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є неспірними зі складністю справи, обсягом виконаних представником позивача робіт та часом, витраченим на їх виконання, що суперечить критеріям, встановленим ч.ч. 3-5 ст. 137 ЦПК України.

Суд дійшов висновку, що заявлена сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13000 грн. є завищеною, належним чином не обґрунтованою, не підтвердженою належними та допустимими доказами та становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат. Крім того, зазначена категорія справ є поширеною, сама по собі позовна заява є нескладною та не потребує особливих затрат часу на її складання, додатки до позовної заяви, також є наперед визначеними та не потребують великих зусиль для їх зібрання.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідності дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат.

Так, Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц від 19.02.2020 р. наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У справі № 922/3812/19 від 09.12.2021 р. Верховний Суд зазначив, що суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).

Отже, зважаючи на наведене, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Щодо стягнення з ТОВ «Коллект Центр» на користь відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн, суд зазначає, оскільки відповідачем на підтвердження понесених витрат надано виключно договір про надання правничої допомоги № 72 від 06.08.2026 р. укладений між адвокатом Крамной С.С. та ОСОБА_1 , а докази фактичного виконання адвокатом робіт, витраченого часу та реального понесення відповідачем витрат на вказану суму у матеріалах справи відсутні, тому вказані витрати є недоведеними та відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 77, 81, 141, 223, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) заборгованість за договором № 3959531 від 04.09.2021 р. у розмірі 3740 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту – 3400 грн, комісія – 340 грн; за договором № 5599148 від 08.09.2021 р. у розмірі 6255 грн 09 коп., з яких заборгованість за тілом кредиту – 5999,90 грн, інфляційні збитки – 212,29 грн, 3% річних – 42,90 грн, а всього у розмірі 9995 (дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто п`ять) грн. 09 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) судовий збір у розмірі 668 (шістсот шістдесят вісім) грн. 09 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн.

У стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) грн - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Сторони справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, ЄДРПОУ 44276926.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Повний текст рішення складений 28.09.2026 року.

Суддя: І.С. Солодовник