Вирок від 27 вересня 2026 р. у справі №953/13676/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/13676/26

н/п 1-кп/953/1087/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2026 р. м.Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкові у порядку спрощеного провадження за відсутності учасників судового провадження кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026226130000306 від 07.09.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, пенсіонера, з повною середньою освітою, розлученого, який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого вироком Київського районного суду м. Харкова від 08 травня 2026 року за ст. 126-1 КК України до 2 (років) пробаційного нагляду,

у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

У С Т А Н О В И В:

06 вересня 2026 року близько 16 години 00 хвилин ОСОБА_3 перебував у будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , де у нього на ґрунті раптово виниклого конфлікту зі своїм сином ОСОБА_4 виник умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень останньому. ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, знаходячись у положенні стоячи за спиною ОСОБА_4 , наніс йому один удар залізною мискою в область потилиці.

У результаті умисних протиправних дій ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_4 були спричинені відповідно до висновків експертів № 09-1427/2026 від 15 вересня 2026 року та № 09-1460/2026 від 15 вересня 2026 року тілесні ушкодження у вигляді: поверхневої забитої рани на голові (на межі потиличної та тім`яної ділянки), яка викликала незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів, та відповідно до п.п. 2.3.2 «Б», 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17 січня 1995 року за ступенем тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження.

Обвинувальний акт стосовно ОСОБА_3 надійшов до суду з клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

До обвинувального акту додана заява потерпілого ОСОБА_4 щодо згоди зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомленням права апеляційного оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні. Цивільний позов не заявлений.

Також до обвинувального акту додана заява ОСОБА_3 щодо визнання ним своєї винуватості, згоди зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомленням з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні, складена та підписана у присутності захисника ОСОБА_5 , згідно з якою обвинувачений визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та погодився зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, викладеними в обвинувальному акті. ОСОБА_3 ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження вироку, а також погодився на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

У вказаній заяві захисник ОСОБА_5 підтвердив добровільність беззаперечного визнання винуватості підозрюваним, його згоду зі встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акту за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального правопорушення (проступку) без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту.

Враховуючи викладене, а також те, що вимоги КПК України виконано, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий у порядку, передбаченому ст. 381-382 КПК України.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснюється.

На підставі ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Дослідивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, повністю доведена.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він раніше судимий, пенсіонер, розлучений, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, суд не встановив.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно до ст. 65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до положень ст. 12 КК України належить до кримінальних проступків, обставину, що пом`якшує покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, особу обвинуваченого, який є пенсіонером, обставини вчинення кримінального правопорушення, майновий стан обвинуваченого, той факт, що потерпілий претензій морального та матеріального характеру до нього не має.

Враховуючи сукупність наведених обставин справи, та дотримуючись принципів законності, справедливості, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, та враховуючи, що за приписами ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень призначити покарання у виді штрафу у межах санкції передбаченої ч. 1 ст. 125 КК України. Покарання у виді громадських або виправних робіт не може бути призначене ОСОБА_3 , оскільки він є пенсіонером.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Положеннями ч. 4 ст. 71 КК України встановлено, що остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Відповідно до роз`яснень п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», за сукупністю вироків покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбуття основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що кримінальний проступок у даному провадженні ОСОБА_3 вчинив 06 вересня 2026 року, тобто після набрання вироком Київського районного суду м. Харкова від 08 травня 2026 року законної сили.

Вироком Київського районного суду м. Харкова від 08 травня 2026 року ОСОБА_3 засуджений за ст. 126-1 КК України до покарання у виді 2 (двох) років пробаційного нагляду, яке на даний час не відбуте в повному обсязі.

Невідбута частина покарання ОСОБА_3 за вироком Київського районного суду м. Харкова від 08 травня 2026 року складає 1 рік 9 місяців пробаційного нагляду.

Положеннями ч. 3 ст. 72 КК України встановлено, що основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

З урахуванням викладеного, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, повністю приєднати невідбуту частину покарання за вироком Київського районного суду м. Харкова від 08 травня 2026 року, що складає 1 (один) рік 9 (дев`ять) місяців пробаційного нагляду та остаточно за сукупністю вироків призначити покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, та 1 (один) рік 9 (дев`ять) місяців пробаційного нагляду, які виконувати самостійно.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні немає.

Під час досудового слідства та судового розгляду запобіжний захід до обвинуваченого не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного ОСОБА_3 покарання за даним вироком повністю приєднати невідбуту частину покарання за вироком Київського районного суду м. Харкова від 08 травня 2026 року та остаточно за сукупністю вироків призначити покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень та 1 (один) рік 9 (дев`ять) місяців пробаційного нагляду.

На підставі ч. 3 ст. 72 КК України покарання у виді штрафу виконувати самостійно.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст. 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст.ст. 381 та 382 цього КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1