Вирок від 27 вересня 2026 р. у справі №953/6612/25 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/6612/25

н/п 1-кп/953/454/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2026 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження

прокурора – ОСОБА_3 ,

захисника - адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Київського районного суду м. Харкова кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221130000898 від 24.05.2025, за обвинуваченням,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, неодруженого, з повною загальною середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України,

ВСТАНОВИВ:

23.05.2025 о 22 год. 00 хв. дільничний офіцер поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Харківського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Харківській області старший лейтенант поліції ОСОБА_6 перебував біля магазину «Ябко» за адресою: м. Харків, площа Конституції, 14, у зв`язку із виконанням своїх службових обов`язків.

Виконуючи свої функціональні обов`язки, співробітник Харківського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_6 , перебуваючи біля магазину «Ябко» за адресою: м. Харків, площа Конституції, 14, забезпечуючи публічну безпеку і порядок відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», підійшов до невстановленої особи яка у громадському місці вживала спиртні напої для перевірки документів згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 1456 від 29.12.2021 «Про затвердження Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану». В подальшому було встановлено, що за вказаною адресою знаходиться громадянин України – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В ході спілкування із ОСОБА_5 , останній почав поводити себе агресивно та зухвало по відношенню до співробітника поліції, виражаючись на адресу поліцейського нецензурною лексикою.

У свою чергу співробітник поліції ОСОБА_6 , діючи в межах наданих йому повноважень, представився ОСОБА_5 працівником Національної поліції України та повідомив йому про порушення ним громадського порядку та безпеки, після чого вимагав припинення протиправних дій.

В подальшому ОСОБА_5 , 23.05.2025 о 22 год. 15 хв., діючи з прямим умислом, маючи на меті протидію здійсненню працівником правоохоронного органу покладених на нього обов`язків із забезпечення публічної безпеки і порядку, ігноруючи законні вимоги поліцейського, з мотиву перешкоджання виконання ним своїх службових обов`язків, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, достовірно знаючи та усвідомлюючи, що поліцейський виконує свої службові обов`язки відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», перебуваючи навпроти дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Харківського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , наніс один удар правою рукою в область обличчя, а саме правої частини верхньої губи старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , заподіявши своїми протиправними діями потерпілому ОСОБА_6 легкі тілесні ушкодження.

Згідно висновку експерта №09-855/2025 від 24.05.2025 - встановлена забійна рана верхньої губи на тлі крововиливу – викликали незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів, і за цією ознакою відповідно до п.п.2.3.2. «Б», 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 року відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 345 КК України, як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав свою винуватість в обсязі пред`явленого йому обвинувачення, щиро розкаявся у скоєному, погодився з кваліфікацією вчиненого діяння та підтвердив фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, розуміє наслідки своїх протиправних дій, готовий понести покарання.

Показання ОСОБА_5 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Беручи до уваги послідовність показань обвинуваченого про обставини вчинення кримінального правопорушення, суд вважає ці показання достовірними.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_5 винним себе у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, його показання відповідають змісту обвинувачення, суд за згодою обвинуваченого та інших учасників кримінального провадження, які вважають підтвердженими наявними в матеріалах кримінального провадження доказами фактичні обставини скоєного: дату, час, місце, спосіб, форму вини і спрямованість умислу, мотив кримінального правопорушення, його наслідки, обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого, визнає їх доказаними у судовому засіданні і вважає за можливе не досліджувати у повному обсязі докази стосовно цих фактичних обставин кримінального провадження відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, вивченням даних, які характеризують особу обвинуваченого.

Перед встановленням такого порядку дослідження доказів суд з`ясував, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а процесуальні наслідки встановлення такого порядку дослідження доказів у частині обмеження права апеляційного оскарження вказаних обставин їм роз`яснені та зрозумілі. У суду не виникло сумнівів у добровільності позицій сторін.

З урахуванням обставин кримінального правопорушення, які ніким з учасників судового провадження не оспорювалися та визнані судом встановленими в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, а також показань обвинуваченого, безпосередньо досліджених у судовому засіданні, суд доходить висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Суд, розглядаючи кримінальне провадження відповідно до вимог ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, вважає вину ОСОБА_5 у вчиненні ним кримінального правопорушення встановленою та доведеною у повному обсязі.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд керується положеннями ст. 50, 65 КК України та призначає покарання в межах, установлених у санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним та достатнім для виправлення засудженим та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено, що він є громадянином України, має повну загальну середню освіту, офіційно не працевлаштований, має звання кандидата у майстри спорту України з кікбоксингу WAKO, неодружений, на утриманні малолітніх/неповнолітніх дітей або осіб з інвалідністю не має, не є особою з інвалідністю, не судимий, не є депутатом, є осудною особою, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Відповідно до класифікації кримінального правопорушення, визначеної ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 345 КК України відноситься до нетяжкого злочину.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_5 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, яке полягає у повному визнанні своєї вини обвинуваченим, осуду своїх дій, наявності відчуття жалю за скоєне, розуміння наслідків своїх дій та готовність понести заслужене покарання, про що зазначається стороною обвинувачення.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до вимог, передбачених ч. 1 ст. 67 КК України, не встановлено.

Відповідно даних досудової доповіді Київського районного Відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області від 14.07.2025 №2929/24/17/1-25, органом пробації ризик вчинення повторного кримінального правопорушення ОСОБА_5 оцінюється як середній; ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як середній. Беручи до уваги інформацію, що характеризує особу за місцем його проживання/навчання/роботи, умов його життєдіяльності, відносин у суспільстві, результати оцінки ризику вчинення ним повторного кримінального правопорушення, а також його імовірної небезпеки для суспільства свідчать про можливість виправлення особи без ізоляції від суспільства.

Підстав для застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд у сукупності враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, конкретні обставини його вчинення та наслідки, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, щиро розкаявся у вчиненому, критично оцінює свою поведінку, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання. Суд бере до уваги й висновки досудової доповіді органу пробації, за якими ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства оцінено як середні, водночас орган пробації дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства. Оцінюючи ці дані не ізольовано, а у взаємозв`язку з відсутністю попередніх судимостей, поведінкою обвинуваченого після вчиненого, його повним визнанням вини та щирим каяттям, суд доходить висновку, що встановлений середній рівень ризику сам по собі не свідчить про необхідність реального відбування покарання. За наведених обставин мета покарання, визначена ст. 50 КК України, може бути досягнута без реального відбування призначеного покарання, але за умови контролю за поведінкою засудженого протягом іспитового строку та виконання ним обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

З огляду на наведене суд вважає необхідним призначити ОСОБА_5 покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч. 2 ст. 345 КК України та, відповідно до ст. 75 КК України, звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням, установивши іспитовий строк та поклавши обов`язки, передбачені ст. 76 КК України. Таке рішення, на переконання суду, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням статей 65-67 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України, мети покарання.

Під час досудового розслідування 24.05.2025 ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 26.05.2025 (справа №953/5012/25 провадження № 1-кс/953/4151/25) до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, тривалістю до 21.07.2025, з визначення розміру застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 60 560,00 грн, у разі внесення якої звільнити його з-під варти, та покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ст.194 КПК України.

Згідно з документами ДУ «Київський слідчий ізолятор» ув`язнений ОСОБА_5 був звільнений з-під варти 28.05.2025, у зв`язку з внесенням застави у розмірі 60 560,00 грн.

Відповідно до ч. 11 ст.182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

Таким чином, заставодавцю підлягають поверненню внесені ним суми застави, що зберігаються на вказаному депозитному рахунку.

Заставодавцем є ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що підтверджується платіжною інструкцією від 27.05.2025, виданою АТ «Ощадбанк» про внесення застави в сумі 60 560,00 грн по справі №953/5012/25 провадження № 1-кс/953/4151/25.

Тож враховуючи, що підстав для звернення застави в дохід держави, внесеної за обвинуваченого ОСОБА_5 не встановлено, суд вважає, що внесений розмір застави підлягає поверненню заставодавцю після набрання вироком законної сили.

Застосований до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді застави слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов не заявлений.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-370, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням строком на 1 (один) рік, поклавши на нього відповідно до ст.76 КК України обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід ОСОБА_5 у виді застави - до набрання вироку законної сили, залишити без змін.

Заставу, визначену ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 26.05.2025 у розмірі 60 560,00 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят, 00) грн, внесену за обвинуваченого ОСОБА_5 на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Харківській області - повернути заставодавцю ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_1 ), відповідно до ст. 182 КПК України, після набрання вироку законної сили.

Речові докази: флеш-накопичувач із відеофайлом «VID_fde4d1bb» – зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Копія вироку підлягає негайному врученню прокурору та обвинуваченому. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді, подавши відповідну заяву.

Суддя ОСОБА_1