Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №953/12524/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/12524/26

н/п 3/953/2370/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2026 р.

Суддя Київського районного суду м. Харкова Демченко С.В., розглянувши матеріали що надійшли з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ст. 124 КУпАП,

У С Т А Н О В И В:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 759601 від 31 серпня 2026 року ОСОБА_1 12 серпня 2026 року о 22 годині 30 хвилин керуючи автомобілем Чері, реєстраційний номер НОМЕР_2 , по вул. Леся Сердюка, біля будинку № 36 у м. Харкові, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не обрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та здійснив наїзд вибоїну, внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження, чим порушив вимоги п.п. 2.3 б, 12.1 ПДР України, згідно з якими:

п. 2.3 б Правил дорожнього руху «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

п. 12.1 Правил дорожнього руху «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним».

Дії ОСОБА_1 орган поліції кваліфікував за ст. 124 КУпАП.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 у судовому засіданні фактичних обставин справи не заперечував.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оцінивши докази, суд приходить до таких висновків.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Приписи ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

З аналізу ст.ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, суддя, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, повинен всебічно, повно і об`єктивно дослідити всі обставини справи, оцінивши кожен доказ як окремо, так і в їх сукупності й навести в своєму рішенні висновки за результатами їх дослідження та оцінки щодо відсутності або наявності в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення.

Згідно ст. 124 КУпАП адміністративна відповідальність настає у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що призвели до пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Як вбачається із змісту диспозиції ст. 124 КУпАП, об`єктивна сторона складу правопорушення, передбаченого даною нормою, характеризується наступними елементами: діянням, тобто порушенням учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, яке може бути виражене як у дії так і в бездіяльності; наслідками у вигляді пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна; а також причинним зв`язком між наведеними діянням та наслідками.

У п. 26 постанови «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року № 14 Верховний Суд України зазначає, що суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП, може бути будь-яка особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушення Правил дорожнього руху.

Відповідно до п. 2.3 б ПДР України водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Згідно з п. 12.1 ПДР України під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено право учасників дорожнього руху на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

До протоколу про адміністративне правопорушення долучена схема до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 12 серпня 2026 року з додатками у вигляді фотознімків, на яких зафіксовано місце розташування транспортного засобу «Чері», реєстраційний номер НОМЕР_2 , після наїзду на вибоїну, а також механічні пошкодження, отримані цим транспортним засобом унаслідок наїзду на вибоїну.

Зі змісту протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 13 серпня 2026 року вбачається, що при проведенні огляду місяці ДТП за адресою: м. Харків, вул. Леся Сердюка, 36 встановлено, що покриття проїзної частини має вибоїну довжиною 10 м та глибиною 0,3 м. На ділянці дороги відсутнє штучне освітлення. На місці пригоди відсутні дорожні знаки.

Державний стандарт України «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану» (ДСТУ 3587-97) передбачає наступні вимоги до технічного стану автомобільних доріг: покриття проїзної частини не повинно мати осідань, вибоїн, напливів чи інших деформацій, що утруднюють рух транспортних засобів (п.3.1.1); гранична висота напливів не повинна перевищувати 2 см для доріг І III категорій і груп А, Б і В вулиць і доріг населених пунктів; 4 см для решти категорій і груп (п.3.1.2).

Всебічно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, суд не може погодитись із висновком працівників поліції зазначених в протоколі ЕПР1 № 759601 від 31 серпня 2026 про те, що виникнення дорожньо-транспортної пригоди є в прямому безпосередньому причинному зв`язку з порушенням п.12.1, п. 2,3 б ПДР України водієм ОСОБА_1 .

У матеріалах справи відсутні докази, які вказували б на винність водія ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 12.1, п. 2.3 б ПДР, що відповідно потягло за собою пошкодження транспортного засобу, окрім як зазначення про це в протоколі про адміністративне правопорушення.

Виходячи із зазначених положень законодавства та досліджених доказів, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 керував автомобілем на ділянці дороги, яка не відповідає вимогам ДСТУ 3587-97, та наявність недоліків в утриманні дорожнього покриття, що стало причиною виникнення ДТП та, як наслідок, механічних пошкоджень у автомобіля, яким керував ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Під час дослідження доказів суд встановив, що кваліфікація дій ОСОБА_1 органом поліції не відповідає фактичним обставинам справи та не кореспондується зі стандартом доказування поза розумним сумнівом, а тому, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності суд вважає, що вина особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не підтверджується належними та допустимими доказами по справі.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність фактичних та правових підстав для закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, оскільки з досліджених у судовому засіданні доказів вбачається, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок наявності вибоїни на дорозі, якою рухався водій транспортного засобу «Чері», реєстраційний номер НОМЕР_2 та визнання ділянки дороги такою, що не відповідає вимогам норм, правил, стандартів у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та не забезпечує безпечний, безперешкодний проїзд транспортних засобів, що не відповідає положенням ст. 14 Закону України «Про дорожній рух».

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.124, 247, 280, 283, 284 КУпАП України,

П О С Т А Н О В И В:

Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП, на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Київський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з дня винесення такої постанови.

Суддя С.В. Демченко