Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №619/4030/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/4030/26

провадження № 2-о/619/150/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі головуючого судді Коваленко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Носачової І.В.,

розглянув в залі суду в м. Дергачі у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Дергачівська міська військова адміністрація Харківського району Харківської області, приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу в Харківській області Коробець Олена Миколаївна про встановлення факту, що має юридичне значення, -

УСТАНОВИВ:

До Дергачівського районного суду Харківської області звернулася ОСОБА_1 із заявою, заінтересовані особи: Дергачівська міська військова адміністрація Харківського району Харківської області, приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу в Харківській області Коробець Олена Миколаївна із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

В обґрунтування заяви заявник зазначила, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 грудня 1993 року, виданого державним нотаріусом Дергачівської нотаріальної контори Маренич Г.П., ОСОБА_2 успадкувала житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , після свого чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 90 років ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 16.10.2001 року, виданим відділом реєстрації актів громадянського стану Київського районного управління юстиції м. Донецька.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входить: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до технічного паспорта об`єкта нерухомого майна, виготовленого ФОП ОСОБА_4 24 березня 2025 року (реєстраційний номер у Реєстрі будівельної діяльності: ТІ01:8291-8796-2129-7159), об`єктом є житловий будинок, загальною площею 67,2 м?, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний будинок є одноповерховим, має 2 житлові кімнати, житлову площу 33,4 м? та нежитлову — 33,8 м?. Будинок обладнаний місцевим опаленням та електропостачанням. Конструктивні елементи включають стрічковий цегляний фундамент, зовнішні дерев`яні стіни та покриття з азбесто-цементних хвилястих листів. До складу будівлі також входить веранда літ. “А”, веранда літ. «Б», сарай літ «В», сарай літ «Е», криниця яка є конструктивною частиною існуючої забудови. Рік завершення будівництва всього об`єкта – 1920 рік. Згідно із інвентаризаційною справою житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований у Слатинському міжрайонному підприємстві технічної інвентаризації (МПТІ) в реєстровій книзі № 7 під реєстровим номером 946 на ім`я ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на спадкове майно за законом, виданим Дергачівською державною нотаріальною конторою.

За життя ОСОБА_2 15.02.2001 року склала заповіт, яким усе належне їй на праві власності майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, що може належати їй на час її смерті, у тому числі житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований на території Слатинської селищної ради Дергачівського району Харківської області, заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - заявниці у справі. Заповіт посвідчено секретарем Слатинської селищної ради Дергачівського району Харківської області Бережною Н. В. та зареєстровано в реєстрі за № 12.

Про існування даного заповіту заявниця не знала і лише на початку січня 2025 року вона виявила його під час переїзду до АДРЕСА_2 , як внутрішньо переміщена особа. Під час розпакування речей вона знайшла всі наявні документи, серед яких і заповіт, складений ОСОБА_2 на її ім`я.

ОСОБА_2 не є її родичкою, однак вони мають однакове прізвище.

Заявниця у справі - ОСОБА_1 , звернулася до приватного нотаріуса Харківського районного нотаріального округу Харківської області Коробець О.М. щодо оформлення спадкових справ після померлої ОСОБА_2 . Однак, 09 квітня 2025 року листом за вих. № 196/02-14 приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області Коробець О.М. порекомендувала їй звернутися до суду для вирішення питання щодо оформлення спадкових прав.

Їй, ОСОБА_1 , не відомо про те, що будь-хто з інших можливих спадкоємців за законом або за заповітом звертався до нотаріальних органів із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 або про відкриття спадкової справи. Відповідна інформація відсутня, але вона знає, що близьких родичів у ОСОБА_2 не було.

Вона- ОСОБА_1 , не здійснила прийняття спадщини у встановленому законом порядку, оскільки після смерті спадкодавця — ОСОБА_2 —не подала заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори у визначений шестимісячний строк після її смерті, оскільки навіть не знала про існування заповіту на моє ім`я, хоча після смерті спадкодавця вона фактично прийняла спадщину шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном. За життя спадкодавця вона здійснювала догляд за нею, оскільки близьких родичів, які могли б надавати їй допомогу та піклування, вона не мала. Вона регулярно відвідувала спадкодавця, допомагала їй у побуті, готувала їжу, купувала продукти харчування та предмети першої необхідності, надавала іншу допомогу, пов`язану із забезпеченням її повсякденних потреб та належних умов проживання. Після смерті ОСОБА_2 вона за власний рахунок організувала її поховання та проведення поминального обіду. Одночасно, через декілька днів після поховання останньої, взяла її особисті речі у користування, а саме: речі домашнього вжитку, посуд, одяг та інше майно, забезпечувала його збереження та розпоряджалася ним як спадкодавець. Зазначила, що сукупність вчинених нею дій, зокрема догляд за спадкодавцем за її життя, організація поховання та поминального обіду, а також подальше користування належним їй майном, яке стало моєю власністю, свідчить про її фактичне прийняття спадщини.У зв`язку з відсутністю інформації про звернення інших осіб за спадщиною, а також враховуючи, що вона фактично прийняла спадщину шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, вважає, що саме вона має законне право на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 . Встановлення даного факту їй необхідне для реалізація законного права на спадкування та оформлення у нотаріуса спадкових прав.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 16 серпня 2026 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку окремого провадження на 17 серпня 2026 року.

Заявниця у судове засідання не з`явилася, повідомлена належним чином, подала заяву про розгляд справи у її відсутність за наявними у справі доказами.

Представник заінтересованої особи Дергачівська міська рада у судове засідання не прибув, надавши заяву про розгляд справи за відсутності представника заінтересованої особи, вказав, що при винесенні рішення покладається на розсуд суду..

Ураховуючи, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, однак у судове засідання не з`явилися, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності на підставі наявних у справі доказів. Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши доводи заяви, дослідивши надані докази в їх сукупності, встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 грудня 1993 року, виданого державним нотаріусом Дергачівської нотаріальної контори Маренич Г.П., ОСОБА_2 успадкувала житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , після свого чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як вбачається зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 16.10.2001 року, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Київського районного управління юстиції м. Донецька, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 90 років.

Згідно технічного паспорту об`єкта нерухомого майна, виготовленого ФОП ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 (реєстраційний номер у Реєстрі будівельної діяльності: ТІ01:8291-8796-2129-7159), спадкова маса, після смерті ОСОБА_2 складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований у Слатинському міжрайонному підприємстві технічної інвентаризації (МПТІ) в реєстровій книзі № 7 під реєстровим номером 946 на ім`я ОСОБА_2 .

Згідно заповіту, складеного 15.02.2001 року та посвідченого секретарем Слатинської селищної ради Дергачівського району Харківської області Бережною Н. В. та зареєстровано в реєстрі за № 12, ОСОБА_2 , усе належне їй на праві власності майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, що може належати їй на час її смерті, у тому числі житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований на території Слатинської селищної ради Дергачівського району Харківської області, заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - заявниці у справі.

09 квітня 2025 року листом за вих. № 196/02-14 приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області Коробець О.М., відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім`я ОСОБА_1 , після померлої ОСОБА_2 та порекомендувала звернутися до суду для вирішення питання щодо оформлення спадкових прав.

Після смерті спадкодавця — ОСОБА_2 —заявниця у справі не подала заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори у визначений шестимісячний строк після її смерті, оскільки не знала про існування заповіту на її ім`я, хоча після смерті спадкодавця вона фактично прийняла спадщину шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном. За життя спадкодавця здійснювала догляд за нею, оскільки близьких родичів, які могли б надавати їй допомогу та піклування, вона не мала. Заявниця регулярно відвідувала спадкодавця, допомагала їй у побуті, готувала їжу, купувала продукти харчування та предмети першої необхідності, надавала іншу допомогу, пов`язану із забезпеченням її повсякденних потреб та належних умов проживання. Після смерті ОСОБА_2 вона за власний рахунок організувала її поховання та проведення поминального обіду. Одночасно, через декілька днів після поховання останньої, взяла її особисті речі у користування, а саме: речі домашнього вжитку, посуд, одяг та інше майно, забезпечувала його збереження та розпоряджалася ним як спадкодавець. Встановлення факту прийняття спадщини заявниці необхідне для реалізація законного права на спадкування та оформлення у нотаріуса спадкових прав.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована за адресою : АДРЕСА_3 , пояснила, що вона є сусідкою заявниці ОСОБА_1 і їй достовірно відомо, що остання проживала з померлою ОСОБА_2 , допомагала спадкодавиці в побуті, вела з нею спільне господарство, купувала для неї ліки, готувала їжу, так як та була лежачою. Здійснила поховання спадкодавиці ОСОБА_2 , організувала поминальний обід. Родичів ОСОБА_2 вона ніколи не бачила та про їх існування їй нічого не відомо.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована за адресою : АДРЕСА_3 , пояснила, що ОСОБА_1 проживала разом з т.Галею та разом зі своєю родиною доглядала за нею. ОСОБА_1 поховала ОСОБА_2 , організувала поминальний обід. Інших дітей чи родичів ОСОБА_2 вона ніколи не бачила.

Вирішуючи справу по суті, суд враховує наступні норми закону.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожна особа має право на судовий захист.

Положеннями статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У ч. 1 ст. 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Юридичні факти - це обставини чи життєві факти, з якими норми права пов`язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Встановлення юридичних фактів у порядку окремого провадження сприяє реалізації конституційних прав громадян. Умовами, за наявності яких можливим є звернення до суду для встановлення фактів, що мають юридичне значення є те, що згідно із законом ці факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих немайнових чи майнових прав фізичних осіб; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; встановлення факту потрібне заявникові для конкретної мети.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Встановлення факту прийняття спадщини є справою, яка підлягає розгляду в порядку окремого провадження.

Згідно інформаційного листа ВСС України від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» , на час відкриття спадщини в період чинності ЦК УРСР його нормами було передбачено певні дії, які свідчили про прийняття спадщини, у тому числі прийняття спадщини шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном (фактичне прийняття спадщини). При вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 1 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.

Так, на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 був чинним ЦК УРСР у редакції 1963 року.

Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР (у редакції 1963 року) року, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно ст. ст. 525 та 526 ЦК УРСР (у редакції 1963 року), часом відкриття спадщини визначається день смерті спадкодавця. Місцем відкриття спадщини визначається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме – місцезнаходження майна або його основної частини.

Статтею 534 ЦК УРСР (у редакції 1963 року) встановлено, що кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кількома особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Єдиною особою, що визначена у заповіті спадкодавця ОСОБА_2 є заявниця ОСОБА_1 .

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Протягом встановленого законом шестимісячного строку після її смерті ОСОБА_1 , не звернулася із заявою про прийняття спадщини, оскільки не була обізнана про існування заповіту, але вона фактично вступила в управління та володіння спадковим майном.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР (у редакції 1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

З положень ст. 549 Цивільного кодексу УРСР (в редакції Закону, який діяв на момент відкриття спадщини) вбачається, що для оформлення права на спадщину необхідно, щоб спадкоємець її прийняв, тобто протягом шести місяців з дня відкриття спадщини після смерті спадкодавця, фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України N18/5 від 14.06.1994 р., яка діяла на час відкриття спадщини, передбачала, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що, набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 25.03.2020 (справа № 305/235/17) під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплаті податків та інших платежів тощо. Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась.

Відповідно до правового висновку викладеного у постанову ВС від 03.03.2021 у справі №747/467/18 вбачається те, що Верховний Суд зазначає, що під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, необхідно розуміти різні дії спадкоємця з управління, розпорядження і користування цим майном, підтримання його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.

Суд, враховуючи викладену вище позицію Верховного Суду, вважає, що ОСОБА_1 , прийняла спадщину, шляхом фактичного вступу у володіння та управління спадковим майном, а саме: житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Факт, про встановлення якого просить заявник, має для неї юридичне значення, оскільки від встановлення такого юридичного факту залежить оформлення права власності на житловий будинок.

Аналізуючи вище наведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення заяви.

Виходячи з наданих доказів, суд дійшов висновку, що заява обґрунтована і підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Під час подання заяви заявниками було сплачено судовий збір, але з урахуванням предмету заяви, відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у справі у порядку окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Керуючись ст. 259, 265, 293, 315-317, 318, 319, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Дергачівська міська військова адміністрація Харківського району Харківської області, Приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу в Харківській області Коробець Олена Миколаївна про встановлення факту, що має юридичне значення- задовольнити.

Встановити факт прийняття спадщини шляхом фактичного вступу в управління і володіння спадковим майном, а саме: житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н. В. Коваленко